Ухвала

від 06.06.2017 по справі 128/2977/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/2977/14-ц Провадження № 22-ц/772/1605/2017Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1 Категорія 27Доповідач Міхасішин І. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючого: Міхасішина І.В.

Суддів: Войтка Ю.Б., Стадника І.М.

За участю секретаря: Безрученко Н.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 17 березня 2016 року у справі за позовом Вінницького регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державної спеціалізованої фінансової установи Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по сплаті кредиту, відсотків за користування кредитом та пені згідно кредитного договору №05/09 від 22.09.2009 року,

встановила:

В червні 2014 Вінницьке регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи Державний фонд сприяння молодіжному будівництву звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по сплаті кредиту, відсотків за користування кредитом та пені згідно з кредитним договором №05/09 від 22.09.2009 року.

Ухвалою суду від 17.09.2015 року до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача залучено Державну спеціалізовану фінансову установу Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву .

Позовні вимоги обґрунтовували тим, що між Вінницьким регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву , Державною спеціалізованою фінансовою установою Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву та ОСОБА_2 22.09.2009 року було укладено кредитний договір №05/09, предметом якого є надання довгострокового пільгового кредиту у сумі 260265, 00 грн. на будівництво житла, за рахунок коштів статутного капіталу Фонду з відсотковою ставкою 14% річних, затвердженого рішенням правління Фонду від 10.08.2009 року, строком повернення 115 кварталів, починаючи з дати укладення кредитного договору, а відповідач зобов'язався з дати зарахування коштів кредиту на особистий рахунок в банку - агенті, протягом кожного кварталу, але не пізніше останнього робочого дня звітного кварталу, сплачувати на рахунок Вінницького регіонального управління Фонду, суми коштів, що визначені у розрахунку розміру щоквартальних платежів до Кредитного договору до повного виконання зобов'язань за цим Договором (п. 4.2.3. Кредитного договору).

Однак, в порушення зазначених положень Кредитного договору відповідач зобов'язання за Кредитним договором не виконує взагалі, погашення кредиту і відсотків за користування кредитом з його боку не відбувається, в зв'язку з чим Державі в особі Фонду та Вінницького регіонального управління Фонду продовжують наноситись збитки, наростає пеня.

Виходячи з чого, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по кредиту в сумі 286519 грн. 15 коп., який складається з суми заборгованості по тілу кредиту в сумі 42564 грн. 65 коп., відсотків за користування кредитом в сумі 148760 грн. 31 коп. та пені за прострочення платежів по кредиту в сумі 95194 грн. 19 коп.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 17 березня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Вінницького регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи Державний фонд сприяння молодіжному будівництву заборгованість по кредиту в сумі 286519 грн. 15 коп., який складається з суми заборгованості по тілу кредиту в сумі 42564 грн. 65 коп., відсотків за користування кредитом в сумі 148760 грн. 31 коп. та пені за прострочення платежів по кредиту в сумі 95194 грн. 19 коп.

Судові витрати віднесено на рахунок держави.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених вимог дійшла висновку, що скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

По справі встановлено, що 22.09.2009 року між Вінницьким регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву , Державною спеціалізованою фінансовою установою Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №05/09, предметом якого є надання довгострокового пільгового кредиту у сумі 260265, 00 грн. з відсотковою ставкою 14% річних на будівництво житла за адресою: Вінницька область Вінницький район, с. Агрономічне, вул. Мічуріна, 30кв ж/б з вбудованими офісними приміщеннями кв. №4 строком повернення 115 кварталів, починаючи з дати укладення кредитного договору (т. 1 а.с.4 - 11).

В зв'язку з підписанням кредитного договору від 22.09.2009 року № 05/09 відповідач взяв на себе зобов'язання:

- з дати зарахування коштів кредиту на особистий рахунок в банку - агенті, протягом кожного кварталу, але не пізніше останнього робочого дня звітного кварталу, сплачувати на рахунок Вінницького регіонального управління Фонду, суми коштів, що визначені у розрахунку розміру щоквартальних платежів до Кредитного договору до повного виконання зобов'язань за цим Договором (п. 4.2.3. Кредитного договору).

Однак, в порушення зазначених положень Кредитного договору відповідач зобов'язання за Кредитним договором не виконує взагалі, в зв'язку з чим Державі в особі Фонду та Вінницького регіонального управління Фонду продовжують наноситись збитки, наростає пеня.

З цього приводу відповідачу ОСОБА_2 була направлена претензія від 18.04.2014 року за № 450 з вимогою погасити усю суму заборгованості по кредиту, яка станом на 17.04.2014 року становила 28 986,65 грн., відсотки за користування кредитом в сумі 114 951,14 грн. та пеня у розмірі 0,5 відсотка суми зобов'язань за кредитом, строк виконання яких настав, за кожний день прострочення, на день проведення розрахунку в сумі 80 623,47 грн, що в сумі складає 224 561,26 грн. ( т. 1 а.с. 18 - 22).

Вимоги, викладені в претензії відповідач ОСОБА_2 не виконав.

Станом на 14.03.2016 року заборгованість по кредитному договору складає 286519 грн. 15 коп., з яких заборгованість по тілу кредиту в сумі 42564 грн. 65 коп., відсотки за користування кредитом в сумі 148760 грн. 31 коп. та пеня за прострочення платежів по кредиту в сумі 95194 грн. 19 коп. (т. 2 а.с. 100).

08.04.2015 року відповідач був мобілізований на військову службу, та відповідно до довідки В/Ч польова пошта В4126 від 09.11.2015 року №276 перебував на військовій службі у військовій частині - польова пошта В4126, яка входить до складу сил , що залучаються та беруть участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей з 08 квітня по 12 червня та 12 серпня по 06 листопада 2015 року (т. 2 а.с.96, 97).

Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, у строк, встановлений у зобов'язанні. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_2 за період з квітня по червень , з липня по вересень та з жовтня по грудень 2015 року відсотки за користування кредитом та пеня не нараховувались , а остаточний розрахунок заборгованості було проведено з урахуванням строку позовної давності стягнення пені та положень ст. 14 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей (т.2 а.с. 98-100).

Посилання відповідача на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 березня 2016 року у справі № 127/26800/15-ц, яким розірвано кредитний договір №05/09 від 22.09.2009 року, укладений між ОСОБА_2 і Вінницьким регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву , Державною спеціалізованою фінансовою установою Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву , стягнуто з ОСОБА_2 на користь Державною спеціалізованої фінансової установи Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву заборгованість за кредитним договором станом на 25.01.2016 року в розмірі 205732 грн. тіла кредиту не спростовують висновків суду.

Так, зазначеним рішенням було стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість по тілу кредиту за кредитним договором №05/09 від 22.09.2009 року станом на 25.01.2016 в розмірі 205732 грн., тобто частину від загальної суми тіла кредиту за кредитним договором, яка становила 260265, 00 грн., тоді як позовні вимоги , згідно із заявою про зменшення позовних вимог у даній справі стосуються періоду станом на 14.03.2016 року в розмірі 42 564, 65 грн.

Також доводи відповідача, що нестягнення відсотків та пені у справі № 127/26800/15-ц у зв'язку з тим, що відповідач був мобілізований, є обставиною, що не підлягає доказуванню і підставою для відмови у задоволенні позову у цій частині є помилковими, оскільки за нормами Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей пільги військовослужбовцям щодо нарахування відсотків та пені за кредитними договорами надаються на період з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, і нарахування відсотків і пені за договором було проведено з урахуванням цих норм.

Як встановлено судом, при розгляді справи № 127/26800/15-ц представник Вінницького регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву , Державної спеціалізованої фінансової установи Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву зменшив позовні вимоги і просив стягнути лише заборгованість по тілу кредиту, без врахування відсотків і пені за період з 11.12.2015 року по 25.01.2016 року.

Зменшення розміру позовних вимог (ч.2 ст. 31 ЦПК України) не є відмовою від позовних вимог в розумінні ч. 3 ст. 205 ЦПК України, яка має бути прийнята судом і не має преюдиційного значення при вирішенні цих позовних вимог.

Суд першої інстанції повно та всебічно дослідивши обставини, надавши належну оцінку наявним у справі доказам дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи наведене, керуючись, ст. ст. 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 17 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ ОСОБА_3

Судді: /підпис/ ОСОБА_4

/підпис/ ОСОБА_5

Згідно з оригіналом: