Постанова

від 31.05.2017 по справі 927/170/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2017 р. Справа№ 927/170/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Дикунської С.Я.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Ріко Україна на рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.03.2017

у справі №927/170/17 (суддя - Книш Н.Ю.)

за позовом Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Ріко Україна

про стягнення 9039,60 грн

за участю представників сторін:

від позивача - Рудник ЮМ, довіреність№220/485д від 26.12.2016

від відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Міністерство оборони України (позивач у справі) звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Ріко Україна (відповідач у справі) про стягнення 9 039,60 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором №303/26/121-16 від 20.05.2016 про закупівлю товарів, робіт або послуг (за кошти Державного бюджету), що відповідно до договору є підставою для покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Ріко Україна відповідальності, зокрема стягнення пені за період прострочення поставки товару.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 02.03.2017 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Ріко Україна на користь Міністерства оборони України 7834,32 грн пені, 1386,67 грн судового збору. В решті позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позивачем належними та допустимими доказами доведено, а відповідачем не спростовано факту прострочення поставки товару, а відтак правомірність заявлених вимог про стягнення пені, однак, враховуючи невірне визначення позивачем строку нарахування пені, задовольнив позов частково.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Ріко Україна , подав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.03.2017 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача залишити без задоволення.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, стверджує, що місцевий господарський суд дійшов невірного висновку про можливість нарахування пені після закінчення строку дії договору. Окрім того, апелянт посилається на те, що, визначений договором розмір пені - 0,2% від вартості недопоставленого товару, суперечить приписам Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , який встановлює граничний розмір пені на рівні подвійної облікової ставки НБУ.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Ріко Україна прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Жук Г.А., судді - Мальченко А.О., Дикунська С.Я. та призначено розгляд справи на 17.05.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 розгляд апеляційної скарги відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України було відкладено на 31.05.2017 у зв'язку з неявкою у судове засідання представників апелянта.

Апелянт не скористався правом участі в судових засіданнях 17.05.2017 та 31.05.2017, хоча про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином. 17.05.2017 судове засідання по розгляду апеляційної скарги ТОВ Торговельний дім Ріко Україна судом відкладено на 31.05.2017 за клопотанням апелянта (вх..3 09-11/8311/17 від 12.05.2017) у зв'язку з перебуванням директора товариства у відрядженні. 25.05.2017 від апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду у зв'язку з перебуванням директора товариства на лікарняному із дорученням копії листка непрацездатності серії АДЗ № 539568 відкритого на ім'я ОСОБА_1 з 24.05.2017 по 28.05.2017.

Представник позивача, присутній в судовому засіданні, заперечив проти відкладення розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що в силу вимог ч. 2, 3 ст.28 ГПК України представниками юридичних осіб можуть бути як керівники підприємства та організацій, так і інші особи, повноваження яких визначенні законодавством або установчими документами, довіреністю від імені підприємства, організації, виданої за підписом керівника, або іншої повноваженої особи та посвідчуються печаткою підприємства, організації.

Враховуючи належне повідомлення учасників про дату і час розгляду справи, з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення суду, враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на відсутність клопотань про продовження розгляду справи понад строки встановлені ст. 102 ГПК України, зважаючи на те, що неявка представників відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників апелянта.

Представник позивача у судовому засіданні 31.05.2017 заперечив проти доводів апеляційної скарги та просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.03.2017 залишити без змін.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників учасників процесу, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

20.05.2016 між Міністерством оборони України (позивач у справі, замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Ріко Україна (відповідач у справі, постачальник за договором) укладено договір №303/26/121-16 про закупівлю товарів, робіт або послуг (за кошти Державного бюджету України а.с. 10-14), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язався у 2016 році поставити позивачу товар за кодом предмета закупівлі (за Державним класифікатором продукції та послуг ДК - 016:2010): 31.09.1., ДК 021:2015) 39151000-5 меблі, інші, (меблі різні) (лот 6), для обладнання казармених приміщень, для розміщення особового складу на загальновійськових полігонах, заміна втрачених на території та під час проведення антитерористичної операції, а замовник (позивач) забезпечити приймання та оплату товару в кількості, у строки (терміни) і виключно за цінами згідно положень договору.

У п.1.2 договору сторони визначили, що ціна товару, передбаченого до поставки за договором, його номенклатура, характер, технічні та якісні характеристики, а також конструктивні, технологічні, експлуатаційні та інші вимоги до товару, строки (терміни) виконання договору, визначаються специфікацією: Найменування товару - тумбочка армійська, строк постачання - до 31.07.2016 (включно), загальна кількість, яку необхідно поставити - 6480 шт., ціна за одиницю товару без ПДВ - 300,00 грн., загальна ціна товару з ПДВ - 2 332 800,00 грн.

Сторони підписали додаток №1 до договору Технічні вимоги до тумбочки армійської , в якій визначили найменування частини предмета закупівлі (лоту) - тумбочка армійська, кількість 6480 штук, строк поставки до 31.07.2016 включно (а.с. 13).

Згідно з п.3.1 договору ціна договору становить 2 332 800,00 грн, у тому числі податок на додану вартість 388 800,00 грн.

Відповідно до п.5.1 договору товар постачається на умовах DDP відповідно до міжнародних правил по тлумаченню термінів Інкотермс у редакції 2010 року згідно з положеннями договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, завантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо.

Доставка товару здійснюється постачальником. Місце прийому є склад представника замовника. Витрати щодо перевезення товару від постачальника до місця приймання (склад), несе постачальник (за винятком розвантаження).

Приймання товару за кількістю і якістю здійснюється представником замовника, визначеним рознарядкою (додаток 2). Приймання товару за кількістю і якістю оформлюється актом, який складається представником замовника, що визначені рознарядкою в останній день приймання товару. Належним чином оформлений акт є підтвердженням приймання товару ( п. 5.3. та п.5.4. договору).

У додатку №2 до договору Рознарядка на відвантаження тумбочок армійських підписаному сторонами, визначається район споживання м. Слов'янськ, представник замовника КЕВ м. Луганська, Донецька обл., адреса одержувача 84122, м. Слов'янськ, вул. Вільямса, 15, кількість 6480шт.

Відповідно до п.10.1. договору, він набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 10.12.2016, а в частині розрахунків та у випадку передбаченому пунктом 7.3.1. до повного виконання сторонами взятих зобов'язань.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи та підтверджують сторони, на виконання умов договору відповідач здійснив остаточну поставку товару (тумбочка армійська) згідно видаткової накладної № РН-000510 від 15.08.2016 в кількості 837 шт на суму 301320,00 грн (а.с. 21).

Факт отримання позивачем товару 15.08.2016 в кількості 837 шт. на суму 301320,00грн. підтверджується вказаною накладною та не оспорюється сторонами.

У зв'язку з тим, що відповідач у визначений договором строк (а саме до 31.07.2016) поставив товар не в повному обсязі, Міністерство оборони України звернулось до суду з вимогами про притягнення відповідача до відповідальності, передбаченої договором за порушення строків поставки товару.

Колегією суддів встановлено, що за свою правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, як встановлено нормами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. (ч. 1 ст. 669 ЦК України).

Як визначено п. 1 ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, факт невиконання відповідачем у визначений договором строк зобов'язання щодо передачі покупцю товару у встановлений строк та кількості належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, що відповідно є підставою для застосування до винної особи відповідальності, яка передбачена умовами договору.

Частиною 1 ст. 216 ГК України унормовано, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Сторонами на основі вільного волевиявлення, враховуючи принцип свободи договору, у п. 7.3.2. договору узгоджено, що за порушення строків виконання зобов'язання з вини постачальника, він сплачує пеню в розмірі 0,2 відсотка від вартості недопоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф в розмірі 10 відсотків вказаної вартості договору.

Частиною 2 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Сторонами у договорі визначено розмірі пені - 0,2% від вартості недопоставленого товару, право на що закріплено вищенаведеною ст. 231 ГК України.

Посилання апелянта, на те, що при розрахунку пені слід застосовувати подвійну облікову ставку НБУ відповідно до положень Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань колегія суддів відхиляє з огляду на те, що за змістом преамбули вказаного Закону України, останній регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

В свою чергу, спір у даній справі виник внаслідок порушення відповідачем негрошового зобов'язання щодо поставки товару у встановлені договором строки.

Колегія суддів зазначає, що та обставина, що за порушення передбаченого строку поставки товару постачальник сплачує покупцю неустойку у вигляді пені від вартості товару, за яким допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, не перетворює цю неустойку в пеню за порушення грошового зобов'язання, так само, як і обов'язок постачальника поставити товар не стає грошовим зобов'язанням, а отже відсутні підстави для обмеження розміру нарахованої неустойки подвійною обліковою ставкою Національного банку України згідно вищезазначеного Закону. Аналогічну позицію наведено у постанові Верховного Суду України від 03.12.2013 у справі №908/43/13-г.

Заперечуючи проти стягнення пені, відповідач також посилається на закінчення терміну дії договору, однак, колегія суддів вважає такі твердження апелянта безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

За змістом статей 525, 526 цього Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного (господарського) законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 663 ЦК визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Таким чином, двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто з укладенням такого договору продавець бере на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

У справі, яка розглядається, встановлено, що за умовами договору відповідач зобов'язався поставити позивачеві визначений у специфікації товар, а позивач взяв на себе зобов'язання прийняти у позивача цей товар та оплатити його.

Зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК). Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

За загальним правилом зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (стаття 598 ЦК, стаття 202 Господарського кодексу України). Перелік цих підстав наведено у статтях 599-601, 604-609 ЦК.

Відповідно до ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Системний аналіз зазначених норм дає змогу дійти висновку, що сам факт закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін цього правочину та відповідно до ч.4 ст. 631 ЦК України не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов'язку, яке відбулось в період дії договору.

Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що Господарський суд Чернігівської області дійшов правильного висновку, що закінчення строку дії договору, не звільняє відповідача від відповідальності за порушення, яке мало місце під час його дії.

Перевіривши розрахунок пені, проведений місцевим господарським судом, колегія суддів вважає, що він здійснений судом у відповідності до договору, приписів Господарського та Цивільного кодексів України, з вірним визначенням початку періоду прострочення та є арифметично вірним, а тому висновок Господарського суду Чернігівської області про те, що вірним розміром пені є 7 834,32 грн, яка нарахована за період прострочення з 02.08.2016 по 16.08.2016, з вартості несвоєчасно поставленого товару - 301 320,00 грн, є законним та обґрунтованим.

За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.03.2017 у справі №927/170/17 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

Враховуючи вимоги ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладається на апелянта (відповідача у справі).

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Ріко Україна на рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.03.2017 у справі №927/170/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.03.2017 у справі №927/170/17 залишити без змін.

3. Справу №927/170/17 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді С.Я. Дикунська

А.О. Мальченко