Постанова

від 07.06.2017 по справі 903/397/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2017 р. Справа № 903/397/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Василишин А.Р.

судді Бучинська Г.Б. ,

судді Філіпова Т.Л.

при секретарі Першко А.А.

розглянувши апеляційну скаргу першого заступника керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури на рішення господарського суду Волинської області від 14 березня 2017 року у справі №903/397/16 (суддя Дем'як В.М.)

за позовом Першого заступника керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури, поданого в інтересах держави

до відповідачів: 1) Володимир-Волинського агротехнічного коледжу; 2) товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт- Волинь"

про визнання недійсним договору та зобов'язання звільнити земельні ділянки

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1, посвідчення № 001247 від 22 серпня 2012 року;є.ю

відповідача 1: ОСОБА_2, представник згідно довіреності від 01 липня 2016 року;

від відповідача 2: ОСОБА_3 представник згідно довіреності від 01 липня 2016 року.

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся в господарський суд Волинської області з позовом в інтересах держави (надалі - Позивач) до Володимир-Волинського агротехнічного коледжу (надалі - Відповідач 1) та ТОВ "Агросвіт- Волинь" (надалі - Відповідач 2), в якому просить:

* визнати недійсним договір про надання послуг, пов'язаних з навчальним процесом №05-01/2016, укладений 05 січня 2016 року між Відповідачем 1 та Відповідачем 2, у зв'язку з суперечністю змісту правочину ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства та не спрямованістю на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

* зобов'язати Відповідача 2 звільнити земельні ділянки з кадастровими номерами 0720586600:00:001:2266 і 0720586600:00:001:2267, що розташовані на території навчально-дослідного господарства (с. Житані).

Рішенням господарського суду Волинської області від 22 серпня 2016 року в позові відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17 жовтня 2016 року рішення господарського суду Волинської області від 22 серпня 2016 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду від 12 січня 2017 року скасовано рішення господарського суду Волинської області від 22 серпня 2016 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17 жовтня 2016 року, з огляду на те, що суди дійшли передчасних висновків про те, що Позивач не обґрунтував удаваності договору надання послуг з метою приховання договору оренди землі. Справа направлена на новий розгляд до місцевого господарського суду.

За наслідками нового розгляду місцевим господарським судом було винесено рішення від 14 березня 2017 року, котрим у позові було відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Позивач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з підстав, висвітлених в ній, просить апеляційну скаргу задоволити, а рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 10 квітня 2017 року апеляційну скаргу прийнято до провадження, а справу призначено до розгляду на 17 травня 2017 року на 15:10 год..

На виконання вимог суду, викладених в ухвалі від 10 квітня 2017 року, від Відповідача 1 та Відповідача 2 надійшли відзиви на апеляційну скаргу (том 3, а.с. 131-134; 143-154), в яких, з підстав, висвітлених в них, Відповідач 1 та Відповідач 2 вважають апеляційну скаргу безпідставною та необгрунтованою, а тому просять відмовити в її задоволенні.

В судовому засіданні від 17 травня 2017 року судом оголошено перерву до 24 травня 2017 року на 15:30 год..

Після проведення вищевказаного засідання, 17 травня 2017 року на електронну адресу суду від прокуратури Волинської області надійшло клопотання про витребування у Головного уравління статистики у Волинській області звітів, поданих Відповідачем 1 та Відповідачем 2 упродовж 2016 року про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду (том 3, а.с. 160-171).

19 травня 2017 року на поштову адресу суду від прокуратури Волинської області надійшли письмові пояснення, які долучені судом до матеріалів справи (том 3, а.с.175-183).

В судовому засіданні від 24 травня 2017 року представником Відповідача 2 було надано суду клопотання про долучення до матеріалів справи копій звіту форми 4-сг "посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2016 року" та звіту форми 29-сг "Звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду станом на 01 грудня 2016 року".

Ухвалою суду 24 травня 2017 року зобов'язано Головне управління статистики у Волинській області надати суду звіти, подані Відповідачем 1 та Відповідачем 2 упродовж 2016 року про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду.

Для вчинення даної процесуальної дії, в судовому засіданні від 24 травня 2017 року судом оголошено перерву до 07 червня 2017 року до 16:00 год..

Вимог суду, викладених в ухвалі від 24 травня 2017 року Головне управління статистики у Волинській області не виконало.

В судових засіданнях від 17 травня 2017 року, від 24 травня 2017 та від 07 червня 2017 року Позивач підтримав доводи наведені в апеляційній скарзі, в якій, з підстав, висвітлених в ній, просить апеляційну скаргу задоволити, а рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

В судових засіданнях від 17 травня 2017 року, від 24 травня 2017 та від 07 червня 2017 року представники Відповідача 1 та Відповідача 2 заперечили щодо доводів, висвітлених а пеляційній скарзі, вважають її безпідставною та необгрунтованою, а тому просять відмовити в її задоволенні, залишивши рішення суду першої інстнції без змін. Також представником Відповідача 1 подано клопотання про долучення до матеріалів справи належним чином завірну копію звіту форм 4-гс за 2016 рік та копію звіту фрми 29-сг за 2016 року. Водночас, представником Відповідача 2 подано клопотання про долучення до матеріалів спрви довідки міськрайонного управління Дерджгеокадастру у Володимир-Волинському районі від 06 червня 2017 року про те, що в користуванні відповідача 2 на території Володимир-Волинського району знаходились земельні ділянки. загальною площею 402,2717 га. Дані документи судом долучені до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що в її задоволенні слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін. При цьому колегія виходила з наступного.

Рівненський апеляційний господарський суд констатує, що пунктом 7 статті 27 Закону України Про вищу освіту передбачено, що вищий навчальний заклад діє на підставі власного статуту.

Статут Відповідача 1 (том 1, а.с. 90-116) затверджений Міністерством аграрної політики та продовольства України 18 лютого 2012 року за № 95 та погоджений Міністерством освіти і науки, молоді та спорту.

Згідно пункту 1 Статуту, Відповідач 1 заснований на державній формі власності і відносився до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України.

15 квітня 2015 року проведено державну реєстрацію змін до Статуту коледжу на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України № 87-р від 04 лютого 2015 року Про передачу цілісних майнових комплексів навчальних закладів та державної установи до сфери управління Міністерства освіти і науки» , після чого коледж перейшов до сфери управління Міністерства освіти і науки України .

Відповідно до пункту 3 загальної частини Статуту, головними завданнями Відповідача 1 є здійснення освітньої діяльності з ліцензованих спеціальностей, яка забезпечує підготовку фахівців відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня, забезпечення набуття студентами професійних знань відповідно до освітніх стандартів професійно-технічної та вищої освіти, підготовка їх до професійної діяльності та ін.

Пунктом 3.2 Статуту передбачено, що Відповідач 1 має право у встановленому порядку укладати договори про співпрацю, встановлювати прямі зв'язки з навчальними закладами, науковими установами системи освіти зарубіжних країн, міжнародними організаціями, фондами та іншими організаціями, сприяти в організації дослідницької роботи та за її результатами отримувати документи міжнародного зразка; інші права, що не заборонені законодавством України.

Згідно із пунктом 3.3 Статуту, Відповідач 1 зобов'язаний забезпечити на належному рівні навчально-виховний процес для підготовки фахівців з вищою освітою, створювати належні умови для якісної організації навчально-виховного процесу студентів, забезпечувати економне і раціональне використання фінансових та матеріальних ресурсів, здійснювати матеріально-технічне забезпечення навчально-виховного процесу, творчої та інформаційної діяльності.

Пунктом 4.3 Статуту передбачено, що директор Відповідача 1 в межах наданих йому повноважень зобов'язаний попередньо погоджувати з уповноваженим органом управління питання щодо вилучення чи добровільної відмови від користування земельною ділянки, укладання договорів про спільну діяльність (спільний обробіток земельних ділянок) та інших видів договорів, що можуть призвести до вилучення земельних ділянок, зміни цільового призначення земельних ділянок або їх частин.

Відповідно до пунктів 6.1 та 6.4 Статуту: організація навчально-виховного процесу здійснюється на основі навчальних планів; навчальні плани визначають графік навчального процесу, перелік, послідовність та час вивчення навчальних дисциплін, форми навчальних занять тощо.

Згідно пунктів 7.2, 7.7 Статуту функції управління майном, що закріплене за навчальним закладом, контроль за ефективністю його використання і зберігання, здійснює уповноважений орган управління. Відповідач 1 здійснює володіння, користування землею та іншими природними ресурсами відповідно до головних завдань своєї діяльності та законодавства України.

Згідно зі статутними положеннями у постійному користуванні Відповідача 1, який є правонаступником Володимир-Волинського сільськогосподарського технікуму, перебувають земельні ділянки кадастрові номери 0720586600:00:001:2266 і 0720586600:00:001:2267 площею 288,16 га на підставі рішення Хобултівської сільської ради народних депутатів від 27 вересня 2000 року №13/4, що підтверджується державним актом на право користування землею серії ІІ-ВЛ №001949 від 25 лютого 2002 року.

Згідно витягів із Державного земельного кадастру від 13 червня 2013 року та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дані земельні ділянки відносяться до земель сільськогосподарського призначення і належать до державної форми власності.

Для виконання статутних завдань, 05 січня 2016 року Відповідач 1 уклав із Відповідачем 2 договір про надання послуг, пов'язаних з навчальним процесом № 05-01/2016 (надалі - Договір).

Метою даного Договору є забезпечення здобуття студентами, професійних технічних знань, навичок та вмінь.

Відповідно до додатку № 1 до Договору Відповідачем 1 та Відповідачем 2 погоджено послугу по обробітку 140 га пшениці озимої, а також культивацію, оранку, посів та обмолот зернових.

Рівненський апеляційний господарський суд констатує, що за змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до приписів статті 202, частини 2 статті 203, статей 205, 207, 237 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин може вчинитися усно або в письмовій формі; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою; представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Загальні підстави визнання недійсними правочинів і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 215 ЦК України: підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із частиною 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до статті 6 частини 1 статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Разом з тим, як вказано у постанові ВГСУ від 12 січня 2017 року у даній справі Позивач має довести: 1) факт укладення правочину, що, на його думку, є удаваним; 2) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин; 3) настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином. Установити чи є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору надання послуг, а також з'ясування питання про те, чи не укладено цей правочин з метою приховати інший, зокрема оренди землі.

При цьому, належить врахувати, що досліджуючи загальну мету договору, слід з'ясувати чи не було досягнуто сторонами згоди щодо всіх істотних умов такого Договору, який прикриває юридично оформлений договір.

Належить надати оцінку наступним обставинам, а саме: можливість виконавця послуг користуватися земельною ділянкою визначених розмірів, можливість виконання виконавцем сільськогосподарських робіт згідно переліку та кількості, обумовлених додатками до договору, характер цих робіт та їх результат у вигляді сільськогосподарської продукції.

Досліджуючи дані обставини, в тому числі і про те чи не укладено оспорюваний правочин про надання послуг пов'язаних з навчальним процесом з метою приховати договір оренди землі, на підставі зібраних у справі доказів та пояснень представників сторін, прокурора встановлено.

В силу приписів Цивільного кодексу України загальними ознаками, які об'єднують всі договірні зобов'язання про надання послуг в єдину групу, є особливості об'єкта: послуги нематеріального характеру, до того ж послуги нероздільно пов'язані з особистістю послугонадавача. Основною розмежувальною ознакою є результат діяльності, що здійснюється послугонадавачем. В зобов'язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця не має оречевленого змісту. Сама послуга споживається в процесі її надання, тому її визначення дається як діяльність, направлена на задоволення чиїх небудь потреб.

Законодавець презюмує оплатність договору про надання послуг, при цьому залишає можливість передбачити в договорі інше (ст. 901 ЦК України).

Предметом договору про надання послуг є вчинення виконавцем певних дій чи вчинення певної діяльності. В якості предмета виступає корисний ефект від вчинення дії або діяльності послугодавцем.

За умовами пунктів 1.1-1.3 оспорюваного Договору, Відповідач 2 зобов'язується на земельній ділянці Відповідача 1 надати послуги, а Відповідач 1 зобов'язується прийняти послуги та здійснити розрахунок; послуги за даним договором надаються з метою забезпечення здобуття студентами замовника професійних практичних знань, навичок та вмінь; конкретний перелік, кількість послуг, строк їх надання безпосередньо залежить від навчального процесу Відповідача 1 та погоджується сторонами додатково. Відповідач 2 надає послуги власною сільськогосподарською технікою згідно переліку, кількості, графіку та/або строку, визначеному в Додатку.

Пунктами 2.1-2.4 Договору передбачено, що послуги за даним Договором надаються на земельній ділянці Відповідача 1, кадастрові номери 0720586600:00:001:2266 і 0720586600:00:001:2267, що розташовані на території навчально-дослідного господарства (с. Житані). Відповідач 2 надає послуги власною сільськогосподарською технікою згідно переліку, кількості, графіку та/або строку, визначеному в додатку № 1. Остаточний обсяг наданих послуг зазначається в акті про фактично надані послуги, який є невід'ємною частиною даного Договору. Вартість, фактичний обсяг наданих послуг та всі затрати Відповідача 2 зазначаються в актах про фактично надані послуги.

Згідно пунктів 3.1 та 3.5 Договору ціною Договору є загальна вартість наданих послуг та затрати Відповідача 2, зазначені в актах про фактично надані послуги. Вартість відповідних послуг, що надаватимуться виконавцем на підставі даного Договору, зазначається в додатку № 1. Розрахунки за даним Договором здійснюються в негрошовій натуральній формі, шляхом передання Відповідачем 1 Відповідачу 2 сімдесят відсотків (70%) продукції, зібраної в результаті надання послуг за даним Договором. Продукція передається за актом про здійснення розрахунків, який є невід'ємною частиною даного Договору. Розрахунки за цим Договором здійснюються протягом 30 календарних днів з дати отримання рахунків на оплату за надані послуги. Продукція, яка залишилась після оплати вартості наданих послуг, залишається у власності Відповідача 1 та використовуєтьсяним на власний розсуд.

Відповідно до пунктів 4.1.3 та 4.1.6 Договору, Відповідач 1 та Відповідач 2 погодили умову приступати до надання послуг сільськогосподарською технікою, яка знаходиться в належному, справному стані, що підтверджується відповідним документом про технічний огляд техніки, копія якого надається замовнику в момент підписання даного Договору. Докладати усіх зусиль для забезпечення здобуття студентами Відповідача 1 професійних, практичних знань, навичок та вмінь роботи на сучасній сільськогосподарській техніці та ознайомлення їх із сучасними технологіями вирощування сільськогосподарських культур. Надавати матеріально-технічну базу для набуття студентами практичних навичок з обслуговування та ремонту сільськогосподарської техніки.

Пунктами 4.3.1 та 4.3.3 Договору, Відповідач 1 зобов'язався здійснювати навчально-виховний процес студентів та забезпечувати студентів необхідними теоретичними навчальними матеріалами щодо послуг, які надаватимуться Відповідачем 2 на підставі Договору. Забезпечувати дбайливе ставлення студентами Відповідача 1 до сільськогосподарської техніки Відповідача 2. Здійснювати інструктаж студентів та забезпечити повний контроль щодо дій студентів під час доступу студентів до сільськогосподарської техніки Відповідача 2.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що Договір не містить жодних умов щодо здійснення оплати за користування землею коштами і Позивач не надав доказів на підтвердження того, що Відповідач 2 здійснювало оплату коштів Відповідачу 1 за користування землею.

Відтак правові підстави для тлумачення умов пунктів 3.1 та 3.5 Договору про ціну Договору, (що ціною Договору є загальна вартість наданих послуг та затрати Відповідача 2, зазначені в актах про фактично надані послуги. Вартість відповідних послуг, що надаватимуться Відповідачем 2 на підставі даного Договору, зазначається в додатку № 1. Розрахунки за даним Договором здійснюються в негрошовій натуральній формі, шляхом передання Відповідачем 1 Відповідачу 2 сімдесят відсотків (70 %) продукції, зібраної в результаті надання послуг за даним договором. Продукція передається за актом про здійснення розрахунків, який є невід'ємною частиною даного договору. Розрахунки за цим договором здійснюються протягом 30 календарних днів з дати отримання рахунків на оплату за надані послуги. Продукція, яка залишилась після оплати вартості наданих послуг, залишається у власності Відповідача 1 та використовується ним на власний розсуд) як про оплату за користування землею, що є кваліфікуючою ознакою договору оренди землі - відсутні.

Суд констатує, що взаємовідносини за Договором, пов'язаних із навчальним процесом, що укладений між сторонами, повністю відповідають вимогам цивільного та господарського законодавства щодо правочинів про надання послуг.

Що ж доводів Позивача про те, що Відповідач 1 фактично надає у користування земельні ділянки загально площею 264,4653 га строком до 31 грудня 2016 року, то колегія апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Суд констатує, що земельні ділянки за актом прийому-передачі для Відповідача 2, як це визначено для договорів оренди не передавались.

Дане підтверджується і наданими апеляційному господарському суду звітами Відповідачем 1 та Відповідачем 2 форми 4-сг та форми 29-сг за 2016 рік.

Встановлено, що земельні ділянки використовуються Відповідачем 1 у відповідності до їх цільового призначення та статутних цілей. Проведення на них сільськогосподарських робіт, в процесі яких студенти набувають практичних навичок, є правом постійного користувача. Відповідач 1 згідно Статуту, має право залучати до таких робіт сільськогосподарські підприємства, для раціонального використання земельних ресурсів та застосування новітніх технологій.

За умовами Договору Відповідач 2 не має права використовувати майно Відповідача 1, в тому числі і земельні ділянки, для задоволення власних потреб, на власний розсуд, чи у будь-який інший спосіб, що не передбачений Договором.

Відповідач 2, що надає послуги не набуває за Договором жодних прав на земельну ділянку, в тому числі права користування чи володіння нею, техніка працює на земельній ділянці виключно з дозволу Відповідача 1 у чітко визначені періоди, відповідно до об'єктивної потреби.

У інший час, коли послуги не надаються, техніка зберігається у гаражах Відповідача 2, а до земельних ділянок постійно мають вільний доступ уповноважені працівники Відповідача 1 та при потребі проведення практичних занять, студенти.

Враховуючи вищенаведене, суд ще раз констатує, що земельні ділянки залишаються у власності держави та в постійному користування Відповідача 1, нікому не відчужуються та не передаються. При цьому Відповідач 1 зберігає землю у своєму користуванні, не передає жодних прав на неї, має право самостійно обробляти землю і збирати урожай, сам на власний розсуд господарює на власній землі.

Що стосується спрямованості волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, тобто відсутності у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин суд зазначає наступне.

Відповідач 1 є вищим навчальним закладом, який здійснює освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста.

Як зазначалося вище, відповідно до Статуту Відповідача 1, головними завданнями є здійснення освітньої діяльності з ліцензованих спеціальностей, яка забезпечує підготовку фахівців відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня, забезпечення набуття студентами професійних знань відповідно до освітніх стандартів професійно-технічної та вищої освіти, підготовка їх до професійної діяльності та ін.

Згідно із пунктом 3.3 Статуту, Відповідач 1 зобов'язаний забезпечити на належному рівні -навчально-виховний процес для підготовки фахівців з вищою освітою, створювати належні . мови для якісної організації навчально-виховного процесу студентів, забезпечувати економне раціональне використання фінансових та матеріальних ресурсів, здійснювати матеріально- технічне забезпечення навчально-виховного процесу, творчої та інформаційної діяльності.

Такі завдання та зобов'язання Відповідача 1 повністю відповідають вимогам Закону України "Про вищу освіту". Для їх реалізації Відповідач 1 має досить широкі повноваження по управлінню своєю діяльністю, на принципах автономії та самоврядування: у Відповідача 1 є право самостійно визначати форми навчання та види організації навчального процесу, надавати додаткові освітні послуги, укладати договори, на підставі відповідних угод проводити спільну діяльність з іншими установами та організаціями, використовувати земельні ділянки, що належать Відповідачу 1 на праві постійного користування.

Організація навчально-виховного процесу, відповідно до пунктів 6.1 та .6.4 Статуту, здійснюється на основі навчальних планів. Навчальні плани визначають графік навчального процесу, перелік, послідовність та час вивчення навчальних дисциплін, форми навчальних занять тощо.

Згідно із навчальними планами (том 1; а.с.119-133) по підготовці молодших спеціалістів за напрямом Автомобільний транспорт" спеціальності „Обслуговування та ремонт автомобілів та двигунів", за напрямом „Процеси, машини та обладнання агропромислового виробництва" спеціальності Експлуатація та ремонт машин і обладнання агропромислового виробництва", яких готує Відповідач 1, в ході навчально-виховного процесу для студентів передбачено проходження цілого ряду практичних занять, для закріплення теоретичних знань та вироблення практичних професійних навичок та вмінь.

Враховуючи складну ситуацію із фінансуванням та застарілою матеріально-технічною базою, Міністерством аграрної політики та продовольства України на комісії в 2012 року була внесена пропозиція залучати для ознайомлення студентів з сучасною технікою закордонного виробництва, передовими технологіями обробітку ґрунту та вирощування сільськогосподарських культур передові сільськогосподарські підприємства та агрофірми.

Зазначені обставини підтверджують мету укладення договору - організація навчального процесу для отримання та вироблення професійних практичних знань, навичок та вмінь.

Судом встановлено, що мета Договору, яка була визначена сторонами, досягнута ними в процесі його виконання здійсненого належним чином. Воля сторін, що була передбачена Договором відповідає меті. Іншої мети - такої як намір приховати вчинений правочин, на переконання колегії суду, у сторін не було.

Доводи Позивача щодо удаваності правочину спростовуються також матеріалами позапланової виїзної ревізії здійсненої Державною фінансовою інспекцією у Волинській області окремих питань фінансово-господарської діяльності Відповідача 1 за період з 01 квітня 2013 року по 01.09.2016 р. (Акт № 070-22/12 від 04.10.2016 р. (том 2, а.с.22-32).

Враховуючи усе вищевикладене у даній судовій постанові, колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку про відсутність підстави для висновку про те, що у Відповідача 1 та Відповідача 2 настали інші права та обов'язки ніж ті що передбачені укладеним правочином.

Інші доводи Позивача, висвітлені в апеляційній скарзі, є безпідставними, спростовуються усім вищеописаним в даній судовій постанові, а тому Рівненський апеляційний господарський суд не бере їх до уваги.

З огляду на усе вищевикладене, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Волинської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Позивача - без задоволення.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає за Позивачем.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу першого заступника керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури на рішення господарського суду Волинської області від 14 березня 2017 року у справі №903/397/16 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 14 березня 2017 року у справі №903/397/16 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

5. Справу №903/397/16 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.