Ухвала

від 01.06.2017 по справі 760/8195/16-к

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

760/8195/16-К

1-кс/760/3033/17

СОЛОМ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2017 року слідчий суддя Солом`янського районного суду м. Києва Кицюк В.С., за участю секретаря Піддубняк І.О., адвоката Краська О.В., слідчого Корніцького Д.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді із клопотанням в порядку ст.174 КПК України, в якому просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 21.12.2016 на грошові кошти в сумі

- 22 100,00 доларів США,

- 12 900,00 Євро,

- 250,00 англійських фунтів стерлінгів,

- 800,00 швейцарських франків, та зобов'язати слідчого повернути це майно їй як законному власнику перелічених грошових коштів, мотивуючи свої вимоги з урахуванням пояснень своїх представників наступним.

Так, на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 25.06.2016 за адресою АДРЕСА_1 в рамках здійснення досудового розслідування кримінальнального провадження №32015110130000019 від 28.07.2015 було проведено обшук, під час якого відшукано та вилучено вищезазначене майно.

ОСОБА_3 стверджує, що це її грошові кошти, які вона отримала внаслідок відчуження за минулі роки належного їй на праві власності нерухомого майна, а зберігала ці грошові кошти за вищевказаною адресою, де було проведено обшук, оскільки там проживав її знайомий.

Також представники ОСОБА_3 кожний окремо звертали увагу слідчого судді на те, що дозвіл на відшукання та вилучення саме цих грошових коштів слідчий суддя не надава, оскільки в іншому випадку у відповідній ухвалі були б чітко виписані і серія і номер кожної купюри.

Так, представники вважали вилучені грошові кошти тимчасово вилученим майном, на підтвердження чого надали копію ухвали слідчого судді за наслідками розгляду їх скарги в порядку ст.303 КПК України, в якій вони оскаржували бездіяльність слідчого, яка полягала у неповерненні тимчасово вилученого майна, просили її врахувати під час прийняття рішення за цим клопотанням. Також з урахуванням даного рішення слідчого судді переконували, що взагалі арешт на ці грошові кошти слідчим суддею на підставі іншої ухвали від 21.12.2016 накладено незаконно та необгрунтовано.

В той же час, не заперечували, що вони скористалися правом на оскарження і колегія суддів Апеляційного суду м. Києва залишила ухвалу слідчого судді від 21.12.2016 без змін, а апеляційну скаргу останніх - без задоволення.

Прокурор під час розгляду справи категорично заперечував проти задоволення клопотання, вважав доводи ОСОБА_3 безпідставними та надуманими. Так, він просив належним чином дати оцінку твердженням ОСОБА_3 про те, що вилучені під час обшуку за вищезазначеною адресою грошові кошти належать саме їй, оскільки жодними належними та допустими доказами не підтверджено це, а надані копії договорів-купівлі продажу підтверджують лише факт відчуження нею певного майна у різні періоди її життя. Більше того, вилучена сума грошових коштів жодним чином не співпадає із отриманою ОСОБА_3 за договорами. Крім того, прокурор просив врахувати і ту обставину, що всі зазначені в даному клопотанні обставини отримали оцінку в ухвалі апеляційної інстанції за наслідками перегляду ухвали слідчого судді від 21.12.2016 про арет цих грошових коштів. Ці грошові кошти були вилучені на підставі ухвали слідчого судді про обшук приміщення і саме для запобігання подальшого зникнення або відчуження такого майна арешт і було на нього накладено.

Слідчий, за клопотанням якого такий арешт і було накладено, також підтримав позицію прокурора, надав на її підтвердження матераіли з вищезазначеного кримінального провадження.

Заслухавши сторони та дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Так, статтею 174 КПК України передбачено, що, зокрема, арешт майна може бути скасовано за клопотанням володільця майна, який не був присутнім при розгляді клопотання про накладення арешту на майно, якщо він доведе, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею.

В свою чергу, арештом майна є тимчасове позбавлення, права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Арешт майна може бути накладений з метою збереження речових доказів на підставі п.1 ч.2 ст.170 КПК України.

Судовим розглядом встанолено, що СУ ФР ГУ ДФС у Київській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №320151101300000019 від 28.07.2015 за фактом фіктивного підприємництва та сприяння в ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах юридичними особами ха ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.3 ст.212, ч.2 ст.205 КК України.

30.06.2016 на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 25.06.2016 в АДРЕСА_1, яке на праві власності належить ОСОБА_4, проведено обшук приміщення, в ході якого відшукано та вилучено грошові кошти на вищезазначену суму.

Як вбачається з резолютивної частини ухвали від 25.06.2016 про обшук приміщення слідчим суддею надано дозвіл на відшукання та вилучення грошових коштів, здобутих в результаті незаконної діяльності.

Слідчий суддя погоджується із доводами представника ОСОБА_3, який стверджував про те, що в резолютивній частині ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук приміщення слід в обов'язковому порядку зазначати конкретно майно, дозвіл на відшукання та вилучення якого надається. В той же час, перелічення конкретного номеру та серії купюр вбачається неправильним, виходячи з кваліфікації зочину, який розслідується, зокрема, ст.ст.205, 212 КК України.

Згідно постанови слідчого про приєднання речових доказів від 01.07.2016 вищезазначені грошові кошти були визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 21.12.2016 задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на вищезазначені грошові кошти на підставі п.1 ч.2 ст.170 КПК України з метою збереження речових доказів.

Як вбачається з мотивувальної частини даної ухвали слідчим суддею надана оцінка доводам слідчого про те, що ці грошові кошти не є тимчасово вилученим майном, а їх зберігання відбувається до часу розгляуд відповідного клопотання на підставі ч.2 ст.100 КПК України. В той же час, у органу досудового розслідування виникла необхідність накладення на ці грошові кошти арешту з метою подальшого збереження цього майна.

31.01.2017 Апеляційним судом м. Києва розглянута апеляційна скарга представника ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді від 21.12.2016 про арешт майна, зокрема, проаналізовано доводи останнього про те, що на думку ОСОБА_3 слідчим суддею було порушено норми процесуального закону, що жодним чином не доведено, що ОСОБА_3 має відношення до даного кримінального провадження, що вона не є підозрюваною. Апеляційний суд вказав на те, що в даному випадку арешт накладений не на майно підозрюваного, а з метою зебережння речових доказів, що порушень норм процесуального права не встановлено.

Також, Апеляційний суд надав оцінку доводам ОСОБА_3 щодо того, що за вищезазначеною адресою вилучено саме майно ОСОБА_3 Так, зазначено, що за матеріалами кримінального провадження вбачається що з метою забезпечення потреб у незаконному сформованому податковому кредиту з ПДВ користувалися послугами іншої гупи осіб у складі ОСОБА_6 та інших, яким підконтрольні підприємства, з використанням реквізитів яких здійснювалося надання послуг з ухилення від сплати податків, у зв'язку з чим і було накладено арешт на грошові кошти, вилучені під час обшуку саме в домовладінні ОСОБА_6

Під час розгяду даного клопотання також жодним чином не встановлено, що вилучені грошові кошти належать на праві власності ОСОБА_3 Слідчий суддя вважає позицію прокурора в цьому питанні обгрунтованою. Не заперечуючи жодним чином можливість відчуження ОСОБА_3 певного майна в минулі періоди свого життя, представниками останньої в судовому засіданні не надано переконливих доказів того, як ці грошові кошти могли опинитися в домовладінні ОСОБА_6

Щодо доводів представників ОСОБА_3 про наявність ухвали слідчого судді від 09.12.2016, якою зобов'язано слідчого в даному провадженні повернути грошові кошти ОСОБА_3, то слід зауважити, що рішення слідчих суддів не мають силу преценденту і обставини справи (провадження) підлягають перевірці в кожному конкретному випадку.

За наслідками розгляду даного клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що доводи ОСОБА_3 не знайшли свого підтвердження та спростовані матеріалами кримінального провадження.

Слідчим суддею була надана відповідна правова оцінка та зважені доводи сторони обвинувачення та правомірно накладено арешт на вищезазначені грошові кошти, що підтверджено ухвалою Апеляційного суду м. Києва.

Доводів безпідставності подальшого перебування майна під арештом слідчому судді також не надано.

На підставі викладеного та керуючись ст.174 ЦПК України, слідчий суддя -

У Х В А Л И В:

Клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя В.С. Кицюк