Ухвала

від 25.05.2017 по справі 523/12079/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/1626/17

Головуючий у першій інстанції Шепітко І.Г.

Доповідач Громік Р. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Громіка Р.Д.,

суддів - Черевка П.М., Драгомерецького М.М.,

за участю секретаря - Томашевської К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23.12.2014 року у справі за позовом ПАТ КБ Надра до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановила:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №21-13/136-К від 10.12.2007 року, відповідно до якого банк надав їй кредит в сумі 39760,00 доларів США під 12,4% річних, при цьому відповідач зобов'язався повернути ці грошові кошти у строк до 07.12.2012 року, здійснюючи погашення заборгованості та сплачуючи проценти за користування кредитними ресурсами у валюті кредиту. Також банк відкрив їй відновлювальну траншеву кредитну лінію з лімітом 3429,50 доларів США з відсотковою ставкою 1,69 % на місяць, щомісячна сума мінімально необхідного платежу становила 901 долар США. Після скасування заочного рішення позивач збільшив розмір заявлених вимог та зазначив, що у результаті невиконання умов кредитного договору, згідно наданих позивачем розрахунків, у відповідачки ОСОБА_3 станом на 05.11.2014 року заборгованість за кредитним договором становила 79068,49 доларів США, що за курсом НБУ на час здійснення розрахунку складало 1 067 188 (один мільйон шістдесят сім тисяч сто вісімдесят вісім) гривень 37 копійок, з яких: 487517,07 грн. - заборгованість за кредитом (36120,37 доларів США), 372420,35 грн. - заборгованість за відсотками (27592,80 доларів США), 153586,83 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту (11379,32 доларів США), та 53664,12 грн. - штраф за порушення виконання умов договору (3976,00 доларів США). Заборгованість по кредитній лінії станом на 07.03.2012 року - у розмірі 14781,95 гривень, з яких: 989,47 грн. - заборгованість за кредитом, 546,22 грн. - заборгованість за відсотками, 13246,26 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту; що в цілому становить 525 502 (п'ятсот двадцять п'ять тисяч п'ятсот дві) гривні 00 копійок. Також позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором був укладений договір поруки, відповідно до якого останній зобов'язався сплатити грошову суму, яку вимагає кредитор, у випадку невиконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором, тому позивач вимагає стягнути з відповідачів у солідарному порядку заборгованої за кредитним договором. Крім того, позивач просить стягнути з відповідачів судові витрати.

У судове засідання представник позивача подала заяву про розгляд справи за її відсутності та наполягала на задоволенні позову у повному обсязі на підставі наданих доказів, оскільки клопотання відповідачки направлені на затягування розгляду справи, не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Повторним заочним рішенням суду від 23.12.2014 року позов задоволений в повному обсязі.

На вказане рішення суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Апелянт ОСОБА_2 в своїй апеляційній скарзі та заявах про усунення недоліків апеляційної скарги зазначив адресу АДРЕСА_1. Апеляційним судом Одеської області неодноразово, з 05.05.2015 року по теперішній час, здійснювались спроби сповістити відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи за всіма відомими адресами їх проживання та знаходження, однак більш ніж 30 повісток повернулися до суду апеляційної інстанції з відмітками про невручення за закінченням терміну зберігання (т.2 а.с. 27, 43, 45, 52, 55, 59, 68, 70, 79, 81, 83, 87, 89, 95, 97, 107, 109, 114, 115, 118, 123, 124, 127, 134, 136, 142, 144, 146, 152, 156, 162, 166).

Більш того, в матеріалах справи (т.2 а.с. 6, 8, 12, 54, 62, 100, 109, 132) є також повернуті повістки із зазначенням про те, що ОСОБА_2 не проживає ні за адресою АДРЕСА_1, ні за адресою АДРЕСА_1. На а.с. 47 т. 2, міститься повідомлення працівника пошти про те, що адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_2 відмовився отримувати повістку.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 неодноразово сповіщалися також зазначеною ними адресою: АДРЕСА_4.

За вказаною адресою відповідач ОСОБА_3 чотири рази була сповіщена особисто (т.2 а.с.26, 64, 71, 91).

Відповідно до ч.5 ст.74 ЦПК України судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою , вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Частина 8, 9 ст. 76 ЦПК України передбачено, що у разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою. Якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно до ч.3 ст.27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Недобросовісним користування процесуальними правами вважається, зокрема, заявлення численних необґрунтованих відводів суддям, нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, подання необґрунтованих клопотань про вчинення судом процесуальних дій, подання зустрічних позовів без дотримання вимог ЦПК, одночасного оскарження судових рішень в різних видах проваджень, подання апеляційних та касаційних скарг на судові акти, які не можуть бути оскаржені тощо. Подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були належним чином сповіщені про час та місце розгляду справи, неотримання ними повісток є зловживанням наданими правами, враховуючи ті обставини, що сторони в судове засідання не з'явилялись, про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином у відповідності до чинного процесуального законодавства. Колегія суддів враховує, що апелянт, як ініціатор провадження на цій стадії, повинен проявляти процесуальну зацікавленість рухом своєї скарги, і крім судових повісток, має можливість отримати інформацію про розгляд його скарги в Інтернеті - мережі на офіційній сторінці апеляційного суду Одеської області.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 скористався своїм правом на доступ до суду через мережу Інтернет, ознайомився з ухвалою апеляційного суду Одеської області від 08.05.2015 року про залишення його апеляційної скарги без руху з Єдиного державного реєстру судових рішень, про що свідчать повернуті до суду конверти з не отриманою копією ухвали із зазначенням, що апелянт за вказаною адресою не проживає (т.2 а.с. 3, 5, 6, 8, 10-12), однак при цьому, він подав заяви про усунення недоліків своєї апеляційної скарги на виконання ухвали апеляційного суду Одеської області від 08.05.2015 року (а.с.13-19 т.2).

Тому, слід визнати, що апелянт самостійно розпорядився своїми процесуальними правами та не з'являється в судові засідання до апеляційного суду Одеської області з неповажних причин.

Більш того, колегія суддів звертає увагу на те, що Європейський Суд з прав людини також наголошує на тому, що сторони процесу повинні вживати заходи для того, щоб дізнатися про рух та розгляд їх справ.

Так, в пункті 41 рішення Європейського Суду з прав людини від 3 квітня 2008 року по справі "Пономарьов проти України" (Заява N 3236/03) зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження .

Аналогічна позиція висловлена також в пункті 27 рішення Європейського Суду з прав людини від 26 квітня 2007 року по справі "Шевченко проти України" (Заява N 8371/02). Європейський Суд, де зазначив, що заявник не зміг довести, що він вчиняв будь-які кроки між вереснем 2002 року та груднем 2003 року та після 2 червня 2004 року, щоб довідатись про стан провадження у його справі.

Згідно з ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторони, яка сповіщена про день і час розгляду справи не перешкоджає розглядові справи.

З врахуванням тривалості судового розгляду, зокрема на стадії апеляційного розгляду (з 05 травня 2015 року), колегія суддів прийняла рішення про розгляд апеляційної скарги по суті без явки учасників процесу, які були сповіщені у відповідності до чинного процесуального законодавства та зловживають своїми процесуальними правами та обов'язками.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає у зв'язку з тим, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази згідно ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та застосував необхідні норми матеріального права.

Згідно ч. 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції правильно були встановлені наступні обставини.

Між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №21-13/136-К від 10.12.2007 року, відповідно до якого Банк надав їй кредит в сумі 39760,00 доларів США під 12,4% річних, при цьому відповідачка зобов'язалась повернути ці грошові кошти у строк до 07.12.2012 року, здійснюючи погашення заборгованості та сплачуючи проценти за користування кредитними ресурсами. Також банк відкрив їй відновлювальну траншеву кредитну лінію з лімітом 3429,50 доларів США з відсотковою ставкою 1,69 % на місяць, щомісячна сума мінімально необхідного платежу становить 901 долар США.

Свої зобов'язання за договором відповідачка не виконувала належним чином, у зв'язку з чим у неї виникла заборгованість по кредиту, яка станом на 05.11.2014 року становить 79068,49 доларів США, що за курсом НБУ на час здійснення розрахунку складає 1 067 188 (один мільйон шістдесят сім тисяч сто вісімдесят вісім) гривень 37 копійок, з яких: 487517,07 грн. - заборгованість за кредитом (36120,37 доларів США), 372420,35 грн. - заборгованість за відсотками (27592,80 доларів США), 153586,83 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту (11379,32 доларів США), та 53664,12 грн. - штраф за порушення виконання умов договору (3976,00 доларів США). Заборгованість по кредитній лінії станом на 07.03.2012 року - у розмірі 14781,95 гривень, з яких: 989,47 грн. - заборгованість за кредитом, 546,22 грн. - заборгованість за відсотками, 13246,26 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту; що в цілому становить 525 502 (п'ятсот двадцять п'ять тисяч п'ятсот дві) гривні 00 копійок.

Обґрунтованих заперечень щодо наданого розрахунку відповідачі не надали.

Відповідно до Договору поруки від 10.12.2007 року, ОСОБА_2 виступив поручителем за даним кредитним договором, при цьому умовами договору поруки передбачено солідарну відповідальність поручителя і боржника перед кредитором.

Згідно зі ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

В ст.612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Поручителем може бути одна або кілька осіб.

Стаття 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно до ст. 192 ЦК України, законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Курс НБУ при здійсненні розрахунку, наданий позивачем, був нижчий від курсу НБУ на момент розгляду справи, тому суд дійшов до правильного та обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю виходячи з передбаченого ч.1 ст.11 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного судочинства.

Відповідачі не надали до суду жодного належного й допустимого доказу на спростування зазначених у позові обставин.

Відповідно до ст.ст.79, 88 ЦПК України, з відповідачів також підлягають стягненню у рівних частках сплачені позивачем і документально підтвердженні судові витрати, що складаються з судового збору у розмірі 3219,00 гривень.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з діючими нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин та дійшов до правильного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню так як знайшли своє підтвердження.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апелянт не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують зазначені вище висновки суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 303-304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 315, 317, 319, 324-325 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23.12.2014 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді М.М. Драгомерецький

П.М. Черевко