Постанова

від 30.05.2017 по справі 826/8322/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 травня 2017 року № 826/8322/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Качура І.А., при секретарі судового засідання Артеменко Я.С. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Мак Хаус до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за участі представників сторін:

від позивача - Горденок Я.В.,

від відповідача - Піонтковська А.О., Перепелюк О.В.,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Мак Хаус (далі - позивач, ТОВ Мак Хаус ) до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило визнати протиправним акт від 20.02.2013 №166/22.2/19358827 про результати документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ Мак Хаус з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин за період з 01.03.2011 по 31.07.2011 та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.03.2013 №0003032202 та №0003042202.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.07.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2013, адміністративний позов ТОВ Мак Хаус до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним акта перевірки та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 15.03.2013 №0003032202 та №0003042202. В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.11.2016 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.07.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2013 в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.03.2013 №0003032202 та №0003042202, справу в цій частині позовних вимог направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Суд касаційної інстанції зазначив, зокрема, що під час нового розгляду необхідно надати належну оцінку обставинам справи щодо реальності вчинення спірних господарських операцій між позивачем та приватним підприємством Арикон , з'ясувати всі умови відповідного договору, специфіку господарської операції позивача з контрагентом, умов здійснення поставки товарів, зберігання та використання товару, з'ясувати питання щодо обґрунтованості господарської мети та економічної доцільності при укладанні спірного договору, реальне виконання умов договору.

Ухвалою суду від 08.12.2016 справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що вважає протиправними спірні податкові повідомлення-рішення, оскільки господарські операції з ПП Арикон підтверджені первинними документами та податковими накладними, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а ТОВ Мак Хаус дотримано передбачені умови для формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали та зазначили, що результати перевірки відповідають фактичним обставинам справи, а оскаржені податкові повідомлення-рішення винесені у відповідності з вимогами чинного законодавства України, просили у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Матеріалами справи встановлено, що у період з 11.02.2013 по 13.02.2013 відповідачем проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ Мак Хаус з питань перевірки дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин за період з 01.03.2011 по 31.07.2011, за результатами якої складено акт від 20.02.2013 №166/22.2/19358827.

Згідно висновків, зафіксованих в акті перевірки від 20.02.2013 №166/22.2/19358827, встановлено порушення позивачем ст.185, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, п.3 Порядку заповнення податкової накладної, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 682 998,00 грн. за березень 2011 року та порушення п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.2 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , п.п.14.1.27, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2011 рік у загальному розмірі 8 381 356,00 грн., у тому числі за І квартал 2011 року - 874 797,00 грн., за ІІ квартал 2011 року - 3 069 964,00 грн., за ІІІ квартал 2011 року - 4 436 595,00 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки від 20.02.2013 №166/22.2/19358827 ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.03.2013 №0003032202, згідно якого за порушення ст.185, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 682 999,00 грн., у тому числі 682 998,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та №0003042202, згідно якого за порушення п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.2 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , п.п.14.1.27, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 8 381 356,00 грн., у тому числі 8 381 356,00 грн. за основним платежем.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями відповідача, вважаючи їх протиправними та безпідставне неврахування відповідачем додаткових документів, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За правилами підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З вищенаведеними нормами Закону України Про оподаткування прибутку підприємств також кореспондуються норми Податкового кодексу України (для взаємовідносин, що мали місце після набрання ним чинності).

Так, підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно статті134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пунктів 138.4 та 138.5 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Окрім того, згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Згідно з пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (статті 3 Господарського кодексу України).

Згідно з підпунктом 14.1.36 пунктом 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з'ясовувати, зокрема, обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для формування валових витрат, виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування даних податкового обліку.

Судом встановлено, що податковий кредит та формування валових витрат позивача за перевіряємий період сформовано, зокрема, за рахунок контрагента приватного підприємства Арикон (код ЄДРПОУ 37156815).

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до основних видів діяльності позивача відносяться за КВЕД, зокрема, 33.20 - установлення та монтаж машин і устатковання; 18.13 - виготовлення друкарських форм і надання інших поліграфічних послуг; 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.02.2011 між позивачем (Покупець) та ПП Арикон (Продавець) укладено договір №23/МХ, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар у відповідності з накладною, а Покупець прийняти та оплатити його.

Відповідно до пункту 3.4 даного Договору доставка товару здійснюється Продавцем на склад Покупця на умовах DDP.

Згідно наданих відпускних накладних, рахунків-фактур специфікацій та видаткових накладних, складених за період березень-липень 2011 року, ПП Арикон поставив ТОВ Мак Хаус витратні матеріали для поліграфії (плівки, пластини, проявники, олівці, коректуючи емульсії, поліграфічна фарба тощо) всього на суму 43 262 640,69 грн.

На підтвердження факту доставки товару ПП Арикон на склад позивача згідно пункту 3.4 Договору позивачем надано відпускні накладні приймання-здачі товару, оформлені між ПП Арикон та ТОВ Мак Хаус , а також копії довіреностей на приймання товару позивачем.

Прийняття товару за кількістю і якістю здійснювалося позивачем згідно пункту 3.1 Договору на підставі відпускних накладних. Поряд з цим, згідно пункту 3.1 Договору право власності на товар і ризик випадкової загибелі товару переходить до позивача від контрагента після підписання ними відпускних накладних.

На підтвердження фактичного руху товарів за вказаними операціями по кожній з партій товару позивачем виписано податкові накладні, що підтверджують передачу товару та вартість за вказаний товар, на загальну суму 43 262 640,69 грн., у тому числі податку на додану вартість - 7 210 440,11 грн.

Подальше зберігання товару, отриманого від контрагента, позивач здійснював на орендованих ним складських приміщеннях.

Наявність у позивача необхідних складських приміщень підтверджено Реєстром договорів оренди та на здійснення перевезення Товару на належним чином посвідченими договорами оренди складських приміщень, які долучені до матеріалів справи.

Фактичне зберігання позивачем товару, придбаного у ПП Арикон у належних позивачу на праві оренди складських приміщеннях підтверджено Реєстром документів (картка обліку товарів на складі) ТОВ Мак Хаус (код ЄДРПОУ 19358827) , який долучений до матеріалів справи.

Позивач здійснював подальшу реалізацію товарів, придбаного у ПП Арикон кінцевим споживачам цього товару, що підтверджується відповідним реєстром та належним чином посвідченими договорами на перевезення та актами виконаних робіт, якими підтверджено наявність у позивача необхідних ресурсів для доставки товару кінцевим споживачам, якщо продаж товару здійснюється позивачем на умовах доставки товару кінцевому покупцю.

Як зазначено в акті перевірки та не заперечується сторонами, заборгованість за вказаним договором між сторонами відсутня. В розрахунок за поставлений товар ТОВ Мак Хаус перерахувало на рахунок продавця грошові кошти, що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку.

Однак, за результатами позапланової виїзної перевірки господарських взаємовідносин ТОВ Мак Хаус з ПП Арикон відповідач дійшов висновку про відсутність у позивача права на їх відображення у податковому та бухгалтерському обліку, оскільки, на його думку, такий правочин не мав реального характеру.

В обґрунтування зазначених тверджень відповідач у своїх запереченнях та акті перевірки посилався на акт Алчевської ОДПІ від 10.02.2012 № 324/236-37156815 Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП Арикон (код ЄДРПОУ 37156815) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011 , згідно якого за результатами перевірки встановлено, зокрема, порушення ПП Арикон п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського кодексу України, п 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.1.2, п.2.7 Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , п. 3.1, п. 4.1, п. 8 розділу III, п. 3.1 розділу V Наказу ДПА України Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість встановлено відсутність документального підтвердження податкових зобов'язань, в результаті чого завищено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість всього у сумі 66 195 914,00 грн.

Водночас, до матеріалів справи відповідачем долучено акт Алчевської ОДПІ від 14.11.2011 №1812/236-37156815 Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП Арикон з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011 , в якому встановлено порушення ПП Арикон норм податкового законодавства та відсутність документального підтвердження податкових зобов'язань, в результаті чого завищено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 66 195 914,00 грн. та завищено суму податкового кредиту на 61 136 485,00 грн.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача ґрунтуються на отриманому від Алчевської ОДПІ протоколі допиту свідка від 23.03.2011, згідно якого допитаний засновник та директор ПП Арикон - ОСОБА_4 повідомив, що не причетний до здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

З приводу цього суд зазначає, що посилаючись на акт перевірки від 10.02.2012 № 324/236-37156815, як на підставу щодо порушення контрагентом позивача - ПП Арикон вимог податкового законодавства, відповідач не долучив до матеріалів справи та не надав в судовому засіданні вказаний акт суду.

Водночас, долучив до заперечень копію акту від 14.11.2011 №1812/236-37156815, про який не згадується ні в акті перевірки від 20.02.2013 №166/22.2/19358827, ні у запереченнях відповідача проти позову.

Відтак, з огляду на викладене, відповідачем не доведено належними доказами, якими обґрунтовуються його висновки, викладені в акті перевірки.

Поряд з цим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що з вищевказаного акта перевірки ПП Арикон , судом встановлено, що перевірка проводилася в приміщенні Алчевської ОДПІ, за відсутності головного бухгалтера та директора ПП Арикон ОСОБА_4, первинні документи контрагента позивача не досліджувались, а висновки за результатами вказаної перевірки зроблено лише на підставі комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем податкового органу.

До того ж, як вбачається зі змісту акту, фінансово - господарські взаємовідносини між позивачем та ПП Арикон не досліджувались та позивач взагалі не фігурує в зазначеному акті.

Окрім цього, на час виконання господарських операцій, які стали підставою для формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість позивача, контрагент останнього був зареєстрований у встановленому законом порядку, як суб'єкт підприємницької діяльності, платником податку на додану вартість згідно свідоцтва від 15.09.2010 за №100301390, володів у повному обсязі правосуб'єктністю.

Таким чином, дослідження комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем податкового органу за відсутності підтверджуючих первинних документів не можуть підтвердити чи спростувати наявність чи відсутність у ТОВ Мак Хаус права на податковий кредит за податковими зобов'язаннями. Наявність певної аналітичної інформації з інформаційних систем податкових органів або відомості, одержані від інших підрозділів податкової служби чи інших органів державної влади, можуть свідчити лише про наявність у податкового органу певних сумнівів щодо товарності господарських операцій, однак не доказують з достовірністю того факту, що в дійсності ніякі матеріали позивачем не отримувались від контрагента.

Суд зазначає, що прийняття податкових повідомлень-рішень, на підставі яких визначено позивачу податкові зобов'язання, не можуть ґрунтуватись на припущеннях, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З дослідженого у судовому засіданні акту перевірки позивача вбачається, що посадові особи відповідача в дійсності факт здійснення господарських операцій (приймання/передачу товарів) не перевіряли в повному обсязі.

Суд також не бере до уваги посилання відповідача на протокол допиту у якості свідка директора та головного бухгалтера ПП Арикон ОСОБА_4 про те, що він непричетний до здійснення фінансово - господарської діяльності ПП Арикон , оскільки вважає його неналежним доказом у підтвердження нікчемності вчинених ПП Арикон правочинів із своїми контрагентами, оскільки згідно положень Кримінально-процесуального кодексу України показання обвинуваченого підлягають обов'язковій перевірці, а визнання обвинуваченим своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення лише при підтвердженні цього визнання сукупністю доказів, що є в справі.

Вирок суду у кримінальній справі чи постанова у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалено вирок чи постанову суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою (частина 4 статті 72 КАС України).

Таким чином, належними засобами доказування, які підтверджують певні юридичні обставини та юридичні факти, є судові рішення, що набрали законної сили.

Під час розгляду справи відповідачем не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями.

Слід також додати, що під час розгляду справи не надано рішення суду відносно контрагентів позивача, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку статті 55-1 ГК України ( Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання ). Не надано рішення суду, прийнятого в порядку статті 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Не надано рішення суду про визнання правочинів з контрагентами недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами частиною 3 статті 228 ЦК України. Також не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку статті 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тощо.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься нотаріально посвідчена заява ОСОБА_4 від 04.09.2012, згідно якої директор ПП Арикон ОСОБА_4 спростовує відомості протоколу свідка та зазначив, що з метою здійснення підприємницької діяльності реєстрував ПП Арикон , протягом всього часу існування ПП Арикон особисто керував його діяльністю, приймав рішення про підписання тих чи інших договорів та інших документів.

Судом не встановлено, а відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що вчинення правочину (укладення договору), на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, господарській меті з метою досягнення правових наслідків.

Окрім того, податкова накладна, відповідно до норм Податкового кодексу України, видається для покупця, отримувача робіт або послуг, однак вона є податковим документом постачальника (продавця), і саме останній несе персональну відповідальність за порядок її складання та оформлення.

Юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

За законом платник податків, не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід'ємного елемента верховенства права (стаття 8 Конституції України), індивідуальний характер відповідальності - тобто що відповідати має саме той, хто припустився порушення (стаття 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (стаття 129 Конституції України).

Правомірність саме такого підходу підтверджується судовою практикою. Так, Верховний Суд України у своєму рішення від 29.10.2010 у справі № 21-14-а10 підтвердив, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту .

Суд також звертає увагу на те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

В той же час, відповідно до положень статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження реальності господарських операцій та мети використання придбаних послуг у господарській діяльності позивач надав суду наступні докази: договір поставки, копії відпускних накладних, довіреностей на отримання товару, договорів перевезення та транспортно-експедиційного обслуговування, рахунки на оплату товару, акти виконаних робіт, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, договору оренди та первинних документів по відносинам оренди приміщень, фотознімки складських приміщень.

З наведеного слідує, що ТОВ Мак Хаус здійснювало витрати на придбання товарів і послуг у ПП Арикон для провадження своєї господарської діяльності, спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

Так само відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що підприємство-постачальник не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям та не вчиняло фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань.

При вирішенні даного спору суд враховує вимоги статті 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ПП Арикон було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а засновником та керівником значиться ОСОБА_4

Як встановлено судом, факти придбання товару, оплата їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку позивача та у податковій звітності, що не заперечується відповідачем; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Більш того, реальність поставки товарів позивачу також підтверджується подальшою реалізацією такого товару, що підтверджується письмовими доказами у справі.

Придбання позивачем у ПП Арикон товарів і його подальша реалізація здійснювалась позивачем, штат працівників якого на час здійснення спірних господарських операцій складав 158 працівників.

Як свідчать матеріали справи, отриманий позивачем товар від ПП Арикон був реалізований Національній телекомпанії України на підставі договору від 25.07.2011 №89-08/1. В підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано складені сторонами видаткові накладні від 15.09.2011 №1509/001, №1509/002, №1509/003.

Також позивачем реалізовувався товар ТОВ Міхаєль Хубер Україна . В матеріалах справи міститься довідка, підписана генеральним директором та головним бухгалтером ТОВ Міхаєль Хубер Україна , згідно якої контрагент підтверджує отримання від ТОВ Мак Хаус товару за період квітень-липень 2011 року, також зазначив, що отримані товари оплачені повністю і своєчасно, заборгованість по розрахункам між сторонами відсутня.

Враховуючи викладене, на переконання суду, операції позивача з контрагентом здійснені в межах їх господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та господарській меті, підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Надані первинні документи оформлені належним чином, містять відмітки та підписи уповноважених осіб, відображають суть спірних операцій, а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують участь контрагента у виконанні обумовлених послуг.

Відповідачем не наведено суду жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність цієї господарської операції цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про непов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації, наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Таким чином, за результатом системного аналізу вимог податкового законодавства, на підставі оцінки наявних у справі доказів у їх сукупності, з урахуванням встановлених обставин, на які посилався Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 09.11.2016, суд дійшов висновку, що операції позивача з контрагентом, який на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як платник податку на додану вартість, здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Отже, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість визначені відповідачем безпідставно, а спірні податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем всупереч вимогам податкового законодавства та підлягають скасуванню.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього законом обов'язок і не довів правомірність винесення оскаржуваних рішень.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, враховуючи положення частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, необхідно визнати протиправними та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відтак, позов в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно, беручи до уваги положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає присудженню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 15.03.2013 №0003032202 та №0003042202.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Мак Хаус (код ЄДРПОУ 19358827) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2294,00 грн. за рахунок асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур