Ухвала

від 31.05.2017 по справі 761/20148/16-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Закропивного О.В.,

Хопти С.Ф., ШтеликС.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Національної академії наук України, Інституту прикладної математики і механіки Національної академії наук України про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини грошових доходів та відшкодування моральної шкоди за касаційними скаргами: представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2016 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 19 січня 2017 року; Національної академії наук України на рішення апеляційного суду м. Києва від 19 січня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

У травні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що з 15 листопада 2002 року вона працювала на посаді інженера першої категорії відділу нелінійного аналізу в Інституті прикладної математики і механіки Національної академії наук України, а з 31 січня 2012 року працювала на посаді старшого наукового співробітника.

29 вересня 2014 року вона виїхала у довгострокове наукове відрядження до Інституту математики академії наук Чеської Республіки. Відповідно до листа Інституту математики академії наук Чеської Республіки від 31 березня 2016 року, вона є зайнятоюособою та знаходиться у довгостроковому відрядженні . 29 жовтня 2014 року постановою президії Національної академії наук України було передбачено опрацювання питання щодо доцільності та можливості зміни місцезнаходження наукових установ, відділень, розташованих на території Луганської та Донецької областей, та до 10 листопада 2014 року подати президії Національної академії наук України відповідні пропозиції.

20 листопада 2014 року Національною академією наук України був надісланий лист директору Інституту прикладної математики і механіки Національної академії наук України про зміну місця розташування інституту, а саме по вул. Терещенківській, 3 у м. Києві, та зобов'язано надати списокспівробітників, згодних на переїзд за новим місцезнаходженням установи. 5 грудня 2014 року нею за власною ініціативою було надіслано заяву , в якій висловлено згоду на переведення за вищевказаною адресою. 31 січня 2015 року їй надійшов лист про неможливість змінити місцезнаходження Інституту прикладної математики і механіки Національної академії наук України, а саме по вул. Терещенківській, 3 у м. Києві, унаслідок чого нове місцезнаходження інституту було визначено у м. Слов'янську Донецької області.

Зазначала про те, що їй не надавались для ознайомлення документи щодо переведення на роботу, зміни істотних умов праці, унаслідок чого при фактичній зміні роботодавцем істотних умов праці були порушені її права. Незважаючи на це, вона продовжувала виконувати обов'язки на займаній посаді, незгоди з установленими умовами праці не висловлювала, зміну істотних умов праці не оспорювала, чим фактично погодилась на встановлені умови праці. Проте, з 1 липня 2014 року виплати заробітної плати їй припинились, чим завдано їй, у тому числі моральної шкоди.

З урахуванням наведеного та уточнених позовних вимог ОСОБА_3 просила суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість по заробітній платі у розмірі 136 676 грн 18 коп.; допустити негайне виконання щодо стягнення заборгованості по заробітній платі за один місяць солідарно з відповідачів у розмірі 4 501 грн 33 коп.; стягнути солідарно з відповідачів компенсацію втрати частини грошових доходів у розмірі 27 930 грн 80 коп.; стягнути солідарно з відповідачів компенсацію завданої їхніми неправомірними діями моральну шкоду у розмірі 20 тис. грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 19 січня 2017 року рішення районного суду в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 1 липня 2014 року по 25 вересня 2014 року, компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати та відшкодування моральної шкоди скасовано. Позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з Інституту прикладної математики і механіки Національної академії наук України на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі з 1 липня 2014 року по 25 вересня 2014 року у розмірі 13 503 грн 99 коп., компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 9 119 грн 69 коп. та 1 тис. грн на відшкодування моральної шкоди. У решті рішення районного суду залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задовольнити у повному обсязі.

У касаційній скарзі Національна академія наук України, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402- VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що позивачкою не надано довідку переселенця, яка є обов'язковою умовою для визнання її співробітником інституту та нарахування заробітної плати. Також відсутні докази на підтвердження саме довгострокового відрядження позивачки, у тому числі відсутній відповідний наказ керівника, унаслідок чого ОСОБА_3 не доведено порушення її трудових прав відповідачами, як і завданої їй моральної шкоди.

Апеляційний суд, частково скасовуючи рішення суду першої інстанції й задовольняючи позов ОСОБА_3, виходив із того, що відсутні докази її звільнення та невиконання позивачкою роботи у період з 1 липня 2014 року по 25 вересня 2014 року, тобто до часу відрядження, як вважає ОСОБА_3, унаслідок чого наявні підстави для стягнення з інституту на користь позивачки заборгованості по заробітній платі за вказаний період та компенсації втрати частини грошових доходів. Оскільки роботодавцем порушено права позивачки на виплату заборгованості по заробітній платі, то такими діями ОСОБА_3 завдано моральної шкоди. Підстави для стягнення середнього заробітку за час перебування позивачки у закордонному відрядженні з вересня 2014 року по вересень 2016 року, відсутні, так як нею не надано доказів направлення її саме роботодавцем у службове відрядження.

Проте повністюпогодитись із таким висновком апеляційного суду не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Таким вимогам закону рішення апеляційної інстанції не відповідає .

Судом установлено, що з 15 листопада 2002 року ОСОБА_3 працювала на посаді інженера першої категорії відділу нелінійного аналізу в Інституті прикладної математики і механіки Національної академії наук України, а з 31 січня 2012 року працювала на посаді старшого наукового співробітника. Згідно з доказами позивачка отримувала заробітну плату по 2 квартал 2014 року, після цього відомості про нарахування заробітної плати відсутні.

29 вересня 2014 року ОСОБА_3 виїхала у довгострокове наукове відрядження до Інституту математики академії наук Чеської Республіки. Відповідно до листа Інституту математики академії наук Чеської Республіки від 31 березня 2016 року, ОСОБА_3 єзайнятою особою та знаходиться у довгостроковому відрядженні .

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України Про оплату праці заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу .

Зазначене передбачено й в ст. 94 КЗпП України.

Оплата праці здійснюється на підставі табелю обліку робочого часу, щоведеться на працівників, які виконують свої посадові обов'язки за місцезнаходженням установи.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом установлено, що у матеріалах справи відсутні табель обліку робочого часу, журнал виходу позивачки на роботу. Відсутні докази виконання ОСОБА_3 посадових обов'язків з 1 липня 2014 року та перебування її у м. Донецьку.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд у порушення вищевказаних положень закону ти вимог ст. ст. 212-214, 303, 316 ЦПК України належним чином не дослідив, чи підтверджено належними та допустимими доказами перебування ОСОБА_3 у трудових відносинах з інститутом, у тому числі, чи надано позивачкою завірену копію трудової книжки, чи оглядався її оригінал.

Апеляційний суд не звернув увагу на те, що довідка Інституту прикладної математики і механіки Національної академії наук України від 6 серпня 2013 року підтверджує лише факт перебування позивачки у трудових відносинах з інститутом саме на дату її видачі, тобто на 6 серпня 2013 року, а не на майбутній час, оригінал такої довідки судом не оглядався.

Крім того, апеляційний суд не звернув увагу на те, що довідка інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб Державної фіскальної служби України про суми виплачених доходів та утримання податків за період з 1 січня 2012 року по другий квартал 2014 року підтверджує отримання доходу позивачкою, а не розмір заробітної плати, не підтверджує на якій посаді працювала позивачка.

Судом установлено, що Інститут прикладної математики і механіки Національної академії наук України є неприбутковою науково-дослідною установою, яка підпорядкована Національній академії наук України.

Оплата праці співробітникам інституту здійснюється відповідно до кошторису видатків, затвердженого Національною академією наук України на підставі Умов оплати праці працівників бюджетних науково-дослідних установ і організацій та інших наукових установ Національної академії наук України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 року № 74.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 595 Про деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства можливе внесення змін до штатних розписів, кошторисів (планів використання бюджетних коштів) та до статутів (інших установчих документів) установ, підприємств та організацій, які на момент набрання чинності цією постановою переміщені з тимчасово неконтрольованої території, з урахуванням зміни чисельності працівників та наявних умов для здійснення їх функцій.

Тимчасовим порядком фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 595, передбачено умови виплати заробітної плати працівникам підприємств, які перебувають на непідконтрольних територіях.

Заробітна плата працівникам таких підприємств виплачується у двох випадках , а саме: таке підприємство переміщено на підконтрольну територію України; повернено під контроль Україні території, на якій підприємство розташовано.

Ураховуючи викладене, апеляційним судом у порушення зазначених вище положень закону та вимог ст. ст. 212-214, 303, 316 ЦПК України не досліджено, чи надавала позивачка згоду на переміщення разом з інститутом до м. Слов'янська Донецької області, чи підтверджено належними та допустимими доказами, у тому числі журналом виходу на роботу, який веде роботодавець, факт виходу позивачки на роботу та виконання нею своїх посадових обов'язків.

Також, апеляційний суд не звернув увагу на те, що з липня 2014 року інститут не працював, працівники на роботу не виходили й роботу не виконували, так як будівля інституту була пошкоджена.

Крім того, згідно вимог ст. ст. 212-214, 303, 316 ЦПК України підлягають перевірці доводи ОСОБА_3 щодо її службового наукового відрядження до Чеської Республіки у контексті договірних взаємовідносин між Інститутом прикладної математики і механіки Національної академії наук України та Інститутом математики академії наук Чеської Республіки, виконаних робіт, чи приймались ці роботи відповідачами; чи це була особиста ініціатива ОСОБА_3. у взаємовідносинах з Інститутом математики академії наук Чеської Республіки.

Від вирішення та встановлення цих фактичних і юридично важливих обставин залежить вирішення вимог ОСОБА_3 про стягнення заробітної плати за час відрядження.

За таких обставин, коли фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлені, рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційні скарги представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, та Національної академії наук України задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 19 січня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Д.Д. Луспеник

Судді: Б.І. Гулько

О.В.Закропивний

С.Ф.Хопта

С.П.Штелик