Рішення

від 01.06.2017 по справі 908/55/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/11/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2017 Справа № 908/55/17

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, Київська область, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, поштова адреса: 04116, Київська область, м. Київ, вул. Шолуденка, 1)

До відповідача: Інзівської сільської ради Приморського району Запорізької області (72142, Запорізька область, Приморський район, с. Інзівка, вул. Леніна, 4)

Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевского, 12/2)

Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 енергетики та вугільної промисловості України (01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 30)

Третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 обласна державна адміністрація (69107, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 164)

Третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» (69000, м. Запоріжжя, вул. Заводська, буд. 7, код ЄДРПОУ 03345716)

про стягнення 11 395 878,98 грн.

Колегія суддів господарського суду Запорізької області у складі:

Головуючий суддя Проскуряков К.В.,

Судді Носівець В.В.,

ОСОБА_5

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_6, довіреність №14-21 від 10.02.2017

Від відповідача: ОСОБА_7, рішення № 2 від 06.11.2015

Від 3-ої особи - 1: ОСОБА_8, довіреність № 09-94/18 від 24.04.2017

Від 3-ої особи - 2: не з'явився

Від 3-ої особи - 3: ОСОБА_9, довіреність № 08-43/3939 від 15.12.2016

Від 3-ої особи - 4: не з'явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

10.01.2017 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Інзівської сільської ради Приморського району Запорізької області про стягнення 11 395 878,98 грн.

Ухвалою суду від 10.01.2017 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №908/55/17, справі присвоєно номер провадження - 5/11/17, розгляд якої призначено на 15.02.2017. Ухвалою суду від 15.02.2017, на підставі ст. 77 ГПК України, відкладено розгляд справи на 21.02.2017. Ухвалою суду від 21.02.2017 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, наступних осіб: третя особа - 1 - ОСОБА_1 Міністрів України, третя особа-2 - ОСОБА_2 енергетики та вугільної промисловості України, третя особа-3 - ОСОБА_3 обласна державна адміністрація, третя особа-4 - ОСОБА_4 акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» . Крім цього, ухвалою суду від 21.02.2017 продовжено строк розгляду справи №908/55/17 на п'ятнадцять днів до 25.03.2017, розгляд справи відкладено на 22.03.2017.

Відповідно до Протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 22.03.2017 справу №908/55/17 передано на колегіальний розгляд у наступному складі: головуючий суддя Проскуряков К.В., судді: Носівець В.В., Топчій О.А.

Ухвалою суду від 22.03.2017 справу прийнято до колегіального розгляду у складі головуючого судді Проскуряков К.В, суддів Носівець В.В., Топчій О.А., розгляд справи призначено на 26.04.2017. Ухвалою суду від 26.04.2017 продовжено строк розгляду справи до 06.06.2017 та відкладено на 17.05.2017. Ухвалою суду від 17.05.2017 №908/55/17 розгляд справи відкладено.

У судовому засіданні 01.06.2017 колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, на підставі договору № 2 від 24.07.2012, ст. ст. 525, 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2, 12, 15, 54 Господарського процесуального кодексу України просить позов задовольнити, стягнути з Таврійської сільської ради суму 5 488 327,74 грн. основного боргу, 5 427 097,63 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 480453,61 грн. 3 % річних.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує. В матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки на підставі п. 4 розпорядження КМУ від 26.08.2009 № 1001-р, розпорядження голови ОСОБА_3 ОДА № 309 від 02.07.2012, Інзівською сільською радою прийнято рішення № 2 від 12.07.2012 Про будівництво та передачу у державну власність на баланс ПАТ Запоріжгаз підводного газопроводу до села Ін зівка Приморського району Запорізької області . Після цього рішення було укладеного договір № 2 від 24.07.2012. Після будівництва та введення в експлуатацію газовод був переданий на баланс ПАТ Запоріжгаз на підставі договору № 01/13-ГВ від 02.08.2013. Відповідач звертався до ОСОБА_3 ОДА з листом № 185 від 15.10.2013 щодо включення до бюджетного запиту на 2014 рік коштів, які були отримані від позивача. 26.12.2013 відповідач отримав відповідь № 1/2957 про те, що Департаментом промисловості та розвитку інфраструктури ОСОБА_3 ОДА підготовлено запит до ОСОБА_2 енергетики та вугільної промисловості України щодо отримання необхідного обсягу коштів з державного бюджету України у 2014 році для розрахунків з ПАТ НАК Нафтогаз України . Листом від 29.09.2014 № 226 відповідач повторно звертався до ОСОБА_3 ОДА з відповідним клопотанням. Проте відповіді не отримав. Крім того, відповідач зауважив, що кошти надані позивачем були отримані на спеціальний рахунок Інзівської сільської ради, невикористані кошти були повернуті. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

ОСОБА_1 Міністрів України в судових засіданнях повідомив, що ОСОБА_1 Міністрів України не є стороною даного договору і ніяким чином не несе зобов'язань за Договором № 2 від 24.07.2012. Оскільки ОСОБА_1 Міністрів України не є стороною оскаржуваного договору, не є стороною спірних правовідносин, між ОСОБА_1 Міністрів України та позивачем відсутні правові відносини із зазначених позивачем питань. ОСОБА_1 Міністрів України не порушував права та законні інтереси позивача, у позивача відсутні вимоги до ОСОБА_1 Міністрів України. Враховуючи вищезазначене, будь-яких зобов'язань фінансового характеру ОСОБА_1 Міністрів України перед Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» не передбачено Договором № 2 від 24.07.2012.

Представник ОСОБА_2 енергетики та вугільної промисловості України у судове засідання 01.06.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином шляхом направлення на його адресу відповідних ухвал. ОСОБА_2 енергетики та вугільної промисловості України в письмових поясненнях по справі, повідомило, що відповідно до розпорядження ОСОБА_1 Міністрів України від 26.08.2009 № 1001-р «Про добудову підвідних газопроводів» була погоджена пропозиція ОСОБА_2 палива та енергетики та НАК Нафтогаз України щодо фінансування компанією робіт з добудови підвідних газопроводів відповідно до затвердженого компанією переліку. Для забезпечення добудови газопроводів НАК Нафтогаз України укладає відповідні договори із замовниками їх будівництва на загальну суму фінансування, визначену фінансовим планом. Замовник будівництва газопроводів здійснює за державні кошти закупівлю товарів, робіт послуг, пов'язаних із завершенням їх будівництва згідно із законодавством. Разом з тим, вказаним розпорядженням не встановлено механізм повернення замовниками будівництва коштів. Для забезпечення добудови газопроводів НАК Нафтогаз України уклала відповідні договори з замовниками будівництва. ОСОБА_2 не є стороною договору № 2 від 24.07.2012 та не уповноважене забезпечувати бюджетне фінансування на погашення заборгованості замовника за договором. Також, повідомило, що наказом Міненерго вугілля від 20.01.2017 № 64 утворена робоча група для опрацювання механізмів компенсації витрат на будівництво об'єктів газопостачання замовниками споруджених газопроводів та порядку передачі таких об'єктів у державну власність.

ОСОБА_3 обласна державна адміністрація надала пояснення по справі, в яких зокрема зазначила, що відповідно до п.2 розпорядження ОСОБА_1 Міністрів України від 26.07.2009 № 1001-р «Про добудову підвідних газопроводів» (у редакції від 26.08.2009) для забезпечення добудови газопроводів НАК «Нафтогаз України» укладав тристоронні договори з дочірнім підприємством "Нафтогазмережі" НАК "Нафтогаз України" та замовниками їх будівництва на загальну суму фінансування, визначену фінансовим планом НАК "Нафтогаз України". Враховуючи дане розпорядження з Управлінням капітального будівництва ОСОБА_3 обласної державної адміністрації (далі - УКС) укладались договори на фінансування об'єктів газопостачання, в яких УКС виступав замовником. Проте, відповідно до змін в законодавстві, а саме розпорядження ОСОБА_1 Міністрів України від 13.09.2010 № 1881 -р «Про внесення змін до розпорядження ОСОБА_1 Міністрів України від 26 серпня 2009 р. N 1001» , Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» для забезпечення добудови газопроводів почала укладати відповідні договори із замовниками їх будівництва на загальну суму фінансування, визначену фінансовим планом Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України". Відповідно до договору від 24.07.2012 № 2 Замовником фінансування добудови об'єкта газопостачання є Інзівська сільська рада. Розпорядженням ОСОБА_1 Міністрів України від 26.08.2009 № 1001-р «Про добудову підвідних газопроводів» , а саме п.6 визначено, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні та Севастопольська міська держадміністрація повинні сприяти відведенню земельних ділянок для добудови газопроводів та підготовці необхідних дозвільних документів, а також введенню добудованих газопроводів в експлуатацію та передачі їх у державну власність. Враховуючи вищезазначене, будь-яких зобов'язань фінансового характеру обласної державної адміністрації перед Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» не передбачено ні договором від 24.07.2012 № 2, ні Розпорядженням ОСОБА_1 Міністрів України від 26.08.2009 № 1001-р «Про добудову підвідних газопроводів» на підставі якого даний договір було укладено. Також, повідомила, що з обласного бюджету протягом 2009-2016 років не виділялися кошти у вигляді «Іншої субвенції» вищезазначеним територіям на здійснення повернення фінансування ПАТ НАК «Нафтогаз України» за договором на добудову об'єкту газопостачання. Щодо підстав, на основі яких розпорядженням голови ОСОБА_3 обласної державної адміністрації від 02.07.2012 №309 було затверджено перелік об'єктів, які потребують добудови, та у зв'язку з чим об'єкт було включено до зазначеного переліку, повідомила, що вище зазначена інформація надавалася районними державними адміністраціями Запорізької області облдержадміністрації, яким в свою чергу Інформацію надавали відповідні сільські ради. Зазначає, що на сьогоднішній день документально підтвердити процес надання інформації, та будь яку службову переписку не можливо. Також повідомила, що обласною державною адміністрацією не вживалося заходів щодо повернення грошових коштів НАК «Нафтогаз» , оскільки замовником фінансування добудови об'єкта газопостачання є Інзівська сільська рада.

Представник третьої особи - 4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ПАТ по газопостачанню та газифікації Запоріжгаз у судове засідання 01.06.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності належним чином уповноваженого представника або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Про дату, час та місце проведення судового засідання третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 4 була повідомлена своєчасно та належним чином шляхом направлення на її адресу відповідних ухвал. Вимоги ухвали суду не виконала, документи витребувані судом не надала. Своїм правом бути присутньою у судовому засіданні не скористалась.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів

ВСТАНОВИЛА:

Як вбачається з матеріалів справи, 24.07.2012 Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (компанія, позивач) та Інзівською сільська рада (замовник, відповідач) на виконання розпорядження ОСОБА_1 Міністрів України від 26.08.2009 №1001-р "Про добудову підвідних газопроводів" зі змінами та доповненнями , внесеними розпорядженням ОСОБА_1 Міністрів України від 26.08.2009 № 1001-р (далі - Розпорядження) уклали Договір № 2 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Компанія відповідно до Розпорядження та на умовах цього договору, на підставі затвердженого рішенням правління Компанії «Переліку об'єктів газопостачання, у спорудженні яких бере фінансову участь Компанія» (далі - Перелік) та графіку фінансування спорудження об'єкта газопостачання (додаток 1), здійснює фінансування добудови об'єкта газопостачання: «Газифікація с. Інзовка Приморського району. І черга будівництва» (далі - Об'єкт), а Замовник зобов'язується здійснити добудову Об'єкта, введення його в експлуатацію згідно з діючим законодавством України і умовами договору, забезпечити передачу його, як цілісного об'єкта у державну власність до сфери управління ОСОБА_2 енергетики та вугільної промисловості України на баланс спеціалізованого підприємства з газопостачання та газифікації та повернути грошові кошти, отримані від Компанії на добудову Об'єкта.

Згідно з п.п.2.1.1 Договору, Компанія, при наявності фінансової можливості зобов'язана здійснити фінансування добудови Об'єкта за рахунок власних коштів (не коштів державного бюджету) в обсягах, передбачених фінансовим планом Компанії на відповідний період, згідно з Додатком 1. Фінансування здійснюється шляхом банківських переказів грошових коштів на рахунок замовника або іншими способами, що не суперечать діючому законодавству.

За умовами Договору замовник зобов'язався, зокрема, своєчасно здійснити всі необхідні дії для отримання компенсації витрат на добудову Об'єкта газопостачання для забезпечення повернення Компанії в установлений даним договором термін суми грошових коштів, перерахованих нею на добудову Об'єкта газопостачання (п.п.2.3.14); протягом року, наступного за роком введення Об'єкта в експлуатацію, повернути Компанії, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Компанії, суму грошових коштів, отриманих від Компанії на добудову Об'єкта (п.п.2.3.15).

Відповідно до п.3.1 Договору, загальний обсяг фінансування за цим Договором (ціна Договору) складає 6 062 312,00 грн.

Відповідно до п.7.1 Договору, він вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення їх підписів печатками і діє до повного повернення Нафтогазу суми грошових коштів, перерахованих ним в якості фінансування добудови (будівництва) об'єкта згідно з договором.

Оскільки умовами укладеного між сторонами правочину надання Компанією власних коштів (не коштів державного бюджету) здійснювалось не у вигляді капітальних інвестицій, то надання таких коштів Компанією замовнику здійснювалось на поворотній основі.

Частина 2 ст. 11 ЦК України встановлює, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч.ч.2, 3 ст. 6 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання своїх зобов'язань за Договором №2 від 24.07.2012 позивач 10.08.2012, 18.10.2012, 28.11.2012 перерахував Відповідачу грошові кошти в сумі 5562312,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №7170 від 10.08.2012, №9516 від 18.10.2012 та №10979 від 28.11.2012 (копії зазначених документів долучені до матеріалів справи).

08.04.2013 Відповідач повернув позивачеві невикористані грошові кошти в розмірі 42230,00 грн. та 11.04.2013 у розмірі 31754,26 грн., що підтверджується банківськими виписками за 08.04.2013 та 11.04.2013 (копія зазначеного документу долучена до матеріалів справи).

02.02.2017 позивач направив на адресу відповідача супровідним листом № 50/05-154 від 01.02.2017 Акт звірки взаєморозрахунків на суму 5 488 327,74 грн., що підтверджується матеріалами справи. Відповіді відповідач не надав.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у ст.193 ГК України.

Об'єкт побудовано та введено в експлуатацію, що підтверджується декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у Запорізькій області 20.12.2012 за №ЗП 14212510547.

Таким чином, Договір в частині фінансування будівництва (з боку Компанії) та в частині побудови Об'єкта та введення його в експлуатацію виконано.

Як зазначалось вище, відповідно до п.п. 2.3.15 Договору, замовник зобов'язаний протягом року, наступного за роком введення об'єкта в експлуатацію, повернути Компанії, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Компанії, суму грошових коштів, отриманих від Компанії на добудову об'єкта.

Частина 1 ст.530 ЦК України визначає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, приймаючи до уваги, що об'єкт введено в експлуатацію у 2012 році, відповідач зобов'язаний був виконати п. 2.3.15 Договору і повернути на рахунок Компанії грошові кошти, отримані на добудову Об'єкта в сумі 5488327,74 грн., в строк до 31.12.2013.

Проте відповідач зобов'язання в частині повернення Компанії суми грошових коштів у розмірі 5488327,74 грн. не виконав, що і стало підставою для звернення позивача до суду з розглядуваним позовом.

За змістом положень ст. ст. 626,627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Враховуючи, що Договір № 2 від 24.07.2012 є дійсним та обов'язковим для виконання їх сторонами, в силу приписів ст. 204 та ст. 629 ЦК України вказані правочини є такими, що породжують для обох сторін відповідні права та обов'язки, зокрема, право Компанії отримати грошові кошти, перераховані нею на будівництво Об'єкта та обов'язок замовника їх повернути.

Стаття 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

У п.п.2.3.9 Договору визначено, що замовник зобов'язаний у разі неможливості виконання договірних зобов'язань повідомити Нафтогаз протягом 3 робочих днів з дати виникнення обставин, що перешкоджають виконанню договору, з обов'язковим зазначенням цих обставин, для прийняття спільного з Компанією рішення щодо подальшого виконання договору.

Замовник про виникнення обставин, що перешкоджають або унеможливлюють виконанню ним умов договору Компанію не попереджав.

Заперечуючи проти позову відповідач вказує, що відповідач звертався до ОСОБА_3 ОДА з листом № 185 від 15.10.2013 щодо включення до бюджетного запиту на 2014 рік коштів, які були отримані від позивача. 26.12.2013 відповідач отримав відповідь № 1/2957 про те, що Департаментом промисловості та розвитку інфраструктури ОСОБА_3 ОДА підготовлено запит до ОСОБА_2 енергетики та вугільної промисловості України щодо отримання необхідного обсягу коштів з державного бюджету України у 2014 році для розрахунків з ПАТ НАК Нафтогаз України . Листом від 29.09.2014 № 226 відповідач повторно звертався до ОСОБА_3 ОДА з відповідним клопотанням. Проте відповіді не отримав.

Також, в судових засіданнях відповідач зазначив, що, відповідач не мав змоги за рахунок власного місцевого бюджету забезпечити повернення коштів позивачу в зв'язку з відсутністю державного фінансування.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що ч. 1 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає, що органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Відповідно до п. 2.3.14 Договору замовник зобов'язався, своєчасно здійснити всі необхідні дії для отримання компенсації витрат на добудову Об'єкта газопостачання для забезпечення повернення Компанії в установлений даним договором термін суми грошових коштів, перерахованих нею на добудову Об'єкта газопостачання

Пунктом 4.5 Договору, передбачено, що замовник несе повну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору.

При цьому, суд звертає увагу, що боржник не звільняється від відповідальності через неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або через відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» .

За наведених вище обставин вбачається, що обов'язок відповідача повернути отримані ним кошти Компанії, у строки та в порядку, що встановлені Договором №2 від 24.07.2012, визначений актами цивільного законодавства України, а тому відсутність у замовника необхідних коштів, або взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом України чи законом про Державний бюджет України, не звільняє його від обов'язку виконати зобов'язання перед позивачем за Договором, яке не припинилось відповідно до гл. 50 ЦК України.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивачем надано усі докази на підтвердження заявлених позовних вимог, відповідачем факт порушення умов виконання зобов'язань по договору не спростований, належні докази в обґрунтування своїх заперечень на позовну заяву не надано.

Відповідач жодних доказів вжиття ним будь-яких заходів для отримання компенсації витрат на добудову Об'єкта, з метою повернення позивачу суду не надав.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача коштів у розмірі 5488327,74 грн. є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем була заявлена вимога про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 480 453,61 грн. за період з 01.01.2014 по 01.12.2016 та інфляційних втрат у розмірі 5427097,63 грн. за період лютий 2014 - листопад 2016.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Наданий розрахунок судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та встановлено, що розрахунок втрат від інфляції грошових коштів та 3% річних позивачем виконаний вірно

Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 5427097,63 грн. інфляційного нарахування на суму основного боргу та 480453,61 грн. 3 % річних заявлені до стягнення правомірно та підлягають задоволенню судом.

Згідно із п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Інзівської сільської ради Приморського району Запорізької області (72142, Запорізька область, Приморський район, с. Інзівка, вул. Леніна, 4, код ЄДРПОУ 04353764) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, Київська область, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, поштова адреса: 04116, Київська область, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 20077720) суму основного боргу у розмірі 5 488 327 (п'ять мільйонів чотириста вісімдесят вісім тисяч триста двадцять сім) грн. 74 коп., 3 % річних у розмірі 480 453 (чотириста вісімдесят тисяч чотириста п'ятдесят три) грн. 61 коп., втрати від інфляції у розмірі 5 427 097 (п'ять мільйонів чотириста двадцять сім тисяч дев'яносто сім) грн. 63 коп., судовий збір у розмірі 170 938 (сто сімдесят тисяч дев'ятсот тридцять вісім) грн. 18 коп. Видати наказ.

Головуючий суддя К.В. Проскуряков

Суддя В.В. Носівець

Суддя О.А. Топчій

Рішення господарського суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано 06.06.2017.