Рішення

від 30.05.2017 по справі 910/5820/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2017Справа №910/5820/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім-Енергозбут"

до Публічного акціонерного товариства "Центренерго"

третя особа 1 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТІС-ВУГІЛЛЯ"

третя особа 2, без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс"

про стягнення 584 661,58 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Старіков Є.О. (довіреність б/н від 19.04.2017)

від відповідача: Гарден О.В. (довіреність № 405/22 від 06.12.2016)

від третьої особи 1: Мирончак А.П. (довіреність б/н від 11.05.2017)

від третьої особи 2: Мирончак А.П. (довіреність б/н від 09.05.2017)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім-Енергозбут" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (відповідач) 584661,58 грн. з яких: 569002,10 грн. - основний борг, 12011,63 грн. - інфляційні втрати, 3647,85 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №151/18 про надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування імпортного вугілля від 03.12.2015, у зв'язку з чим, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 569002,10 грн. У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нараховані інфляційні втрати у розмірі 12011,63 грн. та 3% річних у розмірі 3647,85 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2017 за вищевказаним позовом порушено провадження у справі № 910/5820/17, призначено її до розгляду на 16.05.2017 та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТІС-ВУГІЛЛЯ".

12.05.2017 через відділ діловодства суду від ТОВ "ТІС-ВУГІЛЛЯ" надійшли пояснення по суті спору, в яких третя особа надала пояснення щодо надання позивачу послуг портового експедирування та просила суд задовольнити заявлені позивачем вимоги.

15.05.2017 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та документи по справі. У відзиві на позов відповідач заперечив позовні вимоги посилаючись на ненадання позивачем належним чином оформлених документів, що підтверджують факт здійснення господарських операцій та факт витрат ТОВ "ТІС-ВУГІЛЛЯ", вказаних в Акті №Т-4 від 06.01.2016. Також відповідач заперечив щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, у зв'язку із тим, що оскільки ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.02.2004 було порушено провадження у справі №15/76-б про банкрутство ПАТ "Центренерго", то у відповідності до ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визначення його банкрутом", встановлено загальну заборону на нарахування штрафних санкцій й пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

16.05.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2017 залучено до участі у справі № 910/5820/17 третю особу 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс", розгляд справи відкладено на 30.05.2017.

26.05.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли витребувані судом пояснення по справі.

29.05.2017 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли витребувані судом пояснення щодо отримання додатків до акту від 06.04.2016.

30.05.2017 через відділ діловодства суду від ТОВ з ІІ "Трансінвестсервіс" надійшли письмові пояснення по суті спору, в який третя особа 2 просить суд задовольнити заявлені позивачем вимоги.

Представник позивача в судовому засіданні 30.05.2017 підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог.

Представник третіх осіб заявлені позивачем вимоги підтримав.

В судовому засіданні 30.05.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03.12.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім-Енергозбут" (експедитор, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Центренерго" (замовник, відповідач) було укладено договір №151/18 про надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування імпортного вугілля (надалі - договір), відповідно до умов якого експедитор зобов'язується на умовах, визначеним цим договором, надати послуги з транспортно-експедиційного обслуговування імпортного вугілля (надалі - вантаж), а замовник зобов'язується прийняти і оплатити такі послуги, відповідно до умов, визначених цим договором. Місце надання послуг (Порт вивантаження): український порт Чорного моря Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансінвестсервіс-термінал" (ТІС-Термінал) (надалі - порт) - залізнична станція кінцевого вантажоодержувача.

В порядку цього договору експедитором надаються замовнику послуги з транспортно-експедиційного обслуговування імпортного вугілля, ідентифіковані на основі Державного класифікатору продукції та послуг ДК 016:2010 за показником п'ятого знаку - 52.29.1 "Послуги вантажних транспортно-експедиційних агентств" (надалі - послуги), які включають: послуги, що надаються в порту (відповідно до п. 1.1. договору):

- вантажно-розвантажувальні послуги (здійснення прийому вантажу від судна, здійснення розвантаження судна з вантажем в межах досяжності вантажних механізмів порту, зачистка трюмів судна після вивантаження, здійснення подачі-забирання вагонів, здійснення навантаження вантажу в вагони, рівномірне, в межах вантажопід'ємності, завантаження вагонів для уникнення їх перекидання під час руху, оформлення перевізних документів на навантажені вагони, здійснення операцій по відправленню вагонів на станцію призначення, зважування залізничних вагонів на залізничних вагах, забезпечення вживання необхідних заходів проти змерзання вантажу в зимовий період (з 15 листопада по 15 березня), документальне оформлення недостач, надлишків і пошкоджень вантажу в процесі проведення вантажно - розвантажувальних робіт, здійснення списання вантажу з обліку порту по суднових і залізничних документах);

- послуги переваження вантажу методом дравт-сюрвейерського заміру в порту вивантаження;

- послуги зі складування вантажу (розміщення вантажу на майданчиках (складських площах), які розташовані на території порту, зачистка складських приміщень на території порту, документальне оформлення недостач, надлишків і пошкоджень вантажу в процесі зберігання вантажу);

- послуги з надання вантажу до інспекції та сприяння проведенню робіт, пов'язаних з інспекцією (перевіркою якості);

- інші послуги, необхідні для належного виконання експедитором своїх зобов'язань, визначених цим підпунктом (пп. 1.2.1. п. 1.2.).

послуги зі зберігання вантажу на складських площах порту (пп. 1.2.2. п. 1.2.).

Згідно із п. 3.3. договору, експедитор передає вантаж замовнику:

за кількістю: за даними залізничних накладних на навантажені вагони, з урахуванням допустимих норм природних втрат, що визначені чинним законодавством (0,93% - природні втрати в порту, з них: 0,63% - при перевантаженні зі складу на залізничний транспорт, 0,3% - при перевантаженні з судна на склад; а також, сума норми природних витрат і граничного розходження визначення маси нетто, що становить 1% маси нетто, зазначеної в залізничній накладній для відповідного вагону;

за якістю: згідно з сертифікатом якості суднових партій вантажу виданого незалежною інспекційною компанією в порту вивантаження.

Відповідно до п.4.1 договору розрахунки здійснюються замовником в безготівковій формі, у національній валюті України, за кожну суднову партію, на підставі рахунків-фактури експедитора за фактично надані послуги в порту, підтверджені генеральним актом порту, який надається замовнику експедитором, копіями залізничних накладних, сертифікатами якості та кількості, виданих незалежними інспекційними компаніями в порту вивантаження.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що можлива попередня оплата у розмірі 50% від вартості послуг по обробці суднової партії, з моменту початку надання послуг протягом 5-ти банківських днів від дати отримання оригіналу рахунку, який надається замовнику експедитором. Остаточний розрахунок за послуги, надані в порту, здійснюється замовником протягом 5 банківських днів з дати надання таких послуг, що підтверджується належно оформленим сторонами актом приймання - передачі послуг, на підставі рахунків експедитора.

Згідно із п. 5.1. договору, ціна цього договору визначається на весь спектр послуг, що закуповуються, (згідно з калькуляцією, що є додатком №1 до договору), виходячи із максимального обсягу по транспортно-експедиційному обслуговуванню вугілля в ТОВ "Трансінвестсервіс-термінал" - 360,00 тис. тонн (триста шістдесят тисяч тонн), визначається у гривнях та становить 119 311 200,00 грн. (сто дев'ятнадцять мільйонів триста одинадцять тисяч двісті грн. 00 грн.) з ПДВ.

Ціна та вартість послуг при виконанні договору можуть бути змінені у випадках передбачених чинним законодавством України та з урахуванням норм Закону України "Про здійснення державних закупівель" (п.5.4. договору).

Як зазначено сторонами та підтверджено матеріалами справи, виконання послуг за договором №151/18 про надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування імпортного вугілля від 03.12.2015 особисто позивачем не здійснювалось.

Для виконання позивачем послуг, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім-Енергозбут" як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТІС-ВУГІЛЛЯ" як виконавцем було укладено договір № 261015/І-ТВ від 26.10.2015, відповідно до умов якого виконавець за завданням замовника приймає на себе зобов'язання надати послуги, за рахунок та в інтересах замовника, з накопичення і перевалки імпортних навалочних вантажів замовника (вивантаження з судна, зберігання на складі, навантаження в залізничні вагони), в межах одного пункту пропуску через державний кордон України на території терміналу "ТІС-ВУГІЛЛЯ", розташованого в порту Південний, Україна.

Пунктом 2.2 договору № 261015/І-ТВ від 26.10.2015 визначено, що ТОВ "Торгівельний Дім-Енергозбут" сплачує рахунки ТОВ "ТІС-ВУГІЛЛЯ" протягом 5 (п'яти) банківських днів від дня виставлення рахунку та надання підтверджуючих документів.

Так, у відповідності до договору №261015/І-ТВ від 26.10.2015, позивач звернувся до ТОВ "ТІС-ВУГІЛЛЯ" із заявкою №1/12-4 від 01.12.2015 на організацію перевезення вантажу зі ст. Чорноморська Одеської залізниці до ст. Трипілля-Дніпровська, ППЗ, де вантажоотримувачем є ПАТ "Центренерго" Трипільська ТЕС загальною масою 88317,00 т.

Відповідачем було надано позивачу інструкцію №06-06/6711 від 14.12.2015 про порядок заповнення залізничних накладних для відвантаження вугільної продукції на адресу Трипільської ТЕС ПАТ "Центренерго".

Як вбачається із матеріалів справи, заявка позивача №1/12-4 від 01.12.2015 та інструкція відповідача №06-06/6711 від 14.12.2015 були виконані Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс" на підставі договору №12/ТУ по організації обліку та внутрішньопортового експедирування від 01.02.2011, укладеного між ТОВ "ТІС-ВУГІЛЛЯ" та ТОВ з ІІ "Трансінвестсервіс".

Відповідно до підписаного між позивачем та ТОВ "ТІС-ВУГІЛЛЯ" акту №30 від 06.01.2016 протягом 12.12.2015-06.01.2016 на адресу Трипільської ТЕС ПАТ "Центренерго" було відвантажено 85 995,350 тонн вугілля, фактичне природне зменшення склало 199,204 тон.

Між позивачем та ТОВ "ТІС-ВУГІЛЛЯ" підписано акт виконання робіт (надання послуг) №457 від 31.03.2016 про виконання портового експедирування за договором №261015/І-ТВ від 26.10.2015 на суму 595431,80 грн.

На виконання умов п. 4.1. договору №151/18 про надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування імпортного вугілля від 03.12.2015, між позивачем та відповідачем було підписано акт приймання-передачі документів від 11.01.2016 (дата акту 11.01. 2015 , як зазначено сторонами, вказана помилково).

Листом вих. 12/04-1 від 12.04.2016 позивач направив відповідачу акт №Т-4 від 06.04.2016 надання послуг з портового експедирування на загальну суму 627 751,85 грн. та копію підписаного з ТОВ "ТІС-ВУГІЛЛЯ" акту виконання робіт (надання послуг) №457 від 31.03.2016, а також рахунку ТОВ "ТІС-ВУГІЛЛЯ" №457 від 31.03.2016.

В подальшому, позивач направив відповідачу претензію вих. №11/11-1 від 11.11.2016 та лист вих. 13/12-1 від 13.12.2016 про погашення заборгованості за послуги транспортно-експедиційного обслуговування разом із актом виконання робіт (надання послуг) №457 від 31.03.2016 та рахунком №457 від 31.03.2016 Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІС-ВУГІЛЛЯ".

У відповідь на вищевказані вимоги позивача, відповідач листом вих. № 06-02/4979 від 22.12.2016 повідомив позивача про порушення термінів оформлення акту № Т-4 від 06.04.2016 у зв'язку із чим даний акт не може бути прийнятий та підписаний сторонами.

Листом вих. 11/01-1 від 11.01.2017 позивач повторно направив на адресу відповідача акт №Т-4 датований 06.01.2016 на загальну суду 569002,10 грн. на оплату послуг ТОВ "ТІС-ВУГІЛЛЯ" по портовому експедируванню 85 995,35 МТ імпортного вугілля в період з 08.12.2015 по 06.01.2016 у розмірі 449 755,68 грн. без ПДВ та прибутку (винагорода за послуги) у розмірі 24 412,74 грн. без ПДВ, а також ПДВ 20% - 94 833,68 грн.

Проте, акт №Т-4 виконання робіт з надання транспортно-експедиційного обслуговування імпортного вугілля від 06.01.2016 відповідачем не підписаний та послуги не сплачені, у зв'язку із чим позивачем у судовому порядку заявлено до стягнення 569002,10 грн. заборгованості.

Також внаслідок прострочення грошового зобов'язання, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України, нараховані інфляційні втрати у розмірі 12011,63 грн. та 3% річних у розмірі 3647,85 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до частини 1 статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Також відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно із ч. 1 ст. 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.

Частиною 10 статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачено, що підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

У відповідності до ч. 11 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Відповідно до ч. 12 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Спір у даній справи виник у зв'язку із неоплатною відповідачем акту №Т-4 виконання робіт з надання транспортно-експедиційного обслуговування імпортного вугілля від 06.01.2016 на загальну суду 569002,10 грн., з яких: оплата послуг ТОВ "ТІС-ВУГІЛЛЯ" по портовому експедируванню 85 995,35 МТ імпортного вугілля в період з 08.12.2015 по 06.01.2016 у розмірі 449 755,68 грн. без ПДВ та прибуток (винагорода за послуги) у розмірі 24 412,74 грн. без ПДВ, а також ПДВ 20% - 94 833,68 грн.

Як підтверджено матеріалами справи послуги з портового експедирування вугілля у грудні 2015 року та відвантаження 85 995,350 тонн вугілля на адресу Трипільської ТЕС ПАТ "Центренерго" на підставі заявки позивача №1/12-4 від 01.12.2015 та за інструкцією відповідача №06-06/6711 від 14.12.2015 були виконані Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс" на підставі договору №12/ТУ по організації обліку та внутрішньопортового експедирування від 01.02.2011, укладеного між ТОВ "ТІС-ВУГІЛЛЯ" та ТОВ з ІІ "Трансінвестсервіс".

Факт виконання ТОВ з ІІ "Трансінвестсервіс" послуг з експедиторського обслуговування внутрішньо портового експедирування імпорту вантажів (вугілля) за грудень 2015 року на підставі договору №12/ТУ по організації обліку та внутрішньопортового експедирування від 01.02.2011 підтверджується актом виконання робіт (надання послуг) №1867 від 31.12.2015 на суму 546128,70 грн. Вартість даних послуг у повному обсязі сплачена ТОВ "ТІС-ВУГІЛЛЯ" згідно із платіжним дорученням №188 від 22.01.2016.

У відповідності до умов договору №261015/І-ТВ від 26.10.2015, ТОВ "ТІС-ВУГІЛЛЯ" виставлено позивачу рахунок на оплату №457 від 31.03.2016 на оплату послуг з портового експедирування на суму 595431,80 грн.

Виконання ТОВ "ТІС-ВУГІЛЛЯ" послуг за договором №261015/І-ТВ від 26.10.2015 підтверджується актом виконання робіт (надання послуг) №457 від 31.03.2016 про виконання портового експедирування на суму 595431,80 грн.

Також на виконання договору №151/18 про надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування імпортного вугілля від 03.12.2015, у відповідності до інструкції відповідача №06-06/6711 від 14.12.2015 були оформленні залізничні накладні, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач факт отримання вугілля у кількості 85 995,350 тонн Трипільською ТЕС ПАТ "Центренерго" та надання позивачем у грудні 2015 року послуг з транспортно-експедиційного обслуговування імпортного вугілля не заперечує. Проте, заперечує визначену позивачем вартість наданих послуг, у зв'язку із ненаданням первинних документів в підтвердження факту надання послуг.

Судом встановлено, що позивач в підтвердження факту надання відповідачу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування імпортного вугілля у грудні 2015 року листом вих. 12/04-1 від 12.04.2016 направив відповідачу копію підписаного з ТОВ "ТІС-ВУГІЛЛЯ" акту виконання робіт (надання послуг) №457 від 31.03.2016, а також рахунку ТОВ "ТІС-ВУГІЛЛЯ" №457 від 31.03.2016. Вказані акт №457 від 31.03.2016 та рахунок на оплату, також надсилались позивачем разом з претензією вих. №11/11-1 від 11.11.2016 та листом вих. 13/12-1 від 13.12.2016.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції станом на час 06.01.2016), первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції станом на час 06.01.2016), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Разом з тим, оформлення позивачем та ТОВ "ТІС-ВУГІЛЛЯ" акту №457 виконання робіт (надання послуг) від 31.03.2016 у березні 2016 не спростовує факту надання позивачем послуг з транспортно-експедиційного обслуговування вугілля у грудні 2015 року та не може бути підставою для відмови з боку відповідача в оплаті таких послуг.

Водночас, зі змісту договору №151/18 про надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування імпортного вугілля від 03.12.2015 вбачається, що сторонами не було погодженого певного порядку підписання акту виконання робіт (надання послуг).

Згідно із наявними в матеріалах справи актом виконання робіт (надання послуг) №1867 від 31.12.2015 за договором №12/ТУ по організації обліку та внутрішньопортового експедирування від 01.02.2011, вантажною митною декларацією IM40 TF 50001/2015/013133, актом №30 від 06.01.2016, генеральним актом №191 від 21.12.2015, попереднім звітом, залізничними накладними, з урахуванням пояснень третіх осіб у справі, суд дійшов висновку про підтвердження факту надання позивачем відповідачу у грудні 2015 року послуг з транспортно-експедиційного обслуговування імпортного вугілля у кількості 85995,35 тонн.

За таких обставин, надані позивачем відповідачу акти виконання робіт (надання послуг) №457 від 31.03.2016 за договором №261015/І-ТВ від 26.10.2015, укладеного між ТОВ "ТІС-ВУГІЛЛЯ" та ТОВ "Торгівельний Дім-Енергозбут", в підтвердження фактичного надання послуг та їх вартості за висновками суду є належними та допустимими доказами, у зв'язку із чим, відмова відповідача від підписання та оплати акту №Т-4 виконання робіт з надання транспортно-експедиційного обслуговування імпортного вугілля від 06.01.2016 є необґрунтованою.

При цьому, відсутність повторного направлення позивачем відповідачу акту №457 виконання робіт (надання послуг) від 31.03.2016 та рахунку на оплату саме листом вих. 11/01-1 від 11.01.2017 разом із актом №Т-4 виконання робіт з надання транспортно-експедиційного обслуговування імпортного вугілля датованим 06.01.2016 не звільніє відповідача від оплати отриманих послуг. Крім того, відповідачем не заперечується факт одержання раніше (до січня 2017 року) акту №457 виконання робіт (надання послуг) від 31.03.2016 та рахунку №457 від 31.03.2016.

Жодних належних та допустимих доказів, у розумінні ст. ст. 33-34 ГПК України, в спростування вартості наданих позивачем послуг, а також контррозрахунку заборгованості відповідачем не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.2. договору сторони погодили, що остаточний розрахунок за послуги, здійснюється відповідачем протягом 5 банківських днів з дати надання таких послуг, що підтверджується належно оформленим сторонами актом приймання - передачі послуг, на підставі рахунків.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Оскільки, акт №Т-4 виконання робіт з надання транспортно-експедиційного обслуговування імпортного вугілля від 06.01.2016 отриманий відповідачем 12.01.2017, то обов'язок відповідача зі сплати наданих позивачем послуг настав 19.01.2017.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи викладене вище, оскільки, невиконане зобов'язання за договором №151/18 про надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування імпортного вугілля від 03.12.2015 у сумі 569002,10 грн. підтверджується матеріалами справи, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 569002,10 грн.

Позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 12011,63 грн., нараховані за січень-лютий 2017 року, та 3% річних у розмірі 3647,85 грн., нараховані за період з 12.01.2017 по 30.03.2017.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Згідно із п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому, оскільки судом встановлено, що обов'язок відповідача зі сплати наданих позивачем послуг настав 19.01.2017, то нарахування 3% річних слід здійснювати за період з 20.01.2017 по 30.03.2017 та нарахування інфляційних втрат, з урахуванням п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань"), за лютий 2017 року (у межах визначеного позивачем періоду).

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що до стягнення з відповідача підлягають 3% річних у сумі 3273,71 грн. та інфляційні втрати у сумі 5690,02 грн. а тому позовні вимоги у цій частині, суд задовольняє частково.

Щодо заперечень відповідача на позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, то суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, 09.02.2004 Господарським судом міста Києва було порушено провадження у справі № 15/76-б про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Центренерго" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів до закінчення провадження у справі.

На даний час розгляд справи про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Центренерго" триває та знаходиться на стадії попереднього судового засідання у процедурі розпорядження майном.

Дія мораторію поширюється як на конкурсну заборгованість, що виникла до моменту порушення справи про банкрутство, так і на поточну заборгованість, що виникла після порушення справи про банкрутство.

Відповідно до Розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржником або визнання його банкрутом" (чинна редакція) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Отже, введений судом мораторій діє на сьогоднішній день.

Частиною четвертою статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на момент порушення провадження у справі про банкрутство) передбачено, що протягом дії мораторію задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань. Враховуючи дату порушення провадження у справі про банкрутство, суди обґрунтовано застосували відповідну редакцію Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"

Водночас, стаття 625 Цивільного кодексу України визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредитору.

З огляду на вищенаведене, інфляційні нарахування та річні не мають характеру штрафних санкцій, заборона на їх нарахування під час дії мораторію не розповсюджувалась. Зазначене узгоджується із позицією Вищого господарського суду України наведеною у постанові від 13.12.2016 по справі №910/1733/16.

За таких обставин, заперечення відповідача щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є необґрунтованими та не відповідають приписам законодавства.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім-Енергозбут".

Судовий збір за розгляд справи, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (03022, м. Київ, вул. Козацька, будинок 120/4, літера "Є", ідентифікаційний код 22927045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім-Енергозбут" (03062, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 67, корпус №2 літ "А", кімната 3, ідентифікаційний код 39760908) заборгованість у розмірі 569002,10 грн., 3% річних у розмірі 3273,71 грн., інфляційні втрати у розмірі 5690,02 грн. та судові витрати у розмірі 8669,48 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 07.06.2017.

Суддя С.О. Турчин