Постанова

від 01.06.2017 по справі 816/473/17

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/473/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Супруна Є.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лисака С.В.,

представника позивача - Реути Н.В.,

представника відповідача - Пилипенка С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-УТН" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

04 квітня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Арго-УТН" (надалі - позивач, ТОВ "Арго-УТН") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі - відповідач, ГУ ДФС у Полтавській області) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.02.2017 №0001401405, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість (надалі - ПДВ) в розмірі 1 425 001,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на безпідставність висновку перевірки щодо неправомірності формування платником податкового кредиту за червень 2016 року за наслідками господарських операцій із ТОВ "Гарант-УТН", що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у вказаний період на суму 1 425 001,00 грн. Безпідставність висновків перевірки позивач пов'язує з відсутністю належних та допустимих доказів нереальності господарських операцій з поставки нафтопродуктів від ТОВ "Гарант-УТН". Наданими до перевірки документами первинного бухгалтерського обліку, на думку позивача, у повному обсязі підтверджено реальність факту виконання учасниками договорів взятих на себе зобов'язань. До того ж, за твердженням позивача, чинне законодавство не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. В наданих суду письмових запереченнях на позов вказує, що в ході проведеної перевірки не було встановлено факту придбання нафтопродуктів контрагентом позивача ТОВ "Гарант-УТН" по ланцюгу постачання, а факт наявності формально складених документів необхідних для формування податкового кредиту, як то податкові накладні чи акти приймання-передачі, не є безумовною підставою для віднесення сум до складу податкового кредиту.

Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи суд встановив, що юридична особа ТОВ "Арго-УТН" (код ЄДРПОУ 37227503) зареєстрована 28.07.2010, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 1 585 102 0000 007350 (а.с. 9). Станом на момент проведення перевірки ТОВ "Арго-УТН" перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ та є, зокрема, платником ПДВ відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200222850, виданого 01.07.2015 (а.с. 69).

У період з 19.01.2017 по 25.01.2017 посадовою особою Кременчуцької ОДПІ на підставі направлення від 18.01.2017 №112 та згідно з наказом від 18.01.2017 №52 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Арго-УТН" з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Гарант-УТН" (код ЄДРПОУ 37227524) за період з 01.06.2016 по 30.06.2016, результати якої оформлено актом від 31.01.2017 №56/16-31-14-05/37227503 (а.с. 13-28).

Вказаним актом зафіксовано порушення ТОВ "Арго-УТН" п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено:

- від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного періоду ряд. 19 декларації з ПДВ всього на загальну суму 1 425 001,00 грн, у т.ч. за червень 2016 року на суму 1 425 001,00 грн;

- суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду ряд. 21 декларації з ПДВ всього на загальну суму 1 425 001,00 грн, у т.ч. за червень 2016 року на суму 1 425 001,00 грн.

В ході перевірки платнику пропонувалося надати пояснення стосовно взаємовідносин із ТОВ "Гарант-УТН" за період червень 2016 року, суті та цілей господарських взаємовідносин, пояснення з приводу обставин доставки та транспортування ПММ з наданням відповідних документів, які б підтверджували факт поставки ПММ, документів на підтвердження розрахунків із ТОВ "Гарант-УТН", пояснень з приводу мети використання обладнання, що було орендовано у ТОВ "Гарант-УТН".

Відповіді на даний запит ТОВ "Арго-УТН" не надавало.

В ході проведеної перевірки придбання бензину ТОВ "Гарант-УТН" за період з 01.01.2016 по 30.06.2016 по ланцюгам постачання не встановлено.

Проведеним аналізом архіву електронної звітності зареєстрованих податкових накладних "ЄРПН" встановлено, що єдиними постачальниками бензину у грудні 2015 року ТОВ "Гарант-УТН" були суб'єкти господарювання ТОВ "Браун Трейд Лімітед" (код ЄДРПОУ 39774334, ОДПС - 2030 Центральна ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, стан - 14 - визнано банкрутом, вид діяльності 69.10 - діяльність у сфері права) та ТОВ "Байлен" (код ЄДРПОУ 40096840, ОДПС - 2030 Центральна ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, стан - 14 - визнано банкрутом, вид діяльності - 46.19 - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту).

Кременчуцькою ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області було складено акт про результати виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ "Гарант-УТН" (код ЄДРПОУ 37227524) з питань взаємовідносин з ТОВ "Браун Трейд Лімітед" (код ЄДРПОУ 39774334) та ТОВ "Байлен" (код ЄДРПОУ 40096840) за грудень 2015 року та правомірність відображення їх в податковій звітності від 11.03.2016 № 148/16-03-14-01-10/37227524 (а.с. 44-55).

Висновками вищевказаної перевірки встановлено, що ТОВ "Байлен" здійснює свою діяльність в сфері оптової торгівлі ПММ та надання маркетингових послуг, декларуючи пересорт між придбанням та реалізацією (купувало "паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки F виду ІІ код товару зг. з УКТЗЕД 2710194710", а реалізовувало "бензин автомобільний підвищеної якості А-92-Євро виду ІІ код товару зг. з УКТЗЕД 2710124192 та послуги по дослідженню ринку збуту нафти, нафтопродуктів та газу"); ТОВ "Браун Трейд Лімітед" здійснює свою діяльність в сфері оптова торгівля ПММ, реалізовує товар без фактичного його придбання.

З аналізу вищезазначених фактів перевіркою встановлено, що ТОВ "Гарант-УТН" здійснило видимість придбання товарів та послуг від ТОВ "Байлен" та ТОВ "Браун Трейд Лімітед", які в дійсності ним не реалізовувалися, а лише полягали в документальному їх оформленні (шляхом складання актів прийому-передачі, податкових накладних та інших документів) з метою ухилення від сплати податків та обов'язкових платежів.

Крім того, за результатами аналізу ЄРПН за період з 01.01.2016 по 30.06.2016 контролюючим органом не встановлено придбання ТОВ "Гарант-УТН" товару "бензину автомобільного підвищеної якості А-92 Євро виду ІІ класу С, код товару зг. з УКТ ЗЕД 2710124192", який було продано ТОВ "Арго-УТН".

У зв'язку з цим відповідач констатував обрив ланцюга постачання бензину, що був придбаний ТОВ "Арго-УТН" у червні 2016 року у ТОВ "Гарант-УТН" на суму 1 425 000,60 грн, оскільки первинне введення в обіг (первинний продаж) товару не підтверджується фактом (законними джерелом) реального походження даного товару (відсутнє дійсне формування активу) у ТОВ "Гарант-УТН" та попередніх ланках ланцюга нереальних господарських операцій.

В матеріалах справи наявні заперечення позивача від 09.02.2017 №121 (а.с. 29-30) на акт перевірки, за результатами розгляду яких ГУ ДФС у Полтавській області у своїй відповіді від 20.02.2017 № 1059/10/16-31-14-05-18 підтверджено порушення, викладені в акті перевірки (а.с. 31-33).

За наслідками проведеної перевірки ГУ ДФС у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення від 23.02.2017 №0001401405, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 1 425 001,00 грн за податковою декларацією від 19.07.2016 №9124368313 (а.с.11).

Позивач, не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку доводам позивача та запереченням відповідача, суд виходить з наступного.

У перевіряємому періоді порядок обчислення і сплати податку на додану вартість та правила формування податкового кредиту визначався Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент вчинення правовідносин) (надалі - ПК України).

Так, згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит, за змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, це - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (надалі - Закон № 996-ХIV, в редакції, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої, другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до вимог ст. 4 Закону № 996-ХIV одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Надаючи оцінку реальності здійснення господарських операцій з придбання нафтопродуктів та їх зв'язку із господарською діяльністю позивача, а також виходячи із принципу "офіційного з'ясування всіх обставин у справі" суд виходить із такого.

Як свідчать матеріали справи, фактичною підставою для висновку про завищення позивачем від'ємного значення різниці між сумами податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ є твердження податкового органу про безтоварність операцій з придбання "бензину автомобільного підвищеної якості А-92 Євро виду ІІ класу С код товару зг. з УКТ ЗЕД 2710124192" у контрагента - ТОВ "Гарант-УТН". Мотивуючи свою позицію, відповідач посилається на встановлені перевіркою порушення платником податків вимог статей 198, 201 Податкового кодексу України.

Аналізуючи господарські операції позивача з контрагентом ТОВ "Гарант-УТН" на предмет їх реальності, суд звертає увагу на наступні обставини.

Як встановлено судовим розглядом, 01.06.2016 між ТОВ "Арго-УТН" (Покупець) та ТОВ "Гарант-УТН" (Постачальник) укладено типові договори поставки нафтопродуктів за №ГУ-0353, №ГУ-0354, №ГУ-0355 (а.с. 117-119, 141-143, 134-136), додаткові угоди до них (а.с. 120-121, 137-138, 144).

В ході перевірки під сумнів поставлено лише поставку нафтопродуктів за договором від 01.06.2016 №ГУ-0353 та додатковою угодою №Гт-160630000003 від 01.06.2016 до договору №ГУ-0353 від 01.06.2016.

Відповідно до умов вищевказаного договору Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця (за умови оформлення відповідних актів прийому-передачі або інших документів, які є невід'ємною частиною Договору) нафтопродукти, а Покупець - прийняти і оплатити товар (нафтопродукти) (п. 1.1, п.п. 2.1.1 Договору).

Номенклатура, кількість, ціна товару та строк поставки визначалися сторонами у Додаткових угодах до договорів, які є невід'ємними частиною Договору (п. 1.2 Договорів).

Також, умовами Договору поставки було узгоджено, що Постачальник зобов'язується забезпечити якість нафтопродуктів, що поставляються, згідно з показниками ДСТУ та технічних умов (п.п.2.1.2 Договору). Під час передачі нафтопродуктів Постачальник за вимогою покупця надає копії Сертифікатів відповідності на нафтопродукти (п.п. 2.1.3 Договору).

Покупець зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплатити вартість товару (п.п. 2.2.1 Договору). Якість товару, що поставляється, має відповідати технічним умовам (ТУ) та державним стандартам, діючим на території України та підтверджуватися паспортом (сертифікатом) якості заводу виробника товару, що поставляється (п. 3.1 Договору).

Пунктами 4.2, 4.5 Договору передбачено, що товар поставляється Покупцю партіями, протягом поточного місяця, кількості та за ціною, визначеними у кожній додатковій угоді до Договору, на умовах: EXW - резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродукт" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів (ІНКОТЕРМС-2010).

Сторони укладають акти приймання-передачі товару, в яких вказують найменування, кількість, ціну і вартість переданого товару. Сторони можуть укладати акти приймання-передачі товару, що переданий протягом визначеного в такому акті періоду часу.

Відповідно до пункту 5.1 Договору постанови сторони визначили, що покупець здійснює оплату за отриманий товар протягом 360 днів з дати підписання акті приймання - передачі товару або інших документів, які підтверджують отримання товару.

Покупець здійснює приймання товару за кількістю та згідно умов дійного договору та додаткових угод до нього (п. 6.1 Договору).

На виконання умов вказаного договору складено дві додаткові угоди, серед яких під сумнів ставиться поставка нафтопродуктів за додатковою угодою №Гт-160630000001 від 01.06.2016 до договору № ГУ-0353 від 01.06.2016, згідно якої товаром є "бензин автомобільний підвищеної якості А-92-Євро виду ІІ класу С код товару зг. з УКТЗЕД 2710124192 в кількості 369,152 т, ціна без ПДВ 19 301,00 грн, сума без ПДВ 7 125 002,75 грн, ПДВ 1 425 000,55 грн , всього з ПДВ 8 550 003,30 грн (а.с. 121).

За результатами проведених операцій постачальник виписав податкову накладну №30004 від 30.06.2016 (а.с. 124) на загальну суму 8 550 003,30 грн, з яких ПДВ у розмірі 1425000,55 грн було включено до складу податкового кредиту в декларацію з ПДВ за червень 2016 року від 19.07.2016 № 9124368313 (а.с. 126-131).

Оплата за договором не здійснена у зв'язку з проханням директора ТОВ "Гарант-УТН" про перерахунок коштів на користь ПАТ "Укрнафта", викладеному в листі від 14.02.2017 (а.с. 195).

Викладені в акті перевірки судження з приводу безтоварності операцій придбання бензину самі по собі не можуть бути підставою для позбавлення платника (позивача) права на формування податкового кредиту, як і не можуть бути підставою для визнання нереальності господарських операцій. А тому цим доводам необхідно надавати оцінку в сукупності з іншими доказами.

Господарські взаємовідносини з поставки нафтопродуктів характеризуються своєю специфікою, яка полягає у наявності в учасників таких поставок особливих умов зберігання і транспортування продукції, а господарські операції з придбання товарів мають оформлюватися специфічним пакетом документів.

Так, на підтвердження права формування податкового кредиту за червень 2016 року за операціями з поставки бензину позивач надав суду договір поставки нафтопродуктів №ГУ-0353 від 01.06.2016 (а.с. 117-119), додаткову угоду №Гт-160630000001 від 01.06.2016 до договору №ГУ-0353 від 01.06.2016 (а.с. 121), акт №Гт-160630000001 від 30.06.2016 приймання-передачі нафтопродуктів до договору поставки нафтопродуктів №ГУ-0353 від 01.06.2016 (а.с. 122).

На підтвердження якісних характеристик придбаного товару позивач надав сертифікат відповідності серії ВВ № 735991 на продукцію "бензин автомобільний підвищеної якості А-92-Євро виду ІІ класу С" виробника ПАТ "Укртатнафта" (а.с. 232), паспорти якості на товар "бензин автомобільний підвищеної якості А-92-Євро виду ІІ класу С" заводу виробника ПАТ "Укртатнафта" (а.с. 233-234).

Разом з тим єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів встановлений Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах організаціях України, затвердженої Наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20.05.2008 № 281/171/578/155, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 02.09.2008 за № 805/15496 (надалі - Інструкція).

Вимоги Інструкції є обов'язковими, а тому поширюються на спірні господарські відносини і мають враховуватися їх учасниками.

У судовому засіданні представник позивача пояснила, що умови договору поставки нафтопродуктів із ТОВ "Гарант-УТН" не передбачали транспортування товару, так як передача прав на товар відбувалася на складах зберігання (на нафтобазах, резервуари яких належать на правах власності або використовуються ПАТ "Дніпронафтопродукт").

Придбані ТОВ "Арго-УТН" нафтопродукти передавалися на зберігання ПАТ "Дніпронафтопродукт" на підставі договору зберігання № 5507 від 10.05.2016 (а.с. 146-147), відповідно до умов якого, ПАТ "Дніпронафтопродукт" (Зберігач) зобов'язався приймати та зберігати нафтопродукти та інші товарно-матеріальні цінності, які передаються ТОВ "Арго-УТН" (Поклажодавець), здійснювати відпуск товару зі складів третіх осіб, які знаходяться в договірних відносинах із сторонами, за вимогою Поклажодавця (пункти 1.1, 1.2 Договору).

У зв'язку з цим перевезення товару від покупця до продавця не здійснювалося, товарно-транспортні накладні не оформлялис.

Разом з цим, зі змісту наданих до матеріалів справи документів, як-то акту приймання-передачі нафтопродуктів від ТОВ "Гарант-УТН" №Гт-160630000001 від 30.06.2016, від 31.12.2016 до договору зберігання №5507 від 10.05.2016, акту прийому-передачі від 30.06.2016 до договору №5507 від 10.05.2016 неможливо встановити як приймався придбаний товар по кількості та якості, чи перевірялися наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту тощо. Також в поданих до суду документах не міститься посилання на номери резервуарів, з яких був відпущений придбаний позивачем товар та наданий на зберігання ПАТ "Дніпронафтопродукт", яким чином вимірювалась маса придбаних нафтопродуктів, чи було виявлено під час приймання нафтопродуктів надлишки або нестачу.

При цьому, неможливо встановити порядок приймання нафти згідно вимог вказаної Інструкції, оскільки транспортування товару взагалі не відбувалось.

Згідно з п.п. 5.1.1, 5.1.2 Інструкції приймання нафти і нафтопродуктів за кількістю здійснюється відповідно до вимог цієї Інструкції та договорів постачання, купівлі-продажу тощо. Забороняється здійснювати одночасно приймання та відпуск нафти і нафтопродукту з одного і того самого резервуара у випадках, коли за результатами вимірювань у резервуарах проводяться їх приймання та відпуск.

Відповідно до п. 14.5 Інструкції приймання нафти і нафтопродуктів, які не належать підприємству, також відображається в журналі обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою №6-НП.

Згідно з п.6.1 Інструкції на всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою №7-НП (додаток 6) (на НПЗ у спеціальних регістрах складського обліку) для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною. Для підприємств, укомплектованих для зберігання світлих нафтопродуктів винятково резервуарами місткістю до 100 м 3 , ведення обліку для кожного резервуара не є обов'язковим. Відображення технологічних операцій ведеться за марками нафтопродукту.

Між тим, позивач не надав доказів обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою №6-НП, обліку придбаних нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою №7-НП.

Згідно з п. 13.2 Інструкції нафта (газовий конденсат) і нафтопродукти, що містяться у резервуарах і технологічних трубопроводах НПЗ, наявних на підприємстві транспортних засобах та тарі незалежно від права власності, а також готівка на АЗС, підлягають інвентаризації.

Інвентаризації підлягають також нафта і нафтопродукти, які згідно з договорами зберігаються на терміналах інших суб'єктів господарювання.

Інвентаризація нафти та нафтопродуктів на підприємствах проводиться не рідше одного разу на місяць.

Доказів інвентаризації нафтопродуктів, які знаходяться на зберіганні у резервуарах ПАТ "Дніпронафтопродукт" з метою доведення фактичної наявності нафтопродуктів за марками і видами, позивачем не надано.

Надані позивачем сертифікати відповідності та паспорти якості ПММ не доводять факту участі в операціях з придбання цих ПММ позивача чи його контрагента за договором.

Оцінюючи докази, зібрані на підставі ст. 11 КАС України, суд дійшов висновку, що вони не підтверджують факт реального здійснення поставки бензину від ТОВ "Гарант-УТН" на користь ТОВ "Арго-УТН" за актом приймання-передачі нафтопродуктів №Гт-160630000001 від 30.06.2016.

Згідно пояснень представника позивача, в подальшому, отримані ТОВ "Арго-УТН" в червні 2016 року нафтопродукти (бензин) від ТОВ "Гарант-УТН", у грудні 2016 року були реалізовані ПАТ "Нафтопереробний комплекс-Галичина".

Виконання зазначених взаємовідносин оформлено договорами, специфікаціями на поставку нафтопродуктів, актами приймання-передачі нафтопродуктів, доданими до матеріалів справи (а.с. 174-187).

Однак з наданих документів неможливо ідентифікувати, що проданий ПАТ "Нафтопереробний комплекс-Галичина" бензин є саме тим, який був придбаний у ТОВ "Гарант-УТН".

В матеріалах справи наявні відомості про постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2016 по справі № 820/1507/16 за адміністративним позовом ТОВ "Гарант-УТН" до Кременчуцької ОДПІ про скасування податкових повідомлень - рішень та зобов'язання вчинити певні дії, де суд надав правову оцінку господарським взаємовідносинам ТОВ "Гарант-УТН" з контрагентами ТОВ "Браун Трейд Лімітед" та ТОВ "Байлен", внаслідок чого підтверджено висновки контролюючого органу, викладеного в акті перевірки від 11.03.2016 №148/16-03-14-01-10/37227524 щодо безтоварності господарських операцій з поставки нафтопродуктів.

Доктрина реальності господарської операції, що сформувалася усталеною судовою практикою з розгляду даної категорії спорів, полягає в тому, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

Реальність операції - це відповідність даних бухгалтерського та податкового обліку реальним обставинам, що повинно підтверджуватися належними доказами.

В податковому спорі головним є не цивільно-правові підстави тієї чи іншої операції, а наявність руху активів між контрагентами, встановлення факту зміни руху активів чи зміни стану зобов'язань платника податку внаслідок придбання ним товарів (послуг), що використовуються таким платником у своїй господарській діяльності.

Позивачем, як до перевірки, так і до справи, надано лише документи по оформленню результатів господарських операцій, усі в стандартному комплекті (договір, додаткова угода, акт приймання-передачі, податкова накладна). При цьому не надано жодного документу, який би міг свідчити про реальне здійснення поставки нафтопродуктів з урахуванням специфіки таких операцій, про реальний рух товару.

Підсумовуючи вищевикладене, суд визнає обґрунтованим висновок перевірки щодо нереальності поставки бензину за додатковою угодою №Гт-160630000001 від 01.06.2016.

Відтак, суд визнає позов необґрунтованим у зв'язку з чим відмовляє в його задоволенні.

Відповідно до правил розподілу судових витрат, встановлених статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку відмови в задоволені позову, сплачений судовий збір позивачу не повертається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови в повному обсязі.

Повний текст постанови складений 06.06.2017.

Суддя Є.Б. Супрун