Ухвала

від 23.05.2017 по справі 642/10569/14-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/790/766/17 Головуючий І-ої інстанції

Справа № 642/10569/14-к ОСОБА_1

Категорія: ч.1 ст.358 КК України Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_3 ,

суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5

при секретарі ОСОБА_6

за участю: прокурора ОСОБА_7 , ОСОБА_8

захисника адвоката ОСОБА_9 ,

обвинуваченого ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_10 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_11 на вирок Ленінського районного суду м.Харкова від 26 грудня 2016 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Зазначеним вироком

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець сел.Рогань Харківського району Харківської області, громадянин України, який є фізичною особою підприємцем, раніше не судимий, зареєстрований та проживаючий в АДРЕСА_1 , -

визнаний невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.358 КК України та виправданий по суду за недоведеністю вчинення ним цього злочину.

Як зазначено у вироку, ОСОБА_10 обвинувачується у тому, що будучи зареєстрованим як фізична особа підприємець та маючи ліцензію служби геодезії, картографії та кадастру АВ № 189353 від 12.01.2007р. та ліцензію серії АВ № 305314 від 31.01.2007р. на проведення землевпорядних робіт, умисно склав завідомо підроблені офіційні документи, а саме проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передав їх замовникам. Так, рішенням 23 сесії 5 скликання Харківської міської ради від 23.10.2008р. № 285\08 було надано дозволи ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,1 га. кожна, згідно пропозицій меж та розмірів земельних ділянок по АДРЕСА_2 , 1-Д, АДРЕСА_3 від 14.10.2008 р. Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин виконавчого комітету Харківської міської ради. В подальшому, 10.11.2008 р. ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 уклали з ФОП ОСОБА_10 договори №№ 337Б\08; 337В\08; 337А\08 на виконання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 , 1-Д, АДРЕСА_3 , надали завдання на виконання робіт та вихідні документи. Фактично, визначені у пропозиціях Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин виконавчого комітету Харківської міської ради від 14.10.2008р. земельні ділянки по АДРЕСА_2 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_3 відповідно до генерального плану м. Харкова є землями загального користування, які з одного боку межують з лісовим масивом, а з іншого з прибудинковою територією житлових будинків по АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 де проходить повітряна лінія 0,4 кв. та її охоронна зона. Через запропоновані земельні ділянки проходить проїзд загального користування. Іншого проїзду до житлових будинків по АДРЕСА_2 не існує, так само не існує можливості перенесення проїзду загального користування у межі охоронної зони повітряної лінії. Складаючи проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність ФОП ОСОБА_10 в порушення ст. ст. 28,50 ЗУ «Про землеустрій», п.1.4; 1.5 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності щодо проведення землевпорядних та землеоціночних робіт, затверджених наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 13.02.2000 №28\18 достовірно знаючи, що земельні ділянки проектуються за рахунок земель загального користування населеного пункту, які не можуть перебувати у приватній власності, не вжив заходів до зупинення робіт, що виконуються з порушенням документації із землеустрою, а навпаки, за наявності об`єктивної можливості діяти відповідно до встановлених вимог чинного законодавства, 13.11.2008р., склав облікові земельні картки, плани зовнішніх меж земельних ділянок, креслення перенесення меж земельних ділянок в натуру, плани меж зон обмежень земельних ділянок, креслення меж землекористувань та контурів угідь, відомості вирахування площ угідь в розрізі земельних ділянок, експлікації земельних угідь, без зазначення відомостей про фактичний проїзд по АДРЕСА_8 , охоронну зону повітряної лінії, відстань від лісового масиву до межі земельних ділянок, що проектується. Складаючи пояснювальні записки до розроблених проектів землеустрою, за наявності достовірних відомостей про неможливість відведення земельних ділянок 14.10.2008р. ФОП ОСОБА_10 зазначив, що відведення земельних ділянок суттєво не вплине на використання суміжних земельних ділянок. В подальшому виготовлені державні акти серії ЯЕ № 443963 на ім`я ОСОБА_13 , ЯЖ № 917304 на ім`я ОСОБА_12 , серії ЯЕ № 492970 на ім`я ОСОБА_14 , були зареєстровані у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю Управління Держкомзему у м. Харкові.

Вказані дії обвинуваченого ОСОБА_10 прокурором кваліфіковані як підроблення приватним підприємцем офіційного документу, який надає певні права за ч.1 ст. 358 КК України.

Суд виправдав обвинуваченого, зазначивши у вироку, що на підставі наданих стороною обвинувачення доказів неможливо дійти висновку поза будь-яких сумнівів, що ОСОБА_10 будучи фізичною особою підприємцем підробив офіційний документ, який надає певні права, тому тлумачив усі сумніви на користь обвинуваченого.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок у зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та постановити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.358 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 800 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Зазначає, що в порушення вимог п.1 ч.3 ст.374 КПК України у мотивувальній частині вироку судом викладено обвинувачення, яке не відповідає формулюванню обвинувачення, що пред`явлене ОСОБА_10 згідно обвинувального акту.

Так, викладена судом першої інстанції у оскаржуваному вироку редакція обвинувачення не містить висновків сторони обвинувачення про: початкове недотримання при розробленні пропозицій меж та розмірів земельних ділянок по вул. Небоженківській 1-Г, 1-Д, АДРЕСА_3 від 14.10.2008 вимог ст. 83 ЗК України, згідно якої землі загального користування населеного пункту не можуть перебувати у приватній власності, Державних будівельних норми України «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» ДБН 360-92 від 17.04.1992 №44 (Пожежні вимоги) згідно яких відстань від меж забудови міських поселень до лісових масивів повинна складати не менш ніж 50 метрів, Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.1997 № 209; фактичну неможливість відведення земельних ділянок згідно пропозицій Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин виконавчого комітету Харківської міської ради від 14.10.2008; відображення ФОП ОСОБА_10 у проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок по АДРЕСА_2 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_3 інформації, яка не відповідає дійсності, що стало підставою їх позитивного погодження та затвердження рішенням 29 сесії 5 скликання Харківської міської ради від 24.12.2008 №359/08; ринкову вартість земельних ділянок по АДРЕСА_2 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_3 на час передачі їх у приватну власність.

Прокурор вказує, що за наявності в матеріалах судової справи доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і свідчення та відкинув інші.

Так, оцінюючи пояснення обвинуваченого під час судового розгляду, суд першої інстанції не взяв до уваги те, що виконання робіт із землеустрою по АДРЕСА_8 розпочато ФОП ОСОБА_10 на замовлення не уповноваженої особи - ОСОБА_15 , який не мав повноважень замовляти роботи із землеустрою від імені ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 .

Прокурор також зазначає, що з показань обвинуваченого слідує, що він мав особисту зацікавленість в отриманні завдань на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання послуг на підставі ліцензії з метою отримання прибутку.

Згідно наявних у матеріалах справи завдань ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 на виконання робіт від 10.11.2008 року, що складені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №266 від 04.03.2004, ФОП ОСОБА_10 під час виконання проектів землеустрою мав визначити наявні обмеження та сервітути. На земельних ділянках по АДРЕСА_2 , 1-Д, АДРЕСА_3 станом на листопад 2008 року такими обмеженнями та сервітутами безпосередньо були вимоги п. 5 Додатку 3.1. (обов`язковий) протипожежні вимоги ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» та проїзд загального користування по АДРЕСА_8 . Однак ФОП ОСОБА_10 , який був розробником документації із землеустрою умисно не відобразив у проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок інформацію про проектування земельних ділянок за рахунок земель загального користування, у тому числі проїзду по АДРЕСА_8 та чітко усвідомлював, що у разі відображення у проектах землеустрою реальної ситуації на місцевості, розроблені ним проекти отримають негативні висновки.

Прокурор вважає, що оцінюючи в нарадчій кімнаті наявні докази та складаючи вирок, суд першої інстанції не мотивовано відкинув встановлені в судовому засіданні факти відсутності у облікових земельних картках, планах зовнішніх меж земельних ділянок, кресленнях перенесеннях меж земельних ділянок в натуру, планах меж зон обмежень земельних ділянок, кресленнях меж землекористувань та контурів угідь, відомостях вирахування площ угідь в розрізі земельних ділянок, експлікації земельних угідь (форма 6-зем) проектів землеустрою, що виготовлені ФОП ОСОБА_10 відомостей про фактичний проїзд по АДРЕСА_8 , охорону зону повітряної лінії 0,4 кВ по АДРЕСА_8 , відстань від лісового масиву до межі земельних ділянок, що проектуються.

Зазначає, що суд не надав оцінку ряду досліджених доказів, які в сукупності доводять, що проектуючи у листопаді 2008 року земельні ділянки по АДРЕСА_2 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_3 та не маючи відомостей про розроблені червоні лінії проїзду загального користування по АДРЕСА_8 , ФОП ОСОБА_10 згідно вимог завдань на проведення робіт із землеустрою мав обов`язок відобразити у проекті землеустрою всю наявну фактичну ситуацію станом на 2008 рік, визначити всі наявні обмеження, сервітути, площі сторонніх землекористувань та їх координати.

Прокурор не погоджується з висновком суду про те, що стороною обвинувачення не надано і не здобуто під час судового розгляду доказів, які б достовірно вказували на підроблення обвинуваченим офіційного документу, який надає певні права та мету скоєння ним інкримінованого правопорушення, а обвинувачення інкриміноване органом досудового слідства в обвинувальному акті від 29.11.2014 року про підроблення приватним підприємцем офіційного документу, який надає певні права, будувалися тільки на обставинах виявлених станом на 2014 рік із застосуванням положень закону який діє на теперішній час без врахування змін у законодавстві які діяли на час виникнення відповідних обставин.

Вказує, що згідно ухвали від 09.09.2015, судом призначено судову земельно-технічну експертизу проектів землеустрою земельних ділянок по АДРЕСА_2 ; 1-Д; 1-Е в м. Харкові (кадастрові номери 6310137200:12:060:0028; 6310137200:12:060:0029; 6310137200:12:060:0030, які розроблені ФОП ОСОБА_10 , при цьому судом першої інстанції самостійно уточненні запитання експертам саме в межах пред`явленого обвинувачення станом на 2008 рік.

Відповідно висновку судової земельно-технічної експертизи №9287/4411 від 13.06.2016, проведеного Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. професора М.С. Бокаріуса за ухвалою суду, підтверджено невідповідність розроблених ФОП ОСОБА_10 проектів землеустрою на земельні ділянки вимогам законодавства у сфері землеустрою чинному на 24.12.2008 року, а саме: ст. 29 Закону України «Про землеустрій», п. 8 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р. № 677, оскільки не містить обов`язкових положень, встановлених завданнями на розробку документації із землеустрою, вихідної земельно-кадастрової інформації та умов відведення земельних ділянок.

Вказує, що отримавши під час судового розгляду зазначений висновок експертизи як додатковий доказ вини обвинуваченого, суд першої інстанції відразу розцінює висновки експертів критично, без перевірки у сукупності із іншими доказами та не наводячи доказів, які їх спростовують, робить свій висновок про повну відповідність проектів землеустрою складених ФОП ОСОБА_10 вимогам законодавства встановленим на 2008 рік.

Просить врахувати, що відповідно до ч. 1 ст. 358 КК України в редакції станом на 2008 рік об`єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують нормальний порядок функціонування установ, підприємств, організацій незалежно від форм власності шляхом збереження передбаченої законом та іншими нормативними актами достовірної інформації в документальному вигляді. Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України полягає у здійсненні підроблення, у тому числі внесення в документ неправдивих даних.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про землеустрій» в редакції на 2008 рік, проект землеустрою це сукупність нормативно-правових, економічних, технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити протягом 5-10 і більше років. Розроблений проект землеустрою надає право зацікавленій особі відповідно до ст. 118 ЗК України одержати безоплатно у власність земельну ділянку із земель державної або комунальної власності, а отже може виступати предметом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.

Неправдиві відомості у розроблених ФОП ОСОБА_10 проектах землеустрою щодо відсутності суттєвого впливу на використання суміжних земельних ділянок внаслідок відведення земельних ділянок, відсутність у проектах землеустрою відомостей про відстань до лісового масиву, обмежень та сервітутів щодо користування землями загального користування м. Харкова, стали підставою для їх позитивного погодження, затвердження та видачі ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 державних актів про право власності на землю.

Як наслідок, відведення земельних ділянок у приватну власність суттєво вплинуло на використання суміжної ділянки лісового масиву рекреаційного призначення - високопожежонебезпечного об`єкту, оскільки згідно координат визначених ФОП ОСОБА_10 вони повністю знаходяться у 30-ти метровій зоні від стіни хвойних багаторічних насаджень. Відсутність такої території створює постійну загрозу для мешканців домоволодінь за адресою: АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 та їх майна під час виникнення верхових пожеж, позбавило можливості працівників лісової охорони та територіальних (місцевих) підрозділів МНС України вільного доступу до ділянок соснового лісового масиву площею 49 га з боку житлової забудови по АДРЕСА_8 та вільного під`їзду спецтехніки, що передбачено Законом України "Про пожежну безпеку".

По-друге, відведення земельних ділянок по АДРЕСА_2 , 1-Д, АДРЕСА_3 , у тому числі за рахунок проїзду загального користування, грубо порушило право мешканців територіальної громади у вільному використанні земель загального користування, а власників домоволодінь за адресою: АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , 6-Б безпосереднього під`їзду до своїх будинків та прибудинкової території.

По-третє, позбавило можливості працівників підприємства електроенергетики під час виконання ними планових і аварійно-відновлювальних робіт вільно під`їжджати спеціальною технікою до об`єктів транспортування електроенергії повітряної лінія 0,4 кВ, забезпечення надійної експлуатації та охорони енергогенеруючих об`єктів і об`єктів передачі електричної енергії, а також безпеки населення, що передбачено Законами України «Про електроенергетику», «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів», Правилами охорони електричних мереж, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України 04.03.1997 року №209, ст.ст. 76, 112 Земельного кодексу України.

Так, як і фабула пред`явленого ОСОБА_10 обвинувачення за ч. 1 ст. 358 КК України, судом першої інстанції у оскаржуваному вироку не в повному обсязі та не дослівно викладені пояснення допитаних у судовому засіданні свідків, які мають істотне значення для висновків суду.

Але навіть з урахуванням цих порушень неможливо без сумнівів сприймати та посилатись на свідчення, що надані в судових засіданнях свідками ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , оскільки ці свідки допитані з численними істотними порушеннями вимог КПК України.

В порушення вимог п. 2 ч. 2 ст. 374 КПК України у вступній частині оскаржуваного вироку судом першої інстанції не зазначено відомостей про вищу освіту обвинуваченого ОСОБА_10 за фахом землевпорядкування та кадастр, трудовий стаж ОСОБА_10 на посадах геодезиста, начальника відділу землеустрою ПП «Приватагросервіс», провідного інженера - землевпорядника ТОВ «Капітель-Буд», що безпосередньо має значення для справи.

Вважає, що під час судового розгляду не спростовано викладених в обвинувальному акті інкримінованих обвинуваченому обставин вчинення ним злочинів, а саме факт спростування доказами того, що в проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд по АДРЕСА_2 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_3 , які розроблені ФОП ОСОБА_10 у листопаді 2008 року відображена повна інформація про землі загального користування по АДРЕСА_8 , за рахунок яких вони проектувались, фактичні обмеження, сервітути з визначенням їх координат.

Підстави передбачені п. 1, 2 ч. 1 ст. 284 КПК України судом першої інстанції у оскаржуваному вироку не наведені, що свідчить про їх відсутність.

У запереченнях на апеляційну скаргу прокурора обвинувачений ОСОБА_10 зазначає, що судом першої інстанції були належним чином досліджені та оцінені наявні по справі докази. Висновки суду повною мірою відповідають обставинам кримінальної справи, а постановлення виправдувального вироку, на думку обвинуваченого, є результатом правильного застосування матеріальних та кримінально-процесуальних норм права.

У свою чергу, доводи апеляційної скарги є лише припущеннями та внутрішніми переконаннями сторони обвинувачення, які не можуть бути підставою для задоволення скарги.

Заслухавши доповідь судді, прокурорів, які підтримали та просили задовольнити апеляційну скаргу з викладених в ній підстав, обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та вважали вирок законним і обґрунтованим, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Із змісту положень ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини,ст. 62 Конституції України,ст.373 КПК України, п.23 Постанови Пленуму ВСУ України № 5 від 29.06.1990 року « Про виконання судами законодавства і постановлення вироку», випливає, що кожна людина має право на справедливий розгляд справи. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Визнаючи ОСОБА_10 , невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України, суд правильно застосував вищезазначені норми. Зміст мотивувальної частини вироку відносно ОСОБА_10 свідчить, що суд дослідив всі докази, надані стороною обвинувачення. Клопотання учасників судового провадження, в тому числі прокурора, були розглянуті, обвинувачений та свідки допитані, документи та інші докази досліджені згідно положень кримінального процесуального закону. Висновки суду про недоведеність в діях ОСОБА_10 наявності складу кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 358 КК України, а саме: підроблення приватним підприємцем офіційного документу, який надає певні права, є вмотивованими та ґрунтуються на даних, які були належним чином перевірені у судовому засіданні та змістовно викладені у вироку місцевого суду.

Із показань обвинуваченого ОСОБА_10 , який був допитаний судом, слідує, що проекти відведення земельних ділянок по АДРЕСА_8 , були виготовлені ним у 2008 році і носили рекомендаційний характер. Розроблені ОСОБА_10 проекти відведення земельних ділянок були погоджені органами земельних ресурсів, органом містобудування та архітектури, пожежної охорони, санітарно-екологічної служби, природоохоронними органами, органом охорони культурної спадщини, які не виявили будь-яких порушень при виконанні проектних робіт. Також, зазначені проекти відведення були перевірені на відповідність технічним умовам органами місцевого самоврядування та архітектури, і лише після цього було прийнято рішення колегіальним органом про можливість виділення запроектованих земельних ділянок.

За своєю суттю проектна документація являє собою лише графічну візуалізацію місцевості, на якій планується відведення земельних ділянок. Тобто, виконуючи проекти відведення, ОСОБА_10 мав у масштабі відтворити розташування об`єктів, предметів місцевості та їхніх меж.

Твердження сторони обвинувачення, що ОСОБА_10 не зазначив у проекті відведення земельних ділянок дороги загального користування, лінії електропередач , її охоронної зони та відстані до суміжних земель, є необгрунтованими, оскільки свідки обвинувачення ОСОБА_17 , ОСОБА_19 , допитані у судовому засіданні, підтвердили, що розроблені ОСОБА_10 проекти відведення земельних ділянок відповідають законодавству, чинному на момент їх виготовлення. Також зазначили, що проекти відведення земельних ділянок виконані у відповідності до норм земельного законодавства та правил землеустрою. Проекти містять графічні зображення фактичної ситуації на місцевості, тобто повністю відображають фактичне розташування шляху загального користування, ліній електромереж, відстаней до суміжних земельних ділянок.

Допитані у судовому засіданні експерти ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , пояснили надані ними висновки, та підтвердили, що при виконанні проектної документації ОСОБА_10 виконав покладенні на нього обов`язки у відповідності до чинного законодавства та склав проекти відведення земельних ділянок з графічним відображенням фактичної ситуації на місцевості.

Крім того, експерти підтвердили, що суміжними із земельними ділянками, що були відведені є землі рекреаційного призначення та запроектовані між ними відстані відповідають вимогам ДБН.

Таким чином, під час судового розгляду встановлено, що в проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд по АДРЕСА_2 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_3 , які розроблені ФОП ОСОБА_10 у листопаді 2008 року відображена повна інформація про землі загального користування по АДРЕСА_8 , за рахунок яких вони проектувались.

Посилання прокурора на те, що розроблений проект землеустрою надає право зацікавленій особі відповідно до ст. 118 ЗК України одержати безоплатно у власність земельну ділянку із земель державної або комунальної власності, а отже може виступати предметом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, не узгоджується із поясненнями експертів у судовому засіданні.

Так, експертами було роз`яснено процедуру відведення земельних ділянок згідно із якою проект відведення, фактично, не є документом. Проект набуває статусу документу лише після його погодження компетентними органами та його затвердження. На будь-якій стадії погодження проекту відведення, можливе внесення змін до проекту або відмова у погодженні проекту у разі наявності порушень земельного законодавства чи то інших нормативно-правових актів.

Свідками та експертами, у судовому засіданні підтверджено, що у 2008 році на момент розробки проектів відведення земельних ділянок не були встановлені червоні лінії по вул. Небоженківській у місті Харкові, що свідчить про те, що ґрунтова дорога, яка перетинає запроектовані земельні ділянки не має фактично визначених меж, а отже може бути перенесена та обмежена при наступному затвердженні генерального плану червоних ліній вулиць м. Харкова.

Таким чином, суд обгрунтовано дійшов висновку, що розробляючи проекти відведення земельних ділянок, ОСОБА_10 здійснив усі необхідні заходи, відобразив усі фактично наявні предмети місцевості та межі у графічному відображенні із дотриманням масштабів, що давало змогу правильно розуміти ситуацію та приймати рішення компетентним органам щодо можливості погодження проекту.

Обвинувачення інкриміноване органом досудового слідства ОСОБА_10 в обвинувальному акті, як підроблення приватним підприємцем офіційного документу, який надає певні права, будувалися фактично на обставинах виявлених станом на 2014рік із застосуванням положень нормативних актів які діють на теперішній час без врахування змін у законодавстві які діяли на час виникнення відповідних обставин.

Доводи прокурора про те, що суд, у вступній частині оскаржуваного вироку не зазначив відомостей про вищу освіту обвинуваченого ОСОБА_10 за фахом землевпорядкування та кадастр, трудовий стаж ОСОБА_10 на посадах геодезиста, начальника відділу землеустрою ПП «Приватагросервіс», провідного інженера - землевпорядника ТОВ «Капітель-Буд», є формальними і суттєво не впливають на правильність висновків суду.

Що стосується тверджень апелянта про те, що під час допиту свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ніби то судом були допущені істотні порушення вимог КПК України, то слід зазначити, що апеляційна скарга не містить конкретних посилань в чому саме допущені такі порушення, а під час перевірки колегією суддів таких доводів прокурора, не вбачається підстав вважати, що судом були суттєво порушені вимоги ст. 352 КПК України.

Колегією суддів перевірялись доводи прокурора, про те, що виконання робіт із землеустрою по вул. Небоженківській м.Харкова розпочато ФОП ОСОБА_10 на замовлення не уповноваженої особи - ОСОБА_15 , який не мав повноважень замовляти роботи із землеустрою від імені ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 .

Встановлено, що згідно договору №337В\08 від 10.11.2008р. укладена угода між ФОП ОСОБА_10 та ОСОБА_12 щодо виконання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_3 , та відповідно укладено договір №337А\08 із ОСОБА_14 на земельну ділянку 1-Г (а.с.184т.2) і договір № 337Б\08 із ОСОБА_13 на земельну ділянку 1-Д (т.2 а.с.193).

Суд першої інстанції вказав про безпідставність посилання сторони обвинувачення на відсутність законних підстав у ФОП ОСОБА_10 на виконання проектів землеустрою громадянам ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . При цьому, суд зазначив, що само по собі відсутність довіреності на ім`я ОСОБА_15 (який є близьким родичем ОСОБА_13 ) та діяв від імені ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 не може братись до уваги, враховуючи положення ст. 337 КПК України.

Прокурор також вказує на те, що відповідно висновку судової земельно-технічної експертизи №9287/4411 від 13.06.2016, проведеного Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. професора М.С. Бокаріуса за ухвалою суду, підтверджено невідповідність розроблених ФОП ОСОБА_10 проектів землеустрою на земельні ділянки вимогам законодавства у сфері землеустрою чинному на 24.12.2008 року, а саме: ст. 29 Закону України «Про землеустрій», п. 8 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р. № 677, оскільки не містить обов`язкових положень, встановлених завданнями на розробку документації із землеустрою, вихідної земельно-кадастрової інформації та умов відведення земельних ділянок.

Судом першої інстанції, були досліджені висновки вищезгаданої судової земельно-технічної експертизи №9287/4411 від 13.06.2016, та обгрунтовано зазначено, що невідповідність розроблених ФОП ОСОБА_10 проектів землеустрою на земельні ділянки вимогам законодавства у сфері землеустрою станом на 24.12.2008 року, полягає у порушенні послідовності у зібранні документів, а це не є такими порушеннями які б могли бути розцінені як «умисно складені, завідомо підроблені офіційні документи» у розумінні інкримінованої обвинуваченому статті кримінального закону.

Твердження прокурора, що ОСОБА_10 мав особисту зацікавленість в отриманні завдань на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання послуг на підставі ліцензії з метою отримання прибутку, є некоректним, оскільки статус фізичної особи підприємця, який мав обвинувачений, засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю, а саме: самостійною, ініціативною, систематичною,на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється як з метою досягнення економічних та соціальних результатів, так із метою одержання прибутку. Таке право закріплене в ст. 42 Конституції України, ст. 50 Цивільного кодексу України та ст. 42 Господарчого кодексу України.

За змістом ст.373 КК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.п.1,2 ч.1 ст.284 КПК України.

За приписами ст.17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Судом досліджено всі докази, які надані стороною обвинувачення. Проаналізувавши досліджені докази та надавши їм належну оцінку, суд вірно дійшов висновку про виправдання обвинуваченого. Інших доказів, які б підтвердили пред`явлене ОСОБА_10 обвинувачення як органами досудового розслідування, так і судом не здобуто і така можливість вичерпана.

Колегія суддів вважає, що виправдувальний вирок судом постановлено відповідно до вимог закону, він є законним, обґрунтованим і належним чином вмотивованим. Рішення суду ухвалене на підставі об`єктивно та повно з`ясованих обставин.

Доводи апелянта про незаконність рішення суду через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та в результаті істотних порушень вимог кримінального процесуального закону є необґрунтованими, тому апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Вирок Ленінського районного суду м.Харкова від 26 грудня 2016 року у відношенні ОСОБА_10 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_5