Ухвала

від 10.07.2018 по справі 642/10569/14-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 липня 2018 року

м. Київ

справа № 642/10569/14-к

провадження № 51-3497км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні у судах першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 23 травня 2017 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014220110000055, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця сел. Рогань Харківського району Харківської області, мешканця АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 Кримінального кодексу України (далі КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2016 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 358 КК у зв`язку з недоведеністю його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 23 травня 2017 року вирок щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.

Органами досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у підробленні приватним підприємцем офіційного документу, який надає певні права.

Так, ОСОБА_6 будучи зареєстрованим як фізична особа підприємець та маючи ліцензію служби геодезії, картографії та кадастру АВ №189353 від 12.01.2007р. та ліцензію АВ № 305314 від 31.01.2007р. на проведення землевпорядних робіт, умисно склав завідомо підроблені офіційні документи, а саме проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передав їх замовникам. Так, рішенням 23 сесії 5 скликання Харківської міської ради від 23.10.2008р. № 285\08 було надано дозволи ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,1 га. кожна, згідно пропозицій меж та розмірів земельних ділянок по АДРЕСА_2 , 1-Д, АДРЕСА_3 від 14.10.2008 р. Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин виконавчого комітету Харківської міської ради. В подальшому, 10.11.2008 р. ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 уклали з ФОП ОСОБА_6 договори №№ 337Б\08; 337В\08; 337А\08 на виконання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 , 1-Д, АДРЕСА_3 , надали завдання на виконання робіт та вихідні документи. Фактично, визначені у пропозиціях Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин виконавчого комітету Харківської міської ради від 14.10.2008р. земельні ділянки по АДРЕСА_2 , 1-Д, АДРЕСА_3 відповідно до генерального плану м. Харкова є землями загального користування, які з одного боку межують з лісовим масивом, а з іншого з прибудинковою територією житлових будинків по АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 де проходить повітряна лінія 0,4 кв. та її охоронна зона. Через запропоновані земельні ділянки проходить проїзд загального користування. Іншого проїзду до житлових будинків по АДРЕСА_2 не існує, так само не існує можливості перенесення проїзду загального користування у межі охоронної зони повітряної лінії. Складаючи проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність ФОП ОСОБА_6 в порушення ст. ст. 28,50 ЗУ «Про землеустрій», п.1.4; 1.5 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності щодо проведення землевпорядних та земле оціночних робіт, затверджених наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 13.02.2000 №28\18 достовірно знаючи, що земельні ділянки проектуються за рахунок земель загального користування населеного пункту, які не можуть перебувати у приватній власності, не вжив заходів до зупинення робіт, що виконуються з порушенням документації із землеустрою, а навпаки, за наявності об`єктивної можливості діяти відповідно до встановлених вимог чинного законодавства 13.11.2008р. склав облікові земельні картки, плани зовнішніх меж земельних ділянок, креслення перенесення меж земельних ділянок в натуру, плани меж зон обмежень земельних ділянок, креслення меж землекористувань та контурів угідь, відомості вирахування площ угідь в розрізі земельних ділянок, експлікації земельних угідь, без зазначення відомостей про фактичний проїзд по АДРЕСА_7 , охорону зону повітряної лінії, відстань від лісового масиву до межі земельних ділянок, що проектується. Складаючи пояснювальні записки до розроблених проектів землеустрою, за наявності достовірних відомостей про неможливість відведення земельних ділянок 14.10.2008р. ФОП ОСОБА_6 зазначив, що відведення земельних ділянок суттєво не вплине на використання суміжних земельних ділянок. В подальшому виготовлені державні акти серії ЯЕ № 443963 на ім`я ОСОБА_8 , серії ЯЖ №917304 на ім`я ОСОБА_7 , серії ЯЕ № 492970 на ім`я ОСОБА_9 , які зареєстровані у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю Управління Держкомзему у м. Харкові.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі зі змінами прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушеннями кримінального процесуального закону. Стверджує про невідповідність вироку та ухвали вимогам статей 370, 374, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК). Вказує, що усупереч вимогам ст. 94 КПК суд першої інстанції відкинув одні докази та надав необґрунтовану оцінку іншим, внаслідок чого безпідставно виправдав ОСОБА_6 , не навівши мотивів, з яких відкинув докази обвинувачення. Вважає, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою істотні порушення кримінального процесуального закону, не зазначивши підстав, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Позиції інших учасників судового провадження

У поданих запереченнях виправданий ОСОБА_6 стверджує, що в основу постановлених щодо нього судових рішень покладено належні, достатні, допустимі докази.

Прокурор у судовому засіданні не підтримав доводи касаційної скарги, просив ухвалу апеляційного суду залишити без зміни, а касаційну скаргу без задоволення.

Мотиви Суд

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

У відповідності до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 374 КПК передбачено, що мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, пред`явленого особі й визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку має бути викладено результати дослідження, аналізу й оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту, в тому числі й поданих у судовому засіданні.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченогоє склад кримінального правопорушення.

Згідно зі ст. 62 Конституції України, положень ст. 17 КПК, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь.

Суд касаційної інстанції не перевіряє судові рішення на предмет неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, натомість при перегляді судових рішень виходить з фактичних обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до змісту ст. 92 КПК обов`язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в даному кримінальному провадженні зроблено не було. Як видно з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції зі свого боку забезпечив сторонам усі можливості для реалізації своїх прав у судовому засіданні в рамках кримінального процесуального закону.

З матеріалів кримінального провадження видно, що суд першої інстанції, встановивши, що органом досудового розслідування не надано належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_6 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, і таких доказів не здобуто під час судового слідства, виправдав останнього за ч. 1 ст. 358 КК.

При цьому, виправдовуючи ОСОБА_6 , суд зробив ґрунтовний аналіз доказів, що були надані стороною обвинувачення та мотивував свої висновки щодо кожного окремого доказу.

Так, свідки обвинувачення ОСОБА_10 заступник начальника управління архітектури та ОСОБА_11 начальник архітектурного відділу Ленінського району допитані у судовому засіданні, підтвердили, що розроблені ОСОБА_6 проекти відведення земельних ділянок відповідають законодавству, чинному на момент їх виготовлення. Також зазначили, що проекти відведення земельних ділянок виконані у відповідності до норм земельного законодавства та правил землеустрою. Проекти містять графічні зображення фактичної ситуації на місцевості, тобто повністю відображають фактичне розташування шляху загального користування, ліній електромереж, відстаней до суміжних земельних ділянок.

Допитані у судовому засіданні експерти ОСОБА_12 та ОСОБА_13 пояснили надані ними висновки, та підтвердили, що при виконанні проектної документації ОСОБА_6 виконав покладенні на нього обов`язки у відповідності до чинного законодавства та склав проекти відведення земельних ділянок з графічним відображенням фактичної ситуації на місцевості.

Крім того, експерти підтвердили, що суміжними із земельними ділянками, що були відведені, є землі рекреаційного призначення та запроектовані між ними відстані відповідають вимогам ДБН.

Таким чином, під час судового розгляду встановлено, що в проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд по АДРЕСА_2 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_3 , які розроблені ФОП ОСОБА_6 у листопаді 2008 року, відображена повна інформація про землі загального користування по Небоженківській у м. Харкові, за рахунок яких вони проектувались.

Крім того, судом встановлено, що розроблений проект землеустрою надає право зацікавленій особі відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України одержати безоплатно у власність земельну ділянку із земель державної або комунальної власності. Проект відведення набуває статусу документу та може виступати предметом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, лише після його погодження компетентними органами та його затвердження. На будь-якій стадії погодження проекту відведення, можливе внесення змін до проекту або відмова у погодженні проекту у разі наявності порушень земельного законодавства чи то інших нормативно-правових актів.

Не погодившись з рішенням суду, прокурор оскаржив вирок в апеляційному порядку.

Суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими доводи прокурора відносно незаконності виправдувального вироку, оскільки перевіркою матеріалів кримінального провадження встановив, що показаннями свідків, допитаних судом, та письмовими доказами, наданими прокурором та дослідженими в судовому засіданні, поза розумним сумнівом не підтверджується, що ОСОБА_6 вчинив підроблення приватним підприємцем офіційного документу, який надає певні права.

Таким чином, суд згідно зі ст. 94 КПК повно та всебічно дослідив усі докази, дав їм оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку. На підставі досліджених доказів, суд дійшов висновку, що допустимими та достатніми доказами не доведено наявність в діях ОСОБА_6 складу інкримінованого злочину.

За наведених обставин, суд апеляційної інстанції визнав дії ОСОБА_6 такими, що не містять складу злочину. Таким чином апеляційний суд дійшов правильного висновку про необхідність залишити виправдувальний вирок відносно виправданого без змін.

Суд касаційної інстанції визнає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що доказами у даному кримінальному провадженні, як кожним окремо, так і в сукупності, не доведено, що ОСОБА_6 за обставин, які були зазначені в обвинувальному акті, вчинив підроблення приватним підприємцем офіційного документу, який надає певні права.

При розгляді кримінального провадження апеляційний суд навів у своєму рішенні суть доводів апеляційної скарги прокурора, ретельно їх перевірив, проаналізував і дав на них переконливі відповіді. Крім того, виклав аналіз доказів і навів детальні мотиви прийнятого рішення, спростувавши твердження сторони обвинувачення щодо безпідставності виправдання ОСОБА_6 та наявності істотних порушень вимог кримінального процесуального закону.

Ухвала апеляційного суду є достатньо мотивованою та в повній мірі відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, які би тягли за собою безумовне скасування судових рішень, суд касаційної інстанції не вбачає.

Керуючись статтями 433, 434, 436 438, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфа 3 розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 23 травня 2017 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні у судах першої та апеляційної інстанцій, без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3