Ухвала

від 12.06.2017 по справі 573/1127/17

БІЛОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 573/1127/17

Номер провадження 2-з/573/13/17

У Х В А Л А

іменем України

12 червня 2017 року м. Білопілля

Суддя Білопільського районного суду Сумської області Терещенко О.І., розглянув заяву Приватного підприємства Агрофірма "Верес" про забезпечення позову,

в с т а н о в и л а :

31 травня 2017 року до Білопільського районного суду Сумської області надійшла позовна заява ПП АФ "Верес" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ФГ "Коваленко Тетяна Миколаївна", третя особа: приватний нотаріус Білопільського районного нотаріального округу ОСОБА_4 про переведення прав і обов'язків покупця за договором купівлі-продажу та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Одночасно з позовом позивач ПП АФ "Верес" заявило клопотання про його забезпечення шляхом накладення заборони на відчуження земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,44 га, кадастровий номер 5920687800:01:001:0070, яка розташована в межах Сергіївської сільської ради Білопільського району Сумської області, а також шляхом заборони відповідачам ОСОБА_3 та ФГ "Коваленко Тетяна Миколаївна" до вирішення справи по суті будь-яким чином здійснювати обробіток вказаної земельної ділянки.

Свою заяву про забезпечення позову позивач мотивує тим, що на початку 2017 року ним проведена інвентаризація землі, яка знаходиться в їхньому обробітку, під час якої було виявлено, що 13 лютого 2017 року між відповідачами ОСОБА_1, від імені якої діяв за довіреністю ОСОБА_2, та ОСОБА_3 був укладений договорір купівлі-продажу вказаної спірної ділянки, яка відповідно до договору оренди, укладеного між ОСОБА_1 та позивачем, на час укладення договору купівлі-продажу знаходилися в оренді позивача, оброблялася ним та була засіяна кукурудзою. В свою чергу ОСОБА_3 за договорами оренди передав спірні земельні ділянки в строкове платне користування ФГ "Коваленко Тетяна Миколаївна". 03 травня 2017 року державний реєстратор служби з державної реєстрації прав Білопільської міської ради ОСОБА_5 здійснив реєстрацію вказаного договору оренди.

Посилаючись на викладене, позивач просив заяву про забезпечення позову задовольнити.

Ухвалою судді від 12 червня 2017 року було відкрите провадження у справі за позовом ПП АФ "Верес" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ФГ "Коваленко Тетяна Миколаївна", третя особа: приватний нотаріус Білопільського районного нотаріального округу ОСОБА_4 про переведення прав і обов'язків покупця за договором купівлі-продажу та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Вивчивши заяву та додані до них матеріали, приходжу до наступних висновків.

Судом встановлено, що 21 січня 2005 року між ОСОБА_1 та ПП АФ "Верес" було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 4,44 га. Договір укладено строком на 10 років.

28 грудня 2012 року між ОСОБА_1 та ПП АФ "Верес" було укладено додаткову угоду до вказаного договору, якою продовжено строк дії договору до 29 грудня 2022 року та визначено кадастровий номер земельної ділянки, а саме: 5920687800:01:001:0070.

Також 21 січня 2015 року між ОСОБА_1 та ПП АФ "Верес" було укладено новий договір оренди вказаної земельної ділянки строком до 20 січня 2025 року.

Відповідно до наданої позивачем інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, земельна ділянка за кадастровим номером 5920687800:01:001:0070 на підставі договору купівлі-продажу від 13 лютого 2017 року передана у приватну власність ОСОБА_3 і в подальшому на підставі договору оренди земельної ділянки від 16 лютого 2017 року передана в оренду ФГ "ОСОБА_6М.", про що в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно внесені відповідні записи.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України, роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у постанові №9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується шляхом: накладання арешту на майно або грошові кошти, що належить відповідачеві і знаходиться у нього або в інших осіб; заборони вчиняти певні дії.

Частиною 3 ст. 152 ЦПК України також передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року за №9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно з п. 14, 15 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України передбачено, що до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2017 року:

- забороняється внесення права на земельну частку (пай) до статутних капіталів господарських товариств.

- не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" п.15 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2017 року.

Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" пункту 15 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Наведені підстави в обґрунтування необхідності застосування заходу забезпечення позову шляхом заборони на відчуження земельних ділянок та їх обробітку матеріалами справи не підтверджуються.

Сам по собі факт пред'явлення позову про переведення прав і обов'язків покупця за договором купівлі-продажу та визнання недійсним договору оренди землі не може бути безумовною підставою для забезпечення позову. Неможливість виконання рішення суду, у разі задоволення позову, без забезпечення позову у такий спосіб заявником не доведено.

Крім того, з огляду на викладене, враховуючи те, що в Україні діє мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення, а також те, що позивач не надав суду доказів того, що відсутність арешту спірних земельних ділянок та заборони здійснення відповідачами їх обробітку може утруднити виконання рішення суду, суд вважає за необхідне у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 151, ст. 152, ст. 153 ЦПК України, суддя

п о с т а н о в и л а :

Приватному підприємству Агрофірмі "Верес" відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,44 га, кадастровий номер 5920687800:01:001:0070, яка розташована в межах Сергіївської сільської ради Білопільського району Сумської області, та заборони ОСОБА_3 та Фермерському господарству "Коваленко Тетяна Миколаївна" до вирішення справи по суті будь-яким чином здійснювати обробіток вказаних земельних ділянок.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд Сумської області протягом п'яти днів з дня отримання її копії.

Суддя