Ухвала

від 01.06.2017 по справі 335/8680/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 335/8680/13 Головуючий у 1 інстанції: Апаллонова Ю.В.

Провадження № 22-ц /778/1761/17 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі

Головуючого: Маловічко С.В., суддів: Кочеткової І.В., Гончар М.С.

при секретарі: Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 лютого 2017 року, постановленого за наслідками розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Знам'янський меблевий комбінат про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19.02.2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Запорізького колективного будівельного управління Машбуд , Товариства з обмеженою відповідальністю Багіра , Товариства з обмеженою відповідальністю Знам янський меблевий комбінат про визнання права власності та витребування із чужого володіння,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2015 року ТОВ Знам'янський меблевий комбінат звернулося до суду із заявою про перегляд рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19.02.2014 року у справі № 335/8680/13-ц за нововиявленими обставинами.

В обґрунтування заяви зазначено, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19.02.2014р. у справі № 335/8680/13-ц, яке набрало законної сили 26.06.2014р., задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ЗКБУ Машбуд , ТОВ Багіра , ТОВ Знам'янський меблевий комбінат , а саме: визнано за ОСОБА_2 право власності на нежитлову будівлю літ. А-3, розташовану по АДРЕСА_1, та витребувано її з володіння ТОВ Багіра на користь ОСОБА_2 Підставою для ухвалення цього рішення стало інше рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 липня 2004 року у справі № 2-2877/2004, яким визнано дійсним договір купівлі-продажу від 17.02.2003р., за умовами якого ОСОБА_2 є покупцем вищезазначеного нежитлового приміщення.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.05.2015р. рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 липня 2004 року у справі № 2-2877/2004 скасовано. Заявник вказував, що фактично на даний час у позивача ОСОБА_2 не існує законної підстави, яка підтверджує набуття ним права власності на нежитлову будівлю літ. А-3 по АДРЕСА_1, відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню. Посилаючись на те, що скасування рішення суду, на якому базувалось рішення у цій справі, є нововиявленою обставиною, яка передбачена п. 3

ч. 2 ст. 361 ЦПК України, просив суд скасувати рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19.02.2014р. по справі № 335/8680/13-ц за нововиявленими обставинами і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 лютого 2017 року задоволено заяву ТОВ Знам'янський меблевий комбінат про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Скасовано рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19.02.2014р. та в задоволенні позову ОСОБА_2 до Запорізького колективного будівельного управління Машбуд , Товариства з обмеженою відповідальністю Багіра , Товариства з обмеженою відповідальністю Знам янський меблевий комбінат про визнання права власності та витребування мана із чужого володіння - відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, що виразилось у неповному з ясуванні всіх обставин справи, зокрема, суд не пересвідчився, що маються інші підстави для задоволення його позову, якими вважає наступне схвалення договору купівлі-продажу ЗКБУ Машбуд . Тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені заяви ТОВ Знам янський меблевий комбінат відмовити.

В судове засідання апеляційного суду 01 червня 2017р. апелянт ОСОБА_2 повторно не з явився після відкладення розгляду справи у минулому судовому засіданні 04 травня 2017р. за його ж клопотанням, в якому він вказував на своє захворювання та наголошував, що надасть відповідний медичний документ у наступному засіданні. Проте ані лікарняного, ані іншого медичного документу не надав.

В заяві від 01.06.2017р. ОСОБА_2 знову просив відкласти розгляд справи, вказуючи, що його викликано до органу досудового розслідування в якості свідка у кримінальному провадженні на цей же день і час, що призначено судове засідання у апеляційному суді, а його представник - ОСОБА_3 знаходиться на лікарняному.

З заявою про відкладення розгляду справи також звернувся відповідач в особі ЗКБУ Машбуд , вказуючи, що їх представник ОСОБА_4 не може з явитись до Апеляційного суду Запорізької області, оскільки буде приймати участь у справах, що призначені у цей же день у Дніпропетровському апеляційному адміністративному суді.

Вказані клопотання не можуть бути задоволені, виходячи з такого.

За вимогами ч. 1 ст. 304 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими цією главою.

Відповідно до положень ст. 305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін, або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

ОСОБА_2 вважається повідомленим відповідно до положень ч. 5 ст. 76 ЦПК України, оскільки 16.05.2017р. повістку в судове засідання вручено його представнику ОСОБА_3

Повістку відповідачу ЗКБУ Машбуд вручено 17.05.2017р. уповноваженій особі - Шинкаренко.

Отже, ці особи належним чином та завчасно повідомлені про судове засідання 01 червня 2017р., тому їх повторна неявка на апеляційний розгляд справи не перешкоджає роз-

гляду цієї справи. До того ж, як слідує за матеріалами цієї справи, яка має 5 томів, ОСОБА_2 майже ніколи особисто до судових засідань не з являвся протягом 4 років її розгляду, а ЗКБУ Машбуд є юридичною особою та могло направити іншого представника в судове засідання Апеляційного суду Запорізької області, або іншого, крім ОСОБА_4, представника до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Враховуючи вказані обставини та вимоги ст. 303-1 ЦПК України щодо строків розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції, який не може перевищувати двох місяців з дня прийняття апеляційної скарги до розгляду, колегія згідно з ч. 2 ст. 305 ЦПК України вважала за можливе здійснити апеляційний розгляд справи за відсутності належним чином повідомлених ОСОБА_2 та ЗКБУ Машбуд .

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника ТОВ Знам янський меблевий комбінат та ТОВ Багіра - ОСОБА_5, який заперечував проти апеляційної скарги ОСОБА_2, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 303 ЦПК України апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

10 серпня 2013р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Запорізького колективного будівельного управління Машбуд , Товариства з обмеженою відповідальністю Багіра , Товариства з обмеженою відповідальністю Знам янський меблевий комбінат про визнання права власності та витребування майна із чужого володіння, в якому, посилаючись на те, що рішенням суду у іншій цивільній справи був визнаний дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 17.02.2003р. окремої адміністративної будівлі літ. А-3 по АДРЕСА_1, просив визнати за ним право власності на цю нежитлову будівлю та витребувати її з володіння ТОВ Багіра .

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2014р . позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на адміністративну будівлю літ. А-3 по АДРЕСА_1, та витребувано її з володіння ТОВ Багіра ( Т. 2 а.с. 71-75).

Вказане рішення набрало законної сили 26.06.2014р. після його перегляду апеляційним судом за апеляційними скаргами ТОВ Знам янський меблевий комбінат і ТОВ Багіра , в задоволенні яких було відмовлено ( Т. 3 а.с. 33-40).

З рішення суду першої інстанції від 19.02.2014р. та ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 26.06.2014р. слідує, що підставою для задоволення позову ОСОБА_2 суди зазначили наявне у нього право на цю будівлю, яке випливає з договору купівлі-продажу від 17.02.2003р., укладеного між ним як покупцем та ЗКБУ Машбуд як продавцем, який визнаний дійсним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.07.2004р.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.05.2015р. рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 липня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 30 липня 2013р. у справі № 2-2877/2004 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції ( Т. 4 а.с. 3-5).

22 червня 2015р. ТОВ Знам янський меблевий комбінат звернулось до суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19.02.2014р., в якій зазначило, що скасування рішення суду, на якому базувалось рішення суду у цій справі, є обставиною, яка передбачена п. 3 ч. 2 ст. 361 ЦПК України та дає підстави для скасування цього рішення із подальшою відмовою у задоволенні позову ОСОБА_2

Задовольняючи зазначену заяву, суд першої інстанції визнав вказаний довід обґрунтованим та підтвердженим матеріалами справи, тому скасував рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2014р. та ухвалив нове

рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2

В скарзі ОСОБА_2 наголошував лише на тому, що, крім скасованого рішення про визнання дійсним договору купівлі-продажу ним спірного майна, маються інші підстави для задоволення його позову, якими вважав обставини, що врегульовані ст. 63 ЦК УРСР, а саме: наступне схвалення цієї угоди ЗКБУ Машбуд , що вказує на її дійсність. Вважає, що на порушення вимог ст. 365 ЦПК України, суд здійснив перегляд рішення без повної та ретельної перевірки вказаних обставин, що призвело до ухвалення незаконного і необгрунтованого рішення про відмову в позові.

Вказані ствердження позивача не відповідають дійсності, оскільки суд після скасування рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19.02.2014р., яке підлягало скасуванню за нововиявленими обставинами як таке, що базувалось на іншому скасованому на теперішній час рішенні, яким саме і було встановлено наявність права у ОСОБА_2 на спірне нерухоме майно в силу визнання дійсним договору купівлі-продажу цього майна, ретельно перевіряв всі обставини справи, на підґрунті яких зробив висновок про безпідставність позовних вимог.

Так, судом встановлено, що після скасування ВССУ рішення Орджонікідзевського районного суду від 14 липня 2004 року за наслідками нового розгляду вказаної справи новим рішенням Орджонікідзевського районного суду від 18.02.2016 року у справі № 335/6264/15-ц у позові ОСОБА_2 до ЗКБУ Машубд про визнання дійсним договору купівлі-продажу спірного об єкту нерухомого майна від 17.02.2003р. відмовлено повністю.

Судом у справі № 335/6264/15-ц встановлено, що ЗКБУ Машбуд (продавець) не був власником будівлі літ. А-3, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на момент підписання із ОСОБА_2 (покупець) договору купівлі-продажу № 20-НФ від 17.02.2003р. та акту прийому-передачі вказаної будівлі від 19.02.2003р., а сам договір від 17.02.2003р. № 20-НФ судом визнано неукладеним, а отже він не породжує будь-яких правових наслідків для його сторін.

Рішення суду від 18.02.2016 року у справі № 335/6264/15-ц залишено без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 04.05.2016р. та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 28.09.2016 року.

Отже, на тепер встановлені у вказаному рішенні обставини створюють преюдицію для цієї справи, зокрема, той факт, що ЗКБУ Машбуд не був власником будівлі літ. А-3 по АДРЕСА_1 на час укладення у простій письмовій формі договору від 17.02.2003р. про продаж ОСОБА_2 цієї нерухомості. І ці обставини встановлені іншим рішення у спорі між тими ж сторонами, тобто між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ЗКБУ Машбуд , тому не підлягають доведенню в цій справі.

Тому є хибними ствердження апелянта про чинність вказаного договору в силу вимог ст. 63 ЦК УРСР з огляду на схвалення ЗКБУ Машбуд договору купівлі-продажу від 17.02.2003р., так як цією нормою врегульовані правовідносини щодо неуповноваженого представника власника або його уповноваженого представника, який перевищив свої повноваження, в той час як ЗКБУ Машбуд взагалі не був власником спірного нерухомого майна на час укладення цього договору. Тому схвалення ним такого договору про відчуження майна, права на яке він не мав, не породжує правові наслідки щодо дійсності такого договору, як помилково вважає апелянт.

Крім того, таких обгрунтувань наявності у нього права власності на спірне майно позовна заява ОСОБА_2 не містить, а тому суд не міг їх перевіряти, оскільки за положе-

ннями ст. 11 ЦПК України має, дотримуючись принципу диспозитивності, розглядати справу лише в межах заявлених вимог.

Таким чином, повно та всебічно встановивши всі обставини у справі після скасування рішення за нововиявленими обставини, суд правильно визнав, що підстав для визнання за ОСОБА_2 права власності на спірний об єкт нерухомості не мається, а поскільки він не є власником спірного майно, то у нього відсутні відповідні підстави і для витребування цього майна на свою користь.

Інших доводів, крім вище перевірених колегією, якими спростовувались би вказані висновки суду, апеляційна скарга не містить.

Зважаючи на все вищенаведене, колегія визнає апеляційну скаргу необгрунтованою, тому у відповідності до вимог ст. 308 ЦПК України вона підлягає відхиленню із залишенням без змін оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 лютого 2017 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Маловічко С.В.

Судді: Кочеткова І.В.

Гончар М.С.