Рішення

від 29.05.2017 по справі 922/898/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2017 р.Справа № 922/898/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Сланова М.Ю.

розглянувши справу

за первісним позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури № 5, м. Харків в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків 3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів Приватне акціонерне товариство "Харківський електротехнічний завод "Трансзв`язок", м. Харків до Приватного акціонерного товариства "Спутник", м. Харків , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків про та за зустрічним позовом до про визнання права власності Приватного підприємства "Спутник", м. Харків Міністерства інфраструктури України, м. Київ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків Приватного акціонерного товариства "Харківський електротехнічний завод "Трансзв`язок", м. Харків Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків за участю Керівника Харківської місцевої прокуратури №5, м. Харків про визнання майнових прав на частку у майні за участю :

Прокурора - Бояринов М.В., посвідчення № 006809 від 28.09.2012 року.

Представника позивача за первісним позовом відповідача за зустрічним (Міністерства інфраструктури України) - Доброхотова О.В., за довіреністю від 12.04.2017 року.

Представника позивача за первісним позовом відповідача за зустрічним (Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області) - Голіна О.Ю. за довіреністю № 03 від 04.01.2017 року.

Представника відповідача за первісним позовом позивача за зустрічним (Приватного підприємства "Спутник") - Санжаревський І.А., за договором про надання правової допомоги № 0324/17-1 від 24.03.2016 року.

Відповідача за первісним та зустрічним позовом (Фізична особа-підприємець ОСОБА_2) - ОСОБА_2 (особисто) на підставі паспорту.

Представника відповідача за первісним та зустрічним позовом (Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2) - ОСОБА_6, за довіреністю від 03.05.2017 року.

Представника 3-тьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів за первісним позовом відповідача за зустрічним (Приватного акціонерного товариства "Харківський електротехнічний завод "Трансзв`язок") - Доброхотова О.В., за довіреністю від 23.03.2017 року.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Харківської місцевої прокуратури № 5, м. Харків в інтересах держави в особі 1. Міністерства інфраструктури України, м. Київ, 2. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - Приватне акціонерне товариство "Харківський електротехнічний завод "Трансзв'язок", м. Харків звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до 1. Приватного підприємства "Спутник", м. Харків, 2. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків про визнання права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, що складається з нежитлових приміщень 1-го поверху №1-:-11 площею 958,7 кв.м. в літ. "А-1"; антресолі 1-го поверху №12-:-25 площею 808,0 кв.м., в літ. "А-1", нежитлових будівель літ. "Б-1" загальною площею 16,2 кв.м.; літ. "В-1" загальною площею 87,5 кв.м.; літ. "Г-1" загальною площею 20,0 кв.м.; літ. "Д-1" загальною площею 12,9 кв.м.; літ. "Ж-1" загальною площею 114,6 кв.м. за Державою в особі Міністерства інфраструктури України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 березня 2017 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 27 березня 2017 року на 12 годин 20 хвилин.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.03.2017 року суддя Хотенець П.В. заявив самовідвід по справі № 922/989/17.

Розпорядженням керівника господарського суду Харківської області № 315 від 28.03.2017 року було призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв`язку з самовідводом судді Хотенця П.В.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями справу № 922/898/17 було призначено до розгляду судді Добрелі Н.С.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.03.2017 року справі № 922/898/17 призначено до розгляду у судовому засіданні на 10.04.2017 року.

13.04.2017 року відповідач (ПП "Спутник", 61102, АДРЕСА_2, ЄДРПОУ 14099031) звернувся до господарського суду Харківської області із зустрічною позовною заявою (вх. № 12531) про визнання майнового права на частку у спільній частковій власності на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2, а саме: 95/100 частки на нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-11, загальною площею 958,7м2 в літ. "А-1"; 1 (одна) частка на нежитлові приміщення антресолі, загальною площею 806,31 м2 у літ. "А-1"; 1 (одна) частка на нежитлові приміщення будівель: літ "Б-1", площею 16,2 м2, літ "В-1" площею 87,5 м2, літ. "Г-1" площею 20,00 м2, літ. "Д-1" площею 12,9 м2, літ. "Ж-1" площею 114, 6 м2. та судові витрати.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 13.05.2017 року прокурор надав клопотання про припинення провадження у справі (вх. № 15196), в якому зазначає про те, що в провадженні господарського суду Харківської області перебувала справа № 922/1011/15, предмет розгляду якої є аналогічним зі справою № 922/898/17. Отже враховуючи те, що існує рішення господарського суду, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, яке набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку, а саме постанова Харківського апеляційного господарського суду у справі № 922/1011/15, яка набрала законної сили 03.08.2015, прокурор просить припинити провадження у справі № 922/898/17.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 15.05.2017 року представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним, ПП "Спутник") надав клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи на вирішення якої поставити наступні питання: - визначити розмір частки ПП "Спутник" та розмір держави в особі Міністерства інфраструктури України у будівництві (реконструкції) нежитлових приміщень по АДРЕСА_2 м. Харкова: № 1-:-11 площею 958,7 кв.м. в літ. "А-1"; нежитлових приміщень антресолі № 12-:-25 площею 808,0 кв.м. в літ. "А-1"; нежитлові приміщення будівель: літ. "Б-1", площею 16,2 кв.м., літ. "В-1" площею 87,5 кв.м., літ. "Г-1" площею 20,00 кв.м., літ. "Д-1" площею 12,9 кв.м., літ. "Ж-1" площею 114,6 кв.м.

Прокурор в судовому засіданні 29.05.2017 року підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити, проти зустрічного позову заперечував, проти клопотання про призначення у справі судової експертизи заперечував.

Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним, Міністерства інфраструктури України) в судовому засіданні 29.05.2017 року підтримав первісний позов прокурора, проти зустрічного позову заперечував, заявив усне клопотання про застосування строків позовної давності, проти клопотання про призначення у справі судової експертизи заперечував.

Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області) в судовому засіданні 29.05.2017 року підтримав первісний позов прокурора, проти зустрічного позову заперечував, заявив усне клопотання про застосування строків позовної давності, проти клопотання про призначення у справі судової експертизи заперечував.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним, ПП "Спутник") в судовому засіданні 29.05.2017 року проти первісного позову прокурора заперечував, підтримав зустрічний позов, підтримав клопотання про призначення судової експертизи (вх. № 17157), клопотання про призначення судової експертизи не підтримував (вх. № 15287/17).

Представник відповідача за первісним та за зустрічним позовом (ФОП ОСОБА_2) в судовому засіданні 29.05.2017 року проти первісного позову прокурора заперечував, проти зустрічного позову не заперечував, підтримав клопотання про призначення судової експертизи (вх. № 17157), клопотання про призначення судової експертизи не підтримував (вх. № 15287/17).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів (відповідача за зустрічним позовом, Приватного акціонерного товариства "Харківський електротехнічний завод "Трансзв`язок") в судовому засіданні 29.05.2017 року проти первісного позову прокурора не заперечував, проти зустрічного позову заперечував, проти клопотання про призначення у справі судової експертизи заперечував, заявив усне клопотання про застосування строків позовної давності.

Суд, розглянувши клопотання представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним ПП "Спутник") про призначення у справі судової експертизи (вх. № 17157), зазначає наступне.

Як вбачається з наданого клопотання, ПП "Спутник" просить суд призначити у справі судову будівельно-технічну експертизу на вирішення якої поставити наступні питання: - визначити розмір частки ПП "Спутник" та розмір держави в особі Міністерства інфраструктури України у будівництві (реконструкції) нежитлових приміщень по АДРЕСА_2 м. Харкова: № 1-:-11 площею 958,7 кв.м. в літ. "А-1"; нежитлових приміщень антресолі № 12-:-25 площею 808,0 кв.м. в літ. "А-1"; нежитлові приміщення будівель: літ. "Б-1", площею 16,2 кв.м., літ. "В-1" площею 87,5 кв.м., літ. "Г-1" площею 20,00 кв.м., літ. "Д-1" площею 12,9 кв.м., літ. "Ж-1" площею 114,6 кв.м.

Згідно ч.1 ст.41 Господарського процесуального кодексу для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" передбачено, що відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

В даному випадку дослідивши матеріали справи та клопотання представника ПП "Спутник", суд дійшов висновку про відсутність потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування.

Крім того питання, які ПП "Спутник" просить суд поставити на вирішення судовим експертам носять правовий характер, тобто їх вирішення чинним законодавством віднесено до компетенції суду.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним ПП "Спутник") про призначення у справі судової експертизи, як необґрунтованому.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час розгляду господарським судом справ № 40/249-09, № 5023/5983/11, №922/1011/15, 922/1803/14 між Харківським виробничим підприємством "Трансзв'язок" та Харківським кооперативом "Спутник" 29 квітня 1988 року був укладений Договір на організацію виробництва товарів народного споживання та надання послуг № 12, відповідно до якого Харківським виробничим підприємством "Трансзв'язок" на користь Харківського кооперативу "Спутник" передавалось в оренду недобудоване приміщення (виробничий модуль) площею 972 кв.м., вартістю, на той час, 60,4 (шістдесят тисяч чотириста) рублів (надалі - виробничий модуль, модуль, об'єкт оренди). Цей договір було укладено строком на 10 років з 29.04.1988 по 29.04.1998р.

Відповідно до акту від 12 травня 1988 року, який був підписаний сторонами, зазначений вище модуль мав тільки каркас, дах, встановлені ворота, рами без скла, зведені стіни на 50%, не було підлоги, пісочна, підлога була завалена сміттям, до модулю не було проведено жодних комунікацій -води, каналізації, електроенергії та опалення.

Згідно з актом від 12.05.1988р. ПрАТ Харківський електромеханічний завод "Трансзв`язок" передав, а ПП "Спутник" прийняв згідно з договором від 29.04.1988р. недобудований модуль площею 972 кв.м.

31 березня 1989 року, між ПрАТ Харківський електромеханічний завод "Трансзв`язок" та ПП "Спутник", був укладений договір на оренду виробничих та інших приміщень та устаткування, на підставі якого відповідач надав позивачеві виробничі та інші приміщення, а також устаткування відповідно до додатку № 3 зазначеного договору. Проте в договорі не було зазначено адресу приміщень, а також їх ідентифікаційних ознак. Строк дії договору встановлено до 01.01.1999р.

Сторонами також було укладено додаткову угоду до вказаного договору, відповідно до п. 2 якої передані в оренду приміщення цеху та обладнання передаються в орендне користування з правом викупу кооперативом "Спутник". Викуп приміщення та обладнання здійснюється шляхом внесення кооперативом "Спутник" всієї орендної плати з вартості орендованого майна, до якої зараховуються амортизаційні відрахування. Проте на цій угоді відсутня дата її укладення. 20 грудня 1989 року сторонами було укладено ще одну додаткову угоду до вказаного договору від 31 березня 1989 року, відповідно до якої ПП "Спутник" передає позивачу модуль площею 972 кв.м. та прилеглу територію в оренду на строк дії договору від 31 березня 1989 року, а позивач приймає в оренду вказане майно та прилеглу територію, здійснює добудову за свій рахунок (п. 1, 2 Угоди). ПрАТ Харківський електромеханічний завод "Трансзв`язок" дає згоду на добудову модуля та здійснення прибудови до нього відповідачем за його рахунок, а також на реконструкцію будівлі у відповідності з потребами виробничого процесу.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2011 року у справі № 40/249-09, за участю тих самих сторін, що в даній справі встановлено, що ПП "Спутник" не набув право власності на спірне майно за результатами виконання договору на організацію виробництва товарів народного споживання та надання послуг № 12 від 29 квітня 1988 року та Договору на оренду виробничих та інших приміщень, устаткування, наданню послуг з опалення, води, електроенергії та каналізації від 31 березня 1989 року, а також встановлено факт належності цього майна до державної власності.

Вказаною постановою встановлено, що орендоване ПП "Спутник" майно, а саме: нежитлові приміщення складу лакофарбових матеріалів за адресою; м. Харків АДРЕСА_2 не увійшло до статутного фонду ВАТ "Харківський електротехнічний завод "Трансзв`язок" при корпоратизації, що підтверджується зокрема планом розміщення акцій.

Вказана постанова залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 25 квітня 2012 року, а тому набрала законної сили та відповідно до ч. 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, встановлені нею факти, що наведені вище, не потребують повторного доказування.

Окрім цього, статус спірного майна як державного встановлено: рішенням господарського суду Харківської області від 28.12.2011 р. у справі № 5023/4236/11, рішенням господарського суду Харківської області від 16.09.2011 р. у справі № 5023/5983/11, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10 вересня 2013 р. у справі № 922/2065/13, рішенням господарського суду Харківської області від 20 березня 2014 року у справі № 922/443/14, рішенням господарського суду м. Києва від 20.10.2014 р. у справі № 922/1803/14.

Так, рішенням господарського суду Харківської області від 16.09.2011 р. у справі № 5023/5983/11 встановлено наступне.

Відповідно до Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" від 10.09.1991р. № 1540-ХП, все майно виробничого об'єднання "Трансзв'язок" стало власністю держави Україна.

В подальшому, відповідно до Указу Президента України від 15.06.1993р. № 210/93 "Про корпоратизацію підприємств", Наказу Міністерства транспорту України від 23.04.2001р. № 240 "Про перетворення Харківського електротехнічного заводу "Трансзв'язок", виробниче об'єднання "Трансзв'язок" було перетворено у ВАТ "Трансзв'язок".

Відповідно до плану розміщення акцій відкритого акціонерного товариства, яке створене шляхом корпоратизації (затверджений Міністерством транспорту України 29.01.2001р.), до статутного фонду ВАТ не увійшов 1-й поверх складу ЛМК, за адресою: м. Харків, АДРЕСА_2.

Згідно з проектом землеустрою, ВАТ "Завод "Трансзв'язок" відведена земельна ділянка для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель за адресою: м. Харків, АДРЕСА_2. Серед цих нежитлових будівель ВАТ "Завод "Трансзв'язок" за адресою: м. Харків, АДРЕСА_2 має нежитлову будівлю літ. "А-1" - склад ЛМК 1 поверх (об'єкт державної власності), який не увійшов до статутного фонду при створенні ВАТ, але по теперішній час обліковується на балансі підприємства та має інвентарний номер 100 загальною площею 960,39 кв.м. Відповідно до Плану земельної ділянки, за адресою АДРЕСА_2 Склад ЛМК знаходиться саме в її межах. Отже, відповідно до ч. 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України встановлений факт не потребує повторного доказування.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 285064 та Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії НОМЕР_2 ПрАТ Харківський електромеханічний завод "Трансзв`язок" на праві постійного користування належить земельна ділянка загальною площею 8,5224 га за адресою: м. Харків, АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_3 для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель.

В період корпоратизації підприємство проводило оцінку майна Харківського державного електротехнічного заводу "Трансзв'язок", та відповідно до плану розміщення акцій відкритого акціонерного товариства, яке створено шляхом корпоратизації Склад ЛМК зазначається, як об'єкт, місце знаходження якого, АДРЕСА_2 та входить до переліку об'єктів які не підлягають приватизації.

30.12.1998р. між ПрАТ Харківський електромеханічний завод "Трансзв`язок" та ПП "Спутник" було укладено договір оренди №11 за яким позивач передав відповідачу в строкове платне користування приміщення, що знаходяться на балансі заводу загальною площею 972,0 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2, балансова вартість якого на 01.01.99 склала 336939,00 грн. Згідно з додатковою угодою №1 до зазначеного договору, строк його дії, було подовжено до 31.12.2000 року, та встановлено, що фактично орендована площа складає 960,39 кв.м.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції станом на 09.08.2001р. орендодавцями державного та комунального майна є, зокрема Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю.

Таким чином, позивач втратив право надавати в оренду спірне майно, оскільки воно не увійшло до його статутного фонду.

З метою отримання в оренду нежитлових приміщень, на 1 поверсі окремо розташованої будівлі загальною площею 958,7 кв.м., розміщеної за адресою: м. Харків, Червонозаводський район, АДРЕСА_2, що знаходиться на балансі ВАТ "Харківський електротехнічний завод "Трансзв'язок", НПП "ПРОГРЕСС" було виконано звіт про експертну оцінку зазначених приміщень, який складено 01.08.2001 року на підставі угоди з ФДМУ від 31.07.2001р. № 1159. Згідно даних п. 3.1.2. зазначеного звіту оцінюване майно розташоване на виробничій території заводу "Трансзв'язок", огороджене залізобетонним парканом, земельна ділянка під будівлею відведена Харківському електротехнічному заводу "Трансзв'язок" на підставі держакту, площа земельної ділянки під будівлю - 1045,0 м.кв.

10.12.2001 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та ПП "Спутник" було укладено договір оренди № 512-Н, за яким відповідач прийняв в оренду нежитлові приміщення, на 1 поверсі окремо розташованої будівлі загальною площею 958,7 кв.м., розміщеної за адресою м. Харків, Червонозаводський р-н, АДРЕСА_2, що знаходиться на балансі позивача. Згідно з актом приймання-передачі, зазначене в договорі майно було передано відповідачу 10.12.2001р.

01.01.2007 року між ПрАТ Харківський електромеханічний завод "Трансзв`язок" та ПП "Спутник" було укладено Договір № 21-К на надання комунальних послуг орендатору, згідно з яким позивач зобов'язався надавати відповідачу необхідні для нормального функціонування та життєзабезпечення комунальні послуги: вода, каналізація, теплоенергія, телефон.

Органом виконавчої влади, що здійснював функції з управління спірним державним майном відповідно до положень Закону України "Про управління об'єктами державної власності" було Міністерство транспорту та зв'язку України.

ПрАТ Харківський електромеханічний завод "Трансзв`язок" листом за вих. №24 від 21.06.2009 року звернувся до Міністерства транспорту та зв'язку України з заявою про надання дозволу на приватизацію нерухомого майна, що орендує ПП "Спутник" у РВФДМУ по Харківській області за договором оренди № 512-Н від 10.12.2001р.

22.07.2009р. на адресу ПрАТ Харківський електромеханічний завод "Трансзв`язок" Міністерством транспорту та зв'язку України вих. № 4256/45/14-09 надіслано звернення ПП "Спутник" від 26.06.2009р. вих. №24.

ПрАТ Харківський електромеханічний завод "Трансзв`язок" у листі за вих. № 576 від 30.07.2009р. не заперечував проти приватизації зазначеного майна ПП "Спутник".

01.11.2010р. ПП "Спутник" звернувся з заявою до ПрАТ Харківський електромеханічний завод "Трансзв`язок" про надання дозволу про прокладення газопроводу по території ВАТ "Харківський електротехнічний завод "Трансзв'язок". Листом за вих. № 1201 від 08.11-2010р. ПП "Спутник" було відмовлено у проведенні газопроводу по території підприємства.

Прокурор Червонозаводського району міста Харкова в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Спутник", в якій просив розірвати договір оренди № 512-Н від 10.12.2001 р., укладений між ПрАТ Харківський електромеханічний завод "Трансзв`язок" і ПП "Спутник", стягнути з Приватного підприємства "Спутник" на користь ПрАТ Харківський електромеханічний завод "Трансзв`язок" заборгованість з орендної плати у сумі 73485,77 грн., пеню в сумі 23626,68 грн., виселити Приватне підприємство "Спутник" з займаних нежитлових приміщень на 1 поверсі окремо розташованої будівлі, загальною площею 958,7 кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_2 та передати ці приміщення Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Харківській області. Рішенням господарського суду Харківської області від 10 липня 2013 року у справі №922/2065/13 (суддя Калініченко Н.В.) в задоволенні позову відмовлено повністю. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.09.2013р. рішення господарського суду Харківської області від 10 липня 2013 року у справі №922/2065/13 скасовано. Прийнято нове рішення. Позовні вимоги задоволено. Постановлено стягнути з Приватного підприємства "Спутник" (61102, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 14099031, п/р 260040233891 в ВАТ "Інпромбанк" м. Харків, МФО 351878) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (м. Харків, вул. Гуданова, 18, код ЄДРПОУ 23148337, р/р № 31113094700011 ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011) заборгованість з орендної плати у сумі 73485,77 грн. та пеню в сумі 23626,68 грн., розірвати договір оренди № 512-Н від 10.12.2001р., виселити Приватне підприємство "Спутник" з займаних нежитлових приміщень на 1 поверсі окремо розташованої будівлі, загальною площею 958,7 кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_2., передати нежитлові приміщення на 1 поверсі окремо розташованої будівлі, загальною площею 958,7 кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_2, Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Харківській області.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Харківської області від 23.12.2015 року по справі № 922/5825/15 вирішено усунути перешкоди у користуванні Приватним акціонерним товариством "Харківський електротехнічний завод "Трансзв`язок" земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Харків, АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_3 шляхом звільнення земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Харків, АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_3 від самовільно зведеної огорожі навколо нежитлової будівлі літ."А-1" - склад ЛМК шляхом її знесення. Виселити Приватне підприємство "Спутник" (61102, м. Харків, АДРЕСА_2 -А, код ЄДРПОУ 14099031) з нежитлових приміщень будівлі літ. "А-1" - склад ЛМК, що має адресу: м. Харків, АДРЕСА_2 -А та знаходиться на балансі Приватного акціонерного товариства "Харківський електротехнічний завод "Трансзв`язок" за інв. № 100 на земельній ділянці, розташованій за адресою: м. Харків, АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_3.

Тобто, як зазначає прокурор вищенаведеними рішеннями було встановлено, що спірне майно не належить на праві власності ПП "Спутник" та ФОП ОСОБА_2, а використовувалось останніми лише на підставі договорів оренди, яки є розірваними у судовому порядку, а зазначені особи підлягають виселенню.

Враховуючи вищенаведені обставини та те, що спірне нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 не визнається Державним та оспорюється ПП "Спутник" та єдиним його засновником ОСОБА_2, про що свідчать рішення судів у справах № 40/249-09, № 40/249-10, № 922/1803/14 про визнання права власності на Державне майно, № 922/1011/15 про визнання частки в спільній частковій власності, № 5023/5983/11 про визнання недійсним договору оренди майна, прокурор звернувся до суду з позовом про визнання права власності за Державною в особі Міністерства інфраструктури України.

Відповідачі в свою чергу заперечують проти позову та зазначають про те, що спірні приміщення, на які прокурор просить суд визнати право власності, були побудовані зі згодою заводу "Трансзв`язок" Кооперативом "Спутник", який має на дані приміщення майнові права. Крім того відповідач (ПП "Спутник") вказує на те, що спірні об`єкти не введені в експлуатацію та є об`єктами незавершеного будівництва , прокурором не надано доказів на підтвердження виникнення у державі спірних нежитлових приміщень та ПП "Спутник" має майнові права на дані нежитлові приміщення.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В силу норм пункту 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 20 Господарського кодексу України, способом захисту прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання права.

Відповідно до статті 13 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

За приписами частин 1-4 статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Здійснення права власності полягає в володінні, користуванні, розпорядженні своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України).

Отже, повнота панування власника над річчю означає можливість здійснення з цією річчю будь-яких дій не заборонених законом.

Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Таким чином, позитивний аспект права власності означає можливість реалізації прав на річ (майно) без участі всіх інших осіб, а негативний усунення всіх інших осіб від речі і захист її від всіх цих осіб.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Статтею 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вказаний спосіб захисту права власності пов'язаний з тим, що право власності має спиратись на певний титул, щоб бути доведеним перед іншими особами. Саме, суд в разі виникнення спору здійснює це доведення.

Отже, рішення суду про визнання права власності, яке прийнято за результатами розгляду позову, поданого в порядку ст. 392 Цивільного кодексу України, є правозахисним актом і спрямоване на захист наявного у позивача права власності.

У зв'язку із цим, момент виникнення права не залежить від набрання рішенням суду законної сили, оскільки підставою для прийняття рішення є наявність у позивача до звернення до суду тих матеріально-правових фактів, з якими закон пов'язує виникнення права власності.

Тобто, підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності, згідно зі статтею 392 Цивільного кодексу України, є оспорення або не визнання існуючого права.

Отже, позов про визнання права власності може пред'являтись у випадках, коли належне певній особі право або набуття цією особою права не визнається, оспорюється іншою особою або у разі втрати документа, який засвідчує її майнове право.

Аналогічну позицію наведено у Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав № 5 від 07.02.2014.

Щодо заперечень відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним ПП "Спутник") стосовно того, що ПП "Спутник" має майнові права стосовно спірних приміщень, то суд зазначає наступне.

Як вже було зазначено судом, в матеріалах справи наявні рішення суду по справі № 922/2065/13 про розірвання договору оренди, укладеного Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області з ПП "Спутник", виселення ПП "Спутник" та передачі спірних приміщень позивачу за первісним позовом (Фонду державного майна України по Харківській області ) та рішення по справі № 922/443/14 про виселення ФОП ОСОБА_2 та ПП "Вікос-2011" зі спірних приміщень, зобов`язання ФОП ОСОБА_2 та ПП "Вікос-2011" звільнити нежитлові приміщення та передати їх позивачу за первісним позовом (Фонду державного майна України по Харківській області).

Крім того, в матеріалах справи наявне рішення господарського суду міста Києва по справі № 922/1803/14, яким відмовлено в задоволенні позову ПП "Спутник" до ПАТ "Харківський електромеханічний завод "Трансзв`язок", Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області та Міністерства інфраструктури України про визнання права власності на спірні приміщення та зобов`язання передати їх позивачу.

Судом по вищезазначеній справі було встановлено, що не доведення позивачем наявності у нього суб'єктивного матеріального права, на захист якого подано позов, а саме права власності на спірне майно, виключає можливість задоволення позовних вимог, які заявлено на підставі статті 392 Цивільного кодексу України.

Також матеріали справи містять постанову Харківського апеляційного господарського суду по справі № 922/1011/15, якою відмовлено в задоволенні позову ПП "Спутник" щодо визнання частки позивача у спільній частковій власності спірних приміщень.

Вищезазначені рішення та постанови набрали законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже в даному випадку обставини щодо відсутності права власності ПП "Спутник" на частини спірних нежитлових приміщень були неодноразово встановлені судами під час розгляду, у зв`язку з чим заперечення відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним ПП "Спутник") є такими, що спростовуються матеріалами справи.

Щодо заперечень відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним ПП "Спутник") стосовно того, що спірні об`єкти не введені в експлуатацію та є об`єктами незавершеного будівництва, суд зазначає наступне.

Під час розгляду справ № 40/249-09 та № 40/259-10 судами було встановлено, що ПП "Спутник" добудував чужу річ - державне майно, тобто річ, яка існувала та належала іншій особі, а підприємство користувалося нею на праві оренди. Підприємством було здійснено реконструкцію будівлі та при розгляді справи не доведено, що будівельні роботи по добудові були здійснені за кошти підприємства. Нова річ відповідно до положень ст. ст. 331, 332 ЦК України не створювалась. Також, що ПП "Спітник" не набув право власності на спірне майно за результатами виконання договору на організацію виробництва товарів народного споживання та надання послуг № 12 від 29.04.1988 року та договору на оренду виробничих та інших приміщень, устаткування, наданню послуг з опалення, води, електроенергії та каналізації від 31.03.1989 року, на які він посилається як на підставу позову. Нежитлові приміщення антресолі 1-го поверху площею 808,0 кв.м. не будувались ПП "Спутник" та ФОП ОСОБА_2

Таким чином зазначені обставини мають преюдиціальне значення та за приписами ст. 35 ГПК України не потребують доказування, у зв`язку з чим заперечення відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним ПП "Спутник") також є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Статтею 1 Закону України Про прокуратуру визначено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту загальних інтересів суспільства та держави.

Згідно ч. З ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з вимогами статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У рішенні Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 по справі про офіційне тлумачення положень статті 2 ГПК України (пункт 2 резолютивної частини) під поняттям орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах, треба розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до Положення про Міністерство інфраструктури України, затвердженого указом Президента України від 12.05.2011 №581/2011, постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2015 № 460, Міністерство інфраструктури України є центральним органом виконавчої влади та окрім іншого здійснює відповідно до законодавства функції з управління об'єктами державної власності, майном підприємств, установ, організацій, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за діяльністю господарських структур, а також виконує у межах повноважень інші функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

Особою, яка на даний час є органом виконавчої влади, що здійснює функції з управління спірним державним майном відповідно до положень Закону України Про управління об'єктами державної власності є Міністерство інфраструктури України, як правонаступник Міністерства транспорту України, яке було уповноваженим органом, що здійснює функції з управління цим майном.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про Фонд державного майна України Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про Фонд державного майна України до основних завдань Фонду державного майна України належать захист майнових прав державних підприємств, установ та організацій, а також корпоративних прав держави на території України та за її межами; здійснення контролю у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження держаного майна у випадках, встановлених законодавством, передачі державного майна в оренду та користування; повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства; управління корпоративними правами держави, які перебувають у сфері його управління.

З огляду на викладене, на Міністерство інфраструктури України та Регіональне відділення Фонду державного майна по Харківській області покладається здійснення управління спірним державним майном, тобто реалізація прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ним, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що згідно з нормами ч.ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17.07.1997 р. ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 р., Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Згідно положень ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до приписів статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Враховуючи вищенаведені обставини та те, що ПП "Спутник" користувався спірними нежитловими приміщеннями на праві оренди, не здійснював викуп орендованого майна та вказані приміщення належать державі, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість первісних позовних вимог, у зв`язку з чим позов прокурора про визнання права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, що складається з нежитлових приміщень 1-го поверху №1-:-11 площею 958,7 кв.м. в літ. "А-1"; антресолі 1-го поверху №12-:-25 площею 808,0 кв.м., в літ. "А-1", нежитлових будівель літ. "Б-1" загальною площею 16,2 кв.м.; літ. "В-1" загальною площею 87,5 кв.м.; літ. "Г-1" загальною площею 20,0 кв.м.; літ. "Д-1" загальною площею 12,9 кв.м.; літ. "Ж-1" загальною площею 114,6 кв.м. за Державою в особі Міністерства інфраструктури України підлягає задоволенню.

Щодо зустрічного позову ПП "Спутник", то суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи прокурором подано клопотання про припинення провадження у справі в частині зустрічного позову, суд розглянувши відповідне клопотання зазначає наступне.

В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначає про те, що в провадженні господарського суду Харківської області перебувала справа № 922/1011/15, предмет розгляду якої є аналогічним зі справою № 922/898/17. Отже враховуючи те, що існує рішення господарського суду, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, яке набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку, а саме постанова Харківського апеляційного господарського суду у справі № 922/1011/15, яка набрала законної сили 03.08.2015, прокурор просить припинити провадження у справі № 922/898/17.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

З аналізу вищезазначеної статті вбачається, що суд припиняє провадження у справі, в разі вирішення господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Як вбачається предметом розгляду справи № 922/1011/15 дійсно було визнання частки позивача у спільній частковій власності - нежитлової будівлі лі. "А-1", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Проте склад сторін у справі № 922/1011/15 та справі № 922/898/17 не є аналогічним.

Оскільки позивачем у справі № 922/1011/15 виступав ПП "Спутник", відповідачем - ПрАТ Харківський електромеханічний завод "Трансзв`язок", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство інфраструктури України, за участю прокурора Червонозаводського району.

В той час, як позивачем у справі № 922/898/17 за зустрічним позовом виступає ПП "Спутник", відповідачами Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області Міністерство інфраструктури України, ПрАТ Харківський електромеханічний завод "Трансзв`язок" та ФОП ОСОБА_2

Тобто склад сторін по справі № 922/1011/15 та справи № 922/898/16 є різним, що виключає можливість припинення провадження у справі за зустрічним позовом на підставі ст. 80 ГПК України.

У зв`язку з викладеним, суд відмовляє в клопотанні прокурора про припинення провадження у справі № 922/898/17 в частині зустрічних позовних вимог.

У своєму позові ПП "Спутник" просить суд визнати майнове право на частку у спільній частковій власності на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2, а саме: 95/100 частки на нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-11, загальною площею 958,7м2 в літ. "А-1"; 1 (одна) частка на нежитлові приміщення антресолі, загальною площею 806,31 м2 у літ. "А-1"; 1 (одна) частка на нежитлові приміщення будівель: літ "Б-1", площею 16,2 м2, літ "В-1" площею 87,5 м2, літ. "Г-1" площею 20,00 м2, літ. "Д-1" площею 12,9 м2, літ. "Ж-1" площею 114, 6 м2.

Враховуючи те, що судом було встановлено, що спірні нежитлові приміщення, в тому числі і ті, на які ПП "Спутник" просить суд визнати майнові права, належать на праві власності державі в особі Міністерства інфраструктури України, та ПП "Спутник" користувався ними лише на праві оренди, суд не вбачає підстав для задоволення зустрічного позову.

Позивачами за первісним позовом (РВФДМУ по Х/О та Міністерством інфраструктури України) в свою чергу було заявлено усне клопотання про застосування строків позовної давності стосовно зустрічного позову.

Суд, розглянувши вказане клопотання, зазначає наступне.

В п.1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013 р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" роз'яснено, що позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Стаття 257 Цивільного кодексу України визначає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною першою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Положеннями ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Проте відповідно до п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013 р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи те, що судом було встановлено відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову, суд відмовляє в задоволенні клопотання позивачів за первісним позовом (РВФДМУ по Х/О та Міністерством інфраструктури України) про застосування строків позовної давності.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Таким чином витрати зі сплати судового збору за подання первісного позову покладаються на відповідачів порівну. Судовий збір за подачу зустрічного позову залишається за ПП "Спутник".

На підставі викладеного, на підставі ст.ст. 6, 8, 19, 41, 124, 129 Конституції, ст.ст. 15, 16, 319, 321, 387, 391, 761 Цивільного кодексу України, ст.ст.20 Господарського кодексу України, керуючись, ст. ст. 1, 4, 12, 27, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Первісні позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, що складається з нежитлових приміщень 1-го поверху №1-:-11 площею 958,7 кв.м. в літ. "А-1"; антресолі 1-го поверху №12-:-25 площею 808,0 кв.м., в літ. "А-1", нежитлових будівель літ. "Б-1" загальною площею 16,2 кв.м.; літ. "В-1" загальною площею 87,5 кв.м.; літ. "Г-1" загальною площею 20,0 кв.м.; літ. "Д-1" загальною площею 12,9 кв.м.; літ. "Ж-1" загальною площею 114,6 кв.м. за Державою в особі Міністерства інфраструктури України (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 37472062).

Стягнути з Приватного підприємства "Спутник" (61102, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 14099031) на користь Прокуратури Харківської області (61050, м. Харків, майдан Героїв Небесної Сотні, 4, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) 10419,00 грн. витрат із сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (61022, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Прокуратури Харківської області ( 61050, м. Харків, майдан Героїв Небесної Сотні, 4, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) 10419,00 грн. витрат із сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 02.06.2017 р.

Суддя Н.С. Добреля

922/898/17