Постанова

від 23.05.2017 по справі 814/505/17

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

23.05.2017 р. № 814/505/17

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Марича Є.В., суддів Біоносенко В.В., Князєва В.С. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "Боллінг-Сервіс", в.В.Морська,69А,54001,офіс Комплекс 2Г-5,Миколаїв,54030

доДержавної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Потьомкінська, 24/2,Миколаїв,54030 Державна фіскальна служба України, Львівська площа, 8,Київ,04655

провизнання протиправними дії, зобов'язання вчинит певні дії, ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Боллінг-Сервіс (далі-позивач, ПП Боллінг-Сервіс ) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі-відповідач 1), Державної фіскальної служби України (далі-відповідач 2) з наступними позовними вимогами:

- Визнати протиправними дії ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області та Державної фіскальної служби України щодо відмови у прийнятті для реєстрації податкової накладної від 28.12.2016 року №6, виписану приватним підприємством Боллінг-Сервіс ;

- Вважати прийнятою та зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних з 10.01.2017 року податкову накладну від 28.12.2016 р. №6, виписану приватним підприємством Боллінг-Сервіс ;

- Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області та Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 28.12.2016 р. №6, виписану приватним підприємством Боллінг-Сервіс ;

- Зобов'язати Державну податкову інчпекцію у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області поновити реєстрацію електронних документів, поданих Приватним підприємством Боллінг-Сервіс .

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що такої підстави для відмови у прийнятті і реєстрації податкових накладних як "Можливо, припинено дію договору про визнання електронної звітності" не передбачено чинним законодавством, тому при відсутності інших підстав для відмови у реєстрації, податкова накладна вважається такою, що зареєстрована у Єдиному державному реєстрі податкових накладних протягом операційного дня, тобто датою і часом її фактичного надіслання на реєстрацію.

Відповідачі подали суду заперечення проти позову, згідно яких просили відмовити в його задоволенні.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження (ч. 6 ст. 128 КАС України).

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Приватне підприємство Боллінг-Сервіс зареєстроване як юридична особа (арк.с. 1115), перебуває на податковому обліку в ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області як платник податків.

Між ПП Боллінг-Сервіс укладено Договір про визнання електронних документів від 15.09.2016 р. №150920161, який згідно квитанції №1 прийнято позитивно та зареєстровано (арк.с. 16-19).

Зазначене вище підтверджено відповідачами у запереченнях. Тому, суд зазначає, що орган ДФС взяв на себе зобов'язання забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді платника податків - ПП Боллінг-Сервіс , у терміни, визначені законодавством для податкових документів в паперовому вигляді, та їх комп'ютерну обробку.

Позивачем було направлено податкову накладну від 28.12.2016 №6 в електронному вигляді для реєстрації її в Єдиному реєстрі податкових накладних, однак вона не була прийнятою, у зв'язку із помилкою: "Порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного звязку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 року № 233, а саме: ЄДРПОУ: 24063459. Можливо, припинено Договір про визнання електронної звітності" (арк.с.21).

Відповідно абз.1 пункту 201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно абз.3-4 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Абз.9 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України передбачає, що якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Згідно із абз.11 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Отже, реєстрація податкової накладної в ЄРПН є обов'язком постачальника товарів чи послуг. При цьому, вказаному обов'язку кореспондує обов'язок центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та митну політику, прийняти та зареєструвати надану платником податку - продавцем податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно п.9 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р. № 1246 (далі - Порядок), причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є:

1) наявність помилок під час заповнення податкової накладної;

2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується;

3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами;

4) порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України(для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року);

5) порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

Отже, законодавство визначає виключні підстави для відмови у прийнятті податкової накладної.

Натомість, у даному випадку, податкову накладну № 6 від 28.12.2016 року було не прийнято у зв'язку із незрозумілою помилкою: "Порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.08 № 233, а саме: ЄДРПОУ: 24063459. Можливо, припинено Договір про визнання електронної звітності".

Суд наголошує, що в даному випадку не вказано в чому ж саме полягає порушення Інструкції №233 від 10.04.2008 року.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність чітко визначених законом підстав для відмови у прийнятті та реєстрації податкової накладної №6 від 28.12.2016 р., а тому вона оформлена відповідно із п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. При цьому, доказів, які б підтверджували, що в ЄРПН вже зареєстрована вказана податкова накладна з такими ж реквізитами або ж доказів порушення вимог щодо наявності сум податку, обчисленої відповідно п.200-1.3 ст.200-1 ПК України, відповідач суду не надав.

Також, відсутні докази, що податкова накладна містять помилки під час її заповнення або ж докази розірвання Договору про визнання електронних документів від 15.09.2016 р. №150920161, який оброблений позитивно та зареєстрований. Доводи відповідачів, викладені у запереченнях, судом не приймаються, оскільки вказані обставини не слугували підставою для відмови у реєстрації податкової накладної згідно із квитанцією, а такі підстави не визначені і Порядком від 29.12.2010 р. № 1246.

Отже, суд дійшов висновку про протиправну відмову у прийнятті податкової накладної.

Крім того, відповідно до наданих заперечень вбачається, що дію Договору про визнання електронних документів від 15.09.2016 р. № 150920161 призупинено, оскільки існує ризик в здійснених господарських операціях позивача, що можливо встановити після документальної позапланової перевірки. Також вказано, що не підтверджено місцезнаходження позивача.

Відповідно до ст.ст. 46-51, 201 Податкового кодексу України встановлений обов'язок платника податку скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, подавати контролюючому органу податкову звітність у вигляді податкових декларацій або розрахунків та кореспондуюче йому право платника подавати таку звітність засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Згідно до статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ-документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" визначено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відносини, пов'язані з використанням електронних цифрових підписів, регулюються законом.

Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.

За правилами ст. 14 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу. Використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.

Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженою наказом ДПА України "Про подання електронної податкової звітності від 10.04.2008 р. №233 визначено загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису. Ця Інструкція поширюється на Державну податкову адміністрацію України та її територіальні органи, платників податків, які за власним бажанням подають податкові документи в електронному вигляді. У додатку 1 до Інструкції № 233 міститься примірний договір про визнання електронних документів, який укладається платником та контролюючим органом для врегулювання правовідносин з приводу визнання податкової звітності платника в електронному вигляді.

Згідно вимог пункту 4 розділу 6 примірного договору орган ДФС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

Таким чином, законодавчо обґрунтованими підставами для розірвання договору про визнання електронних документів органом ДПС в односторонньому порядку є ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих; або зміна ним місця реєстрації.

Як вбачається із матеріалів справи, аналогічні підстави розірвання Договору від 15.092016 року № 150920161 були прописані в розділі 6 Договору.

Однак, відповідачем не надано до суду жодних доказів того, що платник податків не надав нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих та (або) змінив своє місце реєстрації. У Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено відомостей щодо відсутності позивача за його місцезнаходженням. Натомість, чинним законодавством не визначено будь-яких інших підстав для розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів.

Також, відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, призупинення, так само і розірвання в односторонньому порядку Договору про визнання електронних документів з підстав не визначених як самим Договором так і статтею 651 Цивільного кодексу України не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача зареєструвати податкову накладну №6 від 28.12.2016 року, то суд зазначає таке.

Податковим кодексом України визначено правові наслідки відсутності факту реєстрації податкових накладних в ЄРПН. Вказана податкова накладна не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Отже, відсутність реєстрації податкової накладної в ЄРПН впливає на правовий стан платників податків. Так, покупець товарів позбавляється права на формування податкового кредиту за рахунок відповідних сум, а продавець може зазнати небажаних для нього наслідків у вигляді проведення його позапланової перевірки.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2013 р. № 1486/12/13-13, визнання неправомірним неприйняття податкової накладної для реєстрації тягне настання наслідків, передбачених у п.201.10 статті 201 Податкового кодексу України. Отже, податкова накладна вважається прийнятою протягом того операційного дня, коли вона була надіслана платником податків для реєстрації. Зважаючи на викладене, резолютивна частина постанови адміністративного суду про задоволення позовних вимог у справі, предметом оскарження в якій є протиправність неприйняття податкової накладної для реєстрації, з урахуванням вимог пункту 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України повинна містити висновок про визнання протиправним неприйняття податкової накладної для реєстрації, а також зазначення того, що податкову накладну потрібно вважати прийнятою і зареєстрованою протягом операційного дня, коли її було надіслано платником податку (із зазначенням дати). Застереження щодо конкретної дати, з якої податкова накладна є прийнятою і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних, поряд із визнанням протиправним власне неприйняття податкової накладної для реєстрації, є правомірним з огляду на приписи абзацу десятого частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вказане, податкові накладні вважаються прийнятими та зареєстрованими в ЄРПН у день їх фактичного надходження до центрального рівня ДФС України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині позовних вимог.

Судові витрати розподіляються у відповідності до ст. 94 КАС України.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області та Державної фіскальної служби України щодо відмови у прийнятті для реєстрації податкової накладної від 28.12.2016 року №6, виписану приватним підприємством Боллінг-Сервіс .

3. Податкову накладну №6 від 28.12.016 року, складену Приватним підприємством "Боллінг-Сервіс" (код ЄДРПОУ 24063459), визнати такою, що прийнята та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного отримання - 10.01.2017 року.

4. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області поновити реєстрацію електронних документів, поданих Приватним підприємством Боллінг-Сервіс .

5. В решті позовних вимог відмовити.

6. Присудити на користь Приватного підприємства "Боллінг-Сервіс" за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області сплачений судовий збір в сумі 4000 грн.

7. Присудити на користь Приватного підприємства "Боллінг-Сервіс" за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України сплачений судовий збір в сумі 800 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Головуючий суддя Є.В. Марич

Судді В.В. Біоносенко

В.С. Князєв