Ухвала

від 30.05.2017 по справі 826/9312/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

Іменем України

"30" травня 2017 р. м. Київ № К/800/33520/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Бухтіярової І.О., Веденяпіна О.А., секретар судового засідання - Іванов Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуКовельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області та особи, яка приєдналась до касаційної скарги - в.о. прокурора Волинської області на постановуОкружного адміністративного суду м. Києва від 30.04.2015 та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2015 у справі №826/9312/14 за позовомКовельського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області доДержавного підприємства Українська геологічна компанія третя особаПівнічне державне регіональне геологічне підприємство Північгеологія простягнення заборгованості,- ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.04.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2015, відмовлено у задоволенні позову Ковельського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про стягнення з Державного підприємства Українська геологічна компанія заборгованості у розмірі 26501,73 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В.о. прокурора Волинської області приєднався до даної касаційної скарги позивача.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача та прокурора, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведення камеральних перевірок з податку на прибуток за 2012-2013 р.р. платника податку - Ковельської геологорозвідувальної експедиції ПДРГП Північгеологія , які оформлені актами від 20.11.2013 №535/15-25787900 та від 10.12.2013 №576/15-25787900, були прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.12.2013 №0008131502 про нарахування Ковельській геологорозвідувальній експедиції ПДРГП Північгеологія (штрафу в розмірі 7559,07 грн. та від 25.12.2013 №0008511502 про нарахування Ковельській геологорозвідувальній експедиції ПДРГП Північгеологія штрафу в розмірі 5559,07 грн.

Внаслідок оскарження ДП Українська геологічна компанія в судовому порядку названих податкових повідомлень-рішень, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.10.2014 у справі № 826/11665/14 відмовлено у задоволенні позову з підстав подання позовної заяви до суду неналежною особою, оскільки в 2010 році наказом ПДРГП Північгеологія від 04.03.2010 №25 Ковельську геологорозвідувальну експедицію з 09.03.2010 ліквідовано як відокремлений структурний підрозділ ПДРГП Північгеологія та переведено в підпорядкування до Рівенської геологічної експедиції - відокремленого структурного підрозділу ПДРГП Північгеологія .

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.10.2011 №1100-р Про реорганізацію Північного державного регіонального геологічного підприємства Північгеологія та наказу Державної служби геології та надр України від 16.11.2011 №153 Про реорганізацію Північного державного регіонального геологічного підприємства Північгеологія , вирішено реорганізувати Північного державного регіонального геологічного підприємства Північгеологія та 02.02.2012 шляхом виділу створити нову юридичну особу - Державне підприємство Українська геологічна компанія , яке буде правонаступником прав та обов'язків Північного державного регіонального геологічного підприємства Північгеологія , зокрема, заборгованості за податковими зобов'язаннями перед державою, згідно з розподільчим балансом.

Наказом Північного державного регіонального геологічного підприємства Північгеологія від 25.01.2012 №04 на виконання наказу Державної служби геології та надр України від 16.11.2011 №153 Про реорганізацію Північного державного регіонального геологічного підприємства Північгеологія прийнято рішення про:

- введення з 01.02.2012 в пряме підпорядкування ПДРГП Північгеологія певних відокремлених структурних підрозділів, в тому числі Ковельську геологорозвідувальну експедицію в повному особовому складі, без істотних змін умов праці, режиму роботи та оплати праці працівників;

- передачу з 01.02.2012 до ПДРГП Північгеологія майна відокремлених структурних підрозділів, в тому числі Ковельської геологорозвідувальної експедиції;

- виділення з 02.02.2012 зі складу ПДРГП Північгеологія та передачу у підпорядкування ДП Українська геологічна компанія певних підрозділів, в тому числі Ковельську геологорозвідувальну експедицію в повному особовому складі, без істотних змін умов праці, режиму роботи та оплати праці працівників;

- передачу з 02.02.2012 за актом приймання-передачі майна, активів і пасивів зі складу ПДРГП Північгеологія до ДП Українська геологічна компанія згідно з розподільчим балансом.

Відповідно до розподільчого балансу на 01.02.2012, складеного на виконання наказу Державної служби геології та надр України від 16.11.2011 №153 та затвердженого Головою Державної служби геології та надр України 07.02.2012, до новоствореної юридичної особи ДП Українська геологічна компанія перейшли всі поточні зобов'язання за розрахунками з бюджетом (у тому числі заборгованість Ковельської геологорозвідувальної експедиції з податку на прибуток за 4-й квартал 2011 року в сумі 83787 грн.), а також дебіторська та кредиторська заборгованість, яка виникла за період господарської діяльності ПДРГП Північгеологія та його відокремлених підрозділів до 2012 року. Відповідні майно, активи та пасиви, згідно розподільчого балансу, були передані відповідачу від ПДРГП Північгеологія на підставі акта приймання-передачі від 09.02.2012.

При цьому, наказом ПДРГП Північгеологія від 03.02.2012 №05 закрито відокремлені структурні підрозділи з 03.02.2012 та переведено в пряме підпорядкування ПДРГП Північгеологія відповідні структурні підрозділи, в тому числі Ковельську геологорозвідувальну експедицію.

Наказом ПДРГП Північгеологія від 03.02.2012 за №07 закрито Ковельську геологорозвідувальну експедицію.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно ПДРГП Північгеологія (ідентифікаційний код 25398506, місцезнаходження: м. Київ, провул. Геофізиків, буд. 10) станом на 21.01.2015 та інформації з Єдиного державного реєстру станом на 25.02.2015 відомості про припинення зазначеного підприємства відсутні, статус відомостей підтверджено .

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до витягу з облікової картки Ковельської геологорозвідувальної експедиції ПДРГП Північгеологія з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності станом на 31.12.2014 у названого відокремленого підрозділу ПДРГП Північгеологія обліковується непогашена сума пені в розмірі 13383,59 грн., що була нарахована відповідно до ст. 129 ПК України за несвоєчасне погашення грошових зобов'язань по податковому повідомленню-рішенню від 23.03.2012 № 0000312300.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що сума, яку позивач просить стягнути, виникла у зв'язку з несплатою грошових зобов'язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 10.12.2013 №0008511502 та від 25.10.2013 №0008511502, які є узгодженими, а визначена сума грошового зобов'язання набула статусу податкового боргу після набрання законної сили постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.10.2014 у справі № 826/11665/14. Однак ПДРГП Північгеологія не припинило свого існування і продовжує здійснювати свою діяльність як відмінна від ДП Українська геологічна компанія юридична особа, а тому зобов'язання ПДРГП Північгеологія , які виникли після лютого 2012 року не є зобов'язаннями відповідача (ДП Українська геологічна компанія ).

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився з його висновками про те, що у зв'язку з узгодженням сум грошового зобов'язання в 2014 році та передачею відповідачу заборгованості Ковельської геологорозвідувальної експедиції, що виникла до лютого 2012 року, відповідач у даній справі є неналежним, відзначивши при цьому, що в порушення ст. 52 КАС України, суд першої інстанції встановивши, що позов заявлено до неналежного відповідача, заміни відповідача з державного підприємства Українська геологічна компанія на Північне державне регіональне геологічне підприємство Північгеологія не здійснив, в той час як колегія суддів позбавлена можливості здійснювати заміну відповідачів на стадії апеляційного розгляду.

Разом з тим, Вищий адміністративний суд України вважає зазначені висновки судів попередніх інстанцій такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд вживає передбачені законом заходи для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Згідно частин 1 та 3 статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні адміністративного позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.

За правилами цієї норми, суд першої інстанції, виявивши, що відповідач є неналежною стороною, повинен вирішити питання про його заміну і лише тоді приймати рішення по суті.

Дійсно стаття 52 Кодексу адміністративного судочинства України не зобов'язує суд залучати іншого відповідача або здійснювати його заміну на належного, проте наслідком не вчинення таких дій є скасування рішення згідно із частиною 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції залишив поза увагою наведені вимоги процесуального закону та всупереч положень статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України не з'ясував в повній мірі усіх обставин щодо встановлення належного кола відповідачів у справі, а обмежився лише висновком про неналежність відповідача, визначеного заявником та позивачем у позові.

Крім того, судом не надано належну оцінку доводам позивача, що дана сума боргу виникла за результатами камеральної перевірки за період 2012-2013 р., тобто після проведення реорганізації 02.02.2012 р. При цьому, підставою для нарахування суми штрафних санкцій було порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань. За даними актів камеральної перевірки, - фактично сплата відбувалась у вересні, жовтні, листопаді 2013 р. Таким чином, судам слід встановити особу , яка допустила несвоєчасну сплату грошових зобов'язань, що призвело до нарахування штрафних санкцій, оскільки Ковельська геологогорозвідувальна експедиція була закрита згідно з наказом ПДРГП Північгеологія від 03.02.2012 р. № 05, а ПДРГП реорганізовано.

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Вказані обставини залишені судами поза увагою, що дає підстави стверджувати про невідповідність рішень судів вимогам законності та обґрунтованості, які встановлені статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже є підставою для їх скасування та направлення справи на новий розгляд у відповідності до вимог частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області та особи, яка приєдналась до даної касаційної скарги - в.о. прокурора Волинської області задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.04.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2015 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

3. Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді І.О.Бухтіярова О.А.Веденяпін