Ухвала

від 18.10.2017 по справі 816/473/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2017 р.Справа № 816/473/17 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника відповідача Сухомлин Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-УТН" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.06.2017р. по справі № 816/473/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-УТН"

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Арго-УТН" (далі за текстом - ТОВ "Арго-УТН", позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі за текстом - ГУ ДФС у Полтавській області, відповідач), в якому просив суд визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.02.2017р. №0001401405, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 1 425 001,00 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.06.2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 ст. 200 Податкового Кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що юридична особа ТОВ "Арго-УТН" (код ЄДРПОУ 37227503) зареєстрована 28.07.2010р., номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 1 585 102 0000 007350 (а.с. 9). Станом на момент проведення перевірки ТОВ "Арго-УТН" перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ та є, зокрема, платником ПДВ відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200222850, виданого 01.07.2015р. (а.с. 69).

У період з 19.01.2017р. по 25.01.2017р. посадовою особою Кременчуцької ОДПІ на підставі направлення від 18.01.2017р. №112 та згідно з наказом від 18.01.2017р. №52 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Арго-УТН" з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Гарант-УТН" (код ЄДРПОУ 37227524) за період з 01.06.2016р. по 30.06.2016р., результати якої оформлено актом від 31.01.2017р. №56/16-31-14-05/37227503 (а.с. 13-28).

Вказаним актом зафіксовано порушення ТОВ "Арго-УТН" п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено:

- від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного періоду ряд. 19 декларації з ПДВ всього на загальну суму 1 425 001,00 грн, у т.ч. за червень 2016 року на суму 1 425 001,00 грн;

- суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду ряд. 21 декларації з ПДВ всього на загальну суму 1 425 001,00 грн, у т.ч. за червень 2016 року на суму 1 425 001,00 грн.

В ході перевірки платнику пропонувалося надати пояснення стосовно взаємовідносин із ТОВ "Гарант-УТН" за період червень 2016 року, суті та цілей господарських взаємовідносин, пояснення з приводу обставин доставки та транспортування ПММ з наданням відповідних документів, які б підтверджували факт поставки ПММ, документів на підтвердження розрахунків із ТОВ "Гарант-УТН", пояснень з приводу мети використання обладнання, що було орендовано у ТОВ "Гарант-УТН".

Відповіді на даний запит ТОВ "Арго-УТН" не надавало.

В ході проведеної перевірки придбання бензину ТОВ "Гарант-УТН" за період з 01.01.2016р. по 30.06.2016р. по ланцюгам постачання не встановлено.

Проведеним аналізом архіву електронної звітності зареєстрованих податкових накладних "ЄРПН" встановлено, що єдиними постачальниками бензину у грудні 2015 року ТОВ "Гарант-УТН" були суб'єкти господарювання ТОВ "Браун Трейд Лімітед" (код ЄДРПОУ 39774334, ОДПС - 2030 Центральна ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, стан - 14 - визнано банкрутом, вид діяльності 69.10 - діяльність у сфері права) та ТОВ "Байлен" (код ЄДРПОУ 40096840, ОДПС - 2030 Центральна ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, стан - 14 - визнано банкрутом, вид діяльності - 46.19 - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту).

Кременчуцькою ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області було складено акт про результати виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ "Гарант-УТН" (код ЄДРПОУ 37227524) з питань взаємовідносин з ТОВ "Браун Трейд Лімітед" (код ЄДРПОУ 39774334) та ТОВ "Байлен" (код ЄДРПОУ 40096840) за грудень 2015 року та правомірність відображення їх в податковій звітності від 11.03.2016р. № 148/16-03-14-01-10/37227524 (а.с. 44-55).

Висновками вищевказаної перевірки встановлено, що ТОВ "Байлен" здійснює свою діяльність в сфері оптової торгівлі ПММ та надання маркетингових послуг, декларуючи пересорт між придбанням та реалізацією (купувало "паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки F виду ІІ код товару зг. з УКТЗЕД 2710194710", а реалізовувало "бензин автомобільний підвищеної якості А-92-Євро виду ІІ код товару зг. з УКТЗЕД 2710124192 та послуги по дослідженню ринку збуту нафти, нафтопродуктів та газу"); ТОВ "Браун Трейд Лімітед" здійснює свою діяльність в сфері оптова торгівля ПММ, реалізовує товар без фактичного його придбання.

З аналізу вищезазначених фактів перевіркою встановлено, що ТОВ "Гарант-УТН" здійснило видимість придбання товарів та послуг від ТОВ "Байлен" та ТОВ "Браун Трейд Лімітед", які в дійсності ним не реалізовувалися, а лише полягали в документальному їх оформленні (шляхом складання актів прийому-передачі, податкових накладних та інших документів) з метою ухилення від сплати податків та обов'язкових платежів.

Крім того, за результатами аналізу ЄРПН за період з 01.01.2016 по 30.06.2016 контролюючим органом не встановлено придбання ТОВ "Гарант-УТН" товару "бензину автомобільного підвищеної якості А-92 Євро виду ІІ класу С, код товару зг. з УКТ ЗЕД 2710124192", який було продано ТОВ "Арго-УТН".

У зв'язку з цим відповідач констатував обрив ланцюга постачання бензину, що був придбаний ТОВ "Арго-УТН" у червні 2016 року у ТОВ "Гарант-УТН" на суму 1 425 000,60 грн, оскільки первинне введення в обіг (первинний продаж) товару не підтверджується фактом (законними джерелом) реального походження даного товару (відсутнє дійсне формування активу) у ТОВ "Гарант-УТН" та попередніх ланках ланцюга нереальних господарських операцій.

Не погодившись з висновками перевірки, позивач подав заперечення від 09.02.2017р. №121 (а.с. 29-30) на акт перевірки, за результатами розгляду яких ГУ ДФС у Полтавській області у своїй відповіді від 20.02.2017р. № 1059/10/16-31-14-05-18 підтверджено порушення, викладені в акті перевірки (а.с. 31-33).

За наслідками проведеної перевірки ГУ ДФС у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.02.2017р. №0001401405, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 1425001,00 грн. за податковою декларацією від 19.07.2016р. №9124368313 (а.с.11).

Позивач, не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, оскаржив його до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив зі специфіки господарських взаємовідносин з поставки нафтопродуктів щодо особливих умов зберігання та транспортування продукції, оформлення таких господарських операцій відповідними документами обліку, та дійшов висновку, що позивачем не підтверджено факту реального здійснення поставки бензину від ТОВ "Гарант-УТН" на користь ТОВ "Арго-УТН".

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів перевіряючи податкове повідомлення - рішення від 23.02.2017р. №0001401405 на відповідність наведеним вимогам ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а також подані сторонами по справі докази, приходить до висновку, що вказане рішення прийнято обґрунтовано, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою не визнано податкові наслідки операцій з придбання позивачем нафтопродуктів, а саме, бензину автомобільного підвищеної якості А-92 Євро виду ІІ класу С код товару згідно з УКТ ЗЕД 2710124192" в рамках господарських взаємовідносин з ТОВ "Гарант-УТН".

За висновком контролюючого органу, між позивачем та вказаним контрагентом не відбулось реальних фінансово-господарських правовідносин; дійсний зміст задекларованих операцій полягав лише в документальному оформленні ланцюгового руху товару через низку недобросовісних підприємств-посередників, що призвело до одержання платником необґрунтованої податкової вигоди у вигляді податкового кредиту з ПДВ в істотному розмірі.

Так, до перевірки не надано товарно-транспортних накладних, видаткових накладних та документів, що підтверджують облік та зберігання придбаних нафтопродуктів.

Колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, укладених платником податку договорів.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Первинні документи по відображенню господарських операцій являються основою і для податкового обліку.

Тому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, законодавцем визначається поняття первинних документів, як доказів, які підтверджують реальність здійснення економічної господарської операції, здійснення договірних відносин за результатами яких відбулась зміна майнового стану платника податків та змінились показники податкового зобов'язання такого платника. Первинні документи мають підтвердити укладання договору між платниками податків, у даному випадку позивачем та його контрагентом, виконання договору, використання отриманого товару у власній діяльності, здійснення оплати за договором, тобто передача коштів від покупця на рахунок постачальника. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків. Головною ознакою по комерційній корисності від отриманого товару, є отримання прибутку шляхом використання такого товару у власній діяльності або перепродажу для отримання комерційної вигоди.

Відповідно до підпункту а пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для поставки товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями (послугами), які не поставлялися (надавалися) або не могли бути поставлені (надані) в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Отже, в даному випадку, враховуючи специфіку придбаних позивачем товарів (нафтопродуктів), перевірці підлягають фізичні, технічні та технологічні можливості позивача та його постачальників виконати обумовлені договорами умови.

Оцінивши надані позивачем первинні документи за правилами ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про те, що вони не можуть бути визнані як належний доказ на підтвердження реальності укладених з контрагентами договорів та здійснення господарських операцій, виходячи з наступного.

Єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів, встановлений інструкцією Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України , затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року №281/171/578/155 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 р. за N805/15496 (далі - Інструкція).

Інструкція поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів. Вимоги Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Відповідно до п.п.5.1.1, 5.1.2 п. 5.1 Інструкції, приймання нафти і нафтопродуктів за кількістю здійснюється відповідно до вимог цієї Інструкції та договорів постачання, купівлі-продажу тощо (далі - договір). Забороняється здійснювати одночасно приймання та відпуск нафти і нафтопродукту з одного і того самого резервуара у випадках, коли за результатами вимірювань у резервуарах проводяться їх приймання та відпуск.

Таким чином, законодавством встановлено особливий порядок транспортування, зберігання та передачі нафтопродуктів, а тому, вбачається необхідність оформлення відповідних документів.

Колегією суддів встановлено, що 01.06.2016р. між ТОВ "Арго-УТН" (Покупець) та ТОВ "Гарант-УТН" (Постачальник) укладено договір поставки нафтопродуктів від 01.06.2016р. №ГУ-0353 та додаткову угоду №Гт-160630000003 від 01.06.2016р. до вказаного договору, згідно якої товаром є "бензин автомобільний підвищеної якості А-92-Євро виду ІІ класу С код товару зг. з УКТЗЕД 2710124192 в кількості 369,152 т, ціна без ПДВ 19 301,00 грн, сума без ПДВ 7 125 002,75 грн, ПДВ 1 425 000,55 грн, всього з ПДВ 8 550 003,30 грн (а.с. 121).

Відповідно до умов вищевказаного договору Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця (за умови оформлення відповідних актів прийому-передачі або інших документів, які є невід'ємною частиною Договору) нафтопродукти, а Покупець - прийняти і оплатити товар (нафтопродукти) (п. 1.1, п.п. 2.1.1 Договору).

Номенклатура, кількість, ціна товару та строк поставки визначалися сторонами у Додаткових угодах до договорів, які є невід'ємними частиною Договору (п. 1.2 Договорів).

Також, умовами Договору поставки було узгоджено, що Постачальник зобов'язується забезпечити якість нафтопродуктів, що поставляються, згідно з показниками ДСТУ та технічних умов (п.п.2.1.2 Договору). Під час передачі нафтопродуктів Постачальник за вимогою покупця надає копії Сертифікатів відповідності на нафтопродукти (п.п. 2.1.3 Договору).

Пунктами 4.2, 4.5 Договору передбачено, що товар поставляється Покупцю партіями, протягом поточного місяця, кількості та за ціною, визначеними у кожній додатковій угоді до Договору, на умовах: EXW - резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродукт" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів (ІНКОТЕРМС-2010).

На підтвердження виконання умов договору від 01.06.2016р. №ГУ-0353 позивачем до матеріалів справи надано додаткову угоду №Гт-160630000003 від 01.06.2016р. до договору (а.с. 120), акт №Гт-160630000001 від 30.06.2016р. приймання-передачі нафтопродуктів до договору поставки нафтопродуктів №ГУ-0353 від 01.06.2016р. (а.с. 122), сертифікат відповідності серії ВВ № 735991 на продукцію "бензин автомобільний підвищеної якості А-92-Євро виду ІІ класу С" виробника ПАТ "Укртатнафта" (а.с. 232), паспорти якості на товар "бензин автомобільний підвищеної якості А-92-Євро виду ІІ класу С" заводу виробника ПАТ "Укртатнафта" (а.с. 233-234).

За результатами проведених операцій постачальник виписав податкову накладну №30004 від 30.06.2016 (а.с. 124) на загальну суму 8 550 003,30 грн, з яких ПДВ у розмірі 1425000,55 грн було включено до складу податкового кредиту в декларацію з ПДВ за червень 2016 року від 19.07.2016 № 9124368313 (а.с. 126-131).

З матеріалів справи також встановлено, що транспортування товару від продавця до покупця не здійснювалось, оскільки передача прав на товар відбувалася на складах зберігання (на нафтобазах, резервуари яких належать на правах власності або використовуються ПАТ "Дніпронафтопродукт").

Придбані ТОВ "Арго-УТН" нафтопродукти передавалися на зберігання ПАТ "Дніпронафтопродукт" на підставі договору зберігання № 5507 від 10.05.2016р. (а.с. 146-147), відповідно до умов якого, ПАТ "Дніпронафтопродукт" (Зберігач) зобов'язався приймати та зберігати нафтопродукти та інші товарно-матеріальні цінності, які передаються ТОВ "Арго-УТН" (Поклажодавець), здійснювати відпуск товару зі складів третіх осіб, які знаходяться в договірних відносинах із сторонами, за вимогою Поклажодавця (пункти 1.1, 1.2 Договору).

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що з наданих позивачем доказів не можливо встановити, які фактично дії вчинялися постачальником позивача ТОВ "Гарант-УТН" по ланцюгу в ході виконання задекларованих поставок та яким чином вони вплинули на процес реалізації активу; факти передачі ТОВ "Гарант-УТН" нафтопродуктів на зберігання ПАТ Дніпронафтопродукт не підтверджуються.

Також позивачем не надано до суду видаткових накладних, які є первинним документами бухгалтерського обліку, що підтверджують факт передачі товару від постачальника до покупця.

При цьому, зі змісту та наявності наданих до матеріалів справи документів, а саме, акту приймання-передачі нафтопродуктів, договору зберігання № 5507 від 10.05.2016р., акту прийому-передачі від 30.06.2016р. до договору №5507 від 10.05.2016р. неможливо встановити як приймався придбаний товар по кількості та якості, чи перевірялись наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту тощо. Також з поданих до суду документів не вбачається посилання на номери резервуарів, з яких був відпущений придбаний позивачем товар та наданий на зберігання ПАТ Дніпронафтопродукт , яким чином вимірювалась маса придбаних нафтопродуктів, чи було виявлено під час приймання нафтопродуктів надлишки або нестачу.

При цьому, неможливо встановити порядок приймання нафти згідно вимог вказаної Інструкції, оскільки транспортування товару взагалі не відбувалось.

Згідно з п.п. 5.1.1, 5.1.2 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України приймання нафти і нафтопродуктів за кількістю здійснюється відповідно до вимог цієї Інструкції та договорів постачання, купівлі-продажу тощо. Забороняється здійснювати одночасно приймання та відпуск нафти і нафтопродукту з одного і того самого резервуара у випадках, коли за результатами вимірювань у резервуарах проводяться їх приймання та відпуск.

Відповідно до п. 14.5 Інструкції приймання нафти і нафтопродуктів, які не належать підприємству, також відображається в журналі обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою N 6-НП.

Згідно з п.6.1 Інструкції на всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою № 7-НП (додаток 6) (на НПЗ у спеціальних регістрах складського обліку) для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною. Для підприємств, укомплектованих для зберігання світлих нафтопродуктів винятково резервуарами місткістю до 100 м 3, ведення обліку для кожного резервуара не є обов'язковим. Відображення технологічних операцій ведеться за марками нафтопродукту.

Між тим, позивачем не надано доказів обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою N 6-НП, обліку придбаних нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою № 7-НП.

Також згідно п. 13.2 Інструкції нафта (газовий конденсат) і нафтопродукти, що містяться у резервуарах і технологічних трубопроводах НПЗ, наявних на підприємстві транспортних засобах та тарі незалежно від права власності, а також готівка на АЗС, підлягають інвентаризації .

Інвентаризації підлягають також нафта і нафтопродукти, які згідно з договорами зберігаються на терміналах інших суб'єктів господарювання.

Інвентаризація нафти та нафтопродуктів на підприємствах проводиться не рідше одного разу на місяць.

Доказів інвентаризації нафтопродуктів, які знаходяться на зберіганні у резервуарах ПАТ Дніпронафтопродукт з метою доведення фактичної наявності нафтопродуктів за марками і видами, позивачем не надано.

Згідно пояснень представника позивача, в подальшому, отримані ТОВ "Арго-УТН" в червні 2016 року нафтопродукти (бензин) від ТОВ "Гарант-УТН", у грудні 2016 року були реалізовані ПАТ "Нафтопереробний комплекс-Галичина".

Виконання зазначених взаємовідносин оформлено договорами, специфікаціями на поставку нафтопродуктів, актами приймання-передачі нафтопродуктів, доданими до матеріалів справи (а.с. 174-187).

Між тим з наданих документів неможливо ідентифікувати, що проданий ПАТ "Нафтопереробний комплекс-Галичина" бензин є саме тим, який був придбаний у ТОВ "Гарант-УТН".

Таким чином, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про доведеність належними доказами, які в повній мірі доводять поставку та подальшу реалізацію придбаного у ТОВ "Гарант-УТН" бензину, а отже, реального змісту спірних господарських операцій.

Оплата за договором не здійснена у зв'язку з проханням директора ТОВ "Гарант-УТН" про перерахунок коштів на користь ПАТ "Укрнафта", викладеному в листі від 14.02.2017р. (а.с. 195).

Таким чином, ТОВ "Арго-УТН" не підтверджені витрати, які понесені за отримані від ТОВ "Гарант-УТН" нафтопродукти, зміна майнового стану та активів позивачем також не доведена.

Крім того, колегія суддів зазначає, що наданий позивачем під час проведеної перевірки та судового розгляду справи акт приймання-передачі нафтопродуктів не містить необхідної інформації про номер резервуара, а також рівень (мм), об'єм (куб.дм), густину (кг/куб.м), температуру (° С), масу нафтопродуктів (кг) до та після приймання, масу прийнятого нафтопродукту (кг), а також пункт приймання-здавання нафти, номер вузла обліку нафти, дату (день, місяць, рік) приймання-здавання нафти, зміна (години, хвилини).

Також, відсутня будь-яка інформація щодо місця розташування нафтобаз з відповідними резервуарами ПАТ "Дніпронафтопродукт" у м.Дніпропетровську, у яких зберігались нафтопродукти, яка їх кількість, вид та якість. Відсутні підтверджуючі документи щодо транспортування нафтопродуктів до відповідних місць зберігання - товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою №1-ТТН, а також відсутні заявки покупця на відвантаження із зберігання та інша інформація, яка б підтверджувала наявність нафтопродуктів на зберіганні.

Отже, за відсутності у позивача належним чином оформлених первинних документів, інформації про технічні та технологічні умови поставки нафтопродуктів, не можливо встановити факт передачі таких товарів від ТОВ "Гарант-УТН", що в свою чергу свідчить про безтоварний характер вищенаведених господарських операцій та наявність формального документообігу між підприємствами.

За викладених обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки контролюючого органу, що відсутність у позивача доказів переміщення придбаного у відповідного контрагента бензину, доказів перевірки його кількості, а також часу переходу права власності на нафтопродукти, господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків господарсько-фінансової діяльності, а тому у позивача були відсутні підстави відображення наслідків цих господарських операцій в податковому обліку.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо посилання на договори №ГУ-0354, ГУ-0355 від 01.06.2016р. та відповідні поставки нафтопродуктів за цими договорами, оскільки встановлене контролюючим органом порушення податкового законодавства в межах вказаної перевірки не поширюється на правовідносини за цими документами, а тому вказані документи не можуть бути оцінені колегією суддів як докази по справі.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про законність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 23.02.2017р. №0001401405.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-УТН" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.06.2017р. по справі № 816/473/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В. Судді (підпис) (підпис) Мінаєва О.М. Макаренко Я.М. Повний текст ухвали виготовлений 23.10.2017 р.