Постанова

від 25.09.2017 по справі 910/4477/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2017 р. Справа№ 910/4477/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Калатай Н.Ф.

Баранця О.М.

за участю секретаря судового засідання Бовсунівської Л.О.

представників

Позивача не з'явився

Відповідача не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аста Трейдінг"

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2017 по справі №910/4477/17 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній з вантажних перевезень"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аста Трейдінг"

про стягнення 36928,54 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.06.2017 по справі №910/4477/17 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аста Трейдінг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній з вантажних перевезень" кошти за перевезення вантажу у розмірі 24561,00 грн, за наднормативний простій автомобіля у розмірі 3750,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 1399, 98 грн, 48% річних у розмірі 4586,51 грн, пеню у розмірі 2631,05 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн та судовий збір у розмірі 1 600,00 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аста Трейдінг" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2017 скасувати, в частині застосування штрафних санкцій, інфляційних нарахувань та правової допомоги.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2017 колегією суддів у складі: головуючий суддя Сітайло Л.Г., судді Руденко М.А., Пашкіна С.А. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду 29.08.2017.

Розпорядженням від 28.08.2017 призначено повторний автоматизований розподіл справи, в зв'язку з перебуванням судді Руденко М.А. у відпустці.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу суддів від 28.08.2017, в зв'язку з перебуванням судді Руденко М.А., яка не є головуючим суддею у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів, головуючий суддя - Сітайло Л.Г. судді: Баранець О.М., Пашкіна С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2017 колегією суддів, в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аста Трейдінг" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2017 по справі № 910/4477/17 до свого провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2017 розгляд справи відкладено до 25.09.2017.

Розпорядженням від 25.09.2017 призначено повторний автоматизований розподіл справи, в зв'язку з перебуванням судді Пашкіної С.А. у відпустці.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу суддів від 25.09.2017, в зв'язку з перебуванням судді Пашкіної С.А. яка не є головуючим суддею у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів: головуючий суддя - Сітайло Л.Г. судді: Баранець О.М., Калатай Н.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 колегією суддів, в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аста Трейдінг" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2017 по справі №910/4477/17 до свого провадження.

В судове засідання 25.09.2017 представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно зі ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Беручи до уваги, що представники позивача та відповідача повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представників позивача та відповідача.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

13 грудня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Група компаній з вантажних перевезень" (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аста Трейдінг" (замовник) укладено договір на транспортне обслуговування № 13/12/16 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору замовник замовляє, а перевізник надає послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях.

Згідно з п. 2.1.1 Договору замовник зобов'язується надавати вантажі для перевезень на підставі узгодженого "Договору-заявки", що є невід'ємною частиною цього договору, в якому вказані: пункт завантаження, дата прибуття в пункт завантаження, пункт розвантаження, контактні особи та їх телефони, назва та характеристика вантажу.

Пунктом 2.1.5 Договору встановлено, що замовник зобов'язується організувати вантажно-розвантажувальні роботи, оформлення документів на приймання вантажів до перевезення та їх здачу не більш чим: за 12 годин на завантаження/розвантаження (митне оформлення) на території України та 24 години на завантаження/розвантаження і митне оформлення на території інших держав кожну партію вантажу, що транспортується одним автомобілем у міжнародному сполученні (за виключенням вихідних і святкових днів, якщо автомобіль було подано менш ніж за 36 годин до початку таких) і за 24 години при перевезеннях по Україні (12 годин на завантаження і оформлення документів і 12 годин на розвантаження і оформлення документів), якщо інше не обумовлене в замовленні на перевезення.

Відповідно до п. 2.1.9 Договору зміна місця завантаження/розвантаження автомобіля можлива тільки після письмового узгодження з перевізником, що повинно бути відмічено у товарно-транспортній накладній та у подорожньому листі, що веде до зміни суми вартості фрахту.

Замовник зобов'язується своєчасно оплачувати послуги перевізника (п. 2.1.10 Договору).

Згідно з п. п. 4.1, 4.2, 4.3 Договору розрахунки за цим договором здійснюються у безготівковій формі у валюті контракту шляхом переведення коштів з розрахункового рахунку замовника на розрахунковий рахунок перевізника, протягом 3 банківських днів після отримання рахунка-фактури перевізника, якщо в договорі-заявці не вказані інші умови сплати за кожне окреме перевезення. Днем здійснення платежу вважається день надходження грошових сум на розрахунковий рахунок перевізника. Витрати по переведенню коштів несе замовник.

Згідно з п. п. 8.1, 8.6 договору за фактом виконання перевезення сторони складають та підписують акт виконаних робіт. У випадку, якщо відправлений перевізником замовнику акт виконаних робіт ним не підписаний і не заперечений на протязі 5 банківських днів з моменту його отримання замовником, він вважається ним прийнятий без змін.

Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2017. Якщо жодна із сторін за три місяця до закінчення строку дії договору не попередить іншу сторону про розірвання договору, то даний договір зберігає свою силу для сторін кожного разу ще на один рік (п. 8.2 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач здійснив перевезення вантажу за маршрутом м. Подурі (Румунія) - м. Черкаси (України). Відповідач свої зобов'язання за Договором, в частині оплати належним чином не виконав, а саме частково розрахувався за послуги, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 24561,00 грн.

Позивач направив відповідачу акти наданих послуг №486 від 23.12.2016 на суму 141 912,00 грн. та №487 від 24.12.2016 на суму 23 634,00 грн., які отримані відповідачем, проте не підписані.

Згідно з п. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Статтею 920 ЦК України визначено що, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання.

Згідно з ч. 2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Організація безпосередньо самих перевезень вантажів за договором транспортного експедирування регулюється нормативно-правовими актами України перевезення вантажів, зокрема: ст. 306 ГК України, ст. 908, 909 ЦК України, Законом України "Про автомобільний транспорт", Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" та самою Конвенцією, Законом України "Про транспортно - експедиторську діяльність" та Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р.

Відповідно до пунктів 1, 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 №363) товарно-транспортна накладна є основним документом на перевезення вантажів та єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Місцевим господарським судом встановлено, що сторони погодили договори-заявки на перевезення вантажу № № 14/12, 14/12/2, 14/12/3, 14/12/4, 14/12/5, 14/12/6, 14/12/7, за маршрутом м. Подурі (Румунія) - м. Чернівці (Україна), найменування вантажу - газовий конденсат, дату та час завантаження - 18.12.2016, вартість перевезення - по 900,00 доларів США по курсу НБУ на день вивантаження.

Норма часу:48 годин (завантаження/розвантаження, митне оформлення) на території України і 48 годин (завантаження/розвантаження, митне оформлення) на території іноземних держав. Наднормативний простій настає після відхилення від зазначених вище норм і становить за добу - 3750,00 грн., що включає вихідні та святкові дні, якщо автомобіль було подано за 24 години до початку таких.

Факт перевезення вантажу підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними: CMR від 21.12.2016 до invoice 779/329;21, CMR від 20.12.2016 до invoice 776/327;19, CMR від 20.12.2016 до invoice 774/325;217, CMR від 20.12.2016 до invoice 777/328;20, CMR від 20.12.2016 до invoice 775/3296;18, CMR від 19.12.2016 до invoice 773/324;16 та CMR від 21.12.2016 до invoice 772/323;25.

При цьому, в матеріалах справи наявний лист відповідача від 16.12.2016 №1-161216 про гарантування оплати наданих послуг.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги, в частині стягнення, заборгованості в розмірі 24561,00 грн, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Пунктом 5.3 Договору сторони погодили, що у випадку збільшення терміну, вказаного у п. 2.1.5 замовник сплачує штраф за простій автомобілю на завантаженні/розвантаженні або на прикордонній митниці, в зв'язку з неналежним оформленням документів, у розмірі: 3750 грн. - на території України і 3750,00 грн. - на території інших держав, за кожну розпочату добу простою, що включає вихідні та святкові дні, якщо автомобіль було подано за 24 години до початку таких.

Відповідно до заявки №14/12/5 від 14.12.2016 дата завантаження автомобіля - 18.12.2016, а нормативний час на завантаження/розвантаження, митне оформлення на території України становить 48 год., а також 48 год. на завантаження/розвантаження, митне оформлення а території іноземних держав. Наднормативний простій настає після відхилення від зазначених норм і становить за добу - 3750,00 грн.

Як вбачається з накладної CMR від 21.12.2016 до invoice 779/329;21, в ході перевезення вантажу по заявці №14/12/5 від 14.12.2016, відбувся наднормативний простій автомобільного транспорту від 21.12.2016, оскільки автомобіль мав бути завантажений 20.12.2016, однак відповідач завантажив автомобіль лише 21.12.2016. При цьому, доказів того, що затримка в завантаженні відбулась не з вини відповідача матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги, в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 3750,00 грн, є обґрунтованими.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно з п. 5.4 Договору, у випадку порушення строків оплати, замовник сплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, визначеної від вартості неоплачених наданих послуг, за кожний день прострочення платежу.

За прострочення виконання грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг більш ніж на сім календарних днів, замовник сплачує перевізнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь строк прострочення, а також 48% річних від простроченої суми заборгованості у відповідності зі ст. 625 ЦК України, що не звільняє його від відповідальності, передбаченої п. 5.4 цього договору (п. 5.5 договору).

Доводи апелянта щодо неможливості одночасного стягнення пені та 48% річних колегією суддів визнано безпідставними, з огляду на наступне.

Як роз'яснено в п.п.3.1,4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, заперечення апелянта, зводяться до безпідставного ототожнення, штрафних санкцій (пені), інфляційних нарахувань та 3% річних, які мають різну правову природу та врегульовані окремими нормами цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 524 ЦК зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

За змістом статті 533 ЦК грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що незалежно від валюти боргу (грошової одиниці, в якій обчислено суму зобов'язання) валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і фактичного його виконання, є національна валюта України - гривня. У разі визначення у зобов'язанні грошового еквівалента в іноземній валюті сума, що підлягає сплаті за цим зобов'язанням, визначається у гривні за офіційним курсом відповідної валюти, встановленим НБУ, на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони погодили, що вартість перевезення встановлюється в еквіваленті до іноземної валюти по курсу Національного Банку України на день вивантаження.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок пені, 48% річних та інфляційних втрат, який складено арифметично вірно, прийшла до висновку про його обґрунтованість.

Відповідно до приписів статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

За змістом приписів частини 3 статті 48 та частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України можливе покладення на сторони у справі, як судових витрат, тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу адвоката позивачем до матеріалів справи додано: договір про надання юридичних послуг №7 від 09.03.2017, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №455 від 23.01.2012, ордер від 17.03.2017, копію витягу з Єдиного реєстру адвокатів України, рахунок №1 від 13.03.2017 на суму 4000,00 грн. та платіжне доручення №310 від 13.03.2017 на суму 4000,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо визначення витрат за надання правової в сумі 3000,00 грн, з врахуванням співрозмірності таких витрат із ціною позову.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аста Трейдінг" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2017 по справі № 910/4477/17.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аста Трейдінг" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2017 по справі №910/4477/17 залишити без змін.

2.Матеріали справи №910/4477/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді Н.Ф. Калатай

О.М. Баранець