Рішення

від 06.06.2017 по справі 480/2169/15-ц

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 480/2169/15-ц

Провадження № 2/480/46/17

Рішення

Іменем України

06 червня 2017 року

Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Шаронової Н.О., за участю: секретаря Біди В.Д.; позивачів: ОСОБА_1; ОСОБА_2; ОСОБА_3; ОСОБА_4; представників СТ "Урожай" - ОСОБА_5; ОСОБА_6; представника ПАТ "Миколаївобленерго" - ОСОБА_7, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до Садівничого товариства "Урожай", співвідповідача - Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго", про захист прав споживачів та про зобов'язання укласти договір, -

встановив:

У жовтні 2015 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_14 звернулися до суду з позовом до Садівничого товариства "Урожай", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Публічне акціонерне товариство "Миколаївобленерго", про зобов'язання укласти тристоронній договір з позивачами про користування електричною енергією.

Свій позов позивачі обґрунтували тим, що Садівниче товариство "Урожай" неправомірно відключило електричну енергію садовим будинкам позивачів, що підтверджено рішеннями судів. Вказані судові рішення двічі виконувались в примусовому порядку. 01 жовтня 2015 року позивачі звернулися до голови правління Садівничого товариства "Урожай" з заявою про укладення договору про користування електричною енергією, яку голова правління Садівничого товариства "Урожай" - ОСОБА_16 відмовився отримати. Також позивачі звернулися за консультацією до Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" та отримали роз'яснення, виходячи з яких, позивачам надано право укласти тристоронній договір на користування електричною енергією, сторонами якого можуть бути Публічне акціонерне товариство "Миколаївобленерго" - постачальник електричної енергії, Садівниче товариство "Урожай" - юридична особа - власник технологічних електричних мереж, розташованих на території садівничого товариства, споживачі електричної енергії - садівники (позивачі у справі). Оскільки сторонами не досягнуто згоди щодо укладення договору, позивачі просили на підставі ст. ст. 1, 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону України "Про захист прав споживачів" та Закону України "Про електроенергетику" зобов'язати Садівниче товариство "Урожай" та Публічне акціонерне товариство "Миколаївобленерго" укласти тристоронній договір з позивачами про користування електричною енергією.

Ухвалою суду від 16.01.2017 до участі у даній справі в якості співвідповідача залучено Публічне акціонерне товариство "Миколаївобленерго" та виключено останнє з числа третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, у справі.

Ухвалою суду від 01.06.2017 провадження у даній справі в частині вимог позивача ОСОБА_14 - закрито.

Ухвалами суду від 01.06.2017 в частині вимог позивачів ОСОБА_12 та ОСОБА_13 - позовну заяву залишено без розгляду.

У судовому засіданні позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали і просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідачів заперечували проти позову просили відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що жодним чином не порушили права позивачів, вказували, що не заперечують проти укладення договору, при цьому зазначали, що позивачами не виконано обов'язкових умов, необхідних для укладення такого договору, а також на те, що позивачами невірно обрано спосіб захисту порушених прав.

Позивач ОСОБА_9 у судове засідання не з'явилася, при цьому в матеріалах справи є її заява, у якій позивач позовні вимоги підтримує і просить розглядати справу без її присутності (том ІІ, а.с. 18).

Позивач ОСОБА_10 у судове засідання не з'явилася, при цьому в матеріалах справи є її заява, у якій позивач позовні вимоги підтримує і просить розглядати справу без її присутності (том ІІ, а.с. 19).

Позивач ОСОБА_8 у судове засідання не з'явилася, при цьому в матеріалах справи є її заява про розгляд справи за її відсутністю (том І, а.с. 66).

Заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні позивачів та представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого:

Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 28.05.2014, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 03.07.2014, визнано дії Громадської організації садівниче товариство "Урожай" неправомірними та зобов'язано останнє відновити електропостачання садових будинків позивачів - ОСОБА_3, ОСОБА_12, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_8, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_14, ОСОБА_10, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_21, ОСОБА_22.

Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 10.07.2015 визнано дії Громадської організації садівниче товариство "Урожай" неправомірними та зобов'язано останнє відновити електропостачання садових будинків позивачів - ОСОБА_3, ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_14, ОСОБА_10, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_20. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 10.07.2015 та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 02.09.2015, - залишено без змін.

02.10.2015 позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_12 та ОСОБА_14 звернулися до голови правління Громадської організації садівниче товариство "Урожай" - ОСОБА_16 з письмовою заявою, у якій просили вжити належних заходів, які відповідають діючому законодавству та судовим рішенням, для безперебійного забезпечення електроенергією садових будинків. Вказану заяву голова правління Громадської організації садівниче товариство "Урожай" - ОСОБА_16 відмовився отримувати, що підтверджено підписами заявників у заяві. У зв'язку з відмовою отримати вказану заяву, її було направлено поштою 05.10.2015 на адресу голови правління Громадської організації садівниче товариство "Урожай" - ОСОБА_16 та отримано 10.10.2015.

Раніше, позивачу ОСОБА_2 на його лист від 12.08.2014 відповідачем Публічним акціонерним товариством "Миколаївобленерго" за вих. № 01/37-4935 від 21.08.2014 була надана відповідь у листі, в якому йдеться про те, що відповідно до ст. 24 Закону України "Про електроенергетику" енергопостачальник, що здійснює постачання електричної енергії на закріпленій території, не має права відмовити замовнику (споживачу), електроустановки якого розташовані на такій території, в укладенні договору про постачання електричної енергії (договору про користування електричною енергією) за умови, що нова електроустановка замовника приєднана в установленому законодавством порядку.

Електроустановка об'єктів ГО СТ "Урожай" здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії. Будинки, розташовані на території садівничого товариства, підключені до електропостачання ТП № 440, яка згідно договору про постачання електричної енергії знаходиться на балансі ГО СТ "Урожай". Тобто питання підключення/відключення до електропостачання садовим товариством електроустановок на території садового товариства не відноситься до компетенції енергопостачальника.

Окремо повідомлено, що положення розділу 12 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996 (далі - ПКЕЕ), а саме: "Особливості постачання електричної енергії для населених пунктів", розроблені для споживачів категорії населення, які безпосередньо не приєднані до мереж енергопостачальника, а приєднані до технологічних мереж юридичної особи, яка об'єднує електроустановки населення на визначеній території.

Згідно з положеннями п. 12.5 ПКЕЕ, у разі виходу із складу населеного пункту або прийняття відповідного рішення органом управління населеного пункту споживач населеного пункту або фізична особа, електроустановки якого приєднані до технологічних електричних мереж населеного пункту (далі - споживач на території населеного пункту), для користування електричною енергією має право: - змінити у встановленому порядку схему електропостачання та приєднати належну йому електроустановку до електричних мереж електропередавальної організації; або - укласти тристоронній договір про користування електричною енергією на території населеного пункту з постачальником електричної енергії та населеним пунктом на основі типового договору (додаток 5) та договір про користування електричною енергією відповідно до Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 (із змінами), далі ПКЕЕн.

Згідно з положеннями п. 12.6 ПКЕЕ точка продажу електричної енергії споживачу на території населеного пункту збігається з точкою продажу електричної енергії населеному пункту. Відносини постачальника електричної енергії та населеного пункту із споживачем на території населеного пункту регулюються законодавством України, у тому числі нормами ПКЕЕ.

Договір про користування електричною енергією на території населеного пункту може бути укладений у разі виконання таких умов: 1) особа, яка має намір набути статус споживача на території населеного пункту, та населений пункт не мають боргів за електричну енергію перед населеним пунктом та постачальником електричної енергії відповідно; 2) технічний стан розрахункового засобу обліку, яким обладнана електроустановка особи, яка має намір набути статусу споживача на території населеного пункту, відповідає вимогам нормативно-технічних документів; 3) особою, яка має намір набути статус споживача на території населеного пункту, створені технічні можливості щодо забезпечення безперешкодного доступу представників постачальника електричної енергії, підприємства, що здійснює передач електричної енергії, до власних електричних установок для контролю за рівнем споживання електричної енергії, а також для виконання відключення та обмеження споживання відповідно до встановленого цими Правилами порядку.

Відповідно до п. 12.9 ПКЕЕ споживач на території населеного пункту оплачує населеному пункту вартість послуг з утримання технологічних електричних мереж населеного пункту згідно з умовами тристороннього договору про користування електричною енергією на території населеного пункту.

У разі зміни власником об'єкта, що знаходиться на території населеного пункту, схеми електропостачання та приєднання його електроустановки безпосередньо до електричних мереж електропередавальної організації, такий власник має укласти договір про користування електричною енергією відповідно до ПКЕЕн. При цьому, наявність договірних відносин між населеним пунктом та вищезазначеним власником щодо електрозабезпечення чинним законодавством не передбачено.

Таким чином питання користування електричною енергією на території населеного пункту вирішується шляхом укладення тристороннього договору про користування електричною енергією на території населеного пункту з постачальником електричної енергії та населеним пунктом, після виконання заявником умов визначених п. 12.6 ПКЕЕ, або шляхом зміни схеми електропостачання та приєднання належної електроустановки до електричних мереж електропередавальної організації.

Крім того, для укладення договору про користування електричною енергією необхідно надати до енергопостачальника документ, який підтверджує право власності або користування на об'єкт.

Враховуючи викладене, заявнику роз'яснено про необхідність вирішувати питання користування електричною енергією з власником мереж - ГО СТ "Урожай" або прийняти рішення щодо вибору варіанту з п. 12.5 ПКЕЕ, який є зручнішим та повідомити про це Публічне акціонерне товариство "Миколаївобленерго".

Посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, а також на готовність виконати всі умови, які необхідні для укладення договору, позивачі просили суд зобов'язати відповідачів укласти з позивачами тристоронній договір про користування електричною енергією.

Закон України Про житлово-комунальні послуги (далі - Закон № 1875 - IV від 24 червня 2004 року) визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Аналіз цього Закону дає підстави для висновку, що він належить до нормативного акта спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Разом з тим ст. 4 Закону № 1875-ІV від 24 червня 2004 року передбачає, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг, крім цього Закону, базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

ЦК України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за виключенням випадків, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у ст. ст. 642 - 643 ЦК України.

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розкриваючи зміст засади свободи договору у ст. ст. 6, 627, ЦК України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 та ст. 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Зазначені положення узгоджуються з нормами ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.

Водночас ч. 1 ст. 19 Закону № 1875 - IV від 24 червня 2004 року передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Статті 20, 21, 22 цього Закону визначають обов'язки споживача, виконавця та виробника житлово-комунальних послуг.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 20 Закону № 1875 - IV від 24 червня 2004 року передбачений обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Цей обов'язок відповідає зустрічному обов'язку виконавця, визначеному п. 3 ч. 2 ст. 21 цього Закону, підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором, а також обов'язку виробника, визначеному п. 1 ч. 2 ст. 23 цього Закону, укласти договір з виконавцем (споживачем) про умови надання житлово-комунальних послуг.

Форма та зміст (умови) типового договору затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 31 липня 1996 року № 28 Про затвердження Правил користування електричною енергією (далі - постанова № 28).

З аналізу змісту ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 630 ЦК України, ст. ст. 19 - 22 Закону № 1875 - IV від 24 червня 2004 року, постанови № 28 убачається, що умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Разом з тим в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що між сторонами розглядались будь-які проекти тристоронніх договорів. Таким чином суд позбавлений можливості зробити висновок щодо відповідності договору на надання житлово-комунальних послуг типовому договору, у той час як установлення цього факту є реалізацією зазначених матеріальних норм права. Також відсутні докази того, що позивачі звертались до відповідача Садівниче товариство "Урожай" з вимогою підготувати договір про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Крім того, за положенням ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Серед способів захисту, передбачених ст. 16 ЦК України, не зазначено такого способу захисту, як установлення правовідносин (в тому числі шляхом зобов'язання особи до укладення відповідних договорів).

Разом з тим виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов'язків (ст. ст. 3, 6, 12 - 15, 20 ЦК України, ст. ст. 3-5 ЦПК України) можна дійти висновку про те, що в разі невизнання виробником, (виконавцем) послуг права споживача на укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, який відповідає вимогам типового договору, таке право підлягає захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.

Отже, виходячи з викладеного вище, суд вважає, що зобов'язуючи відповідачів укласти договір, позивачі обрали спосіб захисту, який не відповідає вимогам закону.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10 жовтня 2012 року у справі № 6-110 цс 12.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Оскільки позивачами при подачі позову не було сплачено судовий збір, то сума судового збору підлягає стягненню з позивачів в дохід держави.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до Садівничого товариства "Урожай", співвідповідача - Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго", про захист прав споживачів та про зобов'язання укласти договір - відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в сумі 640 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави в сумі 640 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір в дохід держави в сумі 640 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_8 судовий збір в дохід держави в сумі 640 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 судовий збір в дохід держави в сумі 640 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_9 судовий збір в дохід держави в сумі 640 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_10 судовий збір в дохід держави в сумі 640 грн. 00 коп.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга Апеляційному суду Миколаївської області через Миколаївський районний суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н. О. ШароновШаронова

06.06.2017