Ухвала

від 19.01.2018 по справі 814/505/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ВЕРХОВНИЙ СУД УХВАЛА 19.01.2018           Київ           К/9901/3209/17814/505/17   Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Бившевої Л.І. перевірив касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.05.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2017 у справі за позовом Приватного підприємства «Боллінг-Сервіс» до Державної фіскальної служби України, Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: Державна фіскальна служба України 05.12.2017 подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.05.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2017. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11.12.2017 залишив касаційну скаргу без руху як таку, що подана без дотримання вимог п'ятої статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), а саме: до скарги не додано документа про сплату судового збору. Згідно з рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення копію ухвали Вищого адміністративного суду України про залишення касаційної скарги без руху від 11.12.2017 скаржник отримав 20.12.2017. У строк, встановлений судом, відповідач заявив клопотання про продовження процесуального строку для усунення зазначених в ухвалі суду від 11.12.2017 недоліків касаційної скарги. Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України. Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06. 2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку. Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 «Про визначення дня початку роботи Верховного Суду» днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017. Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.12.2017 суддею-доповідачем у справі визначено суддю Верховного Суду Бившеву Л.І. Відповідно до підпункту 12 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Касаційна скарга Державної фіскальної служби України подана без додержання вимог Кодексу адміністративного судочинства України, які діяли до набрання чинності новою редакцією Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017); недоліки касаційної скарги скаржник не усунув, а заявлене клопотання про продовження процесуального строку, встановленого судом для усунення недоліків касаційної скарги, не підлягає задоволенню з огляду на таке. Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Порядок поновлення та продовження процесуальних строків врегульовано статтею 121 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до частини другої статті 121 Кодексу встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Продовження строку є надання нового строку на вчинення процесуальної дії, яка не була з поважної причини вчинена у заздалегідь встановлений судом строк. Відповідно до частини третьої статті 2 цього Кодексу одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Частина друга статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) покладає учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Вказані обов'язки закріплені і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017). Обґрунтовуючи заяву про продовження процесуального строку, встановленого судом для усунення недоліків касаційної скарги, скаржник посилається на те, що у період строку, наданого судом для усунення недоліків касаційної скарги, органом державної казначейської служби були зупинені операції по рахунку, що унеможливило виконати вимоги ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху. На підтвердження доводів, якими обґрунтоване клопотання про продовження процесуального строку, відповідач надає листи органу державної казначейської служби від 29.12.2018 № 13-08/991-21908, від 03.01.2018 № 13-08/1-77, від 10.01.2018 № 13-08/13-68, в яких податковому органу запропоновано протягом п'яти днів з дати отримання вказаних повідомлень повідомити Державну казначейску службу України про коди програмної класифікації видатків або рахунки, з яких можливе безпірне списання коштів у сумах 1056,00 грн, 2756,00 грн, 1600,00 грн, 5100,00 грн, та повідомлено про зупинення операцій про рахункам до надання відповідної інформації; докази відсутності коштів на рахунку та обставини, які унеможливили сплатити судовий збір до зупинення операцій по рахунку відповідач не надає. Відповідно до частини другої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VII) до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Керуючись статтею 169, 332, підпунктом 12 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, У Х В А Л И В : Відмовити Державної фіскальної служби України у задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги. Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України повернути. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику – копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами, а копію касаційної скарги залишити у суді касаційної інстанції. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає. Суддя                                                                                          Л.І. Бившева