Ухвала

від 06.06.2017 по справі 826/1418/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1418/17 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

06 червня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Літвіної Н.М.,

за участю секретаря: Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Українські Інфосистеми на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2017 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Українські Інфосистеми до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Українські Інфосистеми звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.11.2016 №0023061404 та №0023071404.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2017 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, апелянтом було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову, та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, та просив її задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти задоволення вимог апелянта, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як видно з матеріалів справи, ГУ ДФС у м. Києві на підставі наказу від 20.10.2016 №6629 і направлень від 24.10.2016 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ УкрІнфосистеми з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ Готліб ЛТД (попередня назва ТОВ Екодит ), код ЄДРПОУ 36958313, за період з 01.07.2015 по 31.08.2015, результати якої оформлено актом від 04.11.2016 №270/26-15-14-04-04/39210567, яким встановлено порушення позивачем норм п.п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198, п.200.1, 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ УкрІнфосистеми завищено податковий кредит за звітний період липень 2015 року на суму податку на додану вартість у розмірі 174 361 грн. та завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за серпень 2015 року на 9 214 грн.

Вказаних висновків контролюючий орган дійшов з огляду на те, що позивачем неправомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість (загальна сума 183 575,33 грн.) за результатами фінансово-господарських відносин з ТОВ Готліб ЛТД (попередня назва ТОВ Екодит ), реальність яких документально не підтверджено.

Такі висновки контролюючого органу мотивовані тим, що в ході перевірки встановлено відсутність реальної можливості здійснення ТОВ Екодит поставок на користь ТОВ УкрІнфосистеми . Так, згідно реєстру облікової картки суб'єкта фіктивного підприємництва за результатами опитування посадових осіб ТОВ Екодит встановлено їх непричетність до фінансово-господарської діяльності цього товариства. В ході аналізу даних поданої податкової звітності ТОВ Екодит не виявлено інформації про наявні у товариства складські приміщення та устаткування, автомобільний чи інший транспорт, трудові ресурси, що необхідні для здійснення господарської діяльності (зокрема, товариством податковий розрахунок за формою 1ДФ та декларація з податку на прибуток підприємств за 2015 рік до фіскального органу не подавалися). При цьому, документальні докази транспортування товарів від ТОВ Екодит до ТОВ УкрІнфосистеми , та в подальшому від ТОВ УкрІнфосистеми до його покупців до перевірки надані не були. За результатами проведеного аналізу даних АІС Податковий блок встановлено, що згідно номенклатури товарів у податкових накладних, зареєстрованих ТОВ Екодит в Єдиному реєстрі податкових накладних, останнє протягом 2015 року не придбавало товари (моторизований екран) та/або роботи/послуги (монтажно-будівельні роботи) аналогічні тим, що були реалізовані ТОВ УкрІнфосистеми в липні-серпні 2015 року. Таким чином, встановити історію походження реалізованого ТОВ УкрІнфосистеми товару і місце його зберігання, та реальність надання послуг/виконання робіт не вдалося. Крім того, в текстах ухвал Дніпровського районного суду м. Києва від 25.08.2015 та Богунського районного суду м. Житомира від 30.01.2015, винесених за результатами розгляду клопотань про надання тимчасового доступу до речей і документів у кримінальних провадженнях №32014100050000075 та № 42015060000000009, зафіксовано, що в ході здійснення досудового розслідування у вказаних кримінальних провадженнях встановлений факт використання реквізитів ТОВ Екодит , як транзитного суб'єкта господарської діяльності, для формування схематичного незаконного податкового кредиту для реально діючих підприємств.

17.11.2016 ГУ ДФС у м. Києві на підставі зазначеного акта перевірки прийнято оспорювані податкові повідомлення-рішення, а саме:

- №0023061404 (форми Р ), яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 217 951,25 грн., (174 361 грн. за основним платежем, 43 590,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

- №0023071404 (форми В4 ), яким зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, по податковій декларації позивача з податку на додану вартість за серпень 2015 року на 9 214 грн.

Вважаючи прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.11.2016 №0023061404 і №0023071404 протиправними, після процедури адміністративного оскарження, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це: відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судом встановлено, що протягом перевіряємого періоду ТОВ УкрІнфосистеми здійснювало господарську діяльність з виконання електромонтажних робіт.

Впродовж липня-серпня 2015 року між ТОВ УкрІнфосистеми (як замовником, покупцем), в особі директора Пятого А.В., та ТОВ Екодит (як виконавцем/підрядником, постачальником), в особі директора Матвейчук В.В., укладено ряд договорів підряду та договір поставки, а саме:

- договір підряду № 185 від 01.07.2015, за умовами якого виконавець приймає на себе зобов'язання з виконання монтажно-будівельних робіт своїми засобами, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи на умовах цього договору, та договір підряду № 186 від 01.07.2015

- договір поставки №08072015/35 від 08.07.2015, за умовами якого постачальник зобов'язується протягом дії договору передавати у власність покупця товар, а покупець, в свою чергу, - приймати товар та оплачувати його вартість відповідно до умов цього договору.

- договір підряду №201 від 22.07.2015, за умовами якого виконавець приймає на себе зобов'язання з виконання робіт з прокладання ліній зв'язку та налаштування обладнання відеонагляду своїми засобами, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи на умовах цього договору.

- договір підряду №220 на проектування та будівництво лінійно-кабельних споруд від 04.08.2015, за умовами якого підрядник зобов'язується виконати роботи з проектування та будівництва лінійно-кабельних споруд (далі - ЛКС), а замовник, в свою чергу, - прийняти та оплатити виконані роботи на умовах цього договору.

Відповідно до додатків-замовлень № 1 від 04.08.2015, № 2 від 05.08.2015, №3 від 06.08.2015, №4 від 07.08.2015, № 5 від 10.08.2015 і № 6 від 12.08.2015 до цього договору підрядник зобов'язаний виконати наступні роботи: переключення ВОЛЗ (волоконно-оптичної лінії зв'язку) на ділянці: по будинку вул. Воровського, 24; переключення ВОЛЗ на ділянці: по будинку вул. Ділова, 5; будівництва ВОЛЗ на ділянці: по будинку вул. Жилянська, 48-50; будівництва ВОЛЗ на ділянці: по будинку вул. Грінченко, 4В; будівництва ВОЛЗ на ділянці: від ТК №21 по вул. Володимирська до буд. №15 по вул. Стрілецька; прокладання кабелю зв'язку ОК24 від будинку № 8б по вул. Р.Окіпної до ТК №165/ від будинку №7 по вул. Освіти до ТК523 по вул. Кривоноса/ від будинку № 1 по вул. Нова до будинку № 109 по вул. Столичне шосе/ від будинку №13-19 по вул. Кудрявська до ТК №671. При цьому сторони узгодили, що матеріали, необхідні підряднику для виконання наведеного переліку робіт, надаються замовником.

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту за вказаними договорами позивач надав суду копії: додатків до договорів підряду №186 від 01.07.2015, №201 від 22.07.2015, (при цьому, додатки до договору підряду №185 від 01.07.2015 позивачем без поважних до контролюючого органу та в ході розгляду справи у суді надані не були); додатків-замовлень до договору підряду №220 від 04.08.2015 з додатками до них - договірні ціни; рахунків на оплату робіт і товарів; актів надання послуг № а-193 від 31.07.2015, № а-195 від 31.07.2015, № а-199 від 31.07.2015, № а-236 від 27.08.2015, № а-231 від 21.08.2015, № а-233 від 21.08.2015, № а-234 від 21.08.2015, №а-232 від 21.08.2015, № а-2135 від 21.08.2015, № 2-207 від 27.08.2015, складених за результатами виконання ТОВ Екодит монтажно-будівельних робіт (без деталізації конкретних видів таких робіт), робіт з монтажу обладнання відеонагляду, робіт з прокладання та/або демонтажу кабелю, робіт з монтажу обладнання (муфти, кросу) згідно договорів підряду; видаткових накладних №в-196 від 31.07.2015 і № в-197 від 31.07.2015 щодо поставки ТОВ Екодит моторизованого екрану Projecta Large Electrol та програмного забезпечення для відеонагляду; листів ТОВ Екодит , адресованих ТОВ УкрІнфосистеми з питання відступлення прав вимоги за договорами підряду на користь нового кредитора - ТОВ Ісіда Груп , з доданими до них договорів відступлення права вимоги; платіжних доручень УкрІнфосистеми про перерахування коштів на користь ТОВ Екодит і ТОВ Ісіда Груп в якості оплати за роботи та обладнання; ліцензії серії АЕ № 290739, виданої ТОВ Екодит на право здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (строком дії з 03.06.2014 по 08.02.2016) без додатку з переліком робіт провадження такої діяльності; статуту ТОВ Екодит та протоколу Загальних зборів учасників Товариства від 23.06.2015, складеного за результатами вирішення питань про зміну складу товариства, призначення нового директора, та ін.

Судом першої інстанції встановлено, що замовлені та оплачені підрядні роботи і товари були використані ТОВ УкрІнфосистеми , як підрядною/субпідрядною організацією, під час виконання своїх договірних зобов'язань за договорами підряду з третіми особами-замовниками робіт (СТ ІНБУД , ТОВ Науково-виробнича фірма ВОЛЗ , спільного українсько-німецького підприємства у формі ТОВ Інфоком ). Безпосередньо забезпечення матеріалами для виконання ТОВ Екодит підрядних робіт здійснювалося за рахунок ТОВ УкрІнфосистеми . Вказане, зокрема, підтверджено та не спростовано апелянтом.

На підтвердження обґрунтованості своїх доводів позивачем також надано: копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно ТОВ УкрІнфосистеми станом на 02.03.2016; копію ліцензії серії АЕ № 526130; копію повідомлення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації від 05.11.2014 про включення ТОВ УкрІнфосистеми до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій; копію договору № 157 оренди нежилого службового приміщення від 01.10.2014; затверджених штатних розписів ТОВ УкрІнфосистеми ; податкової декларації ТОВ УкрІнфосистеми з податку на прибуток підприємств за 2015 рік; копію договору субпідряду № 26/15 від 03.03.2015, з доданими заявками генпідрядника на надання виділення ТОВ УкрІнфосистеми певних матеріалів, необхідних для виконання робіт, договірними цінами, локальними кошторисами, актами вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт (без дат), актами приймання виконаних будівельних робіт за липень 2015 року форми №КБ-2в (без дат), актом змонтованого електрообладнання (без дати); копію договору підряду № 11082015/05 на проектування та будівництво лінійно-кабельних споруд від 11.08.2015, з доданими до нього додатком-замовленням, договірною ціною та актом надання послуг; копію договору підряду № 17082015/05 на проектування та будівництво лінійно-кабельних споруд від 17.08.2015 з додатками; копію договору №19102015/01 про надання телекомунікаційних послуг від 19.10.2015 з додатками; копію договору №25042016/25 про виконання роботи з обслуговування обладнання та кабельних мереж; копію листа за підписом в.о. директора середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 128 м. Києва з підтвердженням про виконання ТОВ УкрІнфосистеми робіт по будівництву телекомунікаційних мереж під час реконструкції школи.

Водночас, оцінивши надані докази та доводи сторін, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, та вказує, що первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ Екодит містять недостовірні відомості про здійсненні господарські операції, та не підтверджують реальність виконання спірних господарських операцій, рух матеріальних активів, й не доводять використання результатів спірних господарських операцій у господарській діяльності ТОВ УкрІнфосистеми .

Суд першої інстанції вірно вказав на відсутність у матеріалах справи документальних доказів: руху матеріалів між ТОВ УкрІнфосистеми і ТОВ Екодит , необхідних для виконання спірних підрядних робіт, звітування про обсяги використання таких матеріалів; передачі ТОВ Екодит документації та зовнішніх носіїв з програмним забезпеченням для відеонагляду, технічної документації (паспорту, керівництва з експлуатації, тощо) на моторизований екран; іншої первинної документації, оформлення якої передбачено в разі виконання робіт з будівництва ЛКС за умовами договору підряду №220 від 04.08.2015.

Також, під час документальної перевірки позивача, відповідачем встановлено відсутність у контрагентів позивача реальних технічних можливостей для надання виконання спірних робіт у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів та основних засобів.

Натомість надані документи, що стосуються позивача - ТОВ УкрІнфосистеми (а саме: дозвільна документація, штатні розписи за липень і серпень 2015 року) свідчать про наявність у позивача реальної можливості виконати спірні господарські операції власними силами.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем подані копії облікової картки суб'єкта фіктивного підприємництва ТОВ Екодит , складеної від 12.01.2016, письмових пояснень Матвейчук В.В. від 29.11.2015, наданих ст. оперуповноваженому ОУ Броварської ОДПІ підполковнику податкової міліції з питання її непричетності до фінансово-господарської діяльності ТОВ Екодит , вироку Баришівського районного суду Київської області від 23.11.2016 у справі №361/3761/16-к (кримінальне провадження №1-кп/355/97/16), яким Матвейчук В.В. засуджено за скоєння правопорушення за ст.205-1 Кримінального кодексу України.

Крім того, за результатами розгляду матеріалів кримінального провадження та допиту свідків і обвинуваченого, Баришівський районний суд Київської області встановив факт внесення Матвейчук В.В. завідомо неправдивих відомостей до документів, які були подані для проведення державної реєстрації ТОВ Екодит , та подання таких документів державному реєстратору, оскільки остання не мала наміру здійснювати підприємницьку діяльність.

Вирок від 23.11.2016 про визнання Матвейчук В.В. винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.205-1 КК України, набрав законної сили 24.12.2016.

Положеннями ч.4 ст.72 КАС України передбачено, що вирок суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Суд апеляційної інстанції критично оцінює доводи апелянта щодо хибності висновків суду першої інстанції стосовно контрагента ТОВ Екодит , та господарських операцій останнього з ТОВ УкрІнфосистеми з огляду на те, що позивачем не доведено реальність здійснення таких операцій належними доказами, їх доцільності та економічного ефекту в господарській діяльності.

Таким чином, колегія суддів погоджується з правомірністю податкових повідомлень-рішень від 17.11.2016 №0023061404 і №0023071404, враховуючи відсутність первинних документів, які б дійсно підтверджували наявність зв'язку між виконаними ТОВ Екодит роботами/реалізованими товарами з господарською діяльністю ТОВ УкрІнфосистеми .

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, на виконання вказаних положень довів правомірність та обґрунтованість підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 17.11.2016 №0023061404 та №0023071404. А відтак, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 30.03.2017 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 98, 160, 186, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Українські Інфосистеми залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2017 - без змін.

Ухвала набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя

Судді:

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Літвіна Н. М.