Постанова

від 22.06.2018 по справі 910/5820/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/5820/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду :

Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго"

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2017 (суддя Турчин С. О.)

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2017 (головуючий - Кропивна Л. В., судді: Алданова С. О., Смірнова Л. Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім-Енергозбут"

до Публічного акціонерного товариства "Центренерго"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіс-вугілля" та Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс"

про стягнення 584 661 грн. 58 коп.

Короткий зміст позовних вимог

1. 07.04.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім-Енергозбут" (далі - Позивач) звернулося із позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (далі - Відповідач) заборгованості у сумі 584 661 грн. 58 коп. за укладеним між сторонами договором 151/18 від 03.12.2015 про надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування (портового експедирування) імпортного вугілля від 03.12.2015 (далі - Договір).

2. Позовна заява мотивована заборгованістю Відповідача за надані Позивачем відповідно до Договору послуги портового експедирування імпортного вугілля, що надійшло на адресу Відповідача, оскільки Позивачем була організована перевалка імпортного вугілля Відповідача та його відправлення на ТЕС Відповідача, а безпосереднє надання цих послуг було здійснено підрядником Позивача - Товариством з обмеженою відповідальністю "Тіс-вугілля" (далі - Третя особа 1), з яким до укладення між сторонами Договору Позивач уклав договір № 261015/І-ТВ від 26.10.2015 щодо надання Третьою особою 1 послуг з накопичення та перевалки імпортних навалочних вантажів в межах одного пункту пропуску через Державний кордон України на території терміналу "Тіс-вугілля", що розташований в порту Південний. Надання та оформлення документів за фактом наданих послуг Позивачем Відповідачу обумовлено оформленням відповідної документації з боку Третьої особи 1, а тому після оформлення останнім відповідної документації та складання актів, відповідна документація відповідно до умов пункту 4.1 Договору була оформлена та передана Позивачу за актом приймання-передачі документів від 11.01.2016, тоді як Відповідач відмовився підписувати направлений йому Позивачем акт виконаних робіт № Т-4 від 06.04.2016 та оплачувати направлений рахунок, обґрунтовуючи відмову порушенням строку складення та надання вказаного акта виконаних робіт, що свідчить про те, що Відповідач не заперечує факту отримання послуг від Позивача за Договором. Розрахунок вартості наданих послуг був проведений, виходячи з курсу долара США, встановленого НБУ на дату фактичного закінчення надання послуг, а не на дату складання Третьою особою 1 акта виконаних робіт № 457 від 31.03.2016.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. 30.05.2017 Господарський суд міста Києва прийняв рішення (залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2017) позов задовольнити частково: стягнути з Відповідача на користь Позивача заборгованість у розмірі 569 002 грн. 10 коп., 3% річних - 3 273 грн. 71 коп., інфляційні втрати - 5 690 грн. 02 коп. та судові витрати - 8 669 грн. 48 коп.; а в іншій частині позовних вимог відмовити. Рішення судів мотивовані тим, що послуги з портового експедирування вугілля у грудні 2015 та відвантаження 85 995,350 тон вугілля на адресу Трипільської ТЕС ПАТ "Центренерго" на підставі заявки Позивача №1/12-4 від 01.12.2015 та за інструкцією Відповідача №06-06/6711 від 14.12.2015 були виконані ТОВ з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс" (далі - Третя особа 2) на підставі договору № 12/ТУ по організації обліку та внутрішньопортового експедирування від 01.02.2011, укладеного між третіми особами. Виконання Третьою особою 2 послуг з експедиторського обслуговування внутрішньопортового експедирування імпорту вантажів (вугілля) за грудень 2015 на підставі вказаного договору між третіми особами підтверджується актом виконання робіт (надання послуг) № 1867 від 31.12.2015 на суму 546 128 грн. 70 коп. Вартість даних послуг у повному обсязі сплачена Третьою особою 1 згідно із платіжним дорученням № 188 від 22.01.2016. Факт отримання вугілля у кількості 85 995,350 тонн Трипільською ТЕС ПАТ "Центренерго" та надання Позивачем у грудні 2015 послуг з транспортно-експедиційного обслуговування імпортного вугілля Відповідач не заперечував, окрім визначеної Позивачем вартості наданих послуг, у зв'язку із ненаданням первинних документів на підтвердження факту надання послуг. Оформлення Позивачем та Третьою особою 1 акта № 457 виконання робіт від 31.03.2016 не спростовує факту надання Позивачем послуг Відповідачу у грудні 2015 року та не може бути підставою для відмови з боку Відповідача від оплати таких послуг, оскільки наявними у справі доказами, а саме актом виконання робіт (надання послуг) № 1867 від 31.12.2015 за договором між третіми особами, вантажною митною декларацією IM40 TF 50001/2015/013133, актом №30 від 06.01.2016, генеральним актом № 191 від 21.12.2015, попереднім звітом, залізничними накладними, підтверджується факт надання Позивачем Відповідачу у грудні 2015 року послуг з транспортно-експедиційного обслуговування імпортного вугілля. На підставі викладеного суди дійшли висновку, що акт виконаних робіт № 457 від 31.03.2016 є достатнім доказом на підтвердження надання Позивачем Відповідачу послуг за Договором, а відмова останнього від підписання акта № Т-4 від 06.04.2016 та оплати цих послуг є необґрунтованою. Часткове задоволення вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат обґрунтоване проведеним місцевим судом перерахунком заявлених до стягнення сум з урахуванням вимог законодавства та умов Договору, з яким погодився апеляційний суд.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. 29.03.2018 Відповідач звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити Позивачу у стягненні 584 661 грн. 58 коп.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5. Суди прийняли рішення про задоволення позовних вимог на підставі неналежного доказу, оскільки акт виконаних робіт (надання послуг) № 457 від 31.03.2016 не підтверджує надання Позивачем послуг з огляду на те, що цей акт не містить найменування та вартість окремих послуг та період надання послуг, а акт складений 31.03.2016, тоді як послуги з транспортно-експедиційного обслуговування 85 995, 350 тон імпортного вугілля надавались у період з 12.12.2015 по 06.01.2016, а тому акт є таким, що оформлений з порушенням строків складення первинних документів на підтвердження здійснення господарської операції.

6. Суди не в повному обсязі з'ясували обставини, що мають значення для справи, оскільки суди не надали правовій оцінки тому, що в акті виконаних робіт (надання послуг) № 1867 від 31.12.2015 між третіми особами зазначено загальну вартість послуг більше, ніж фактично було надано.

7. Ненадання Позивачем Відповідачу належно оформлених документів, що підтверджують вартість та розрахунки витрат Позивача за послуги, надані за актом № Т-4 від 06.04.2016 через неналежне його оформлення та не підписання зі сторони Відповідача виключає нарахування відповідно до умов Договору та статті 625 ЦК України 3 % річних та інфляційних втрат, а Відповідач звільняється від відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді прострочення, оскільки зобов'язання вважається відстроченим на час прострочення кредитора.

Позиція Верховного Суду

Щодо наслідків фактичного прийняття клієнтом послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу

8. Частиною 1 статті 929 ЦК України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Згідно із частиною 1 статті 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Частиною 10 цієї ж статті Закону передбачено, що підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Згідно з частиною 11 статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Відповідно до частини 12 вказаної статті Закону факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Частиною 2 статті 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" визначено, що клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Суди з посиланням на пункти 4.1, 4.2 Договору встановили, що перелік документів, яким підтверджується надання Позивачем Відповідачу послуг за Договором, погоджено сторонами у вказаних пунктах Договору.

Судами встановлені обставини належного оформлення господарських операцій з надання Відповідачу у грудні 2015 року транспортно-експедиційних послуг з обслуговування 85 995, 350 тон імпортного вугілля, а також належне оформлення надання цих послуг Позивачем, у тому числі за актами виконаних робіт (наданих послуг) № 457 від 31.03.2016 та № Т-4 від 06.04.2016.

За результатами оцінки цих доказів в сукупності з іншими доказами щодо оформлення факту надання послуг Третьою особою 2 Третій особі 1, та останньою -Позивачу в межах організації ним надання Відповідачу послуг за Договором суди зробили висновок, що відповідні документи (докази) відповідають як наведеним умовам Договору, так і нормам законодавства, зокрема частинам 11, 12 статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" та статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Відтак Суд відхиляє заперечення скаржником (пункт 5) належності доказів у справі - акта виконаних робіт (надання послуг) № 457 від 31.03.2016, аргументи про неповноту з'ясування та встановлення обставин на підставі наявних доказів у справі (пункт 6), а також заперечення наявності доказів на підтвердження встановлених судами обставин справи (пункт 7), оскільки вказані аргументи та заперечення викладені без врахування меж розгляду справи судом касаційної інстанції згідно з частиною 2 статтею 300 ГПК України, відповідно до якої суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

9. Дійшовши викладеного висновку, Суд відхиляє аргументи скаржника про недоведеність прострочення Відповідача за грошовим зобов'язанням перед Позивачем, про відсутність підстав для нарахування відповідно до умов Договору та статті 625 ЦК України 3 % річних та інфляційних втрат та звільнення Відповідача від відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді прострочення (пункт 7).

10. Суд звертає увагу, що Відповідач, не наводячи в касаційній скарзі жодних належних аргументів для спростування висновків судів попередніх інстанцій щодо суті заявлених позовних вимог, намагається домогтися перегляду судових рішень в повному обсязі лише з формальних міркувань.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд як джерелом права керується практикою Європейського суду з прав людини, зокрема позицією, викладеною в рішенні у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", де ЄСПЛ дійшов висновку, що принцип правової визначеності вимагає, серед іншого, щоб якщо суди ухвалили остаточне рішення з питання, то їх рішення не піддавалося би сумніву. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі.

11. Суди в оскаржуваних судових рішеннях встановили, що Відповідач не заперечував факт отримання ним послуг, наданих йому Позивачем за Договором, а відмова підписати акт виконаних робіт № Т-4 від 06.04.2016 обумовлена порушенням строків його складення як первинного документу на підтвердження здійснення господарської операції (пункт 5).

Відповідно до приписів статей 525, 526, 615, 929 ЦК України, статей 1, 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" двосторонній характер договору транспортного експедирування зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. З укладенням такого договору експедитор бере на себе обов'язок за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу, і водночас набуває права вимагати їх оплати, а замовник набуває право вимагати виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Отже, у разі фактичного прийняття наданих експедитором послуг відмова клієнта від підписання акта приймання-передачі послуг не звільняє його від обов'язку з їх оплати.

12. Таким чином доводи скаржника щодо неправомірності частково задоволення позовних вимог не знайшли свого правого та матеріального підтвердження, оскільки не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи, а тому відповідні вимоги не підлягають задоволенню.

13. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях про часткове задоволення вимог про стягнення сум заборгованості, про часткове задоволення вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат зроблені відповідно до норм законодавства, зокрема статей 525, 526, 615, 625, 929, 932 ЦК України, статей 1, 9, 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" та відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин.

14. У зв'язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувані постанова апеляційного суду та рішення місцевого суду підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.

15. У зв'язку із відмовою у задоволенні касаційної скарги судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2017 у справі № 910/5820/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак