Постанова

від 22.05.2017 по справі 826/6301/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ  22 травня 2017 року                      № 826/6301/17 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А. розглянувши у порядку письмового провадження подання Головного управління ДФС у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРАККАР-ЩИТ» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків ВСТАНОВИВ: До Окружного адміністративного суду міста Києва, з урахуванням усунення виявлених недоліків, надійшло подання Головного управління ДФС у місті Києві  (далі - заявник)  до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРАККАР-ЩИТ» (далі - платник податків)  про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Ухвалою суду від 18 травня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/6301/17,  яку призначено подання до розгляду у судовому засіданні 19 травня 2017 року о 11 год. 20 хв. Під час переходу до розгляду справи по суті представник заявника підтримав подання та просив задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказах, представник платника податків у судове засідання не з'явився, письмових заперечень щодо подання до суду не надав. Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Враховуючи викладене та неявку відповідача, у судовому засіданні, згідно з ч. 6   ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України   (далі -  КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження. Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне. Відповідно до і плану-графіку проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання на І квартал 2017 року, керівником ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення про проведення планової документальної перевірки Відповідача, яке оформлено наказом від 14.04.2017 №2809. Копію наказу ГУ ДФС м. Києві про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ДРАККАР-ЩИТ» від 14.04.2017 року №2809 та повідомлення від 18.04.2017 №9621/10/26-15-14-02-01, направлено на адресу ТОВ «ДРАККАР-ЩИТ» 18.04.2017   рекомендованим   листом,   з   повідомленням   про вручення. Представником ТОВ «ДРАККАР-ЩИТ» було відмовлено у допуску співробітників ГУ ДФС у м. Києві до проведення планової виїзної перевірки, що зафіксовано актом не допуску до перевірки від 12.05.2017 №232/26-15-14-02-01. Враховуючи вищезазначені обставини, начальником ГУ ДФС у м. Києві -  13.05.2017 року прийнято рішення про застосування адміністративного арешту  майна  Відповідача  від   13.05.2017  №   12232   та   направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу платника податків, разом з вимогою тимчасового зупинення відчуження майна від 13.05.2017 №12232/10/26-15-14-02-01-19. Так, відповідно до п.  94.1, пп.  94.2.3  п.  94.2, п.п. 94.3-94.6,  94.10  ст.  94 Податкового кодексу України  (далі -  ПК України), адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.  Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу. Арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у п. 94.5 цієї статті. Арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Арешт майна може бути повним або умовним. Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону. Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення. Керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у п. 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження. Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду. Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду. Арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті.  Арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.  Арешт майна може бути повним або умовним.  Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.  Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.  Керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.  Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.  Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду. Арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Тобто, з вище викладених норм вбачається, що арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. У  листі Вищого адміністративного суду України від 02 лютого 2011 року № 149/11/13-11 зазначено, що перевірка обґрунтованості накладення адміністративного арешту передбачає встановлення судом наявності підстав для застосування адміністративного арешту, передбачених п.  94.2  ст.  94 ПК України. Предметом перевірки є відповідність рішення керівника податкового органу (його заступника) про накладення адміністративного арешту на майно платника податків умовам, за яких таке рішення може бути ухвалено. Як з'ясовано судом у ході розгляду справи та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, наказом Головного управління ДФС у місті Києві  (далі - ГУ ДФС) від 14 квітня 2017 року №2809 "Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ДРАККАР-ЩИТ» на підставі плану-графіка проведення     документальних перевірок? суб'єктів господарювання на II квартал 2017 року, відповідно до статей 20,77, 82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, зі змінами, з метою здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) зобов'язано  провести документальну   планову  виїзну перевірку TOB «ДРАККАР-ЩИТ»   (код   39417532)   з   питань   дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 30.09.2014 по 31.12.2016, тривалістю 10 робочих днів з 28.04.2017 по дату завершення перевірки. . 28 квітня 2017 року ГУ ДФС оформлено направлення на перевірку №466/26-15-14-02-01, у яких зазначено, що метою проведення перевірки є здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів за період з 30.09.2014 по 31.12.2016.           12 травня 2017 року працівниками ГУ ДФС здійснено вихід на адресу платника податків: м. Київ, Оболонський  р-н, вул. Маршала Тимошенка, буд. 2-Л, за якою здійснюється фактична господарська діяльність платника податків. Представнику платника податків пред'явлено посвідчення, наказ та направлення на проведення перевірки, разом з тим, працівникам ГУ ДФС відмовлено у допуску про проведення фактичної перевірки. Не допуск до проведення перевірки представник ТОВ «ДРАККАР-ЩИТ» обґрунтував відсутністю законних підстав для проведення перевірки, а саме не вненесення перевірки до плану графіку перевірок на 2017 рік, а також те, що направлення на перевірку було надіслано платнику податків менш ніж за 10 днів до початку проведення перевірки. У зв'язку з викладеним, 12 травня 2017 року складено акт про відмову у допуску до проведення документальної планової виїзної перевірки, відмову у наданні первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, інших документів, пов'язаних з нарахуванням та сплатою податків, зборів (обов'язкових платежів) до перевірки № 232/26-15-14-02-01. Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Згідно підпункту 78.1.13 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі отримання інформації про ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок неукладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом, а також здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали підставою для проведення такої перевірки. У відповідності до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: - направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; - копії наказу про проведення перевірки; - службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється. Судом досліджено документи, складені заявником для проведення перевірки, та встановлено їх відповідність вимогам Податкового кодексу України. При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки. Пунктом 81.2 статті 81 Податкового кодексу України встановлено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови. Як встановлено під час розгляду справи, відбувся факт ненадання документів для проведення перевірки та факт відмови у проведенні документальної перевірки, а тому суд приходить до висновку, що Головне управління ДФС у м. Києві правомірно звернулось до суду щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Згідно з ч. 1 ст.  11, ч. 1 ст.  69, ч.ч. 1, 2, 6 ст.  71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених  ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих обставин суд прийшов до висновку, що подання Головного управління ДФС у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРАККАР-ЩИТ» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю. Відповідно до ч. 4  ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають. На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст.  69-71,  86,  128,  158-163,  167,  183-3 КАС України, суд - ПОСТАНОВИВ: 1. Подання задовольнити повністю. 2. Підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРАККАР-ЩИТ» (код ЄДРПОУ 39417532). 3. Постанова підлягає негайному виконанню згідно з ч. 8  ст. 183-3 КАС України. Копії постанови направити (вручити) заявнику та платнику податків (їх уповноваженим представникам), роз'яснивши, що відповідно до ч. 10  ст. 183-3 КАС України, апеляційний перегляд постанови суду першої інстанції здійснюється за загальною процедурою. Згідно зі ст.ст.  185,  186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги  протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду. Відповідно до  ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Суддя                                                                                                І.А. Качур