Постанова

від 24.10.2018 по справі 826/6301/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 жовтня 2018 року

Київ

справа №826/6301/17

адміністративне провадження №К/9901/37670/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Твердохліб В.А., суддів Костюк Л.О., Троян Н.М. від 25 липня 2017 року у справі за поданням Головного управління ДФС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю ДРАККАР-ЩИТ про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна,

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДФС у місті Києві (далі - ГУ ДФС) звернулось до суду з поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю ДРАККАР-ЩИТ (далі - Товариство).

Зазначене подання надійшло до Окружного адміністративного суду міста Києва 15 травня 2017 року о 15 год. 14 хв.

Обґрунтовуючи вимоги подання, зазначило, що Товариство не допустило працівників контролюючого органу до проведення документальної планової виїзної перевірки, що у відповідності до статті 94 Податкового кодексу України (далі - ПК України) є підставою для застосування адміністративного арешту майна платника податків, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2017 року подання задоволено повністю; підтверджено обґрунтованість адміністративного арешту майна Товариства.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2017 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2017 року, а подання ГУ ДФС залишено без розгляду.

Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що подання ГУ ДФС було подано до суду з пропуском 24-годинного строку, передбаченого частиною третьою статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року; далі - КАС України), що зумовлює застосування наслідків, встановлених статтею 155 КАС України.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, ГУ ДФС подало касаційну скаргу, в якій просило його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилалось на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, скасування ним постанови суду першої інстанції та звільнення платника податків від встановленої законом відповідальності лише з формальних підстав, без об'єктивного дослідження всіх обставин у справі, в тому числі й доводів, які були покладені Товариством в обґрунтування апеляційної скарги. Вважає, що єдиним наслідком пропуску строку звернення до суду з поданням є залишення його без руху на строк до 24-х годин. Окремо зазначає про незадовільну організацію роботи канцелярії адміністративного суду, що інколи фактично унеможливлює своєчасну передачу матеріалів й перешкоджає здійсненню контролюючими органами своїх повноважень.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Товариство у запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечило, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду апеляційної інстанції, яке просить залишити без змін, - обґрунтованим та законним.

В подальшому справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) й протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Пасічник С.С., суддів Васильєвої І.А., Юрченко В.П.

Переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, касаційний суд виходить з наступного.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до плану-графіку проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання на І квартал 2017 року керівником ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення про проведення планової документальної перевірки Товариства, яке оформлено наказом від 14 квітня 2017 року №2809.

Копія згаданого наказу про проведення документальної планової виїзної перевірки та повідомлення від 18 квітня 2017 року №9621/10/26-15-14-02-01 надіслано на адресу Товариства 18 квітня 2017 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Представником Товариства було відмовлено у допуску співробітників ГУ ДФС до проведення планової виїзної перевірки, що зафіксовано актом недопуску до перевірки від 12 травня 2017 року №232/26-15-14-02-01.

За результатами розгляду звернення управління аудиту від 13 травня 2017 року начальник ГУ ДФС у м. Києві, керуючись положеннями підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України, прийняв 13 травня 2017 року о 15 год. 00 хв. рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна Товариства, що перебуває у володінні останнього.

Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про пропуск заявником строку на звернення до суду з огляду на таке.

Статтею 183-3 КАС України (у редакції, що діяла на момент звернення до суду із поданням) було передбачено право звернення органів доходів і зборів до суду з поданням щодо, зокрема, підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Стаття 183-3 КАС України визначає особливості провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів, яке є окремим видом судового провадження, відмінним від загального (позовного).

Зазначеною статтею встановлений перелік вимог, що ставляться до подання податкового органу, та особливий перелік процесуальних дій суду, які можуть вчинятися у процесі розгляду такого подання.

Зокрема, частиною третьою статті 183-3 КАС України встановлено строк, у який податковий орган має подати до суду подання у письмовій формі, та вимоги, яким воно має відповідати. Цей строк становить 24 години з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Згідно з частиною четвертою статті 183-3 КАС України після повернення подання заявнику для усунення його недоліків повторне звернення до суду можливе не пізніше ніж протягом 48 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.

Частина одинадцята статті 183-3 КАС України містить застереження, відповідно до якого на обчислення строків, установлених цією статтею, не поширюються правила статті 103 КАС України.

Строки, встановлені цією статтею, обчислюються годинами і закінчуються із закінченням години, на яку припадає таке закінчення.

Строки, визначені цим підпунктом, не включають добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.

Отже, незалежно від способу, яким подання органів доходів і зборів про обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків вноситься до суду, воно має надійти до суду протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.

У справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що обставини, які зумовили звернення податкового органу до суду з поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, виникли 13 травня 2017 року о 15 год. 00 хв., а тому відповідно до приписів частин третьої та одинадцятої статті 183-3 КАС України, враховуючи, що 14 травня 2017 року (неділя) був загальним вихідним днем, подання мало бути подано до суду до 15 год. 00 хв. 15 травня 2017 року.

За таких обставин, на думку Верховного Суду, висновок суду апеляційної інстанції про те, що надходження до суду подання ГУ ДФС 15 травня 2017 року о 15 год. 14 хв. свідчить про пропуск строку, передбаченого частиною третьою статті 183-3 КАС України, ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

Оскільки загальні норми КАС України, які регулюють процедуру позовного провадження, до провадження на підставі подання органів доходів і зборів можуть застосовуватись лише в частині, що не суперечить спеціальним нормам статті 183-3 КАС України, а остання не передбачає відповідних наслідків пропущення строків звернення до суду, недотримання заявником строків, визначених частиною третьою статті 183-3 КАС України, зумовлює застосування приписів статті 100 (155) цього Кодексу. Відтак, подання податкового органу, внесене після закінчення строків, установлених статтею 183-3 КАС України, залишається без розгляду, якщо суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

ГУ ДФС не наведено жодних поважних причин (обставин), які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення податкового органу та загалом зумовили неможливість вчасного звернення з поданням у строк, встановлений КАС України.

Згідно частини другої статті 49 КАС України (у згаданій вище редакції) особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, у тому числі стосовно дотримання строку звернення до суду із поданням й недопущення при цьому невиправданих зволікань, а тому посилання контролюючого органу на неналежну організацію роботи канцелярії Окружного адміністративного суду міста Києва (за відсутності відповідних доказів) є неприпустимими.

За правилами частини першої статті 350 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення даної постанови) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи ж касаційної скарги за наведеного не свідчать про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду