Ухвала

від 07.06.2017 по справі 192/379/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/614/17 Справа № 192/379/17 Слідчий суддя - ОСОБА_1 Суддя-доповідач - ОСОБА_2

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді-доповідача ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5

представників третіх осіб ОСОБА_6 , ОСОБА_7

слідчого ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника третьої особи щодо майна якої вирішується питання про арешт адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрій Придніпров`я» на ухвалу слідчого судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2017 року про відмову в накладенні арешту на майно, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2017 року відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Солонянського відділення ДВП ГУНП України, погоджене з прокурором про арешт майна, а саме земельних ділянок, зазначених в клопотанні слідчого та оскаржуваній ухвалі, шляхом заборони будь-які дії з вищезазначеними земельними ділянками юридичним та фізичним особам, окрім ТОВ «Аграрій Придніпров`я» на час проведення досудового розслідування.

В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя зазначив, що ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2017 року клопотання слідчого про арешт майна повернуто прокурору для виконання вимог ст. 171 КПК України протягом 72 год. з дня отримання ухвали. Разом з тим, слідчим подано клопотання про арешт майна 05 травня 2017 року, тоді, як копію ухвали отримано 28 квітня 2017 року, що вбачається з супровідного листа, при цьому слідчим жодним чином не усунено недоліки викладені в ухвалі апеляційного суду, оскільки слідчим подане таке ж саме клопотання, яке подавалось раніше, тобто не зазначено для встановлення яких саме обставин скоєння кримінального правопорушення мають значення зазначені земельні ділянки та не зазначено підстави для накладення арешту, а зазначено лише мету.

У зв`язку з чим, слідчий суддя вважає, що клопотання не оформлено належним чином і викладені в ньому обставини не дають підстав для висновку про задоволення клопотання, тому в задоволенні клопотання слід відмовити.

В апеляційній скарзі представник третьої особи просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого та накласти арешт на земельні ділянки.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що ТОВ «Аграрій Придніпров`я» подав заяву про вчинення злочину, в якій зазначив осіб, які шляхом підроблення документів розірвали договори між даним ТОВ та власниками земельних паїв, які перебувають у законному володінні ТОВ «Аграрій Придніпров`я». На думку апелянта, вказані земельні ділянки є речовими доказами у кримінальному провадженні, тому для встановлення фактичних обставин кримінального провадження та з метою збереження майбутнього врожаю 2017 року, апелянт просить накласти арешт на вказані земельні ділянки. Вважає, безпідставними висновки суду щодо порушення строку подачі нового клопотання про арешт майна, оскільки клопотання було повернуто прокурору, а після отримання клопотання і ухвали апеляційного суду слідчим, останній з дотриманням строку звернувся до слідчого судді з новим клопотанням.

Заслухавши суддю-доповідача, думку апелянта та думку слідчого, які підтримав апеляційну скаргу та, з підстав зазначених в скарзі, просили її задовольнити, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Так, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

З наданих матеріалів вбачається, що ухвалою апеляційного суду від 10.04.2017 року клопотання слідчого про накладення арешту на земельні ділянки, повернуто в порядку ч. 4 ст. 172 КПК України, для усунення виявленої невідповідності вимогам ст. 171 КПК України, протягом 72 годин.

Перевіркою матеріалів встановлено, що висновки слідчого судді щодо порушення слідчим 72-годинного строку, є обґрунтованими, оскільки копія ухвали апеляційного суду від 10.04.2017 р. надійшла до Солонянського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області 28.04.2017 р, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції на супровідному листі /а.п. 77/, відповідно останній день строку звернення з клопотанням закінчився 03.05.2017р., при цьому клопотання слідчого датовано та направлено до суду 05.05.2017 р.

Крім того, з клопотання слідчого про накладення арешту на майно, вбачається, що воно містить посилання на кримінальний процесуальний закону (ст.ст. 167, 170 КПК України), в редакції закону, який втратив чинність на день звернення з таким клопотанням.

З наданих матеріалів провадження вбачається, що клопотання слідчого містить вимогу про накладення арешту на земельні ділянки, які перебувають у законному володінні та користуванні інших юридичним осіб і які не є предметом злочинного посягання в даному кримінального провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що клопотання слідчого та доводи апеляційної скарги представника третьої особи щодо майна якої вирішується питання про арешт, на даному етапі досудового розслідування не є обґрунтованими, у зв`язку з чим не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 170-173, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника третьої особи щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_6 , залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2017 року про відмову в накладенні арешту на майно, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4