Рішення

від 29.08.2017 по справі 754/5388/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції Таран Н.Г.

№22-ц/796/8475/2017 Доповідач Кравець В.А.

Справа №754/5388/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Кравець В.А.,

суддів Махлай Л.Д., Іванченка М.М.

за участю секретаря Синявського Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Транспроект-1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 31 травня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Транспроект-1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за угодою безвідсоткової позики,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2015 року ТОВ Транспроект-1 звернулося до суду із зазначеним позовом в якому, з урахуванням уточнених вимог, просило стягнути з відповідача 175 901,13 грн. заборгованості за угодою безвідсоткової позики № 1/10 від 16.07.2010 року.

В мотивування вимог посилалося на те, що з 04.07.2003 p. по 01.12.2011 p. відповідач ОСОБА_2 працював в ТОВ Транспроект-1 на посаді інженера-землевпорядника. 16 липня 2010 p. між ТОВ Транспроект-1 , в особі ОСОБА_3, та ОСОБА_2 було укладено угоду безвідсоткової позики №1/10, згідно якої, позивач надав відповідачу безвідсоткову позику в розмірі 100 000,00 грн. строком до 16 липня 2018 р.

Пунктом 5.2 даної угоди сторони погодили, що у випадку розірвання трудової угоди між позивачем та відповідачем, незалежно від причини такого розірвання, непогашена частина позики утримується із заробітної плати, виплаченої ОСОБА_2 при кінцевому розрахунку.

У випадку недостачі коштів, які мають бути сплачені при остаточному розрахунку для погашення позики, залишок непогашеної позики ОСОБА_2 повинен був внести в касу позивача протягом трьох робочих днів після отримання остаточного розрахунку. За угодою безвідсоткової позики №1/10 відповідачем було частково повернуто грошові кошти в розмірі 12 000,00 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 88 000,00 грн.

01.12.2011 року ОСОБА_2 було звільнено з займаної посади в ТОВ Транспроект-1 за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України та проведено повний розрахунок. За таких обставин, не пізніше ніж через три дні після звільнення відповідач повинен був в добровільному порядку виконати вимоги п.5.2 угоди та погасити наявну заборгованість. Проте, незважаючи на вказівки п. 5.2 про погашення заборгованості та неодноразові усні звернення, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за угодою та продовжує всупереч умовам угоди користуватись грошовими коштами ТОВ Транспроект-1 .

18.03.2015 p. на адресу відповідача була направлена вимога про необхідність повернення грошових коштів за угодою безвідсоткової позики №1/10 від 16.07.2010 p.

Проте вказана вимога відповідачем виконана не була.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 31 травня 2017 року у задоволенні позову - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник позивача ТОВ Транспроект-1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на те, що суд ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, не з'ясувавши дійсні обставини спору.

Вказує на те, що відповідач частково погашав заборгованість, а саме: 17.09.2013 p. у розмірі 500,00 грн.; 06.08.2014 p. в розмірі 2 000,00 грн.; 23.06.2014 p. в розмірі 3 000,00 грн.; 24.09.2014 р. в розмірі 4 500,00 грн.; 25.11.2014 р. в розмірі 2000,00 грн.

Встановлена форма прибуткового касового ордеру затверджена Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (Типова форма № КО-1). Касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. Форми касових ордерів, що використовуються спеціалізованими підприємствами та установами Національного банку України, які не мають оборотної каси, установлюються відповідним нормативно-правовим актом Національного банку України.

Суд безпідставно ухилився від надання оцінки найважливішому доказу отримання відповідачем безвідсоткової позики в розмірі 100 000, 00 грн., а саме видатковому касовому ордеру від 16 липня 2010 року, на якому міститься підпис відповідача, вказавши, що, окрім безпосередньо угоди, у позивача відсутні докази надання позики. Така оцінка доказів є неприпустимою.

Крім того, оскільки відповідач здійснював часткове повернення грошових коштів, то строк позовної давності відраховується від 25.11.2014 року, дати останнього платежу по борговому зобов'язанню. 25.11.2014 року відповідачем вчинено дію, що свідчить про визнання нею свого боргу.

Зазначив, що в постанові Верховного Суду України вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених ст. 625 ЦК України, не є додатковими вимогами в розумінні ст. 266 ЦК України, а тому закінчення перебігу строку позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення строку позовної давності за вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних витрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливо до моменту фактичного виконання зобов'язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.

В судовому засіданні представник позивача ТОВ Транспроект-1 - Жигун С.С. свою апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з вищевказаних підстав.

Представники відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проти апеляційної скарги заперечували та просили рішення суду у справі залишити без зміни.

Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів щодо отримання відповідачем грошових коштів та пропуску строку позовної давності.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 Про судове рішення у цивільній справі рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення. Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій статтею 215 ЦПК, і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.

Відповідно до ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.

Проте, зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

Судом встановлено, що з 04.07.2003 p. ОСОБА_2 працював в ТОВ Транспроект-1 на посаді інженера-землевпорядника за сумісництвом, що також підтверджується копією наказу №1-03/К від 04 липня 2003 р. по особовому складу. Звільнений 01.12.2011 р. з займаної посади за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією наказу №23 від 01.12.2011 р. (a.c. 11-13).

Згідно угоди безвідсоткової позики №1/10 від 16 липня 2010 року ОСОБА_2 взяв у ТОВ Транспроект-1 позику в розмірі 100 000,00 грн. строком до 16.07.2018 р. (a.c.9). Пунктом 5.2 даної угоди сторони погодили, що у випадку розірвання трудової угоди між ТОВ Транспроект-1 та ОСОБА_2, незалежно від причини такого розірвання, непогашена частина позики утримується із заробітної плати, виплаченої ОСОБА_2 при кінцевому розрахунку. У випадку недостачі коштів, які мають бути сплачені при остаточному розрахунку для погашення позики, залишок непогашеної позики ОСОБА_2 повинен внести в касу позивача протягом трьох робочих днів після отримання остаточного розрахунку.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 28.05.2015 р. за клопотанням сторони відповідача провадження у даній справі було зупинено у зв'язку з призначенням судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи документів.

Відповідно до повідомлення експертів КНДІСЕ від 13.10.2015 р. №11772/11773/15- 32, вбачається про неможливість надання висновку судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи документів, в зв'язку з не наданням оригіналів досліджуваних документів - угоди безвідсоткової позики №1/10 від 16.07.2010 p., видаткового касового ордеру від 16.07.2010 p., a також вільних зразків підпису ОСОБА_2

29.10.2015 p. ухвалою суду провадження по даній справі було відновлено та призначено судове засідання.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 15.12.2015 р. провадження по даній справі було повторно зупинено в зв'язку з призначенням судово-технічної експертизи документів.

З висновку судово-технічної експертизи документів від 22.12.2016 року №503/16-34, складеного експертами КНДІСЕ, вбачається, що текст на лицьовій сторінці угоди безвідсоткової позики №1/10 від 16.07.2010, ймовірно, додруковувався на аркуш, на якому на зворотній стороні вже містився друкований текст з підписами та відтиском печатки. Крім того, відповісти на питання ухвали в категоричній формі не видалось можливим через неможливість встановлення часу нанесення друкованого тексту на лицьовій стороні досліджуваного документа та, як наслідок, через неможливість порівняння часу його нанесення з часом нанесення інших реквізитів на зворотній стороні досліджуваного документа. Встановити час друкованого тексту у досліджуваній угоді, не видалось можливим у зв'язку із відсутністю у експертів впроваджених у судово-експертну практику України методик встановлення часу пристроїв з лазерним способом друку (а.с. 102-105).

Позикові відносини регулюються положеннями глави 71 ЦК України.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша стаття 1049 ЦК України).

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (частина перша стаття 1050 ЦК України). За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

У разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Саме такий правовий висновок про застосування статей 1046, 1047 ЦК України міститься в постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63 цс13., №6-79цс14 від 02.07.2014 року.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позову про стягнення заборгованості з відповідача , оскільки судом встановлено наявність між сторонами правовідносин за договором позики, дійсність та достовірність договору позики не спростована, факт отримання грошей підтверджений належними доказами по справі, зокрема, видатковим касовим ордером від 16.07.2010 року з підписом одержувача позики ( а.с.50).

Посилання суду на те, що висновок експертів від 22.12.2016 року №503/16-34 по ухвалі суду від 15.12.2015 р. щодо часу нанесення тексту на борговому зобов'язанні від 16.07.2010 року свідчить про неналежність даного договору як беззаперечного документу, на підставі якого виникло зобов'язання у відповідача, і свідчить про відсутність у ОСОБА_2 боргового зобов'язання відповідно до договору від 16.07.2010 року є помилковим, оскільки висновок експертної установи не є категоричним і таким, що не дав відповіді на питання у зв'язку з відсутністю у експертів впроваджених у судово-експертну практику України методик встановлення часу пристроїв з лазерним способом друку.

Щодо застосування судом строку позовної давності, слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із частиною четвертою статті 267 цього Кодексу сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України ).

Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (частина п'ята статті 261 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

За положеннями статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного з кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

З матеріалів справи убачається, що відповідачем частково погашалася заборгованість за угодою, про що свідчать прибуткові касові ордера, а саме: 17.09.2013 p. у розмірі 500,00 грн.; 06.08.2014 p. в розмірі 2 000,00 грн.; 23.06.2014 p. в розмірі 3 000,00 грн.; 24.09.2014 р. в розмірі 4 500,00 грн.; 25.11.2014 р. в розмірі 2 000,00 грн. (а.с. 13-17).

Висновок суду про те, що оскільки позивач не надав оригіналів прибуткових касових ордерів з підписом відповідача, які свідчили б про безпосереднє внесення коштів на рахунок позивача відповідачем, а тому строк позовної давності є таким, що не переривався, колегія суддів вважає помилковим, з огляду на таке.

Встановлена форма прибуткового касового ордеру затверджена Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (Типова форма № КО-1). Касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. Форми касових ордерів, що використовуються спеціалізованими підприємствами та установами Національного банку України, які не мають оборотної каси, установлюються відповідним нормативно-правовим актом Національного банку України.

Згідно цієї форми підпис особи, яка вносить кошти не вимагається. У такій Формі ордера відсутня графа щодо підпису платника.

Апеляційна інстанція, враховуючи викладене, приходить до висновку про переривання строку позовної давності вчиненням відповідачем дій, направлених на визнання боргового зобов'язання, оскільки відповідача було звільнено 01.12.2011 року, а з позовом товариство звернулося 10.04.2015 року, тому сплата ОСОБА_2 17.09.2013 року заборгованості у розмірі 500 грн. є обставиною, яка свідчить про переривання строку позовної давності.

Крім того, судова колегія зауважує, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме: відмовив у задоволенні позову одразу з двох підстав - за недоведеністю позовних вимог та за пропуском строку позовної давності, в той час, як згідно п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 Про судове рішення у цивільній справі , встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих постав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія погоджується з розрахунками позивача щодо стягнення з ОСОБА_2 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки відповідач має нести відповідальність за порушення грошового зобов'язання.

Доводи ОСОБА_2 про відсутність будь - яких цивільно - правових відносин між сторонами щодо позики не приймаються колегією до уваги, оскільки відповідач не спростував факту наявності угоди та обов'язку повернути позичені кошти, на вимогу суду до справи долучено оригінал угоди та видатковий касовий ордер, на підставі яких і доведено факт укладення договору позики та його умови.

Відповідно до ч.5 ст.88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, із ОСОБА_2 на користь ТОВ Транспроект-1 підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 885 грн. 00 коп. та апеляційної скарги у розмірі 1413 грн. 50 коп.

Відповідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку від 24 жовтня 2008 року № 12 відповідно до ст. 304 ЦПК України суд апеляційної інстанції при розгляді справи керується правилами розгляду справи судом першої інстанції, з винятками й доповненнями, встановленими гл. І Апеляційне провадження розд. V ЦПК України.

Отже, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевіреними в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 218,303,304,307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Транспроект-1 -задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 31 травня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Транспроект-1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за угодою безвідсоткової позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Транспроект-1 заборгованість зa угодою безвідсоткової позики № 1/10 від 16.07.2010 року у розмірі 175 901 грн. 13 коп., з яких: основного боргу - 88 000 грн.00 коп., 3 % річних - 13 981 грн.13 коп., індекс інфляції - 74 100 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Транспроект-1 судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 885 грн. 00 коп. та за подання апеляційної скарги у розмірі 1413 грн. 50 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий

Судді