Рішення

від 01.06.2017 по справі 159/3842/16-ц

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 159/3842/16-ц

Провадження № 2/159/72/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2017 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області

під головуванням- судді ВАСИЛЮКА О.С.,

за участю секретаря- БАКАЙ Л.О.,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ковелі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_6 про стягнення коштів переданих в позику ,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 заявлено позов до ОСОБА_5, третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_6 про стягнення коштів переданих в позику.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 01 травня 2016 року між позивачем та відповідачем, ОСОБА_5 було укладено договір позики. За умовами договору позики позивач передала, а позичальник-відповідач, ОСОБА_5 прийняв від неї в позику кошти в сумі 10 500 доларів США, що на момент звернення до суду еквівалентно 270 721,50 гривень ( 10500 Х 25,783 грн = 270 721,50). Так, розпискою передбачено, що позичальник ОСОБА_5 прийняв на себе обов'язки повернути кошти отримані в позику 01.08.2016 року, а також за їх користування щомісячно, кожного першого числа місяця, сплачувати на користь позивача відсотки, розмір яких становить 10% від суми позики та еквівалентний 1050 доларам США . Позивач, як позикодавець , прийняті на себе обов'язки щодо передання коштів в сумі 10500 доларів США виконала повністю, а позичальник прийнятих на себе обов'язків щодо вчасного повернення коштів та щомісячної сплати відсотків за їх користування не виконав, адже у погоджений між ними строк коштів не повернув , як і не сплачував на її користь кожного першого числа місяця починаючи із червня 2016 року відсотків в розмірі 10 % від суми позики , що становило 1050 доларів США. У відповідності до статті 1048 ЦК України позивач, як позикодавець, має право на одержання від позичальників процентів від суми позики, розмір яких був встановлений та погоджений між ними і зазначений в розписці. Так , між ними було погоджено, що розмір відсотків погоджено у виді 10 % щомісяця від суми позики і тому розмір нарахованих , але не сплачених відсотків, станом на момент звернення до суду становить 5 880 доларів США, що еквівалентно 151 604,04 гривень . Розмір нарахованих відсотків підтверджується виконаним розрахунком. На звернення позивача з приводу повернення в добровільному порядку суми позики та належних відсотків, відповідач не реагує, що спонукає звернутись позивача за захистом свого порушеного майнового права до суду . Строк повернення позики та відсотків був встановлений і погоджений між ними та сплинув 01.08.2016 року і на сьогодні борг відповідача за невиконаним зобов'язанням становить 16 380 доларів США (10500 доларів США позика + 5 880 доларів США відсотків), що еквівалентно 422 325,54 гривень. Просить стягнути з ОСОБА_5 , ІПН НОМЕР_1, на її користь суму коштів переданих в позику в розмірі 270 721,50 гривень, що за курсом НБУ еквівалентно 10500 доларів США та нараховані відсотки в розмірі 5 880 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 151 604,04 гривень, а також понесені у справі судові витрати.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_4 та представник позивача ОСОБА_2 уточнили позовні вимоги просять стягнути ОСОБА_5 , ІПН НОМЕР_1, на користь ОСОБА_4 суму коштів переданих в позику в розмірі 270 721,50 гривень, що за курсом НБУ еквівалентно 10500 доларів США та нараховані відсотки в розмірі 5 880 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 151 604,04 гривень, а також понесені у справі судові витрати - 4223,25 грн. судового збору та 3200,00 грн. витрат на надання правової допомоги.

Відповідач ОСОБА_5 та представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнали, суду пояснили, що відповідач коштами зазначеними у борговій розписці від 01.05.2016 року не розпоряджався, так як зазначені у борговій розписці кошти були предметом онлайн торгівлі валютами на ринку Forex, про що достеменно знав позивач, а тому дана обставина, на думку відповідача, заперечує факт передачі позивачем відповідачеві обумовлених у боргових розписках коштів, як позики.

Третя особа на яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилась, попередньо подавши суду заяву в якій просить справу слухати у її відсутності.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позов підставний і підлягає до задоволення частково.

Згідно ст.1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

Згідно боргової розписки від 01 травня 2016 року ОСОБА_5 отримав від позивача ОСОБА_4 у позику кошти в сумі 10 500,00 доларів США з терміном повернення суми позики до 01 серпня 2016 року на умовах оплати позичальниками винагороди за користування грошима у виді відсотків у твердій грошовій сумі, з їх виплатою частинами, по 1050 доларів США щомісячно, 01 червня 2016 року, 01 липня 2016 року та 01 серпня 2016 року.

Вказана боргова розписка містить особистий підпис відповідача ОСОБА_5

У ході судового розгляду відповідач ОСОБА_5 визнав ту обставину, що позика грошових коштів у позивача ОСОБА_4 була ініційована ним. Не заперечив тієї обставини, що підписував боргову розписку від 01.05.2016 року, однак коштів, зазначених у борговій розписці від 01.05.2016 року він особисто не брав, оскільки вказані кошти були залучені ним же, для онлайн торгівлі валютами на ринку Forex.

У ході судового розгляду позивач ОСОБА_4 пояснила, що 01.05.2016 року передавала грошові кошти, обумовлені у борговій розписці відповідачеві ОСОБА_5 Відсотки за користування грошовими коштами були досить високими, тому умови позики повністю задовольняли її, як позикодавця. При цьому її не цікавило яким чином відповідач буде розпоряджатися її коштами, хоча під час усної розмови він розповідав, що здійснює онлайн торгівлю валютою на ринку Forex.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З боргової розписки від 01.05.2016 року, за якими позивач ОСОБА_4 передала відповідачеві ОСОБА_5 у позику грошові кошти відповідно у сумі 10 500 США, убачається, що сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, притаманних договору позики.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 59,60 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Факт отримання відповідачем ОСОБА_5 від позивача позики у сумі 10 500 доларів США, підтверджується борговою розпискою від 01 травня 2016 року.

Відповідно до вимог ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Встановлено, що по закінченню обумовленого договором строку позичальник не повернув суму позики та відсотки.

Відповідно до змісту ст. 545 ЦК України якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа, кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Таким чином, наявність боргового документу у позивача свідчить про те, що відповідач не виконав зобов'язань по поверненню боргу.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_5 порушив виконання своїх зобов'язань, а тому суд дійшов висновку, що розмір боргу ОСОБА_5 перед позивачем ОСОБА_4 на час звернення з даним позовом до суду становив 10 500 доларів США, що на момент звернення до суду еквівалентно 270 721,50 гривень ( 10500 х 25,783 грн = 270 721,50).

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 1048 ЦК України закріплено два випадки, коли договір позики вважається безоплатним.

За змістом вказаної норми договір позики вважається безоплатним, якщо він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін та якщо позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

Розписка від 01 травня 2016 року містить умови щодо розміру процентів, які повинен був сплатити відповідач ОСОБА_5 в розмірі 10 %, щомісячно протягом трьох місяців.

Причому суд виходить з вимоги позивача та стягує проценти від суми позики за прострочення виконання зобов'язання за період з 01.05.2016 року по 01.08.2016 року включно в сумі 81 216,45 грн.

Аналіз норм ст. 99 Конституції України, ст. ст.192, 533 ЦК України дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій визначена сума зобовязання) валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і його виконання є національна валюта України гривня.

Згідно ч.1,2 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відтак з відповідача у справі на користь позивача слід стягнути судові витрати, пов'язані із сплатою позивачем судового збору в розмірі 4223,25 грн.та витрат за надання правової допомоги в сумі 3200, 00 грн.

На підставі ст. 15, 30, 62, 85, 212, 213, 215, 218, 224 ЦПК України, ст.ст. 545, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5, ІПН: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_4 270 721 (двісті сімдесят тисяч сімсот двадцять одну) гривню 20 копійок боргу за договором позики.

Стягнути з ОСОБА_5, ІПН: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_4 нараховані відсотки в сумі 81 216 (вісімдесят одна тисяча двісті шістнадцять) гривень 45 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5, ІПН: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_4 4223 (чотири тисячі двісті двадцять три) гривні 25 копійок судового збору та 3200 (три тисячі двісті) гривень 00 копійок витрат за надання правової допомоги.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особи, які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення .

Головуючий:О. С. Василюк