Рішення

від 06.06.2017 по справі 910/4477/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2017Справа №910/4477/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Група компаній з вантажних перевезень

до Товариства з обмеженою відповідальністю Аста Трейдінг

про стягнення 36 928,54 грн.

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача Шкарабут Л.С. (дов. від 15.05.2017);

від відповідача Лозовий Д.А. (дов. від 17.04.2017).

встановив :

21.03.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю Група компаній з вантажних перевезень звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Аста Трейдінг про стягнення коштів за перевезення вантажу у розмірі - 24 561,00 грн., за наднормативний простій автомобіля - 3 750,00 грн., інфляційні втрати - 736,83 грн., 48% річних - 2551,65 грн., пеню - 1544,99 грн. та витрати на послуги адвоката - 4 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасної оплати послуг з перевезення вантажів відповідно до договору на транспортне обслуговування №13/12/16 від 13.12.2016.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.03.2017 порушено провадження у справі № 910/4477/17 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 18.04.2017.

14.04.2017 позивач через загальний відділ діловодства суду подав додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.04.2017, враховуючи неявку представників сторін в судове засідання, невиконання відповідачем вимог ухвали суду від 23.03.2017, розгляд справи відкладено на 16.05.2017.

16.05.2017 позивач через загальний відділ діловодства суду подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій просив стягнути з відповідача кошти за перевезення вантажу у розмірі 24 561,00 грн., за наднормативний простій автомобіля - 3750,00 грн., інфляційні втрати - 1399,98 грн., 48% річних - 4586,51 грн., пеню - 2631,05 грн., та витрати на оплату послуг адвоката - 4000 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.05.2017 задоволено клопотання сторін про продовження строку вирішення спору, продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів, розгляд справи відкладено на 01.06.2017.

В судовому засіданні 01.06.2017, судом у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 06.06.2017.

06.06.2017 представник позивача подав письмові пояснення по справі.

У судове засідання 06.06.2017 з'явилися представники сторін, надали пояснення по справі.

Розглянувши в судовому засіданні 06.06.2017 заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, суд приходить до наступного висновку.

Частина 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву про збільшення розміру позовних вимог до розгляду.

Отже, оскільки збільшення розміру позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, прийняте господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 36 928,54 грн., з яких: кошти за перевезення вантажу у розмірі 24 561,00 грн., за наднормативний простій автомобіля - 3750,00 грн., інфляційні втрати - 1399,98 грн., 48% річних - 4586,51 грн., пеню - 2631,05 грн.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України

В судовому засіданні 06.06.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

13.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Група компаній з вантажних перевезень (далі - позивач, перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Аста Трейдінг (далі - відповідач, замовник) було укладено договір на транспортне обслуговування № 13/12/16 (далі - договір), відповідно до п. 1 1 якого замовник замовляє, а перевізник надає послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях.

Відповідно до п. 2.1.1 договору замовник зобов'язується надавати вантажі для перевезень на підставі узгодженого Договору-заявки , що є невід'ємною частиною цього договору, в якому вказані: пункт завантаження, дата прибуття в пункт завантаження, пункт розвантаження, контактні особи та їх телефони, назва та характеристика вантажу.

За умовами п. 2.1.5 договору замовник зобов'язується організувати вантажно-розвантажувальні роботи, оформлення документів на приймання вантажів до перевезення та їх здачу не більш чим: за 12 годин на завантаження/розвантаження (митне оформлення) на території України та 24 години на завантаження/розвантаження і митне оформлення на території інших держав кожну партію вантажу, що транспортується одним автомобілем у міжнародному сполученні (за виключенням вихідних і святкових днів, якщо автомобіль було подано менш ніж за 36 годин до початку таких) і за 24 години при перевезеннях по Україні (12 годин на завантаження і оформлення документів і 12 годин на розвантаження і оформлення документів), якщо інше не обумовлене в замовленні на перевезення.

Відповідно до п. 2.1.9 договору зміна місця завантаження/розвантаження автомобіля можлива тільки після письмового узгодження з перевізником, що повинно бути відмічено у товарно-транспортній накладній та у подорожньому листі, що веде до зміни суми вартості фрату.

Замовник зобов'язується своєчасно оплачувати послуги перевізника (п. 2.1.10 договору).

За умовами п. п. 4.1, 4.2, 4.3 договору розрахунки за цим договором здійснюються у безготівковій формі у валюті контракту шляхом переведення коштів з розрахункового рахунку замовника на розрахунковий рахунок перевізника, протягом 3 банківських днів після отримання рахунка-фактури перевізника, якщо в договорі-заявці не вказані інші умови сплати за кожне окреме перевезення. Днем здійснення платежу вважається день надходження грошових сум на розрахунковий рахунок перевізника. Витрати по переведенню коштів несе замовник.

Пунктом 5.3 договору сторони погодили, що у випадку збільшення терміну, вказаного у п. 2.1.5 замовник сплачує штраф за простій автомобілю на завантаженні/розвантаженні або на прикордонній митниці у зв'язку з неналежним оформленням документів у розмірі: 3 750 грн. - на території України і 3 750,00 грн. - на території інших держав, за кожну розпочату добу простою, що включає вихідні та святкові дні, якщо автомобіль було подано за 24 години до початку таких.

Відповідно до п. 5.4 договору у випадку порушення строків оплати замовник сплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, визначеної від вартості неоплачених наданих послуг, за кожний день прострочення платежу.

За прострочення виконання грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг більш ніж на сім календарних днів, замовник сплачує перевізнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь строк прострочення, а також 48% річних від простроченої суми заборгованості у відповідності зі ст. 625 ЦК України, що не звільняє його від відповідальності, передбаченої п. 5.4 цього договору (п. 5.5 договору).

Згідно з п. п. 8.1, 8.6 договору за фактом виконання перевезення сторони складають та підписують акт виконаних робіт. У випадку, якщо відправлений перевізником замовнику акт виконаних робіт ним не підписаний і не заперечений на протязі 5 банківських днів з моменту його отримання замовником, він вважається ним прийнятий без змін.

Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2017. Якщо жодна із сторін за три місяця до закінчення строку дії договору не попередить іншу сторону про розірвання договору, то даний договір зберігає свою силу для сторін кожного разу ще на один рік (п. 8.2 договору).

14.12.2016 сторони погодили договори-заявки на перевезення вантажу № № 14/12, 14/12/2, 14/12/3, 14/12/4, 14/12/5, 14/12/6, 14/12/7, за маршрутом м. Подурі (Румунія) - м. Чернівці (Україна), найменування вантажу - газовий конденсат, дату та час завантаження - 18.12.2016, вартість перевезення - по 900,00 доларів США по курсу НБУ на день вивантаження.

Норма часу: 48 годин (завантаження/розвантаження, митне оформлення) на території України і 48 годин (завантаження/розвантаження, митне оформлення) на території іноземних держав. Наднормативний простій настає після відхилення від зазначених вище норм і становить за добу - 3750,00 грн., що включає вихідні та святкові дні, якщо автомобіль було подано за 24 години до початку таких.

В подальшому сторонами було узгоджено зміну місця розвантаження вантажу з м. Чернівці на м. Черкаси, про що є відповідні відмітки в міжнародних товарно-транспортних накладних (СMR).

На виконання умов договору та вищевказаних заявок позивачем було здійснено перевезення вантажу за маршрутом м. Подурі (Румунія) - м. Черкаси (України), що підтверджується відповідними міжнародними товарно-транспортними накладними: CMR від 21.12.2016 до invoice 779/329;21, CMR від 20.12.2016 до invoice 776/327;19, CMR від 20.12.2016 до invoice 774/325;217, CMR від 20.12.2016 до invoice 777/328;20, CMR від 20.12.2016 до invoice 775/3296;18, CMR від 19.12.2016 до invoice 773/324;16, CMR від 21.12.2016 до invoice 772/323;25.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить відсутність з боку відповідача претензій та заперечень.

Позивачем було складено та направлено відповідачу акти наданих послуг №486 від 23.12.2016 на суму 141 912,00 грн. та №487 від 24.12.2016 на суму 23 634,00 грн., які були отримані відповідачем 13.02.2017 згідно повідомлення УДППЗ Укрпошта , проте не підписані та не повернуті назад позивачу.

Матеріали справи містять лист відповідача від 16.12.2016 №1-161216 про гарантування оплати наданих послуг.

Також матеріали справи містять претензію позивача №1 від 16.01.2017 про сплату заборгованості на загальну суму 71 000 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач частково розрахувався за отримані послуги з перевезення, а саме 23.12.2016 сплатив 140 985,00 грн., у зв'язку із чим його заборгованість за ці послуги перед позивачем відповідно до вказаних вище актів складає 24 561,00 грн., за наднормативний простій автомобіля - 3750,00 грн., інфляційні втрати - 1399,98 грн., 48% річних - 4586,51 грн., пеню - 2631,05 грн.

Крім того позивач зазначав, що з метою досудового врегулювання спору, підготовки позовної заяви та юридичного супроводу справи підприємством понесені витрати на правову допомогу адвоката у суму 4000,00 грн.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову з таких підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Загальні умови перевезення визначаються Цивільним Кодексом України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з п. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Статтею 920 ЦК України визначено що, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання.

Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Суд враховує, що Закон України Про автомобільний транспорт та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 №363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568 визначають товарно-транспорту накладну як обов'язковий документ, який має оформлюватись при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пунктів 1, 11.1 даних Правил товарно-транспортна накладна є основним документом на перевезення вантажів та єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

14.12.2016 сторони погодили договори-заявки на перевезення вантажу № № 14/12, 14/12/2, 14/12/3, 14/12/4, 14/12/5, 14/12/6, 14/12/7, за маршрутом м. Подурі (Румунія) - м. Чернівці (Україна), найменування вантажу - газовий конденсат, дату та час завантаження - 18.12.2016, вартість перевезення - по 900,00 доларів США по курсу НБУ на день вивантаження.

Норма часу:48 годин (завантаження/розвантаження, митне оформлення) на території України і 48 годин (завантаження/розвантаження, митне оформлення) на території іноземних держав. Наднормативний простій настає після відхилення від зазначених вище норм і становить за добу - 3750,00 грн., що включає вихідні та святкові дні, якщо автомобіль було подано за 24 години до початку таких.

Позивач належним чином виконав умови заявок на перевезення, що підтверджується відповідними міжнародними товарно-транспортними накладними: CMR від 21.12.2016 до invoice 779/329;21, CMR від 20.12.2016 до invoice 776/327;19, CMR від 20.12.2016 до invoice 774/325;217, CMR від 20.12.2016 до invoice 777/328;20, CMR від 20.12.2016 до invoice 775/3296;18, CMR від 19.12.2016 до invoice 773/324;16, CMR від 21.12.2016 до invoice 772/323;25.

Крім того позивачем було складено та направлено відповідачу акти наданих послуг №486 від 23.12.2016 на суму 141 912,00 грн. та №487 від 24.12.2016 на суму 23 634,00 грн., які були отримані відповідачем 13.02.2017 згідно повідомлення УДППЗ Укрпошта , проте не підписані та не повернуті назад позивачу.

Згідно з п. п. 8.1, 8.6 договору за фактом виконання перевезення сторони складають та підписують акт виконаних робіт. У випадку, якщо відправлений перевізником замовнику акт виконаних робіт ним не підписаний і не заперечений на протязі 5 банківських днів з моменту його отримання замовником, він вважається ним прийнятий без змін.

Зважаючи на вищевикладене акти наданих послуг №486 від 23.12.2016 на суму 141 912,00 грн. та №487 від 24.12.2016 на суму 23 634,00 грн. є такими, що прийняті відповідачем без змін, а отже підлягають оплаті.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач частково розрахувався за отримані послуги з перевезення, а саме 23.12.2016 сплатив 140 985,00 грн.,у зв'язку із чим його заборгованість за ці послуги перед позивачем складає 24 561,00 грн.

Доказів проведення оплати відповідачем вказаних сум та у визначені строки матеріали справи не містять.

Таким чином суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача складає 24 561,00 грн., що не спростовано відповідачем.

Крім того, в ході перевезення вантажу по заявці №14/12/5 від 14.12.2016 відбувся наднормативний простій автомобільного транспорту, що підтверджується CMR від 21.12.2016 до invoice 779/329;21, оскільки згідно погоджених умов цієї заявки дата завантаження автомобіля - 18.12.2016, а нормативний час на завантаження/розвантаження, митне оформлення на території України становить 48 год. Та 48 год. На завантаження/розвантаження, митне оформлення а території іноземних держав. Наднормативний простій настає після відхилення від зазначених норм і становить за добу - 3750,00 грн.

Таким чином автомобіль мав бути завантажений 20.12.2016, однак відповідач завантажив автомобіль лише 21.12.2016, в результаті чого виник наднормативний простій в 1 день, що згідно заявки №14/12/5 від14.12.2016 та п. 5.3 договору є підставою для покладення на відповідача штрафу в розмірі 3750,00 грн.

Крім того позивачем, у зв'язку із несвоєчасним здійсненням розрахунку, було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати - 1399,98 грн., 48% річних - 4586,51 грн., пеню - 2631,05 грн.

Відповідно до с. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до п. 5.4 договору у випадку порушення строків оплати замовник сплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, визначеної від вартості неоплачених наданих послуг, за кожний день прострочення платежу.

За прострочення виконання грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг більш ніж на сім календарних днів, замовник сплачує перевізнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь строк прострочення, а також 48% річних від простроченої суми заборгованості у відповідності зі ст. 625 ЦК України, що не звільняє його від відповідальності, передбаченої п. 5.4 цього договору (п. 5.5 договору).

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Крім того, за приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 48% річних та інфляційних нарахувань, суд дійшов висновку, що він виконаний вірно, в межах заявленого позивачем періоду, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати - 1399,98 грн., 48% річних - 4586,51 грн., пеню - 2631,05 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача коштів за перевезення вантажу у розмірі 24 561,00 грн., за наднормативний простій автомобіля - 3750,00 грн., інфляційні втрати - 1399,98 грн., 48% річних - 4586,51 грн., пеню - 2631,05 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача витрат на юридичні послуги адвоката у розмірі 4000,00 грн. потрібно зазначити наступне.

Відповідно до приписів статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" (частина 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України). Згідно з приписами статті 1 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги (стаття 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У відповідності до абзацу третього пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/973 від 14.12.2007 Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права , за яким у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

За змістом приписів частини 3 статті 48 та частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України можливе покладення на сторони у справі, як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу адвоката позивачем до матеріалів справи додано: договір про надання юридичних послуг №7 від 09.03.2017, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №455 від 23.01.2012, ордер від 17.03.2017, копію витягу з Єдиного реєстру адвокатів України, рахунок №1 від 13.03.2017 на суму 4 000,00 грн. та платіжне доручення №310 від 13.03.2017 на суму 4 000,00 грн.

Пунктом 6.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України від 21.02.2013 за №7 передбачено, що вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи вищевикладене та наявні в матеріалах справи документи, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, а також, враховуючи ціну позову, розумну необхідність у здійсненні таких витрат, обсяг проробленої роботи, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача документально підтверджені витрати за надання правової допомоги у розмірі 3000,00 грн.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат у справі на підставі положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити повністю.

2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Аста Трейдінг (03049, м. Київ, вул. Стадіонна, буд. 6, кв. 223, код 40315568) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Група компаній з вантажних перевезень (18031, м. Черкаси, вул. Благовісна, буд. 2/3, код 38715304) кошти за перевезення вантажу у розмірі 24 561 (двадцять чотири тисячі п'ятсот шістдесят одну) грн. 00 коп., за наднормативний простій автомобіля у розмірі 3750 (три тисячі сімсот п'ятдесят) грн. 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 1399 (одну тисячу триста дев'яносто дев'ять) грн. 98 коп., 48% річних у розмірі 4586 (чотири тисячі п'ятсот вісімдесят шість) грн. 51 коп., пеню у розмірі 2631 (дві тисячі шістсот тридцять одну ) грн. 05 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складене та підписане 09.06.2017.

Суддя В.О. Демидов