Рішення

від 30.05.2017 по справі 906/254/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "30" травня 2017 р. Справа № 906/254/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю прокурора : Рудченко М.М. ( посвідчення № 038664 від 11.01.2016).

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Керівника Коростишівської місцевої прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Макалевицької сільської ради Радомишльського району

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Радом-Агро"

про розірвання договору оренди земельної ділянки від 29.01.2015р., зобов'язати повернути земельну ділянку площею 7,4050 га. та стягнення 9205,17 грн.

Прокурор подав позов про:

- розірвання договору оренди земельної ділянки від 29.01.2015, укладеного між Макалевицькою сільською радою Радомишльського району Житомирської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Радом - Агро";

- зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Радом-Агро" повернути Макалевицькій сільській ради Радомишльського району Житомирської області земельну ділянку, яка розташована в межах населених пунктів Макалевицької сільської ради Радомишльського району, площею 7,4050 га, кадастровий номер 1825085801:03:003:0046 шляхом підписання акта приймання -передачі;

- стягнення з ТОВ " "Радом - Агро" заборгованість по сплаті орендної плати та пеню за несвоєчасну сплату орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 29.01.2015 в розмірі 9205,17.

Ухвалою господарського суду від 24.03.2017 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 19.04.2017.

Ухвалою господарського суду від 19.04.2017 відкладено розгляд справи на 11.05.2017.

Ухвалою від 11.05.2017 суд відклав розгляд справи на 30.05.2017.

11.05.2017 прокурором подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить:

- розірвати договір оренди земельної ділянки від 29.01.2015, укладений між Макалевицькою сільською радою Радомишльського району Житомирської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Радом - Агро";

- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Радом-Агро" повернути Макалевицькій сільській ради Радомишльського району Житомирської області земельну ділянку, яка розташована в межах населених пунктів Макалевицької сільської ради Радомишльського району, площею 7,4050 га, кадастровий номер 1825085801:03:003:0046 шляхом підписання акта приймання -передачі;

- стягнути з ТОВ " "Радом - Агро" заборгованість по сплаті орендної плати та пеню за несвоєчасну сплату орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 29.01.2015 в розмірі 11028,74 грн.

Дослідивши зміст вищевказаної заяви, суд дійшов висновку, що подана заява, фактично є заявою про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення орендної плати та пені.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно з п.3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Таким чином, оскільки подана прокурором заява не суперечить приписам ч.4 ст. 22 ГПК України, а також правам та інтересам відповідача, суд приймає заяву прокурора до розгляду та вирішує спір в межах збільшених позовних вимог.

Прокурор в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та з урахуванням зави про збільшення розміру позовних вимог.

Позивач повноважного представника в судове засідання не направив хоча про час та дату судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином, що вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення (88).

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив. 29.05.2017 на адресу суду повернулась ухвала від 11.05.2017, яка направлялась на адресу відповідача з відміткою поштового відділення про неможливість вручення у зв'язку з закінченням терміну зберігання " (а.с. 90-93).

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Як вбачається з матеріалів справи ухвала про порушення провадження у справі від 24.03.2017, послідуючі ухвали про відкладення розгляду справи направлялась відповідачу на адресу - м. Радомишль, вул. О.Мордалевича,35, тобто на адресу зазначену у Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Отже, судом вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи та забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Водночас, суд вважає за необхідне вказати, що з метою повного та всебічного розгляд спору, копія ухвали господарського суду від 11.05.2017 р. направлялась на адреси засновників ТзОВ "Радом-Агро" - ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Згідно поштових повідомлень, копія ухвали господарського суду від 11.05.2017 р. отримана засновниками 22.05.2017р. (а.с. 86, 87).

26.05.2017 р. електронним зв'язком до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про направлення на його адресу копій позовних матеріалів та перенесення розгляду справи на іншу дату, виходячи з терміну відправки та отримання відповідачем матеріалів.

Судом розглянуто подане клопотання та відмовлено в його задоволенні, оскільки на суд не покладено обов'язок надіслання будь-кому, в тому числі і учасникам судового процесу, копій позовних матеріалів.

Щодо відкладення розгляду справи, то судом встановлено, що копії позовних матеріалів та судових актів надсилались на належну адресу відповідача, тому відповідач, в разі їх неотримання з тих чи інших причин, не позбавлений, в порядку ст. 22 ГПК України, реалізувати своє процесуальне право - ознайомитись з матеріалами справи через уповноваженого представника та надати відповідні письмові пояснення щодо обставин справи.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на викладене, вирішення спору здійснюється за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Макалевицької сільської ради Радомишльського району Житомирської області № 232 від 28.01.2015, яке змінено та доповнено рішенням Макалевицької сільської ради № 251 від 20.03.2015 надано згоду на заключення договору оренди земельної ділянки, площею 7,3340 га, кадастровий номер 1825085800:03:001:0027, яка розташована в межах населеного пункту в селі Макалевичі Радомишльського району (а.с. 20-23).

Рішенням Макалевицької сільської ради № 264 від 28.05.2015 внесено зміни рішення Макалевицької сільської ради № 251 від 20.03.2015 до договору в частині кадастрового номеру земельної ділянки, а саме: замість 1825085800:03:001:0027 вказано 1825085801:03:001:0046.

29.01.2015 між Макалевицькою сільською радою (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Радом-Агро" (орендар, відповідач) укладено договір оренди земельної ділянки (а.с. 16-18).

За умовами п.1 договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку № 1 загальною площею 7,4050 га сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах населених пунтів Макалевецької сільської ради Радомишльського району Житомирської області.

Пунктом 2 договору визначено, що в оренду передається земельна ділянка сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею - 7,4050 га, (кадастровий номер: 1825085801:03:003:0046), де з них знаходяться:

- під будівлями - 0,4527 га;

- під двором - 6,8840 га.

Відповідно до п. 3 договору на земельній ділянці, яка передається в оренду знаходяться об'єкти нерухомості - сільськогосподарські виробничі будівлі, а саме:

- "Е" - приміщення конюшні, цегла, загальна площа 780,8 м.кв.;

- " Ж" - свердловина, загальна площа 39,2 м.кв;

- "З"- приміщення корівника, цегла, загальна площа 916,6 м.кв.;

- "К" - приміщення телятника, цегла, загальна площа 690,8 м. кв;

-"Л"- приміщення корівника, цегла, загальна площа 776,3 м.кв;

- "М"- приміщення корівника, цегла, загальна площа 206,0 м.кв.;

- "М' "- приміщення молочного блоку, цегла, загальна площа 133,2 м.кв;

-"П"- приміщення майстерні, цегла, загальна площа 284,2 м.кв.;

- "О"- приміщення котельні, цегла, загальна площа 82,5 м.кв;

- "Н"- приміщення ППМ, цегла, загальна площа 15,9 м.кв, що належать орендарю на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого ОСОБА_3- приватним нотаріусом Радомишльського районного нотаріального округу Житомирської області 06.04.2011 за № 258 та зареєстрованого в реєстраційній службі Радомишльського районного управління юстиції Житомирської області 09.12.2014 року, реєстраційний номер 523116118250.

Приписами п. 4 договору визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно витягу з нормативної грошової оцінки становить 151132,04 грн.

Згідно п. 7 договору, договір укладено на 49 років.

У пункті 8 договору сторонами погоджено порядок та розмір орендної плати. Зокрема визначено, що орендарем вноситься орендна плата у грошові й формі в розмірі:

- 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 1 (один) рік оренди протягом перших 2 років оренди, що складає 4532,00 грн., а відповідно місячна орендна плата складає 377,83 грн.;

- 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 1 (один) рік оренди протягом 4 років оренди, що складає 10580,00грн., а відповідно місячна плата 882,00грн.

03.03.2015 між сторонами укладено додаткову угоду до Договору оренди земельної ділянки № 1 від 29.01.2015, якою внесено зміни до п. 8 розділу 1 договору, а саме: місячна орендна плата складає 472,00 грн. на протязі 2015 року. Усе інше залишається без змін (а.с 65).

За умовами п. п. 8, 9, 10 договору, орендна плата сплачується щомісячно шляхом перерахування коштів до місцевого бюджету на рахунок Макалевицької сільської ради. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата сплачується не пізніше 30 числа щомісячно, включаючи місяць, у якому було здійснено передачу земельної ділянки.

На виконання умов договору 02.02.2015 сторонами підписано акт приймання-передачі земельної ділянки, площею 7,4050 га відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв земельну ділянку з об'єктами нерухомості сільськогосподарські виробничі будівлі, що належать орендарю на праві власності, кадастровий номер: 1825085801:03:003:0046, яка розташована в межах населених пунктів Макалевецької сільської ради Радомишльського району Житомирської області (а.с. 19).

Даний договір оренди зареєстровано 28.12.2015, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с. 26).

Прокурор зазначає, що відповідач неналежним чином виконує взяті на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в розмірі 10856,00 грн. за період з березня 2015 року по січень 2017 року.

Згідно п.13 Договору, в разі невнесення орендної плати в строки, визначені цим Договором, справляється пеня у розмірі 0,2 % несплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі вищевказаного пункту договору прокурором за неналежне виконання своїх зобов'язань щодо внесення орендної плати, нараховано відповідачу 172,74 грн. пені.

Приписами п. 36 договору встановлено, що дія договору припиняється за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктом 37 договору встановлено, що орендодавець має право розірвати договір оренди земельної ділянки в односторонньому порядку за невиконання орендарем обов'язків щодо сплати орендної плати та порушення порядку використання земельної ділянки, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством .

Відповідно до п. 39 договору, в разі припинення цього договору орендар зобов'язується повернути орендодавцю орендовану земельну ділянку.

Прокурор вказує, що відповідач порушує інтереси держави в особі Макалевицької сільської ради Радомишльського району Житомирської області, у зв'язку з тим, що систематично не вносить орендної плати за земельну ділянку, що є істотним порушенням умов договору та права орендодавця на отримання орендної плати.

Зазначає, що у зв'язку з несплатою орендної плати порушуються економічні інтереси місцевої громади, оскільки кошти не надходять до місцевого бюджету.

Наведені обставини прокурором визначено як підстави для розірвання укладеного між сторонами договору оренди від 29.01.2015 та повернення земельної ділянки орендодавцю.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

За приписами ч.2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі договору оренди землі від 29.01.2015.

Стаття 759 ЦК України визначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 2 вищезазначеного Закону визначено, відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 24 Закону встановлено, що орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 21 ЗУ "Про оренду землі" визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно ч.1 п. "в" ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно з ч.1 ст.15 ЗУ "Про оренду землі", однією з істотних умов договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Судом встановлено, що пунктами 8-10 договору, сторони дійшли згоди про порядок, строки та розмір внесення орендних платежів.

Разом з тим, суд встановив, що відповідач неналежним чином виконує свої договірні зобов'язання зі сплати орендної плати, що призвело до виникнення заборгованість, яка станом на 31.01.2017, за даними Макалевецької сільської ради Радомишльського району Житомирської області, становить 10856,00 грн. (а.с. 81).

Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем заборгованості з орендної плати за землю.

За ст. 610, ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, відповідач є боржником, який прострочив виконання грошового зобов'язання щодо сплати орендної плати за землю.

Перевіривши розрахунок заборгованості з орендної плати, суд встановив, що прокурором заявлено до стягнення з відповідача орендну плату за землю за період з березня 2015 року по січень 2017 року.

Проте розрахунок заборгованості суд вважає безпідставним з огляду на наступне.

Приписами ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Частинами 1,3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на момент укладення договору оренди землі) передбачено, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Нормами ст. 4 вищезгаданого Закону встановлено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право постійного користування та право оренди земельної ділянки.

За таких обставин, договір оренди землі, що є предметом розгляду даного спору підлягав державній реєстрації і саме з моменту державної реєстрації є таким, що укладений.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, право оренди земельної ділянки ТОВ "Радом-Агро" зареєстровано 28.12.2015 (а.с. 26).

Таким чином, договір оренди земельної ділянки між Макалевицькою сільською радою Радомишльського району Житомирської області (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Радом-Агро є укладеним 28.12.2015, тобто з моменту державної реєстрації такого права.

З огляду на викладене, враховуючи положення п.8-10 договору, правомірним є нарахування орендної плати за землю саме з 28 грудня 2015 року.

Відтак, заборгованість відповідача по сплаті орендної плати за землю в межах позовних вимог (за період з 28 грудня 2015 по січень 2017 року) становить 4972,69 грн.

Зокрема, виходячи з умов додаткової угоди від 03.03.2015 р. до договору оренди земельної ділянки, орендна плата у 2015 р. складала 472,00 грн.

Таким чином, за грудень 2015 р. відповідач має сплатити 60,90 грн. (472,00 грн./31день*4дні).

За умовою п. 8 Договору оренди, орендна плата протягом перших двох оренди років становить 377,83 грн.

Таким чином, орендна платп за період з січня 2016 р. по січень 2017 р. мала бути сплачена в розмірі 4911,79 грн. ( 377,83 грн. * 13 місяців).

Загальна сума заборгованості відповідача за період з 28.12.2015 р. по січень 2017 р. становить 4972,69 грн.

У відповідності до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зважаючи на викладене, господарський суд вважає, що вимога прокурора про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати за землю за укладеними між сторонами договорами оренди землі є обґрунтованою, заявленою відповідно до вимог чинного законодавства, підтвердженою належними та допустимими доказами, та підлягає частковому задоволенню в розмірі 4972,69 грн.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 172,74 грн. пені, то суд зазначає наступне.

Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема, сплату неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Як вже встановлено судом п. 13 договору сторони передбачили, що в разі невнесення орендної плати в строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,2 % несплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 даного Закону України визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з розрахунку (а.с.80), пеню прокурором заявлено за період з 03.03.2015 по 30.08.2015 на заборгованість, яка існувала у відповідний період , що в сукупності склала 172,74 грн.

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що прокурор заявляє до стягнення з відповідача пеню за несвоєчасну сплату орендної плати за землю в період, коди договір оренди землі не був укладений, тобто між сторонами не існувало будь-яких договірних відносин, що виключає можливість стягнення з відповідача штрафних санкцій за невиконання договірних зобов'язань.

Таким чином, вимога прокурора про стягнення з відповідача 172,74 грн. пені є безпідставною та необґрунтованою, відтак суд відмовляє в задоволенні вказаної вимоги.

Розглядаючи вимогу прокурора про розірвання договору оренди, укладеного між Макалевицькою сільською радою Радомишльського району Житомирської області та ТОВ "Радом-Агро" та повернення земельної ділянки орендодавцю, суд зазначає про наступне.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Реалізуючи право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Згідно з ч.1 ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Частиною третьою згаданої статті передбачено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Прокурор, заявляючи вимогу в інтересах держави в особі позивача про розірвання договору оренди землі від 29.01.2015 та повернення земельної ділянки орендодавцю, підставою для розірвання договору вказує на істотне порушення орендарем умов договору оренди, яке полягає в порушенні відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо своєчасного внесення орендної плати.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Статтею 54 ГПК України визначено, що подана до господарського суду позовна заява повинна містити зміст позовних вимог та обставини, якими позивач їх обґрунтовує.

Виходячи із наведених приписів, прокурор, звертаючись до суду з вимогою про розірвання договору оренди земельної ділянки та її повернення орендодавцеві, зобов'язаний довести та обгрунтувати порушення інтересів або загрозу порушення інтересам держави, а суд, в свою чергу, перевірити доводи та докази, якими прокурор обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого, вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Тобто, порушення або загроза порушення інтересів держави, за захистом яких прокурор звертається до суду, є обов'язковими; обов'язком прокурора, відповідно до ст. 33 ГПК України є доведення/підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення або загрози порушення інтересів держави.

Як вбачається з матеріалів справи єдиною підставою для розірвання спірного договору прокурор вказує на несплату відповідачем орендної плати.

Разом з тим суд зауважує, що з умов договору оренди землі вбачається, що в оренду передається земельна ділянка сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею - 7,4050 га (кадастровий номер : 1825085801:03:003:0046), , зокрема, 0,4527 га - під будівлями; 6,8840 га. - під двором.

Відповідно до п. 3 договору на земельній ділянці, яка передається в оренду знаходяться об'єкти нерухомості - сільськогосподарські виробничі будівлі, що належать орендарю на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу.

Приписами ч.2 ст. 134 ЗК України визначено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб

Згідно чч. 1, 2 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

З умов п. 1.1 договору купівлі-продажу, укладеного між ТОВ "Агропромисловий комбінат "Пронк" (продавець) та ТОВ "Радом-Агро" вбачається, що об'єкти нерухомості, які відчужуються за цим договором, розташовані на земельних ділянках, які за свідченням продавця, не передані у приватну власність, мають кадастрові номери: 1825085800:03:003:0013, 1825085800:03:002:0011 і 1825085800:03:001:0027, і перебувають в оренді за договорами оренди земельних ділянок.

Враховуючи вищевикладене, а також враховуючи норми Земельного кодексу України суд зазначає, що земельна ділянка, яка є предметом договору оренди, в разі його розірвання, не може бути передана в оренду будь-якій іншій особі, оскільки на останній розміщенні об'єкти нерухомого майна, що належать відповідачу на праві власності.

Таким чином, суд вважає, що розірвання договору оренди землі з відповідачем може призвести до порушення його конституційних прав, що є неприпустимим, оскільки ТОВ "Радом-Агро" є власником будівель, розташованих на орендованій земельній ділянці та має право користуватись земельною ділянкою для їх обслуговування та експлуатації.

За вказаний обставин, суд дійшов висновку, що прокурором належними та допустимими доказами не доведено порушення прав та інтересів держави, які підлягають захисту саме розірванням договору оренди, укладеного між позивачем та відповідачем.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

З огляду на викладене, суд вважає позовну вимогу про розірвання договору оренди землі від 29.01.2015 необґрунтованою, відтак в задоволені даної вимоги суд відмовляє.

Суд також відмовляє в задоволенні вимоги про повернення земельної ділянки, як похідної від вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до статей 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними та допустимими у справі доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 32 ГПК, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

В порядку ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Радом-Агро" (12201, Житомирська область, м. Радомишль, вул. О.Мордалевича,35, код ЄДРПОУ 04343843) на користь Макалевицької сільської ради Радомишльського району Житомирської області (12210, Житомирська область, Радомишльський район, с. Макалевичі, вул. О. Боссого,241 )

- 4972,69 грн. заборгованості зі сплати орендної плати

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Радом-Агро" (12201, Житомирська область, м. Радомишль, вул. О.Мордалевича,35, код ЄДРПОУ 04343843) на користь Прокуратури Житомирської області (10008, Житомирська область, місто Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 11, код ЄДРПОУ 02909950)

- 1600,00 грн. судового збору.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 06.06.17

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу

2- позивачу(рек. з повід)

3- відповідачу (рек. з повід)

4- прокурору