Постанова

від 31.05.2017 по справі 910/19656/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2017 р. Справа№ 910/19656/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Куксова В.В.

Отрюха Б.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Герасименко Є. С. - довіреність б/н від 16.11.2016р.

від відповідача: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Коверіс Рігід Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2017р.

у справі № 910/19656/16 (суддя Привалов А.І.)

за позовом Coveris Rigid Polska Sp. z.o.o. (ТОВ "Коверіс Рігід Польща")

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коверіс Рігід

Україна"

про повернення лізингового обладнання та стягнення заборгованості

за лізинговим контрактом

В судовому засіданні 31.05.2017р. відповідно до ст. ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Coveris Rigid Polska Sp. z.o.o. (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Коверіс Рігід Україна" (надалі - відповідач) про повернення лізингового обладнання та стягнення 38 000 євро заборгованості за лізинговим контрактом, що в загальній сумі еквівалентно 4 415 727,91 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач після розірвання лізингового контракту №1/06/2014 від 16.06.2014 року та підписання акту про припинення контракту від 16.12.2015 року у термін, встановлений в даному акті, не повернув обладнання, передане позивачем згідно зі вказаним лізинговим контрактом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.01.2017 р. у справі № 910/19656/16 позов задоволено повністю.

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Коверіс Рігід Україна" повернути Coveris Rigid Polska Sp. z.o.o. обладнання, передане у лізинг за лізинговим контрактом №1/06/2014 від 16.06.2014 - екструзійну лінію INF200TC, 1988 року випуску, серійний номер 1331, балансовою вартістю на день підписання контракту 120 000 Євро.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Коверіс Рігід Україна" на користь Coveris Rigid Polska Sp. z.o.o. суму заборгованості зі сплати лізингових платежів у розмірі 38 000 Євро, що еквівалентно 1 080 710,69 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2370 Євро, що еквівалентно 67 402,22 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та припинити провадження у справі у зв'язку з непідсудністю спору господарським судам України. У разі неприйняття рішення про припинення провадження у справі, відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.

В суді апеляційної інстанції розгляд справи відбувався різними колегіями суддів.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду № 09-52/364/17 від 13.04.2017р., у зв'язку з перебуванням у відпустці головуючого судді Дідиченко М.А., відповідно до підпункту 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/19656/16.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу відповідача 13.04.2017р. передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Куксов В.В., Отрюх Б.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017р. колегією суддів у визначеному складі апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 31.05.2017р.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 31.05.2017р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції 31.05.2017р., будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, не з'явився, причини його неявки суду не відомі. Оскільки його явка в судове засідання обов'язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 16.06.2014 року між Coveris Rigid Polska Sp. z.o.o. (лізингодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Коверіс Рігід Україна" (лізингоодержувач) було укладено Лізинговий контракт №1/06/2014 (далі - Контракт).

Відповідно до п.1 § 1 Контракту лізингодавець зобов'язався передати в лізинг лізингоодержувачу екструзійну лінію INF200TC, 1988 року випуску, серійний номер 1331 (далі - обладнання), а лізингоодержувач зобов'язався прийняти у лізинг зазначене обладнання.

Згідно п.3 § 1 Контракту балансова вартість обладнання на день підписання контракту складає 120 000 євро.

За умовами §2 Контракту обладнання повинно бути отримано в порядку та строк, оговорений сторонами окремо, на підставі акту приймання-передачі. Лізингоодержувач зобов'язаний нести усі витрати та збори, пов'язані з передачею обладнання, яке передається у лізинг на митну територію України. Транспортування обладнання на територію вантажоодержувача проводиться за рахунок вантажоодержувача на умовах FСА Скернівіце, Польща, відповідно до INCOTERMS 2010.

Позивач передав обладнання перевізнику на умовах FСА Скернівіце, Польща, відповідно до INCOTERMS 2010, про що складено відповідну міжнародну товарно-транспортну накладну СМR № 362634 від 18.06.2014р.

На виконання умов вказаного контракту лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв у лізинг екструзійну лінію INF200TC, 1988 року випуску, серійний номер 1331, що підтверджується актом приймання-передачі обладнання у лізинг від 14.07.2014р., копія якого міститься у матеріалах справи.

Відповідно до п.1 § 6 Контракту він може бути розірваний будь-якою із сторін не раніше ніж через шість місяців після повідомлення, наданого в письмовій формі в кінці місяця.

У зв'язку з несплатою відповідачем лізингових платежів понад три місяці, на підставі умов § 6 пункту 2, а) Контракту між позивачем та відповідачем 16.12.2015р. підписано Акт про припинення лізингового контракту №1/06/2014 та повернення обладнання.

Акт про припинення лізингового контракту №1/06/2014 та повернення обладнання підписаний уповноваженими представниками сторін контракту та скріплений печатками підприємств, належним чином завірена копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідно до умов п. 2 Акту про припинення контракту лізинговий контракт є розірваним з 16.02.2016р., тобто через 2 (два) місяці з моменту підписання цього акту. Момент розірвання лізингового контракту 16.02.2016 року встановлюється цим Актом та не потребує підписання Сторонами ніяких додаткових документів.

Згідно з умовами п. 3 Акту про припинення контракту, лізингодавець провів огляд обладнання і підписанням цього Акту сторони підтвердили, що обладнання знаходиться в належному технічно справному стані, повністю придатному для використання відповідно до технічних вимог і параметрів, вказаних у керівництві (посібнику).

Стан обладнання відображено у протоколі інспекції від 15.12.2015р.

Відповідно до п. 4.2. Акту про припинення контракту, 16.02.2016р. лізингоодержувач зобов'язаний повернути лізингодавцю обладнання, одержане за Лізинговим контрактом, в належному стані з дотриманням умов повернення, ідентичних умовам Лізингового контакту, з урахуванням умов даного Акту.

Пунктом 4.5 Акту про припинення контракту передбачено, що у випадку неповернення обладнання в належному стані лізингоодержувачем у добровільному порядку до 16.04.2016р. лізингодавець має право на захист своїх прав, зокрема, шляхом звернення до суду з вимогами про повернення обладнання лізингоодержувачем або будь-якою іншою особою, у фактичному володінні якої перебуває обладнання.

19.04.2016 року позивачем надіслано відповідачу повідомлення TND/4/19/04 від 19.04.2016р. про повернення обладнання у зв'язку з розірванням Лізингового контракту.

Звертаючись з позовом до суду, позивач вказує на невиконання відповідачем своїх зобов'язань по поверненню позивачу обладнання, одержаного за лізинговим контрактом, у зв'язку з припиненням цього контракту.

Відповідно до ст.124 Господарського процесуального кодексу України підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, серед іншого, у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону (виключна підсудність).

Пунктом 2 §9 Контракту сторони передбачили, що будь-які спори, що можуть виникнути за даним контрактом, будуть вирішуватися судом, що знаходиться за місцезнаходження лізингодавця. Проте, у разі подання позову про відшкодування лізингодавцем, лізингодавець має право вибору між судами юрисдикції за місцезнаходженням лізингодавця або місцезнаходженням лізингоодержувача.

Відповідно до п. 6 Акту про припинення контракту будь-які спори, які можуть виникнути по даному Акту, у зв'язку з поверненням обладнання та/або стягненням грошових коштів з лізингоодержувача, будуть вирішуватись загальним судом, розташованим за місцезнаходження лізингодавця у Республіці Польща - Катовіце, в цивільній справі з використанням процесуального закону розгляду справ Республіки Польща. Однак, у випадку подання позову лізингодавцем, лізингодавець має право вибору між вказаним вище судом юрисдикції Республіки Польща, за місцезнаходженням лізингодавця або судом в Україні по місцезнаходженню лізингоодержувача у м. Києві із застосуванням процесуального закону України для розгляду господарських справ.

Відповідно до п. 1 ст. 33 Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 24.05.1993, ратифікованого Постановою Верховної Ради України № 3941-XII від 04.02.1994, зобов'язання, що виникають з договірних відносин, визначаються законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої була укладена угода, хіба що учасники договірних відносин підпорядкують ці відносини вибраному ними законодавству.

Пунктом 2 ст. 33 Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 24.05.1993 передбачено, що у справах, зазначених в пункті 1, компетентним є суд тієї Договірної Сторони, на території якої має місце проживання або юридичну адресу відповідач. Компетентним є також суд тієї Договірної Сторони, на території якої має місце проживання або юридичну адресу позивач, якщо на цій території знаходиться предмет спору або майно відповідача. Компетенція, про яку йде мова в пункті 2, може бути змінена за згодою учасників договірних відносин.

Згідно ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

За таких підстав спір у даній справі підлягає розгляду за місцезнаходженням відповідача у Господарському суді міста Києва, що спростовує доводи апелянта про непідсудність справи Господарському суду міста Києва та припинення провадження у справі.

Відповідно до положень п. 1 § 9 Лізингового контракту сторони погодились, що контракт буде регулюватися законодавством Республіки Польща.

Статтею 1 Цивільного кодексу Республіки Польща встановлено, що цим Кодексом регулюються цивільно-правові відносини між фізичними та юридичними особами.

Відповідно до ст. 353 Цивільного кодексу Республіки Польща зобов'язання полягає у тому, що кредитор може вимагати від боржника виконання певного обов'язку, а боржник повинен такий обов'язок виконати. Виконання обов'язку може полягати у виконанні або утриманні від виконання певних дій.

Сторони, які укладають договір, можуть започаткувати правові відносини на власний розсуд, тільки щоб його зміст не суперечив змісту (природі) таких відносин, закону і принципам суспільного життя (ст. 353-1 ЦК Республіки Польща).

Статтею 354 Цивільного кодексу Республіки Польща визначено, що боржник повинен виконати свої зобов'язання, відповідно до їхнього змісту та у спосіб, який відповідає суспільно-господарській меті та принципам суспільного життя, а якщо у цій області діють також певні звичаї, тоді також у спосіб, який би відповідав цим звичаям.

Положеннями ст.ст. 471, 474, 476 Цивільного кодексу Республіки Польща регулюються наслідки невиконання зобов'язань, відповідно до яких боржник зобов'язаний компенсувати збитки, понесені внаслідок невиконання або неналежного виконання ним своїх зобов'язань, якщо тільки це невиконання або неналежне виконання не були наслідком обставин, за які боржник не несе відповідальності. Боржник є відповідальним як за власні дії чи бездіяльність, так і за бездіяльність осіб, за допомогою яких він виконує зобов'язання, а також осіб, яким він доручає виконання зобов'язань. Вище приведене положення також застосовується у випадку, коли зобов'язання виконує законний представник боржника. Боржник є таким, що затримує виконання зобов'язання, коли не виконує його вчасно, а якщо термін не було визначено, то коли не виконує зобов'язання негайно, після отримання вимоги кредитора.

Згідно параграфу 1 ст. 693 Цивільного кодексу Республіки Польща за договором оренди наймодавець зобов'язується передати наймачеві майно у користування і отримання прибутку на певний строк або безстроково, а наймач зобов'язується сплачувати наймодавцеві встановлену оплату. Відповідно до параграфу 2 цієї статті плата за користування майном може вноситися у грошовій формі або полягати у виконанні іншого роду зобов'язань.

Статтею 696 Цивільного кодексу Республіки Польща наймач повинен реалізовувати свої права згідно з вимогами належного господарювання і не може змінювати призначення предмету оренди без згоди наймодавця.

Згідно ст. 705 Цивільного кодексу Республіки Польща після закінчення дії договору оренди наймач повинен, якщо не було підписано договору про інше, повернути предмет оренди в такому стані, в якому він повинен знаходитися, згідно з положеннями про виконання оренди.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано суду доказів повернення обладнання на виконання умов Акту про припинення контракту від 16.12.2015р. у термін, встановлений в даному акті, наявність обов'язку щодо повернення отриманого від позивача за Контрактом не спростовано, у зв'язку з чим місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення позову про зобов'язання відповідача повернути позивачу обладнання, передане у лізинг за Лізинговим контрактом №1/06/2014 від 16.06.2014 року - екструзійну лінію INF200TC, 1988 року випуску, серійний номер 1331 балансовою вартістю на день підписання контракту 120 000 Євро.

Щодо тверджень відповідача про відсутність повноважень у керівника ТОВ "Коверіс Рігід Україна" - Стіпахно І.І. на укладення та підписання від імені товариства Акту про припинення лізингового контракту і повернення обладнання та отримання повідомлення про припинення лізингового контракту, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із статтею 10 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Пунктом 11.7. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Коверіс Рігід Україна" (затвердженого загальними зборами учасників товариства, протокол №26-052014 від 26.05.2014) визначено, що генеральний директор товариства без довіреності виконує дії від імені товариства, представляє його інтереси в державних і судових органах, фінансових установах, перед іншими юридичними та фізичними особами, оформляє усі документи, необхідні для забезпечення діяльності товариства, без довіреності представляє інтереси товариства та вчиняє від його імені юридичні дії в межах компетенції, визначеної цим Статутом, має право підписувати договори та здійснювати юридичні дії від імені товариства, видавати доручення, свідчити документи і платіжні доручення товариства, відкривати і закривати рахунки.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 23.12.2016 вбачається, що на момент одержання повідомлення про розірвання контракту 15.12.2015 та підписання акту про припинення лізингового контракту від 16.12.2015 керівником та підписантом ТОВ "Коверіс Рігід Україна" зазначено Стіпахна І.І.

Згідно із пунктом 3 постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" ціна позову про стягнення іноземної валюти визначається в іноземній валюті та національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову (п. 4 ч. 1 ст. 55 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог щодо зобов'язання ТОВ "Коверіс Рігід Україна" повернути Coveris Rigid Polska Sp. z.o.o. обладнання, передане у лізинг за лізинговим контрактом №1/06/2014 від 16.06.2014, які підлягають задоволенню.

Заперечення скаржника з цього приводу, які містяться в матеріалах справи та в апеляційній скарзі, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та спростовуються матеріалами справи, а тому є необґрунтованими та недоведеними.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості зі сплати лізингових платежів у розмірі 38 000,00 Євро.

Згідно з параграфом 1 ст. 693 Цивільного кодексу Республіки Польща за договором оренди наймодавець зобов'язується передати наймачеві майно у користування і отримання прибутку на певний строк або безстроково, а наймач зобов'язується сплачувати наймодавцеві встановлену оплату. Відповідно до параграфу 2 цієї статті плата за користування майном може вноситися у грошовій формі або полягати у виконанні іншого роду зобов'язань.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що умовами п.4 Акту про припинення контракту передбачено, що до 16.02.2016р. Лізинговий контракт діє для кожної сторони в повному обсязі; Лізингоодержувач зобов'язується нараховувати та сплачувати лізингові платежі до 16.02.2016р. в повному розмірі відповідно до умов контракту, та враховуючи наявність заборгованості відповідача перед позивачем з оплати лізингових платежів у сумі 38 000,00 Євро, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову і стягнення з відповідача 38 000,00 Євро заборгованості.

Враховуючи те, що судом першої інстанції, крім іншого, правильно зазначено встановлені обставини справи та законодавство, яким вірно керувався суд при прийнятті оскаржуваного рішення, доводи апелянта щодо скасування рішення суду є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Згідно ст. ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Описка в резолютивній частині оскаржуваного рішення та помилкове зазначення цифр 594 та прописом (п"ятсот дев"яносто чотири), що не має відношення до даної справи, може бути виправлена судом першої інстанції згідно ст.89 ГПК України, і не впливає на суть і правильність рішення першої інстанції.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Коверіс Рігід Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2017р. у справі № 910/19656/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2017р. у справі №910/19656/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/19656/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді В.В. Куксов

Б.В. Отрюх