Постанова

від 08.11.2017 по справі 922/898/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2017 року Справа № 922/898/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач), судді:Карабаня В.Я., Нєсвєтової Н.М., за участю представників: від прокуратури:Кравчук О.А., від позивача 1:Новак А.А., від відповідача 2:Бєлкін А.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні: касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_7 на рішення Господарського суду Харківської області від 29.05.2017 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.07.2017 року у справі№ 922/898/17 Господарського суду Харківської області за позовомКерівника Харківської місцевої прокуратури № 5 в інтересах держави в особі: 1. Міністерства інфраструктури України, 2. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області до 1. Приватного підприємства "Спутник", 2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Приватного акціонерного товариства "Харківський електротехнічний завод "Трансзв'язок" про визнання права власності за зустрічним позовом Приватного підприємства "Спутник" до 1. Міністерства інфраструктури України, 2. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, 3. Приватного акціонерного товариства "Харківський електротехнічний завод "Трансзв'язок", 4. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, провизнання майнових прав на частку у майні

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року керівник Харківської місцевої прокуратури № 5 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України (надалі - позивач 1) та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (надалі - Харківське обласне відділення ФДМ України, позивач 2) до Приватного підприємства "Спутник" (надалі - ПП "Спутник", відповідач 1) та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 (надалі - ФОП ОСОБА_7, відповідач 2) про визнання права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що складається з нежитлових приміщень 1-го поверху №1-:-11 площею 958,7 кв.м в літ. "А-1"; антресолі 1-го поверху №12-:-25 площею 808,0 кв.м, в літ. "А-1", нежитлових будівель літ. "Б-1" загальною площею 16,2 кв.м; літ. "В-1" загальною площею 87,5 кв.м; літ. "Г-1" загальною площею 20,0 кв.м; літ. "Д-1" загальною площею 12,9 кв.м; літ. "Ж-1" загальною площею 114,6 кв.м за Державою в особі Міністерства інфраструктури України.

Прокурор, посилаючись на ст. 392 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), зазначив, що позов поданий у зв'язку з тим, що ПП "Спутник", єдиним засновником якого є ОСОБА_7, не визнає право власності Держави на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1. На підтвердження таких доводів прокурор надав судові рішення у справах № 40/249-09, № 40/249-10, № 922/1803/14, № 922/1011/15, № 5023/5983/11.

ПП "Спутник" звернулось до господарського суду із зустрічним позовом про визнання майнового права на частку у спільній частковій власності на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1, а саме: 95/100 частки на нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-11, загальною площею 958,7кв.м в літ. "А-1"; 1 (одна) частка на нежитлові приміщення антресолі, загальною площею 806,31 кв.м у літ. "А-1"; 1 (одна) частка на нежитлові приміщення будівель: літ "Б-1", площею 16,2 кв.м, літ "В-1" площею 87,5 кв.м, літ. "Г-1" площею 20,00 кв.м, літ. "Д-1" площею 12,9 кв.м, літ. "Ж-1" площею 114, 6 кв.м.

В зустрічному позові ПП "Спутник" заперечує проти основного позову, а в обґрунтування своїх вимог вказує, що спірні приміщення були за згодою заводу "Трансзв'язок" побудовані Кооперативом "Спутник", в зв'язку з чим останній має на ці приміщення майнові права. Крім того відповідач 1 (ПП "Спутник") вказує, що спірні об`єкти не введені в експлуатацію та є об`єктами незавершеного будівництва.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 29.05.2017 року у справі № 922/898/17 (суддя Добреля Н.С.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.07.2017 року (колегія у складі головуючого судді Сіверін В.І., суддів: Терещенко О.І., Слободін М.М.) первісний позов задоволений повністю. Визнано право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що складається з нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-:-11 площею 958,7 кв.м в літ. "А-1"; антресолі 1-го поверху № 12-:-25 площею 808,0 кв.м, в літ. "А-1", нежитлових будівель літ. "Б-1" загальною площею 16,2 кв.м; літ. "В-1" загальною площею 87,5 кв.м; літ. "Г-1" загальною площею 20,0 кв.м; літ. "Д-1" загальною площею 12,9 кв.м; літ. "Ж-1" загальною площею 114,6 кв.м за Державою в особі Міністерства інфраструктури України. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

ФОП ОСОБА_7 у касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій, норм матеріального права, а саме: ст.ст. 331, 392 ЦК України, та норм процесуального права, а саме: ст.ст. 22, 41 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), просить рішення Господарського суду Харківської області від 29.05.2017 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.07.2017 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідач 1 (ПП "Спутник") у відзиві підтримав доводи касаційної скарги, просив задовольнити касаційні вимоги.

У відзивах на касаційну скаргу прокуратура, Харківське обласне регіональне відділення ФДМ та Міністерство інфраструктури України, вказуючи на безпідставність доводів касаційної скарги, просять залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, представників позивача 1, відповідача 2, перевіривши згідно ч. 2 ст. 111 5 , ч. 1 ст. 111 7 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що на підставі договору про організацію виробництва товарів народного споживання та надання послуг № 12 від 29.04.1988 року, укладеного з Харківським виробничим підприємством "Трансзв'язок" (третя особа за первісним позовом), Харківському кооперативу "Спутник" було передано недобудоване приміщення (виробничий модуль) площею 972 кв.м (надалі - виробничий модуль, модуль, об'єкт оренди), яке відповідно до акту від 12.05.1988 року мало лише каркас, дах, встановлені ворота, рами без скла, стіни зведені на 50%, відсутню підлогу, завалену сміттям пісочну підлогу, до модулю не було проведено жодних комунікацій - води, каналізації, електроенергії та опалення.

31.03.1989 року ХВП "Трансзв'язок" і ПП "Спутник" уклали договір оренди виробничих та інших приміщень і устаткування, відповідно до якого орендарю ("ПП "Спутник") строком до 01.01.1999 року передано виробничі та інші приміщення, а також устаткування відповідно до додатку № 3. Проте, адресу приміщень та їх ідентифікаційних ознак в договорі не зазначено.

Додатковою угодою (без дати укладення) до договору від 31.03.1989 року сторони домовились, що передані в оренду приміщення цеху та обладнання передаються ПП "Спутник" в орендне користування з правом викупу, який має бути здійснений шляхом внесення орендарем всієї орендної плати, до якої зараховуються амортизаційні відрахування. Додатковою угодою від 20.12.1989 року передбачено, що орендодавець (завод) передає орендарю (кооператив "Спутник") модуль площею 972 кв.м та прилеглу територію в оренду на строк дії договору від 31.03.1989 року, а кооператив приймає в оренду вказане майно та прилеглу територію, здійснює добудову за свій рахунок, на що завод надає згоду.

Указом Президента України № 210/93 від 15.06.1993 року "Про корпоратизацію підприємств", Наказом Міністерства транспорту України від 23.04.2001 року № 240 "Про перетворення Харківського електротехнічного заводу "Трансзв'язок", виробниче об'єднання "Трансзв'язок" перетворено у ВАТ "Трансзв'язок". При цьому, перший поверх складу ЛМК (нежитлова будівля "А-1"), відповідно до плану розміщення акцій, не увійшов до статутного фонду ВАТ та увійшов до переліку об'єктів, які не підлягають приватизації.

Згідно з договором оренди № 11 від 30.12.1998 року та додатковою угодою № 1 до нього, ПП "Спутник" орендував у заводу "Трансзв'язок", розташовані за адресою: АДРЕСА_1, приміщення загальною площею 960,39 кв.м, що знаходяться на балансі заводу.

Станом на 09.08.2001 року згідно зі ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" завод "Трансзв'язок" втратив право надавати в оренду майно, яке не увійшло до його статутного фонду, тому належними орендодавцями спірного майна стали Фонд державного майна України та його регіональні відділення та представництва.

10.12.2001 року ПП "Спутник" уклало договір оренди (за № 512-Н) нежитлових приміщень загальною площею 958,7 кв.м на 1 поверсі окремо розташованої будівлі, розміщеної за адресою АДРЕСА_1 вже з Регіональним відділенням Фонду держмайна України по Харківській області.

Ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову щодо визнання права державної власності на спірне майно та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову про визнання майнових прав на частку у спірному майні, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, посилаючись на ст. 35 ГПК України, встановив, що статус спірного майна як державного вже було встановлено судовими рішеннями у справах № 40/249-09, № 5023/5983/11, № 922/1011/15, № 922/1803/14, а саме:

- постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.04.2011 року у справі № 40/249-09, якою було відмовлено у задоволенні позову ПП "Спутник" про визнання його права власності на спірні об'єкти нерухомого майна, було встановлено, що приватне підприємство не набуло право власності на підставі договорів на організацію виробництва товарів народного споживання та надання послуг № 12 від 29.04.1988 року та про оренду виробничих та інших приміщень, устаткування від 31.03.1989 року, натомість встановлено факт належності цього майна до державної власності, оскільки спірні нежитлові приміщення складу лакофарбових матеріалів за адресою; АДРЕСА_1 не увійшли до статутного фонду ВАТ "Харківський електротехнічний завод "Трансзв`язок" при корпоратизації;

- рішенням Господарського суду Харківської області від 16.09.2011 року у справі № 5023/5983/11, яким відмовлено у задоволенні позову ПП "Спутник" про визнання недійсним договору оренди № 512-Н від 10.12.2001 року, було встановлено, що орендоване спірне майно є державною власністю і увійшло до переліку майна, яке не підлягало приватизації, а тому належним орендодавцем є саме Фонд держмайна України;

- рішенням Господарського суду Харківської області від 28.12.2011 року у справі № 5023/4236/11, яким відмовлено у задоволенні позову ПП "Спутник" про стягнення з Регіонального відділення Фонду держмайна України у Харківській області та заводу "Трансзв`язок" вартість витрат, понесених на поліпшення (реконструкцію) орендованих спірних приміщень, встановлено, що ПП "Спутник" був обізнаний, що орендоване приміщення є державною власністю, однак в порушення ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" здійснив ремонт (реконструкцію, добудову) без погодження саме з власником, а також не надав доказів, що здійснив поліпшення за свої кошти;

- постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 року у справі у справі № 922/2065/13, яким було задоволено позов Прокурора Червонозаводського району міста Харкова в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду держмайна України по Харківській області про визнання розірваним договору оренди № 512-Н від 10.12.2001 року, виселення ПП "Спутник" з орендованих спірних приміщень та зобов'язання повернути ці приміщення Фонду держмайна, встановлено, що спірне майно не належить ПП "Спутник" та ФОП ОСОБА_7, а використовувалось останніми лише на підставі розірваних судом договорів оренди;

- рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2014 року у справі № 922/1803/14, яким було відмовлено ПП "Спутник" у задоволенні позову про визнання права власності на спірне майно, було встановлено, що ПП "Спутник" не набуло право власності на підставі договору оренди від 31.03.1989 року та додаткової угоди до нього, які передбачали право орендаря на викуп орендованого майна, оскільки ПП "Спутник" не надав доказів сплати ним всіх передбачених платежів для того, щоб набути право власності;

- постановою Харківського апеляційного господарського суду у справі № 922/1011/15 відмовлено у задоволенні позову ПП "Спутник" щодо визнання частки позивача у спільній частковій власності спірних приміщень у зв'язку з недоведеністю набуття останнім відповідних прав.

Вказавши на преюдиційний характер обставин, встановлених судовими рішеннями, що набрали чинності, суди попередніх інстанцій, посилаючись на положення ст.ст. 331, 332, 392 ЦК України дійшли висновку, що обставини відсутності права власності ПП "Спутник" на частини спірних нежитлових приміщень були неодноразово встановлені судами, тому його заперечення є такими, що спростовуються матеріалами справи.

Крім того, посилаючись на ч.ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України, протоколи №№ 1, 2, 4, 7, 11 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, суди дійшли висновку, що оскільки ПП "Спутник", який заперечує право власності Держави, користувався спірними нежитловими приміщеннями на праві оренди, не здійснював викуп орендованого майна та вказані приміщення належать Державі, то позов прокурора про визнання права державної власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що складається з нежитлових приміщень 1-го поверху №1-:-11 площею 958,7 кв.м в літ. "А-1"; антресолі 1-го поверху №12-:-25 площею 808,0 кв.м, в літ. "А-1", нежитлових будівель літ. "Б-1" загальною площею 16,2 кв.м; літ. "В-1" загальною площею 87,5 кв.м; літ. "Г-1" загальною площею 20,0 кв.м; літ. "Д-1" загальною площею 12,9 кв.м; літ. "Ж-1" загальною площею 114,6 кв.м підлягає задоволенню.

Доводи ПП "Спутник" про неможливість визнання права державної власності на вказані об'єкти у зв'язку з тим, що вони не введені в експлуатацію суди відхилили, вказавши, що у справах № 40/249-09 та № 40/259-10 було встановлено, що ПП "Спутник" було добудовано чужу річ, тобто річ, яка вже існувала і належала іншій особі (Державі), та користувалось нею на праві оренди, в той час, як введення в експлуатацію необхідно для визнання права власності на новостворену річ (ст. 331 ЦК України).

Вищий господарський суд України вважає, що такі висновки судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції відхиляє доводи заявника касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили належним чином всі докази у справі і не звернули уваги, що рішеннями господарських судів, на які посилаються суди було зазначено, що до статутного фонду ВАТ не увійшов перший поверх складу ЛМК за адресою: АДРЕСА_1, в той час як у справі № 922/898/17 суди визнали право державної власності на приміщення, які розташовані по АДРЕСА_1-а. Ці доводи спростовуються тим, що рішенням господарського суду від 23.12.2015 року у справі № 922/5825/15, яким задоволено позов про усунення перешкод у користуванні Харківським електротехнічним заводом "Трансзв`язок" земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Харків, АДРЕСА_1, ПП "Спутник" було зобов'язано звільнити вказану земельну ділянку шляхом знесення самовільно зведеної огорожі навколо нежитлової будівлі літ. "А-1" (склад ЛМК), яка має адресу: АДРЕСА_1 та знаходиться на балансі заводу.

Є безпідставним посилання заявника касаційної скарги на постанову Верховного Суду України від 27.05.2015 року у справі № 6-159цс15, оскільки в цій постанові вирішувалось питання правильності застосування положень ст. 387 ЦК України при вирішенні спору щодо витребування майна із чужого незаконного володіння від особи, яка незаконно заволоділа цим майном, в той час, як у справі, яка переглядається, прокурор просить визнати право державної власності, яке не визнає відповідач, однак яке вже встановлювалось у межах розгляду інших господарських справ.

Відмовляючи у задоволенні клопотання ПП "Спутник" про призначення у справі судової експертизи для встановлення вартості витрат останнього на будівництво нежилих приміщень суд першої інстанції, всупереч доводам заявника касаційної скарги, не порушив норм процесуального права, оскільки в межах розгляду цієї справи судам слід було встановити наявність підстав для визнання за сторонами права власності на спірне майно, що є правовим питанням, а встановлення факту відсутності підстав для задоволення зустрічного позову виключало необхідність здійснювати оцінку вартості будівельних робіт.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 10 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

З урахуванням наведеного, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за розгляд касаційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача 2.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 29.05.2017 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.07.2017 року у справі № 922/898/17 - без змін.

Головуючий суддяКондратова І.Д. СуддяКарабань В.Я. СуддяНєсвєтова Н.М.