Ухвала

від 08.06.2017 по справі 826/8891/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8891/16 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

08 червня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Кузик М.А.

пр-к апелянта Яковенко О.В.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Громадської організації Самооборона Одеси на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом Громадської організації Самооборона Одеси до Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс про зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ :

Позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс , у якому просив зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфокс" надати відповідь на запит на отримання публічної інформації за № 21/04 від 13.04.2016, в якій надати засвідчені копії рішень уповноважених органів (загальних зборів, виконавчого органу тощо), які передбачають умови та порядок припинення водовідведення (тампонування) споживачів (громадян).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 квітня 2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 13.04.2016 Громадська організація "Самооборона Одеси" звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" із запитом на отримання публічної інформації, в якому просила надати копії рішень уповноважених органів (загальних зборів, виконавчого органу тощо), які передбачають підстави, умови та порядок припинення водовідведення (тампонування) споживачів (громадян).

За наслідками розгляду даного запиту ТОВ "Інфокс" листом від 25.04.2016 № 206-ж відмовила у наданні запитуваних документів.

Позивач, не погоджуючись із наданою відповіддю, звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було обґрунтовано відмовлено у задоволенні даного запиту позивача.

Колегія суддів не може не погодитися з таким висновком суду першої інстанції, та надаючи правову оцінку встановленим в справі обставинам та фактам, звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України Про доступ до публічної інформації .

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України Про доступ до публічної інформації від 13 січня 2011 року №2939-VI ( надалі - Закон №2939) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Право на доступ до публічної інформації гарантується відповідно до статті 3 Закону України Про доступ до публічної інформації обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону № 2939 розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків.

4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Також, доступ до публічної інформації забезпечується обов'язком розпорядника інформації надавати інформацію за запитами на інформацію. Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України Про доступ публічної інформації запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

Відповідно до статті 19 Закону Про доступ до публічної інформації запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Письмовий запит подається в довільній формі.

Запит на інформацію має містити:1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є;2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію особа може подавати запит шляхом заповнення відповідних форм запитів на інформацію, які можна отримати в розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Інфокс" філія "Інфоксводоканал" займає домінуюче положення на ринку надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення в м. Одеса та Одеській області та є розпорядником інформації щодо умов надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення та цін на них.

У запиті ГО "Самооборона Одеси" просить надати копії рішень уповноважених органів (загальних зборів, виконавчого органу тощо), які передбачають підстави, умови та порядок припинення водовідведення (тампонування) споживачів (громадян).

Представник апелянта зазначав, що підставою для звернення із вказаним запитом стали звернення окремих громадян до позивача про порушення вимог у сфері водопостачання та водовідведення, зокрема, щодо припинення водовідведення за допомогою системи припинення водовідведення споживачів "Кріт".

Наразі, у відповіді на інформаційний запит відповідач повідомив, що є розпорядником інформації лише щодо умов надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.

Також, зазначав, що у правовідносинах із споживачами, що регулюються ст.24 Закону України Про житлово-комунальні послуги не є стороною, оскільки ці положення стосуються прав та обов'язків балансоутримувача.

Наразі, відповідь містить роз'яснення щодо прав, обов'язків та відповідальності споживачів у разі порушення умов договору на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.

Згідно із ст. 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до статті 2 Закону України Про захист персональних даних до персональних даних віднесені відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Статтею 14 зазначеного Закону передбачено, що поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина друга).

Відповідно до статті 11 Закону України Про інформацію інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (частина друга). Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження (частина третя).

Згідно ст.20 Закону України Про інформацію за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Статтею 21 зазначеного Закону передбачено, що інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація (частина перша). Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. Відносини, пов'язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом (частина друга).

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 30.10.97 р. N 5-зп у справі щодо офіційного тлумачення статей 3, 23, 31, 47, 48 Закону України Про інформацію та статті 12 Закону України Про прокуратуру частину четверту статті 23 Закону України Про інформацію треба розуміти так, що забороняється не лише збирання, а й зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її попередньої згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав та свобод людини. До конфіденційної інформації, зокрема, належать свідчення про особу (освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, дата і місце народження, майновий стан та інші персональні дані);

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 20.01.2012 р. N 2-рп/2012 у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України в аспекті конституційного подання положення частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України слід розуміти так:

- інформацією про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов'язані з особою та членами її сім'ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною;

- збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Запитувані документи можуть містити як інформацію з обмеженим доступом так і інформацію з доступом загального характеру.

Крім того, відповідно до частини 7 статті 6 вказаного Закону України Про інформацію обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Тобто, якщо запит на отримання публічної інформації містить вимогу надати документ, що містить інформацію з обмеженим доступом (в тому числі, конфіденційну інформацію), відповідач як суб'єкт владних повноважень зобов'язаний згідно ч.7 ст. 6 Закону надати інформацію, доступ до якої не обмежений, якщо в цілому документ, що містить запитувану інформацію, наданий бути не може.

Враховуючи, що надання органом державної влади публічної інформації, яка є конфіденційною пов'язано з втручанням в особисте життя особи, щодо якої така інформація розповсюджується, тому при вирішенні питання про надання інформації він повинен враховувати зазначені обставини.

Наразі, із запиту не вбачається яка саме інформація викликала інтерес позивача, оскільки він просить надати не інформацію, а документи, що можуть містити в собі різні види інформації.

Позивач не окреслив обсяг інформації, яку він бажав отримати із запитуваних документів.

Натомість, вказані документи можуть стосуватися окремих споживачів послуг та містити відповідну інформацію про фізичних осіб, поширення якої може порушити їх права та інтереси, поширення персональних даних допускається лише за згодою суб'єкта персональних даних, містити іншу інформацію з обмеженим доступом (в тому числі, конфіденційну інформацію).

Таким чином, колегія суддів вважає, що отримавши запит від позивача, відповідач у відповідності до вимог Закону та в межах своєї компетенції надав на запит позивача повну та вичерпну інформацію щодо нормативно-правових актів, якими регулюються порушені позивачем у запиті питання.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції щодо правомірності дій відповідача.

Судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, в зв'язку з чим суд апеляційної інстанції не вбачає підстав до його скасування .

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Громадської організації Самооборона Одеси залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 квітня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 09.06.2017.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.