Ухвала

від 01.06.2017 по справі 4/232

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, телефон 096-068-16-02

У Х В А Л А

01.06.2017р. Справа № 4/232           

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Конько В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерофіс лімітед” м. Київ, на дії державного виконавця Центрально-міського відділу державної виконавчої служби м.Макіївка Головного територіального управління юстиції у Донецькій області по справі №4/232

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерофіс лімітед” м. Київ

до відповідача Державного підприємства “Макіїввугілля” м. Макіївка

про стягнення 23091,04грн. 3% річних та індексу інфляції

За участю представників сторін:

від скаржника (позивача): не з'явився;

від боржника (відповідача): не з'явився;

від ВДВС: не з'явився;

суть скарги:

11.04.2017р. через канцелярію господарського суду надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерофіс лімітед” м. Київ, на дії державного виконавця, в якій скаржник просив: визнати незаконими дії Центрально-міського відділу державної виконавчої служби м. Макіївка Головного територіального управління юстиції у Донецькій області; скасувати постанову Центрально-міського відділу державної виконавчої служби м.Макіївка Головного територіального управління юстиції у Донецькій області по виконавчому провадженню № 34969545 від 10.11.2014р. про повернення виконавчого документа стягувачеві; зобов'язати Центрально-міський відділ державної виконавчої служби м. Макіївка Головного територіального управління юстиції у Донецькій області поновити виконавче провадження № 34969545; зобов'язати Центрально-міський відділ державної виконавчої служби м. Макіївка Головного територіального управління юстиції у Донецькій області вжити в рамках виконавчого провадження № 34969545 всі можливі заходи примусового виконання рішень, що передбачені діючим законодавством України, з метою належного виконання наказу Господарського суду Донецької області № 4/232 від 15.10.10р.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями, справу призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.

Згідно штемпелю органу поштового зв'язку скарга направлена на адресу суду 07.04.2017р.

В підтверження скарджник надав у копіях: рішення господарського суду Донецької області від 04.10.2010р., наказ господарського сду Донецької області від 15.10.2010р.; постанову про відкриття виконавчого провадження від 11.03.2011р.; скріншот з відображенням результатів пошуку в автоматизованій систем виконавчого провадження інформації про ВП №34969545; лист ТОВ «Інтерофіс лімітед» до Центрально-міського відділу державної виконавчої служби м. Макіївка від 13.02.2017р. №13/0317-001; лист Центрально-міського відділу державної виконавчої служби м. Макіївка №14.8-16-208 від 21.03.2017р.; витяг з автоматизованої системи виконавчого провадження по ВП №34969545, правоустановчі документи.

27.04.2017р. від ДВС надійшли заперечення №14.8-5-267 від 21.04.2017р., в яких виконавча служба посилалась на те, що виконавчі провадження, які не були передані в паперовому вигляді до переміщеного відділу ДВС м. Макіївка, а знаходились в реєстрі ЄДРВП, були завершені з метою недопущення несанкціонованого доступу до цих виконавчих проваджень.

12.05.2017р. від ВДВС надійшло клопотання про розгляд скарги за відсутністю її представника.

17.05.2017р. від скаржника надійшли пояснення стосовно дати отримання листа Відділу ДВС №14.8-16-208 від 21.03.2017р. та докази його отримання 27.03.2017р.

30.05.2017р. від ВДВС надійшов лист в якому просив розглядати справу без участі представника

Представники сторін та ВДВС не скористалися своїм законним правом на участь в судовому засіданні 01.06.2017р., про час і місце якого повідомлені належним чином шляхом своєчасного шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресами місцезнаходження, визначеними за матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ

Рішенням господарського суду Донецької області від 04.10.2010р. по справі №4/232 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерофіс лімітед”, м. Київ до Державного підприємства “Макіїввугілля” м. Макіївка про стягнення 23091,04грн. 3% річних та індексу інфляції – задоволені в повному обсязі, стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 6591,72грн. – 3% річних за період з 13.08.2009р. по 31.08.2010р., 16499,32грн. – індекс інфляції за період з липня 2009р. по серпень 2010р., 230,91грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

15.10.2010р. на виконання вказаного рішення був виданий відповідний наказ.

Постановою Центрально-міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції від 11.03.2011р. відкрито виконавче првадження на підставі заяви стягувача, поданої 11.03.2011р.

ТОВ „Інтерофіс лімітед”, м. Київ направило до Центрально-міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції лист №13/0317-007 від 13.02.2017р., в якому просило повідомити про стан виконання виконавчих документів, зокрема, наказу господарського суду Донецької області по справі №4/232.

23.03.2017р. Центрально-міський відділ державної виконавчої служби м. Макіївка повідомив стягувача листом №14.8-16-207 від 21.03.2017р. про те, що виконавче провадження №34969545, в межах якого виконувався наказ господарського суду Донецької області від 15.10.2010р., було завершено 10.11.2014р., а виконавчий документ направлено стягувачу, а також про неможливість надати будь-яку інформацію у зв'язку зі знаходженням документів виконавчого провадження у паперовому вигляді на непідконтрольній території.

Відповідно до витягу з автоматизованої системи виконавчого провадження по ВП №34969545 підставою повернення виконавчого документу стягувачу є наступне: Законами України «Про боротьбу з тероризмом», «Про тимчасові заходи на період проведення антиторористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антиторористичної операції або переселилися з неї під час її проведення; Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1085-р від 07.11.2014р. затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, у зв'язку з чим виконавчі дії на тимчасово неконтрольованій території не проводяться; подальше проведення виконавчих дій неможливо у зв'язку з тим, що матеріали виконавчого провадження перебувають на території проведення активної фази АТО, а Центрально-міський відділ державної виконавчої служби м. Макіївка переміщено на територію, підконтрольну українській владі; державним виконавцем, з посиланням на п.9 ч. 1 ст. 47 Закону України “Про виконавче провадження” повернуто виконавчий документ стягувачу.

27.03.2016р. стягувач отримав лист Центрально-міського відділу державної виконавчої служби м. Макіївка №14.8-16-208 від 21.03.2017р.

Скаржник не погодився з позицію виконавчої служби та звернувся до господарського суду Донецької області зі скаргою на дії державного виконавця, посилаючись на відсутність підстав, передбачених законом для завершення виконавчого провадження та повернення виконавчого документу стягувачу.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Враховуючи, що виконавчою службою було завершено виконавче провадження 10.11.2014р., до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон України «Про виконавче провадження» №606-ХІV від 21.04.1999р. в редакції від 26.10.2014р.

Згідно ст. 1, 2 Закону України “Про виконавче провадження” (далі Закон) та ст. 115 ГПК України виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу». У відповідності до ст. 1 зазначеного Закону завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно ст. 32 Закону заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до ст. 40 Закону розшук боржника - юридичної особи та іншого майна боржника організовує державний виконавець. Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання, перебування, місцезнаходженням боржника чи місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання (місцезнаходженням) стягувача.

Знідно п. 3.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. за №512/5 (в редакції чинній станом на день винесення оскаржуваної постанови) організацію розшуку боржника - юридичної особи та майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів державний виконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо). Крім того, державний виконавець здійснює вихід за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.

Держаним виконавцем в межах виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду у справі №4/232 не було вжито заходів, передбачених Законом для розшуку майна боржника, встановлення інших цінностей боржника, в тому числі коштів на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших.

В якості підстав для повернення виконавчого документу стягувачу виконавча служба посилається Закон України “Про боротьбу з тероризмом” та Закон України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”.

Проте, положення зазначених законів не передбачають, що проведення антитерористичної операції є обставиною, що виключає здійснення виконавчого провадження органами державної виконавчої служби та є підставою для його завершення.

Суд, погоджується з позицією державного виконавця про те, що територія міста Макіївка входить до зони проведення антитерористичної операції, проте при вирішенні питання про законність дій державного виконавця суд виходить з наступного.

У відповідності до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” запроваджено антитерористичну операцію на території України. На виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України”, приписів Закону України “Про боротьбу з тероризмом”, керівником Антитерористичного центру при СБУ виданий Наказ від 07.10.2014 №33/6/а “Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення”, відповідно до якого районами проведення АТО визначені Донецька та Луганська області з терміном дії з 07.04.2014 року. Але, всі без виключення населені пункти, які увійшли в зону проведення АТО, є територією України.

Жодний законодавчий акт, яким регулюються правовідносини та особливості застосування законодавства в зоні проведення антитерористичної операції, не містять заборони, щодо виконання рішень судів по відношенню до боржників, які мають реєстрацію на території, яка наразі знаходиться в зони проведення АТО. Законодавець запровадив мораторій на примусову реалізацію предметів іпотеки, розташованих на території проведення АТО (ст.9 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”), проте інших заборон, пов'язаних із виконанням зобов'язань та проведенням дій направлених на виконання рішення суду не встановлено.

За змістом ст.63 Закону України “Про виконавче провадження” первісними заходами щодо примусового виконання рішення зі стягнення заборгованості полягає у зверненні стягнення на кошти та майно боржника.

У відповідності до ст.20 Закону, якою врегульовані питання міста проведення виконавчих дій, встановлено, що державний виконавець вправі провадити виконавчі дії щодо виявлення та звернення стягнення на кошти, які перебувають на рахунках та вкладах боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Враховуючи структуру банківської системи, встановлене Законом України “Про банки та банківську діяльність”, Законом України “Про виконавче провадження” право державного виконавця до доступу до банківської таємниці та право накладати арешт на кошти, які акумульовані на рахунках в банківських установах України (незалежно від міста їх розташування) та звертати стягнення на арештовані кошти в рахунок виконання відповідних рішень, суд зазначає про реальну можливість проведення виконавчих дій, направлених на виявлення інформації щодо наявності грошових коштів боржника на рахунках в банківських установах та наявності іншого майна, за рахунок яких можливе виконати рішення суду по справі №4/232

Відповідно до ч.2 ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Держава, за змістом ч.4 ст.13 Конституції України, прийняла на себе зобов'язання через свої органи забезпечити захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, встановивши рівність всіх суб'єктів власності перед законом.

Згідно ст.129 Конституції України однією із засад судочинства є обов'язковість рішень суду. Статтею 13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” визначено поняття “обов'язковість судових рішень”, яке полягає в тому, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами на всій території України.

Суд вважає за необхідне застосувати до спірних відносин Рішення Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", згідно якого Європейський суд наголосив, що, “відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду"”. Європейський суд також зазначив, що “адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 стороні на судовому етапі, втрачають свою мету.”

Аналогічні за змістом висновки містяться в інших рішеннях Європейського суду з прав людини, а саме у справі "Голдер проти Сполученого Королівства (від 21 лютого 1975 року), “Шмалько проти України”.

Враховуючи викладене, суд не може погодитися із твердженням державного виконавця про неможливість виконання судового рішення, внаслідок тимчасового нездійснення органами державної влади або здійснення не в повному обсязі своїх повноважень на території проведення АТО.

За таких обставин, враховуючи конституційний принцип доступність до правосуддя всіх осіб, незалежно від міста їх реєстрації (знаходження), застосовану у цій справі практику Європейського суду з прав людини щодо недопустимості ухилення адміністративних органів від виконання судових рішень, яка є обов'язковою для національних судів згідно Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суд дійшов висновку щодо незаконності дій ВДВС щодо завершення виконавчого провадження №34969545 та повернення стягувачу наказу господарського суду Донецької області №4/232, внаслідок чого скарга в цій частині вимог підлягає задоволенню.

Враховуючи приписи Господарського процесуального кодексу України, пункту 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України”, у суду відсутні повноваження скасовувати рішення органів Державної виконавчої служби. Натомість встановивши обґрунтованість доводів заявника, суд може визнати постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною. Як зазначено в інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-08/369 від 29.06.2010р. “Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України”, вимога скаржника щодо скасування постанови чи іншого акта органу Державної виконавчої служби за своєю правовою природою тотожна вимозі про визнання їх недійсними. Тому у господарського суду відсутні правові підстави для відмови в задоволенні скарги лише з тієї причини, що в ній зазначається про скасування відповідної постанови (акта), у зв'язку з проханням визнати її недійсною.

Таким чином, за висновками суду, вимога заявника про скасування постанови ВДВС по виконавчому провадженню №34969545 від 10.11.2014р. про повернення виконавчого документа стягувачу за своїм змістом є тотожньою вимозі про визнання даної постанови недійсною.

Враховуючи попередній висновок суду про незаконність дій відділу виконавчої служби, пов'язаних з поверненням виконавчого документа стягувачу із виконання наказу господарського суду Донецької області по справі №4/232, скарга в цій частині вимог також підлягає задоволенню.

Відповідно до п.9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

За висновками суду, подання скаржником на виконання наказу господарського суду Донецької області №4/232 в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”, до ДВС є підставою для відкриття виконавчого провадження.

При цьому, поновлення виконавчого провадження можливе виключно за умови його попереднього зупинення.

За таких обставин, враховуючи відсутність у суду відомостей щодо зупинення виконавчого провадження №34969545, виходячи з того, що на момент розгляду даної скарги в матеріалах справи відсутні докази повторного пред'явлення наказу суду до виконання та, відповідно, ухилення ВДВС від вчинення відповідної дії, скарга в частині вимог про зобов'язання ВДВС поновити виконавче провадження №34969545; зобов'язання ВДВС вжити в рамках виконавчого провадження №34969545 всі можливі заходи примусового виконання рішень, що передбачені діючим законодавством України, з метою належного виконання наказу суду по справі №4/232 підлягає залишенню без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерофіс лімітед”, м.Київ на дії Центрально-міського відділу Державної виконавчої служби міста Макіївка щодо виконання судового рішення по справі №4/232 задовольнити частково.

Визнати незаконними дії Центрально-міського відділу Державної виконавчої служби міста Макіївка щодо завершення виконавчого провадження №34969545 та повернення стягувачу наказу господарського суду Донецької області по справі №4/232.

Визнати недійсною постанову Центрально-міського відділу Державної виконавчої служби міста Макіївка по виконавчому провадженню №34969545 від 10.11.2014р. про повернення виконавчого документа стягувачу.

В задоволенні решти вимог, викладених у скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерофіс лімітед”, м.Київ на дії Центрально-міського відділу Державної виконавчої служби міста Макіївка щодо зобов'язання Центрально-міського відділу державної виконавчої служби м. Макіївка Головного територіального управління юстиції у Донецькій області поновити виконавче провадження № 34969545 та зобов'язання Центрально-міського відділу державної виконавчої служби м. Макіївка Головного територіального управління юстиції у Донецькій області вжити в рамках виконавчого провадження № 34969545 всі можливі заходи примусового виконання рішень, що передбачені діючим законодавством України, з метою належного виконання наказу Господарського суду Донецької області № 4/232 від 15.10.10р. відмовити.

Суддя Я.О. Левшина