Рішення

від 31.05.2017 по справі 754/5388/15-ц

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/28/17

Справа №754/5388/15-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

31 травня 2017 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Таран Н.Г.

за участю секретаря судового засідання Двірко Т.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Транспроект-1 до ОСОБА_1, про стягнення грошових коштів за угодою безвідсоткової позики, -

В С Т А Н О В И В:

10.04.2015 р. ТОВ Транспроект-1 в особі генерального директора Соколан О.М. звернувся до суду з позовом, який в ході розгляду справи було збільшено до ОСОБА_1, про стягнення грошових коштів за угодою безвідсоткової позики.

Обгрунтовуючі позовні вимоги посилаються на те, що з 04.07.2003 р. по 01.12.2011 р. відповідач ОСОБА_1 працював в ТОВ Транспроект-1 на посаді інженера-землевпорядника. 16 липня 2010 р. між ТОВ Транспроект-1 , в особі Соколана О.М. та ОСОБА_1, було укладено угоду безвідсоткової позики №1/10. Згідно якої, позивач надав відповідачу безвідсоткову позику в розмірі 100 000,00 грн. строком до 16 липня 2018 р. Пунктом 5.2 даної угоди, сторони погодили, що у випадку розірвання трудової угоди між позивачем та відповідачем, незалежно від причини такого розірвання, непогашена частина позики утримується із заробітної плати, виплаченої ОСОБА_1 при кінцевому розрахунку. У випадку недостачі коштів, які мають бути сплачені при остаточному розрахунку для погашення позики, залишок непогашеної позики ОСОБА_1 повинен був внести в касу позивача протягом трьох робочих днів після отримання остаточного розрахунку. За угодою безвідсоткової позики №1/10, відповідачем було частково повернуто грошові кошти в розмірі 12 000,00 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 88 000,00 грн. 01.12.2011 року ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади в ТОВ Транспроект-1 за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України та проведено повний розрахунок. За таких обставин, не пізніше ніж через три дні після звільнення відповідач повинен був в добровільному порядку виконати вимоги п.5.2 угоди та погасити наявну заборгованість. Проте незважаючи на вказівки п. 5.2 про погашення заборгованості та неодноразові усні звернення, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за угодою та продовжує всупереч умовам угоди користуватись грошовими коштими ТОВ Транспроект-1 . 18.03.2015 р. на адресу відповідача була направлена вимога про необхідність повернення грошових коштів за угодою безвідсоткової позики №1/10 від 16.07.2010 р. Проте вказана вимога відповідачем виконана не була. За таких обставин, позивач вважає, що заборгованість відповідача в розмірі 88 000,00 грн. повинна бути стягнута в судовому порядку. Крім того, просили стягнути з відповідача 3% річних за 2011-2015 р.р. в загальному розмірі 8 809,63 грн., та донарахованих 3% річних з 07.04.2015 р. по 22.03.2017 р. в загальному розмірі 5 171,50, а також індекс інфляції починаючи з січня 2012 року по березень 2015 року в загальному розмірі 31 860,00 грн. та данарахований індекс інфляції з березня 2015 р. по лютий 2017 р. в загальному розмірі 42 240,00 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2885 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив стягнути з відповідача на їх користь суму основного боргу в розмірі 88 000,00 грн., 3% річних в розмірі 13 981,13 грн., індекс інфляції в розмірі 74 100,00 грн. та судові витрати в розмірі 2885 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити позивачу у задоволені позову, оскільки договір безвідсоткової позики №1/10 від 16.07.2010 р. між позивачем та відповідачем не укладався, боргові зобов'язання на думку сторони відповідача є підробленими, оскільки виготовлені шляхом нанесення тексту боргових зобов'язань на бланк ТОВ Транспроект-1 . До того ж, існування фактів підробки документів зі сторони посадових осіб ТОВ Транспроект-1 підтверджує відкрите кримінальне провадження №12015100090004804 за заявою про вчинення кримінального правопорушення, щодо підробки офіційних документів. Крім того, представник відповідача просила суд застосувати строк позовної давності при винесенні рішення.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.

Судом встановлено, та не заперечувалось сторонами по справі, що з 04.07.2003 р. ОСОБА_1 працював в ТОВ Транспроект-1 на посаді інженера-землевпорядника за сумісництвом, що також підтверджується копією наказу №1-03/К від 04 липня 2003 р. по особовому складу. Звільнений 01.12.2011 р. з займаної посади за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією наказу №23 від 01.12.2011 р. (а.с.11-13).

Як вбачається з угоди безвідсоткової позики №1/10 від 16 липня 2010 року ОСОБА_1 взяв у ТОВ Транспроект-1 позику в розмірі 100 000,00 грн. строком до 16.07.2018 р. (а.с.9). Пунктом 5.2 даної угоди, сторони погодили, що у випадку розірвання трудової угоди між ТОВ Транспроект-1 та ОСОБА_1, незалежно від причини такого розірвання, непогашена частина позики утримується із заробітної плати, виплаченої ОСОБА_1 при кінцевому розрахунку. У випадку недостачі коштів, які мають бути сплачені при остаточному розрахунку для погашення позики, залишок непогашеної позики ОСОБА_1 повинен внести в касу позивача протягом трьох робочих днів після отримання остаточного розрахунку.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 28.05.2015 р. за клопотанням сторони відповідача провадження у даній справі було зупинено у зв'язку з призначенням судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи документів .

Відповідно до повідомлення експертів КНДІСЕ від 13.10.2015 р. №11772/11773/15-32, вбачається про неможливість надання висновку судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи документів, в зв'язку з не наданням оригіналів досліджуваних документів - угоди безвідсоткової позики №1/10 від 16.07.2010 р., видаткового касового ордеру від 16.07.2010 р., а також вільних зразків підпису ОСОБА_1

29.10.2015 р. ухвалою суду провадження по даній справі, було відновлено та призначено судове засідання.

Відповідно до ч. 1 ст. 146 ЦПК України у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 15.12.2015 р. провадження по даній справі було повторно зупинено в зв'язку з призначенням судово-технічної експертизи документів.

З висновку судово-технічної експертизи документів від 22.12.2016 року №503/16-34, складеного експертами КНДІСЕ, вбачається, що текст на лицьовій сторінці угоди безвідсоткової позики №1/10 від 16.07.2010, ймовірно, додруковувався на аркуш, на якому на зворотній стороні вже містився друкований текст з підписами та відтиском печатки. Крім того, відповісти на питання ухвали в категоричній формі не видалось можливим через неможливість встановлення часу нанесення друкованого тексту на лицьовій стороні досліджуваного документа та, як наслідок, через неможливість порівняння часу його нанесення з часом нанесення інших реквізитів на зворотній стороні досліджуваного документа. Встановити час друкованого тексту у досліджуваній угоді, не видалось можливим у зв'язку із відсутністю у експертів впроваджених у судово-експертну практику України методик встановлення часу пристроїв з лазерним способом друку (а.с. 102-105).

10 січня 2017 року ухвалою суду провадження по даній справі, було відновлено та призначено судове засідання.

Протоколом повторного автоматичного розподілу справи між суддями від 02.02.2017 року проведено повторний автоматичний розподіл справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Транспроект -1 до ОСОБА_1, про стягнення грошових коштів за угодою безвідсоткової позики, у зв'язку із закінченням повноважень судді ОСОБА_2

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 03.02.2017 р. розгляд даної позовної заяви розпочато спочатку та призначено судове засідання по суті.

Відповідно до ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа. - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самото роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Отже, у разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Наведені норми законодавства свідчать про те, що для встановлення факту укладення договору позики необхідною умовою є доведення факту передання грошових коштів за таким договором, що в свою чергу, може бути підтверджене відповідним документом (видатковий касовий ордер), виданим позичальником. За умови відсутності доказів передання грошових коштів, договір позики не може бути визнаний укладеним.

Суд звертає увагу, на те, що при розгляді судом справи вживалися заходи не лише для витребування оригіналів боргових зобов`язаннях, а і для заслуховування пояснень позивача та надання письмових доказів (прибуткових касових ордерів з підписом відповідача) щодо часткового повернення відповідачем ОСОБА_1 грошових коштів, а саме: 17.09.2013 р. у розмірі 500,00 грн.; 06.08.2014 р. в розмірі 2 000,00 грн.; 23.06.2014 р. в розмірі 3 000,00 грн.; 24.09.2014 р. в розмірі 4 500,00 грн.; 25.11.2014 р. в розмірі 2 000,00 грн. на які сторона позивача посилалась як на доказ визнання відповідачем свого боргового зобов'язання перед позивачем. Однак, сторона позивача жодних документів, які свідчать про безпосереднє внесення коштів на рахунок позивача, та будь - яких пояснень з цього приводу не надала.

Таким чином, оскільки позивач не надав додатково жодних належних та допустимих доказів наявності заборгованості у відповідача перед підприємством, а наданий висновок експертів від 22.12.2016 року №503/16-34 по ухвалі суду від 15.12.2015 р. щодо часу нанесення тексту на борговому зобов`язанні від 16.07.2010 року свідчить про неналежність даного договору як беззаперечного документу на підставі якого виникло зобовязання у відповідача, суд прийшов до висновку, що дана обставина свідчить про відсутність у ОСОБА_1 боргового зобов`язання відповідно до договору від 16.07.2010 року. Так само, слід визнати встановленим той факт, що текст на борговому зобов`язанні від 16.07.2010 року нанесений в інший день ніж проставлено підпис ОСОБА_1

Згідно з ч.3 ст. 10 ЦПК України та ч.ч.1,4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

За вказаних вище обставин суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не доведені, а відтак позов задоволенню підлягає.

Крім того, сторона відповідача просила суд при винесенні рішення застосувати строки позовної давності, посилаючись на те, що 01.12.2011 р. відповідача було звільнено з ТОВ Траспроект-1 , а оскільки ОСОБА_1 не укладав з позивачем угоди безвідсоткової позики №1/10 від 16.07.2010 р. та фактично не міг сплачувати ніяких коштів на рахунок позивача за виконання так званих своїх зобов'язань за вищезазначеною угодою, а отже вважають, що фактично строк позовної давності про стягнення з відповідача коштів сплив 05.12.2014 р.

Згідно ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1 ст. 257 ЦК України).

У відповідності до умов ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

За умовами ч. 1 ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Як зазначено в п. 5.2 угоди безвідсоткової позики №1/10 від 16 липня 2010 року після розірвання трудової угоди між позивачем та відповідачем, а саме 01.12.2011 р. ОСОБА_1 повинен був повернути суму непогашеної позики шляхом внесення коштів на рахунок позивача ТОВ "Транспроект-1" протягом трьох робочих днів після отримання остаточного розрахунку при звільненні.

Зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених статтями 536, 625 ЦК України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж статтею 625 ЦК України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань, оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу).

У відповідності до роз'яснень, викладених у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 Про судове рішення у цивільній справі , встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач звернулись до суду із вказаним позовом 10.04.2015 р. відтак до вимог про стягнення з відповідача коштів підлягає застосуванню позовна давність, оскільки порушення права позивачів відбулося з моменту звільнення відповідача з 01.12.2011 року.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на відсутність доказів щодо отримання відповідачем грошових коштів та з огляду на пропуск строків позовної давності.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено, оскільки в задоволені позову суд відмовляє, судові витрати позивачу не відшкодовуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 253, 256, 257, 260, 261, 267, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст. ст. 10, 60, 61, 88, 212, 213-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Транспроект-1 до ОСОБА_1, про стягнення грошових коштів за угодою безвідсоткової позики - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва через Деснянський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення .

Повний текст рішення суду виготовлено 02.06.2017 р.

Суддя: Н.Г.Таран