Рішення

від 06.06.2017 по справі 904/3180/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.06.2017 Справа № 904/3180/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файнешнл Україна", м. Київ

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрогідроспецбуд", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепроспецремонт", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.

про стягнення заборгованості в сумі 2 260 417, 70 грн. та витребування майна

Суддя Мельниченко І.Ф.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. б/н від 22.03.17 р., представник;

від відповідача-1: ОСОБА_2, дов. б/н від 13.04.17 р., представник;

від відповідача-2: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Катерпіллар Файнешнл Україна звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом про солідарне стягнення 1 929 753, 88 грн., що складають суму заборгованості за договором фінансового лізингу № UA135L-13-05 від 11.11.2013 р.; 300 413, 79 грн. - пені; 30 250, 03 грн. - річних; зобов'язання передати Бульдозер Caterpillar D6R, серійний номер САТ00D6RHS6X01417.

ТОВ Дніпрогідроспецбуд заперечує проти задоволення вимог позивача, посилаючись на те, що спірний договір розірваний, а тому позивач позбавлений права в подальшому набути право власності на предмет лізингу, що в свою чергу унеможливлює стягнення з лізингоодержувача суми його вартості, тому вимоги позивача в цій частині перший відповідач вважає безпідставними.

Крім того, перший відповідач не погоджується із наданим позивачем розрахунком суми пені, оскільки, її нарахування здійснено всупереч вимог ч. 6 ст. 232 ГК України.

Також, ТОВ "Дніпрогідроспецбуд" зазначає, що на момент укладення спірного договору у позивача була відсутня ліцензія для надання послуг фінансового лізингу, як цього вимагає ст. 34 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг .

Другий відповідач відзив на позовну заяву не надав, його повноважний представник в судове засідання не з'явився.

Останній був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, виходячи з наступного.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, примірники повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками „адресат вибув", „адресат відсутній", зокрема, "за зазначеною адресою не проживає" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Крім того, особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення.

Матеріали справи свідчать, що поштові відправлення, в яких містились ухвали господарського суду про порушення провадження у справі, а також про відкладення розгляду справи, та які направлені на адресу другого відповідача, повернуті підприємством зв`язку з поміткою за закінченням терміну зберігання (том 2, а.с. 217-223).

Таким чином, господарський суд вважає, що другий відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

11.05.2017 р. ТОВ Дніпрогідроспецбуд подано до суду одночасно наступні клопотання;

Про зупинення провадження у справі до вирішення господарським судом м. Києва справи № 904/7198/17 про визнання недійсним Договору фінансового лізингу №UA135L-13-05 від 11.11.2013 р., яку перший відповідач вважає пов`язаною з даною справою.

Відповідно до ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Згідно до п. 2.17 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними № 11 від 29.05.2013 р., якщо спір про визнання недійсним правочину (господарського договору) вирішується одночасно з розглядом іншим судом іншої справи, позовні вимоги в якій ґрунтуються на цьому ж правочині (зокрема, про стягнення коштів, витребування майна тощо), то наведене згідно зчастиною першою статті 79 ГПК з урахуванням обставин конкретної справи є підставою для зупинення провадження у такій іншій справі до закінчення розгляду справи про визнання правочину (господарського договору) недійсним.

Таким чином, зупинення провадження у справі є правом, а не обов'язком суду, а тому, зважаючи на обставини даної справи, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання першого відповідача та відповідно зупинення провадження у справі.

Відхилено судом і клопотання про призначення судової економічної експертизи, яке обґрунтовано складністю розрахунків сум, що пред`явлені до стягнення.

Згідно з ч.1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України судова експертиза призначається для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (постанова пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" від 23.03.2012 року № 4).

ТОВ Дніпрогідроспецбуд , заявляючи клопотання про призначення судової економічної експертизи у справі, не навів обґрунтування необхідності спеціальних знань для оцінки правильності поданих позивачем доказів, не зазначив, у чому полягає потреба у спеціальних знаннях та неможливість вирішення справи по суті позовних вимог.

Крім того, запропоновані першим відповідачем питання на вирішення судового експерта не потребують спеціальних досліджень, їх вирішення віднесено до компетенції суду.

Від ТОВ Дніпрогідроспецбуд надішли також клопотання про витребування доказів, відповідно до яких останній просить витребувати: у Головного управління у Дніпропетровській області інформацію та копії щомісячних декларацій по ПДП, довідку про наявність в Єдиному реєстрі податкових накладних, зареєстрованих в період з червня 2013 року по квітень 2017 року включно, податкові накладні від імені ТОВ Днівпрогідспецбуд та ТОВ Катерпіллар Файнешнл Україна на підставі Договору фінансового лізингу № UA №135Д-13-05 від 11.06.2013 р.; у ТОВ Катерпіллар Файнешнл Україна копію свідоцтва про реєстрацівю фінансової установи виданої Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг.

З огляду на невідповідність зазначених вище клопотань вимогам статті 38 Господарського процесуального кодексу України, а також з огляду на те, що наявні в матеріалах справи докази, визнані судом достатніми для вирішення спору, суд відмовляє у задоволенні клопотань про витребування доказів.

19.05.2017 р. ТОВ Дніпрогідроспецбуд подано клопотання про застосування строк позовної давності до вимог щодо стягнення пені на загальну суму 2 272, 72 грн.

Крім того, 31.05.2017 р. першим відповідачем подано клопотання про зменшення розміру неустойки, відповідно до якого останній просить суд зменшити розмір неустойки на 99%.

В судовому засіданні здійснюється технічна фіксація судового процесу, у зв`язку з клопотанням першого відповідача.

06.06.2017 р. в судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

11.11.2013 р. Товариством з обмеженою відповідальністю Катерпіллар Файненшл Україна (Позивач; лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Дніпрогідроспецбуд (Відповідач; лізингоодердувач) укладено договір фінансового лізингу №UA135L-13 від 11.06.2013 р. (далі - Договір).

Відповідно до п. 2.1. Договору, лізингодавець зобов`язується придбати у продавця у власність предмет лізингу, зазначений у Додатку № 1 до Договору, і надати його Лізингоодержувачу в тимчасове володіння й користування для підприємницьких цілей, за плату, на строк і на інших умовах, зазначених у Договорі й Загальних умовах, з переходом права власності на предмет лізингу до Лізингоодержувача за умови дотримання відповідних вимог, встановлених Загальними умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

11.11.2013 р. з метою виконання умов Договору лізингу, позивач на підставі договору купівлі-продажу придбав обладнання № CL0762, а саме: бульдозер Caterpillar D6R серійний номер CAT00D6RHS6X01417, який є предметом договору лізингу.

18.11.2013р. ТОВ Катерпіллар Файненшл Україна передав ТОВ Дніпрогідроспецбуд предмет лізингу - бульдозер Caterpillar D6R серійний номер CAT00D6RHS6X01417, що підтверджується актом прийому-передачі обладнання № 205 , копія якого залучена до матеріалів справи (а.с. 77).

Згідно п. 6.1. Договору лізингу, строк лізингу для цілей даного Договору складає 48 місяців.

В період з дня укладення Договору до моменту передачі предмета лізингу вартість предмета лізингу становить гривневий еквівалент 304 500 доларів США, що за максимальним курсом продажу долара США на міжбанківській валютній біржі на час закриття торгів, станом на дату, яка передує даті укладення договору складає 2 497 661, 25 грн., в тому числі ПДВ - 416 276, 88 грн. (п. 3.2.1 Договору).

Відповідно до п. 4.1. Договору лізингу, загальна сума лізингових платежів за договором складається з: відшкодування вартості предмету лізингу (основного боргу лізингоодержувача) та процентів, збільшених відповідно до п. 4.4. Договору.

Крім того, сторони дійшли згоди про те, що лізингоодержувач сплачує наступні платежі:

Відповідно до п. 4.2. Договору лізингоодержувач виплачує лізингодавцю авансовий лізинговий платіж у розмірі 60 900 доларів США, в тому числі ПДВ, що станом на дату, яка передує даті укладання Договору становить 499 532, 25 грн., в тому числі ПДВ.

За отримання у лізинг предмета лізингу лізингоодержувач виплачує лізингодавцю комісійну винагороду у розмірі гривневого еквіваленту 2 436 доларів США, в тому числі ПДВ, що станом на дату, яка передує даті укладення Договору становить 19 981, 29 грн. (п. 4.3.).

В п. 4.5. Договору сторони визначили, що лізингоодержувач сплачує лізингові платежі в розмірі, передбаченому Додатком № 3 до Договору, збільшеному відповідно до пункту 4.4. Договору, не пізніше Кінцевої дати сплати лізингових платежів.

Кінцевою датою сплати для першого лізингового платежу після авансового платежу є:

- в разі, якщо передача предмета лізингу лізингодавцеві відбулась з 1 по 15 число відповідного місяця - перше число місяця, наступного за місяцем відповідної дати передачі;

- в разі, якщо передача предмета лізингу лізингодавцеві відбулась після 15 числа відповідного місяця - перше число другого місяця, відраховуючи від місяця дати передачі.

За 5 банківських днів до кінцевої дати сплати у відповідному періоді нарахування (не включаючи кінцеву дату сплати) лізингодавець надсилає лазингоодержувачеві рахунок-фактуру на вказану у відповідному Договорі електронну адресу лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв`язку.

Рахунок-фактура, виставлений лізингодавцем, повинен зазначити окремо суму відшкодування вартості предмета лізингу та суму процентів, що підлягають сплаті за відповідний період нарахування, збільшених відповідно до умов пункту 14.4. Загальних умов.

Сторони з метою корегування графіку сплати лізингових платежів уклали Додаткову угоду до Договору № 1 від 18.11.2013 р., Додаткову угоду № 2 від 31.01.2014 р., Додаткову угоду № 3 від 31.07.2014 р. (том 1, а.с.28-33).

Звертаючись із даним позовом, позивач посилається на те, що перший відповідач неналежним чином виконав зобов`язання щодо сплати лізингових платежів, які включають в себе відшкодування вартості предмету лізингу та відсотки за користування предметом лізингу, за період з березня 2016 р. по січень 2017 р., що в свою чергу, стало підставою для відмови позивача від Договору.

З огляду на викладене, позивач просить стягнути солідарно з першого та другого відповідачів, як поручителя заборгованість з відшкодування вартості предмету лізингу та відсотки за користування предметом лізингу, за період з березня 2016 р. по січень 2017 р. на загальну суму 1 929 753, 88 грн.; та зобов`язати першого відповідача повернути предмет лізингу.

Заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач неналежним чином виконав зобов`язання за Договором, здійснивши розрахунки з оплати процентів за користування предметом лізингу частково лише за період з грудня 2013 р. по лютий 2016 р.

Доказів виконання зобов'язань щодо оплати процентів за користування предметом лізингу за період з березня 2016 р. по січень 2017 р. в сумі 1 441 037, 50 грн., відповідач, на момент розгляду спору, не надав.

З огляду на викладене, вимоги позивача в цій частині слід визнати обґрунтованими і такими що підлягають задоволенню.

Вимоги позивача щодо стягнення відшкодування вартості предмета лізингу в сумі 488 716, 38 грн. задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно п. 2.2. Договору, цей Договір укладений відповідно до Загальних умов, які є невід`ємною частиною Договору. При виконанні цього Договору Сторони керуються Загальними умовами так, якби положення зазначених Загальних умов були б включені в текст Договору, в тому числі, при виконанні Договору сторони мають обов`язки і права, передбачені Загальними умовами.

Відповідно до п. 17.2. Загальних умов, лізингодавець вправі відмовитись від виконання будь-якого Договору й розірвати такий договір в односторонньому порядку, зокрема, у разі: не здійснення лізингоодержувачем у строк, установлений у Договорі, сплату двох лізингових платежів підряд, або здійснив неповну сплату двох лізингових платежів підряд, або прострочив повністю або частково сплату одного лізингового й не почав заборгованість протягом 30 днів з дня, наступного за днем відповідної оплати, встановленого договором.

У випадку відмови лізингодавця від виконання договору згідно з п. 17.2. Загальних умов, Лізингодавець повинен повідомити про це лізингоодержувача в письмовій формі. У зазначеному повідомленні лізингодавець повинен зазначити відповідну підставу розірвання такого Договору з переліку, наведеного в пункті 17.2 Загальних умов, а також може вимагати повернення предмета лізингу із вказівкою дати, місця й способу повернення предмета лізингу, передбаченого Договором (п. 17.3. Загальних умов).

Матеріали справи свідчать про те, що у зв`язку з неналежним виконанням ТОВ Дніпрогідроспецбуд умов Договору щодо своєчасної оплати, позивач листом № 494/02 від 10.02.2017 р. повідомив першого відповідача про відмову від Договору фінансового лізингу № UA135L-13 від 11.11.2013 р. та просив повернути предмет лізингу в строк до 20.02.2017 р. (том 1, а.с. 132-135).

Статтею 628 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Отже, договір фінансового лізингу поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу. У зв'язку із цим лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченні дії договору.

Таким чином, на правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання позивачем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність відповідачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою статті 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Як вже зазначено вище, позивач відповідно до п. 17.2. Загальних умов в односторонньому порядку відмовився від Договору лізингу № UA135L-13 від 11.11.2013 р.

Відповідно до частини четвертої статті 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, наслідком розірвання договору є відсутність у лізингодавця обов'язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність лізингоодержувача і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати.

Враховуючи наведене та те, що право власності на предмет лізингу від позивача до відповідача не перейшло, позовні вимоги щодо стягнення такої складової частини лізингового платежу, як відшкодування вартості цього майна є безпідставними.

Зазначене вище узгоджується із позицією Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 01.10.2013 у справі № 3-28гс13.

Відповідно до п. 18.2. Загальних умов, предмет лізингу, про повернення якого Лізингодавець висунув вимогу згідно з пунктом 17.3 Загальних умов, підлягає поверненню Лізиенгодавецві Лізингоодержувачем в строк, зазначений у вимозі лізингодавця. При цьому Лізингоодержуваач зобов'язаний також дотримуватись способу й місця повернення, зазначений у вимозі Лізингодавця.

Доказів повернення предмета лізингу Лізингодавцю, перший відповідач на момент розгляду спору не надав, у зв`язку з чим вимога про зобов`язання першого відповідача повернути предмет лізингу є обґрунтованою, а тому і такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на те, що сума відшкодування вартості предмета лізингу заявлена до стягнення безпідставно, після перерахунку сума річних, що підлягає до стягнення, за загальний період з 02.03.2016 р. по 20.02.2017 р. складає 20 372, 58 грн.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 14.10. Загальних умов, у випадку прострочення сплати будь-якого платежу лізингоодержувач зобов`язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з дати сплати, визначеної відповідним Договором, і по дату фактичної сплати простроченої суми в повному обсязі.

Згідно наданого позивачем розрахунку сума пені за загальний період з 02.03.2016 р. по 20.02.2017 р. складає 300 413, 79 грн.

Вимоги позивача, щодо стягнення пені за період з 02.03.2016 р. по 14.03.2016 р. задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст..ст. 257, 258 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Як вбачається із матеріалів справи, кінцевим строком сплати лізингового платежу за лютий 2016 р. є 01.03.2016 р., в той час як позивач до суду із даним позовом звернувся 14.03.2017 р., про що свідчить поштовий штемпель на конверті (том 1, а.с. 150).

Статтею 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідачем надано відзив, де останній просить застосувати строк позовної давності до вимог щодо стягнення пені, нарахованої на заборгованість за лютий 2016 р.

Поважних причин пропуску строку позовної давності позивачем не вказано.

З огляду на викладене, та зважаючи на безпідставне нарахування пені на суму вартості предмету лізингу, до стягнення підлягає пеня за загальний період з 14.03.2016 р. по 20.02.2017 р. в сумі 217 819, 91 грн.

Заперечення відповідача з посиланням на те, що розрахунок пені здійснено без врахування положень п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до якого встановлено, що розмір нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, судом до уваги не приймається, з огляду на положення п. 21.4 Загальних умов.

Так, згідно зазначеного вище пункту 21.4. Загальних умов, обмеження в шість місяців для нарахування штрафних санкцій, встановлене статтею 232 Господарського кодексу України, до штрафних санкцій, передбачених відповідним Договором та/чи Загальними умовами не застосовується. Нарахування штрафних санкцій (неустойки тощо) за прострочення виконання зобов`язань, передбачених відповідним Договором та/чи Загальними умовами здійснюється протягом усього строку прострочення, починаючи від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, Загальними умовами, які є невід'ємною частиною спірного Договору, фактично збільшено строк нарахування пені за прострочення сплати лізингових платежів.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В забезпечення виконання зобов`язань першого відповідача за Договром лізингу, 11.11.2013 р. між ТОВ Катерпіллар Файненшл Україна та ТОВ Днепроспецремонт (Другий відповідач) укладено Договір поруки № 135L-13-05S (далі - Договір поруки).

Стаття 553 ЦК України передбачає, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно п. 2.1. Договору поруки, цей Договір є забезпеченням Поручителем виконання зобов`язань Боржником за Договором лізингу зі сплати на користь Кредитора лізингових платежів на загальну суму, що складає 322 463, 52 долари США та 52 центи, що за максимальним курсом продажу долара США на Міжбанківський валютній біржі на час закриття торгів, станом на дату, яка передує даті укладення Договору становить 2 645 007, 02 грн., а також штрафних санкцій за порушення зобов`язань Боржником, передбачених умовами Договору лізингу.

Поручитель цим у безумовному і безвідкличному порядку зобов`язується як поручитель сплатити Кредиторові на першу вимогу Кредитора у разі невиконання або неналежного виконання Боржником своїх зобов`язань у терміни і на умовах, передбачених Договором лізингу, суму основного боргу (лізингові платежі та викупна ціна), і всі інші грошові суми та всі інші зобов`язання, які належать до сплати і підлягають виконанню на користь Кредитора з боку Боржника в даний момент або будуть належати до сплати і підлягати виконанню в будь-який час у майбутньому відповідно до умов Договору лізингу з урахуванням змін і доповнень до нього.

Згідно зі ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

При викладених обставинах, основний боргу в сумі 1 441 037, 50 грн., пеня в сумі 178 621, 84 грн. та річні в сумі 20 372, 58 грн. підлягають солідарному стягненню з першого та другого відповідачів.

Заперечення ТОВ Дніпрогідроспецбуд відносно відсутності у позивача ліцензії для надання послуг фінансового лізингу, як цього вимагає ст. 34 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , спростовуються наступним.

Так, 22.05.2017 р. позивачем надано до суду довідку Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг серії ФЛ № 8423 від 25.12.2007 р., яка свідчить про наявність у ТОВ Катерпіллар Файненшл Україна дозволу на надання послуг фінансового лізингу, копія якої залучена до матеріалів справи (а.с. 158).

Клопотання ТОВ Дніпрогідроспецбуд про зменшення розміру неустойки на 99% судом відхиляється, виходячи з наступного.

Пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України надає право суду у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У пункті 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України істаттею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Тяжке фінансове становище, на яке перший відповідач посилається як на підставу зменшення розміру пені, є звичайною обставиною при веденні господарської діяльності першим відповідачем, яку він здійснює на свій ризик. Оскільки, позивач та перший відповідач знаходяться в рівних економічних умовах при здійсненні своєї господарської діяльності, зменшення суми пені призведе до надання переваг першому відповідачу у порівнянні з позивачем за відсутності для цього підстав.

Таким чином, господарський суд не вбачає підстав для задоволення клопотання ТОВ Дніпрогідроспецбуд про зменшення суми неустойки, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження доводів, викладених в клопотанні останній не надав.

Керуючись ст.ст. 526, 546, 553, 554, 610, 611, 625, 628, 653, 655, 806 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпрогідроспецбуд (50000, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, буд. 29В, приміщення 122, код ЄДРПОУ 37865492) та Товариства з обмеженою відповідальністю Днепрспецремонт (50000, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, буд. 29В, приміщення 122, код ЄДРПОУ 31256586) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Катерпіллар Файненшл Україна (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 34, п/р 260006003108100 в ПАТ ІНГ Банк Україна , код 300539, код ЄДРПОУ 35431993) 1 441 037 (один мільйон чотириста сорок одна тисяча тридцять сім гривень) 50 коп. основного боргу, 217 819 (двісті сімнадцять тисяч вісімсот дев`ятнадцять гривень) 91 коп., 20 372 (двадцять тисяч триста сімдесят дві гривні) 58 коп. річних, 53 020 (п`ятдесят три тисячі двадцять гривень) 57 коп. судового збору.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Дніпрогідроспецбуд (50000, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, буд. 29В, приміщення 122, код ЄДРПОУ 37865492) передати Товариству з обмеженою відповідальністю Катерпіллар Файненшл Україна (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 34, код ЄДРПОУ: 35431993) бульдозер Caterpillar D6R, серійний номер САТ00D6RHS6X01417.

В решті позовних вимог відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 12.06.2017

Суддя ОСОБА_3