Постанова

від 31.05.2017 по справі 920/1244/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2017 р. Справа № 920/1244/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Білецька А.М., суддя Істоміна О.А.,

при секретарі Бєлкіній О.М.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 - дов. б/н від 10.05.2017 р.,

відповідача - ОСОБА_2 - дов. б/н від 02.03.2017р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1097 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 14.02.2017 р. у справі № 920/1244/16,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діалог ОСОБА_3", м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діагностика Здоров'я", м. Суми,

про визнання договору суборенди №3022 від 16.01.2015 припиненим, зобов'язання повернути майно та стягнення 3 912,48 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до відповідача, в якому просить суд визнати припиненим з 21.08.2016 укладений між сторонами договір суборенди медичного обладнання №3022 від 16.01.2015 р., зобов'язати відповідача повернути позивачу медичне обладнання, а саме: електрохемілюмінісцентний аналізатор Cobas e411 (disc), серійний номер аналізатора 6120-09, у комплекті з « Measuring cell» (Вимірювальна комірка), шляхом надання представникам позивача доступу для деінсталяції медичного обладнання; стягнути з відповідача на свою користь неустойку за прострочення повернення майна у розмірі 3 912,48 грн., а також 4 134,00 грн. судового збору.

Рішенням господарського суду Сумської області від 14.02.2017 р. (суддя Коваленко О.В.) позов задоволено частково. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Діагностика Здоров'я" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Діалог ОСОБА_3" медичне обладнання, а саме: електрохемілюмінісцентний аналізатор Cobas e411 (disc), серійний номер аналізатора 6120-09, у комплекті з « Measuring cell» (Вимірювальна комірка), шляхом надання представникам Товариства з обмеженою відповідальністю «Діалог ОСОБА_3» доступу для деінсталяції медичного обладнання. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діагностика Здоров'я" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діалог ОСОБА_3" 3 912,48 грн. неустойки за прострочення повернення майна, 2 756,00 грн. судового збору. В іншій частині в позові відмовлено.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 14.02.2017р. у справі № 920/1244/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення норм чинного законодавства. В обґрунтування своїх апеляційних вимог відповідач посилається на те, що анулювання додатку 1.17 від 15.01.2015р. до договору оренди б/н від 10.01.2014р., яке визнано судом першої інстанції припиненням договору оренди б/н від 10.01.2014р., не відповідає приписам ст. ст. 188, 291 ГК України та ст. 763, 774, 781, 783 ЦК України щодо строку дії договору та підстав його дострокового припинення.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства. Позивач вважає, що сторонами досягнуто домовленість про припинення відносин оренди у частині найму спірного медичного обладнання, тому правові підстави подальшого знаходження цього обладнання в суборенді відповідача відсутні. На думку позивача, судом першої інстанції правильно встановлено, що з 31.07.2016р. позивач був позбавлений права передавати в суборенду третім особам спірне майно.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача та у відзиві на неї доводи позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 10 січня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діалог ОСОБА_3» і компанією « Roche Diagnostics Polska spolka z organiczona odpowiedzialnoscia» (власник об'єкту суборенди) було укладено договір оренди, відповідно до умов якого власник об'єкту суборенди надав позивачу в оренду аналітичні інструменти, а позивач зобов'язувався використовувати їх за призначенням в обмін на орендну плату.

Сторони погодили, що типи, назви, номери за каталогом аналітичних інструментів і щоквартальний розмір орендної плати визначається згідно з додатком 1 до цього договору (п. 2 договору оренди), а специфікації та серійні номери окремих аналітичних інструментів, адреси їх доставки й установки, а також орендна плата за користування ними визначаються кожного разу у додатках 1.1., 1.2., 1.3. і т.д. в момент поставки нового інструменту (п. 3 договору оренди).

Відповідно до додатку 1.17 від 15.01.2015 року до договору оренди б/н від 10.01.2014 року власник об'єкту суборенди надав позивачу в платне строкове користування електрохемілюмінесцентний аналізатор Cobas е411 (disk), серійний номер аналізатора 6120-09, у комплекті з "Measuring cell" (вимірювальна комірка), (об'єкт суборенди), місце установки - товариство з обмеженою відповідальністю «Діагностика Здоров'я» (вул. Ковпака, буд. 23, м. Суми, Україна, 40031).

Листом б/н від 24.04.2015 року власник об'єкту суборенди підтвердив, що компанія "Roche Diagnostics Polska spolka z ograniczona odpowiedzialnoscia" є власником об'єкту суборенди та надає згоду на передачу в суборенду ТОВ "Діагностика Здоров'я" об'єкту суборенди та його встановлення за адресою 40031, Україна, м. Суми, вул. Ковпака, буд. 23.

16 січня 2015 р. між ТОВ «Діалог ОСОБА_3» і ТОВ «Діагностика Здоров'я» було укладено договір суборенди медичного обладнання № 3022, відповідно до умов якого позивач в порядку та на умовах, передбачених цим договором, зобов'язувався передати, а відповідач прийняти в строкове платне користування об'єкт суборенди.

Згідно п. 5.1 ст. 5 договору суборенди сторони погодили, що за користування об'єктом суборенди відповідач сплачує позивачу суборендну плату, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, у розмірі 2 500,00 грн., в т.ч. ПДВ (20%) 416,00 грн. за квартал. Плата за суборенду залишається незмінною протягом всього строку дії договору суборенди. Розрахунок проводиться в національній валюті України - гривні (п. 5.3 ст. 5 договору).

Зі змісту п. 3.2 ст. 3 договору суборенди вбачається, що користування об'єктом суборенди настає одночасно з підписанням сторонами акту прийому-передачі.

05.03.2016 року позивач передав, а відповідач прийняв об'єкт суборенди, про що було підписано акт прийому-передачі № 1 (додаток № 2 до договору суборенди).

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 договору суборенди сторони погодили, що термін суборенди складає 5 років із моменту прийняття відповідачем об'єкту суборенди за актом прийому-передачі.

Згідно з абз. 1 п. 13.1 ст. 13 договору розірвання цього договору в односторонньому порядку не допускається, за винятком випадку, коли власник об'єкту суборенди розірве договір оренди б/н від 10.01.2014 року.

Матеріали справи свідчать, що 20.07.2016 року власник об'єкту суборенди та позивач уклали додаток № 4 до договору оренди б/н від 10.01.2014 року, відповідно до п. 1 якого сторони погодилися анулювати додаток 1.17 від 31.07.2016 року.

Пунктом 2 додатку №4 до договору оренди б/н від 10.01.2014 року встановлено, що об'єкт суборенди необхідно деінсталювати до 15.08.2016 року та поставити не пізніше 15.08.2016 року на адресу, визначену власником об'єкту суборенди.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надіслав на адресу відповідача повідомлення №451/08 від 01.08.2016 року про розірвання договору суборенди разом з копією додатку №4 від 21.07.2016 року.

Відповідач в своїй відповіді на зазначене повідомлення №38 від 31.08.2016 року вказав, що в порушення умов договору суборенди в повідомленні про розірвання договору суборенди медичного обладнання № 3022 від 16.01.2015р. позивачем не надано належним чином завірену копію угоди про розірвання договору оренди б/н від 10.01.2014р. Також, відповідач зазначив, що з копії додатку №4 від 21.07.2016 року вбачається лише намір зміни умов договору оренди б/н від 10.01.2014 року, а не його розірвання, а отже достатні правові підстави для розірвання договору відсутні, а строк дії договору закінчується 06.03.2020 року.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України). Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

У відповідності до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 ГК України.

Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно п. 4.1 розділу 4 договору суборенди термін оренди становить 5 років із моменту прийняття суборендарем об'єкту оренди за актом прийому - передачі, тобто до 06.03.2020 року. Пунктом 4.2 розділу 4 договору суборенди передбачено, що термін суборенди може бути скорочений тільки за взаємною згодою сторін.

Пунктом 13 договору суборенди сторони погодили порядок зміни та розірвання цього договору, а саме, п. 13.1: розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, за винятком випадку, коли власник об'єкту суборенди - Компанія "Roche Diagnostics Polska spolka z ograniczona odpowiedzialnoscia" розірве договір оренди б/н ("RENTAL АGREEMENТ") від 10.01.2014 р. з орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Діалог ОСОБА_3".

При цьому орендар зобов'язаний письмово повідомити суборендаря про розірвання договору не менше ніж за 20 (двадцять) днів до планованої дати розірвання. До повідомлення про розірвання цього договору суборенди орендар зобов'язаний надати суборендарю належним чином завірену копію угоди про розірвання договору оренди б/н ("RENTAL АGREEMENТ") від 10.01.2014р. укладеного між ТОВ "ОСОБА_3 Полска" та орендарем.

Таким чином, як вбачається з умов укладеного між сторонами договору суборенди, розірвання цього договору суборенди можливо лише за умовою розірвання договору оренди б/н від 10.01.2014р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діалог ОСОБА_3» і компанією « Roche Diagnostics Polska spolka z organiczona odpowiedzialnoscia» , що судом першої інстанції помилково не було прийнято до уваги.

Матеріали справи не містять доказів того, що договір оренди б/н від 10.01.2014р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діалог ОСОБА_3» і компанією « Roche Diagnostics Polska spolka z organiczona odpowiedzialnoscia» є розірваним в установленому законом порядку.

Крім того, в порушення умов договору суборенди в повідомленні про розірвання договору суборенди медичного обладнання № 3022 від 16.01.2015 року орендарем не надано належним чином завіреної копії угоди про розірвання договору оренди б/н від 10.01.2014р., що підтверджується матеріалами справи.

Водночас, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що було встановлено, що додаток 1.17 від 15.01.2015 року до договору оренди б/н від 10.01.2014 року, на підставі якого позивач передав у піднайм (суборенду) об'єкт суборенди, був анульований (припинений) з 21.08.2016 року відповідно до додатку № 4 від 21.07.2016 року до договору оренди б/н від 10.01.2014 року, в силу пп. 3.5, 3.6 ст. 3 договору суборенди з 21.08.2016 року у ТОВ «Діагностика Здоров'я» виник обов'язок повернути об'єкт суборенди ТОВ «Діалог ОСОБА_3» та скласти акт повернення до 10.09.2016 року включно.

Проте, з таким висновком судова колегія не погоджується, оскільки анулювання додатку 1.17 відповідно до додатку № 4 від 21.07.2016 року до договору оренди б/н від 10.01.2014 року, яке визнане судом припиненням договору оренди б/н 10.01.2014 року, не відповідає приписам чинного законодавства.

Так, у відповідності до п. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 774 Цивільного кодексу України передбачено, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

В ч. 2 ст. 781 Цивільного кодексу України визначено, що договір найму припиняється у разі ліквідації юридичної особи, яка була наймачем або наймодавцем.

Згідно зі ст. 783 Цивільного кодексу України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Враховуючи вищевказане, судова колегія вважає, що ані чинним законодавством, ані укладеним договором оренди не передбачено такого порядку припинення (розірвання) цього договору оренди як укладання додатку до нього про анулювання додатку до даного договору, яким було передано спірне обладнання орендарю, тому додаток № 4 від 21.07.2016 року до договору оренди б/н від 10.01.2014 року, яким анульовано додаток 1.17 від 15.01.2015 року до договору оренди б/н від 10.01.2014 року, не є належним та допустимим доказом щодо розірвання договору оренди б/н від 10.01.2014 року.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів щодо розірвання договору оренди б/н від 10.01.2014 року, договір суборенди медичного обладнання № 3022 від 16.01.2015 р. є дійсним, доказів неналежного виконання цього договору з боку відповідача позивач не надав, тому, судова колегія вважає безпідставними та такими, що суперечать чинному законодавству твердження позивача про те, що за своєю суттю додаток № 4 від 21.07.2016 до договору оренди б/н від 10.01.2014 є двостороннім правочином, який припинив договірні відносини між власником майна і орендарем, і тому враховуючи положення статті 774 Цивільного кодексу України неможливе подальше продовження договору суборенди.

Також, щодо посилань позивача на те, що свобода договору згідно зі статтями 6 та 627 Цивільного кодексу України полягає як в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів, погодженні його умов, так і в можливості припинити його дію, то судова колегія вважає за необхідне зазначити, що індивідуальна воля, складова основа свободи договорів, відносна, а свобода одного не повинна порушувати свободу іншого. Свобода договору не є безмежною: вона існує в рамках чинних нормативних актів, звичаїв ділового обороту, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості.

Судова колегія звертає увагу на те, що в п. 3.5 договору суборенди сторони визначили, що об'єкт суборенди підлягає поверненню орендарю у випадках: закінчення терміну суборенди, припинення дії договору за взаємною згодою сторін, розірвання договору оренди б/н від 10.01.2014р., що укладений між власником об'єкту суборенди та орендарем, оголошення суборендаря банкрутом.

В даному випадку з урахуванням вищенаведеного жодної з перелічених підстав для повернення об'єкту суборенди орендарю матеріали справи не містять та позивачем не надано.

Також, матеріали справи не містять, а позивачем як в суд першої інстанції, так і в суд апеляційної інстанції не надано додатків 1.1., 1.2., 1.3. до договору оренди б/н від 10.01.2014р., які передбачені п. 3 цього ж договору оренди, а саме, сторони узгодили, що специфікації та серійні номери окремих аналітичних інструментів, адреси їх доставки й установки, а також орендна плата за користування ними визначаються кожного разу у додатках 1.1., 1.2., 1.3. і т.д. в момент поставки нового інструменту.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене та те, що договір суборенди медичного обладнання № 3022 від 16.01.2015р. на даний час є дійсним, доказів розірвання договору оренди б/н від 10.01.2014р. не має, а аналювання додатку 1.7 додатком №4 до договору оренди б/н від 10.01.2014р. не є припиненням цього договору, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги позивача про визнання договору суборенди медичного обладнання № 3022 від 16.01.2015р. припиненим, зобов'язання повернути спірне майно та стягнення неустойки є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження в матеріалах справи, а тому, рішення господарського суду Сумської області від 14.02.2017 р. у справі № 920/1244/16 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга -задоволенню.

З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Діагностика Здоров'я", м. Суми, задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 14.02.2017 р. у справі № 920/1244/16 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діалог ОСОБА_3» (04205, м. Київ, просп. Оболонський, 32, код 34839344) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діагностика Здоров'я» (40000, м. Суми, вул. Ковпака, 22, код 36898490) 4 547,40 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Істоміна О.А.