Рішення

від 31.05.2017 по справі 910/29295/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2017Справа №910/29295/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Арсенал Фінанс

до Публічного акціонерного товариства Дельта Банк

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

2) Національного банку України;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_1;

про визнання наявності прав кредитора за зобов'язаннями та зобов'язання вчинити

дії

та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства Дельта Банк

до Товариства з обмеженою відповідальністю Арсенал Фінанс

про визнання правочину недійсним.

Головуючий суддя Привалов А.І.

судді: Зеленіна Н.І.

Спичак О.М.

За участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Шутов О.О., довіреність б/н від 10.05.2017р.;

від третьої особи-1: Башаров В.Є., довіреність № 27-690/17 від 30.03.2017р.;

від третьої особи-2: Колосюк С.Л., довіреність № 18-0009/46940 від 02.06.2016р.;

від третьої особи-3: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Арсенал Фінанс з позовом до Публічного акціонерного товариства Дельта Банк про визнання наявності прав кредитора за зобов'язаннями та зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2015р. порушено провадження у справі № 910/29295/15 та розгляд справи призначений на 17.12.2015р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2015р. розгляд справи відкладено на 14.01.2016р., а також залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2016р. розгляд справи відкладено на 21.01.2016р. за клопотанням представника третьої особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2016р. розгляд справи відкладено на 01.02.2016р., а також залучено до участі у розгляді справи третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, та витребувано нові докази у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2016р. призначено колегіальний розгляд справи.

Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 02.02.2016р. визначено склад колегії суддів для розгляду справи № 910/29295/15: головуючий суддя Привалов А.І., судді: Зеленіна Н.І. та Спичак О.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2016р. справу №910/29295/15 прийнято до провадження колегією суддів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2016р. прийнято зустрічну позовну заяву Публічного акціонерного товариства Дельта Банк про визнання правочину недійсним для спільного розгляду з первісною позовною заявою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2016р. розгляд справи відкладено на 15.03.2016р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2016р. розгляд справи відкладено на 04.04.2016р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2016р. зупинено провадження у справі №910/29295/15 до набрання законної сили рішенням Оболонського районного суду міста Києва у справі №756/277/16-ц (провадження № 2/756/2055/16) за позовом Публічного акціонерного товариства Дельта Банк до ОСОБА_1 про визнання нікчемними договору застави майнових прав № Д-4/2014 від 04.09.2014р. та додаткової угоди № 1 до нього.

28.04.2017р. через загальний відділ господарського суду від представника відповідача надійшла заява про поновлення провадження у справі № 910/29295/15, до якої додано рішення Оболонського районного суду міста Києва від 10.01.2017р. у справі №756/277/16-ц (провадження № 2/756/2055/16) та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 18.04.2017р., якою вказане рішення місцевого суду залишено без змін.

Отже, судом встановлено, що обставини, які стали підставою для зупинення провадження у справі № 910/29295/15, на даний час усунуті.

Ухвалою від 11.05.2017р. поновлено провадження по справі та призначено її розгляд на 31.05.2017р.

31.05.2017р. до суду надійшли додаткові пояснення Публічного акціонерного товариства Дельта Банк щодо обґрунтування відзиву на первісний позов та позовних вимог за зустрічним позовом.

Судом було розглянуто та відхилено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Арсенал Фінанс про збільшення позовних вимог в частині додання пункту 4 до прохальної частини позову, в якій позивач просив зобов'язати Публічне акціонерне товариство Дельта Банк передати Товариству з обмеженою відповідальністю Арсенал Фінанс всі відомості щодо кредитних справ, боржників, стану заборгованості, за кредитними договорами, права вимоги за якими набуті Товариством з обмеженою відповідальністю Арсенал Фінанс відповідно до додатку №1 до договору застави майнових прав №Д-4/2014 від 04.09.2014р., на паперових та електронних носіях.

При цьому, суд звертає увагу позивача на наступне.

За приписами ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Одночасно, відповідно до п.3.11 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції Господарським процесуальним кодексом України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про доповнення або уточнення позовних вимог, або заявлення додаткових позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Наразі, суд зауважує, що вимога про зобов'язання відповідача передати вказані вище відомості на електронних носіях фактично є новою позовною вимогою, а ніяким чином не збільшенням позовних вимог у розумінні ст.22 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, суд зауважує, що позивач не позбавлений права та можливості звернутись до суду з окремим позовом, виклавши означені вимоги у прохальній частині позовної заяви.

Судом також було розглянуто та відхилено клопотання позивача за зустрічним позовом про призначення по справі судової експертизи, подане відповідачем 25.02.2016р.

Відповідно до ч.1 ст.41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно із положеннями ст.1 Закону України Про судову експертизу судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи.

За змістом п.5 Постанови №4 від 23.03.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики призначення судової експертизи питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Як зазначено в листі №01-8/2651 від 27.11.2006р. Вищого господарського суду України Про деякі питання призначення судових експертиз судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Аналогічні за змістом положення містить ч.2 п.2 Постанови №4 від 23.03.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики призначення судової експертизи .

Проте, наразі в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору. При цьому, судом самостійно може бути встановлено всі обставини, які є необхідними для правильного вирішення спору.

При цьому, задоволення клопотання відповідача та призначення по розглядуваній справі експертизи фактично може призвести до затягування строків вирішення спору, а отже, і може спричинити порушення інтересів заявника відносно якого порушено провадження у справі про банкрутство, що також свідчить про його скрутне фінансове становище.

Крім того, в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Таким чином, враховуючи наведене вище, за висновками суду, відсутні достатні підстави для призначення судової експертизи по справі №910/29295/15, а дослідження всіх обставин даного спору не потребує таких спеціальних знань, які відсутні у суду, отже, клопотання Публічного акціонерного товариства Дельта Банк є необґрунтованим та таким, що підлягає залишенню судом без задоволення.

Представник позивача у судове засідання 31.05.2017р. не з'явився, проте був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Представником відповідача у судовому засіданні 31.05.2017р. проти задоволення первісних позовних вимог було надано заперечення, зустрічні позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Представниками третіх осіб 1, 2 було надано усні пояснення по справі.

Представник третьої особи 3 у судове засідання 31.05.2017р. не з'явився, проте був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

З приводу неявки позивача та третьої особи 3 суд зазначає наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Аналогічними правами наділено у відповідності до ст.27 Господарського процесуального кодексу України третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

У ст.69 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02.09.2010р., Смірнова проти України від 08.11.2005р., Матіка проти Румунії від 02.11.2006р., Літоселітіс Проти Греції від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Отже, враховуючи наведене вище у сукупності, незважаючи на те, що позивач та третя особа 3 в процесі розгляду справи 31.05.2017р. не скористались всіма правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа підлягає розгляду за наявними у ній документам.

В судовому засіданні 31.05.2017р. на підставі приписів ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників відповідача та третіх осіб 1, 2, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.12.2012р. між ОСОБА_1 (клієнт) та Публічним акціонерним товариством Дельта банк (банк) укладено договір банківського рахунку №10, відповідно до умов якого банк відкриває клієнту поточний рахунок в доларах США НОМЕР_1 та отримує плату за обслуговування рахунку згідно з тарифами банку на банківські послуги.

13.12.2012р. між ОСОБА_1 (клієнт) та Публічним акціонерним товариством Дельта банк (банк) було укладено договір банківського рахунку №18, відповідно до умов якого банк відкриває клієнту поточний рахунок в євро НОМЕР_1 та отримує плату за обслуговування рахунку згідно з тарифами банку на банківські послуги.

02.09.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Арсенал Фінанс (повірений) та ОСОБА_1 (довіритель) було укладено договір доручення №М-5/, згідно якого довіритель доручає, а повірений зобов'язується за плату від імені і за рахунок довірителя на свій розсуд в інтересах довірителя вчинити наступні юридичні дії: укласти з Публічним акціонерним товариством Дельта Банк договір відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) на умовах, передбачених цим договором, з метою реалізації порядку звернення стягнення на майнові права заставодавця за кредитними договорами, укладеними між заставодавцем та фізичними та/або юридичними особами - позичальниками відповідно до договору застави прав, що укладається між довірителем та банком.

У п.2.1 вказаного договору контрагентами було визначено, що договір відступлення права вимоги укладається з метою реалізації порядку звернення стягнення на майнові права заставодавця за кредитними договорами, укладеними між заставодавцем та фізичними та/або юридичними особами - позичальниками відповідно до договору застави прав, що укладається між довірителем та банком з метою забезпечення виконання зобов'язань первісного кредитора за договором банківського рахунку №10 від 11.12.2012р. та №8 від 13.12.2012р.

04.09.2014 року між ОСОБА_1 (заставодержатель) та Публічним акціонерним товариством Дельта Банк (заставодавець) укладено договір застави майнових прав №Д-4/2014, відповідно до умов якого заставодавець надає в заставу заставодержателю майнові права заставодавця за кредитними договорами, укладеними між заставодавцем та фізичними та/або юридичними особами-позичальниками, детальна інформація щодо яких наведена у додатку №1.

Відповідно до п. 1.2 договору застави, сторони домовились, що вартість майнових прав на дату укладення цього договору складає 1 522 047 743,11 грн.

Майнові права за договором застави є засобом забезпечення виконання заставодавцем зобов'язань перед заставодержателем за договорами банківського рахунку №10 від 11.12.2012р., №18 від 13.12.2012р. (п.1.3 договору №Д-4/2014 від 04.09.2014р.).

04.09.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Арсенал Фінанс (новий кредитор), що діє за договором доручення від імені та в інтересах ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством Дельта Банк (первісний кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) №Д-4.1/2014 (договір відступлення).

Відповідно до п.1.1 вказаного договору відступлення, сторони уклали цей договір з метою реалізації порядку звернення стягнення на майнові права відповідно до договору застави майнових прав №Д-4/2014 від 04.09.2014 року, що укладений з метою забезпечення виконання зобов'язань первісного кредитора за договорами банківського рахунку №10 від 11.12.2012 року, №18 від 13.12.2012 року.

Згідно з пунктом 1.2 договору відступлення, первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває всі права вимоги за договорами, вказаними у додатках до договору застави, який одночасно з цим договором укладається між сторонами.

Сторони домовились, що вартість майнових прав на дату укладення цього договору складає 1 552 057 743,11 грн.

Відповідно до п. 2.1 договору відступлення, пункт 1.2 цього договору набирає чинності на наступний календарний день після настання сукупності обставин, визначених п. 2.1.1 договору, та однієї з обставин визначеної в п. 2.1.2 цього договору або п. 2.1.3 цього правочину або в день прийняття рішення Національним банком України про віднесення заставодавця до категорії неплатоспроможних.

Згідно з п. 2.2 договору відступлення, в незалежності від випадків, передбачених п. 2.1 даного договору, п. 1.2 набирає чинності в разі прийняття Національним банком України рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних (день винесення рішення).

Відповідно до п. 3.4.3 договору відступлення, з дати набрання чинності пунктом 1.2 цього договору Публічне акціонерне товариство Дельта банк зобов'язане у 5-ти денний термін надіслати боржникам за договорами, перелік яких зазначений у додатках до договору, письмові повідомлення про відчуження прав вимоги за такими договорами новому кредитору.

З дня набрання чинності пунктом 1.2 договору відступлення Публічне акціонерне товариство Дельта банк зобов'язане надати новому кредитору у 5-денний термін: документи кредитних справ по кредитам, довідки про стан заборгованості боржників за кредитними договорами та всі інші документи, права вимоги за якими набуті новим кредитором на дату набрання чинності пунктом 1.2 цього договору (п. 3.4.4 договору відступлення).

Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб, встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1. Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За змістом частини другої статті 215 Цивільного кодексу України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.

Отже, спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову. Вказану правову позицію наведено у п.2.5.2 Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними .

За змістом Постанови №9 від 06.11.2009р. Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги про визнання недійсним договору №Д-4.1/2014 від 04.09.2014р., укладеного між Публічним акціонерним товариством Дельта банк та Товариством з обмеженою відповідальністю Арсенал-Фінанс , позивач за зустрічним позовом посилався на те, що вказаний правочин є нікчемним як похідний від договору застави майнових прав №Д-4/20174 від 04.09.2014р., в силу приписів ст.38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб . Одночасно, вказаним учасником судового процесу наголошено, що спірний правочин укладено всупереч чинних заборон та обмежень Національного банку України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Статтею 75 Закону України Про банки і банківську діяльність Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії проблемних за умови його відповідності хоча б одному з таких критеріїв: 1) банк протягом звітного місяця допустив зменшення на 5 і більше відсотків:щоденного розміру регулятивного капіталу нижче встановленого нормативно-правовими актами Національного банку України мінімального розміру регулятивного капіталу - п'ять і більше разів та/або значення нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу нижче встановленого нормативно-правовими актами Національного банку України нормативного значення цього нормативу - два і більше разів; 2) банк не виконав вимогу вкладника або іншого кредитора, строк якої настав п'ять і більше робочих днів тому, та/або встановлено факти невідображення в бухгалтерському обліку документів клієнтів банку, що не виконані банком у встановлений законодавством України строк; 3) системне порушення банком законодавства, що регулює питання запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму; 4) банк протягом звітного місяця допустив зменшення на 5 і більше відсотків значення хоча б одного з нормативів ліквідності нижче мінімальних нормативних значень, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку України, що розраховуються: за щоденними розрахунками - п'ять і більше разів; щодекади - два і більше разів; 4 1) обсяг негативно класифікованих активів банку (крім санаційного) становить 40 відсотків і більше загальної суми активів, за якими має оцінюватися ризик та формуватися резерв згідно з нормативно-правовими актами Національного банку України; 5) систематичне незабезпечення ефективності функціонування та/або адекватності системи управління ризиками, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку. За приписами п.8 ч.1 ст.2 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб неплатоспроможний банк - це банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України Про банки і банківську діяльність . Національний банк України має право віднести банк до категорії проблемних з інших підстав, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.10.2014р. правлінням Національного банку України прийнято постанову №692/БТ Про віднесення Публічного акціонерного товариства Дельта банк до категорії проблемних .

У ч.1 ст.76 Закону України Про банки і банківську діяльність передбачено, що Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі: 1) неприведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше ніж через 180 днів з дня визнання його проблемним; 2) зменшення розміру регулятивного капіталу або нормативів капіталу банку до однієї третини від мінімального рівня, встановленого законом та/або нормативно-правовими актами Національного банку України; 3) невиконання банком протягом 10 робочих днів поспіль 10 і більше відсотків своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами; 4) одноразове грубе або систематичне порушення банком законодавства у сфері готівкового обігу, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

Частиною 1 ст.77 Закону України Про банки і банківську діяльність передбачено, що банк може бути ліквідований: 1) за рішенням власників банку; 2) у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Національний банк України має право відкликати банківську ліцензію з власної ініціативи у разі, якщо: 1) виявлено, що документи, надані для отримання банківської ліцензії, містять недостовірну інформацію; 2) банк не виконав жодної банківської операції протягом року з дня отримання банківської ліцензії; 3) встановлено систематичне порушення банком законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

Національний банк України приймає рішення про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом п'яти днів з дня отримання такої пропозиції Фонду.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі постанови №150 від 02.03.2015р. правління Національного банку України Про віднесення Публічного акціонерного товариства Дельта Банк до категорії неплатоспроможних Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №51 від 02.03.2015р. Про запровадженні тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві Дельта Банк . Тимчасову адміністрацію було введено строком на три місяці з 03.03.2015р. по 02.06.2015р. (включно).

Рішенням №71 від 08.04.2015р. Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду №51 від 02.03.2015р. Про запровадженні тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві Дельта Банк строк запровадження тимчасової адміністрації було визначено до 02.09.2015р.

Відповідно до рішення №147 від 03.08.2015р. Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації в АТ Дельта банк тимчасову адміністрацію у позивача було продовжено до 01.10.2015р.

02.10.2015р. на підставі постанови №664 від 02.10.2015р. правління Національного банку України Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства Дельта Банк Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №181 Про початок процедури ліквідації АТ Дельта Банк та делегування повноважень ліквідатора банку .

Статтею 1 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб визначено, що цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою вказаного нормативно-правового акту є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.37 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Частиною 3 ст.38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб передбачено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Наказом №67 від 11.03.2015р. уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства Дельта Банк призначено перевірку правочинів, вчинених останнім протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації.

Рішенням комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, яке оформлено протоколом №12 від 27.05.2015р. визнано нікчемними договір застави майнових прав №Д-4/2014 від 04.09.2014р. (зі змінами внесеними додатковою угодою №1 від 09.02.2015р.), укладений між банком та ОСОБА_1, та договір №Д-4.1/2014 від 04.09.2014р., укладений між банком та ОСОБА_1

Як вбачається з матеріалів справи, Оболонським районним судом міста Києва розгяладась справа №756/277/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Дельта Банк до ОСОБА_1, Державного підприємства Інформаційний центр Міністерства юстиції України, треті особи Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Національного банку України, Товариство з обмеженою відповідальністю Арсенал-Фінанс про встановлення нікчемності договорів та застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів.

Рішенням від 10.01.2017р. Оболонського районного суду міста Києва, яке залишено без змін ухвалою від 18.04.2017р. Апеляційного суду міста Києва, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Дельта Банк задоволено: встановлено нікчемність укладених між Публічним акціонерним товариством Дельта Банк та ОСОБА_1 04.09.2014 р. договорів застави майнових прав №Д-4/2014 та додаткової угоди №1 від 09.02.2015 р. до цього договору застави майнових прав; договору №Д-4.1/2014 від 04.09.2014р. відступлення права вимоги, укладеного між Публічним акціонерним товариством Дельта Банк та ОСОБА_1, від імені якого діяло Товариство з обмеженою відповідальністю Арсенал-Фінанс ; застосовано наслідки недійсності нікчемних правочинів шляхом припинення обтяження на майнові права Публічного акціонерного товариства Дельта Банк вартістю 3 802 493 684 грн. 58 коп. за укладеними між Публічним акціонерним товариством Дельта Банк та ОСОБА_1 договором №Д-4/2014 від 04.09.2014 р. застави майнових прав, додаткової угоди № 1 від 09.02.2015р. до цього договору застави майнових прав, а також договором №Д-4.1/2014 від 04.09.2014р. відступлення права вимоги, укладеного між Публічним акціонерним товариством Дельта Банк та ОСОБА_1, від імені якого діяло Товариство з обмеженою відповідальністю Арсенал-Фінанс , реєстраційний номер запису в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 15079725 від 12.02.2015 року.

Наразі, суд зазначає, що статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено підстави звільнення від доказування. Зокрема, господарським процесуальним законодавством визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Аналогічну позицію щодо преюдиціальної дії рішень суду наведено у п.2.6 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції .

Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір. Наведеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30.01.2013р. по справі №5020-660/2012, від 06.03.2014р. по справі №910/11595/13, від 23.02.2016р. по справі №910/16120/14.

Отже, рішення від 10.01.2017р. Оболонського районного суду міста Києва, яке залишено без змін ухвалою від 18.04.2017р. Апеляційного суду міста Києва, має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти, зокрема, щодо нікчемності договорів №Д-4/2014 від 04.09.2014 р., додаткової угоди № 1 від 09.02.2015р. до цього договору застави майнових прав, а також договору №Д-4.1/2014 від 04.09.2014р. відступлення права вимоги, повторного доведення не потребують.

Як вказувалось вище, за правовою позицією Пленуму Вищого господарського суду України спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову.

За таких обставин, враховуючи, що рішенням суду у цивільній справі було встановлено, в тому числі, нікчемність договору №Д-4.1/2014 від 04.09.2014р., укладеного Публічним акціонерним товариством Дельта Банк та ОСОБА_1, від імені якого діяло Товариство з обмеженою відповідальністю Арсенал-Фінанс , суд дійшов висновку щодо задоволення зустрічних позовних вимог Публічного акціонерного товариства Дельта Банк до Товариства з обмеженою відповідальністю Арсенал-Фінанс про визнання недійсним договору №Д-4.1/2014 від 04.09.2014р.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Арсенал-Фінанс про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю Арсенал-Фінанс прав кредитора за кредитними договорами, укладеними між Публічним акціонерним товариством Дельта Банк з позичальниками, зазначеними у додатку №1 до договору №Д-4/2014 від 04.09.2014р. застави майнових прав, на підставі договору №Д-4.1/2014 від 04.09.2014р. відступлення права вимоги, та зобов'язання Публічного акціонерного товариства Дельта Банк вчинити певні дії. При цьому, суд виходить з наступного.

Обґрунтовуючи наявність кредиторських вимог до Публічного акціонерного товариства Дельта Банк позивачем посилався на те, що останні було набуто на підставі договору від 19.03.2015р. про відступлення права вимоги, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Арсенал-Фінанс (новий кредитор) та ОСОБА_1 (первісний кредитор), згідно п.1 якого первісний кредитор передає новому кредитору, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором за договорами згідно переліку, вказаному у додатку №1 до договору №Д-4/2014 від 04.09.2014р. застави майнових прав, укладеному між первісним кредитором та Публічним акціонерним товариством Дельта Банк .

Зі змісту п.2 вказаного правочину вбачається, що право вимоги первісного кредитора виникло на підставі: договору №Д-4/2014 від 04.09.2014р. застави майнових прав, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством Дельта Банк ; договору відступлення права вимоги №Д-4.1/2014 від 04.09.2014р., укладеного між Публічним акціонерним товариством Дельта Банк та ОСОБА_1; Постанови №150 від 02.03.2015р. правління Національного банку України Про віднесення Публічного акціонерного товариства Дельта Банк до категорії неплатоспроможних ; повідомлення №1703/15-2 від 17.03.2015р. первісного кредитора на адресу Публічного акціонерного товариства Дельта Банк про відступлення права кредитора.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (ст. 510 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Пунктом 1 ч.1 ст. 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст.236 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України).

Судом вже зазначалось, що рішенням від 10.01.2017р. Оболонського районного суду міста Києва, яке залишено без змін ухвалою від 18.04.2017р. Апеляційного суду міста Києва, встановлено нікчемність укладених між Публічним акціонерним товариством Дельта Банк та ОСОБА_1 04.09.2014 р. договорів застави майнових прав №Д-4/2014 та додаткової угоди №1 від 09.02.2015 р. до цього договору застави майнових прав; договору №Д-4.1/2014 від 04.09.2014р. відступлення права вимоги, укладеного між Публічним акціонерним товариством Дельта Банк та ОСОБА_1, від імені якого діяло Товариство з обмеженою відповідальністю Арсенал-Фінанс .

Отже, договір №Д-4.1/2014 від 04.09.2014р. відступлення права вимоги, визнаний судом недійсним, не породжує правових наслідків у вигляді виникнення у ОСОБА_1 права вимоги за кредитними договорами з позичальниками, зазначеними у додатку №1 до договору №Д-4/2014 від 04.09.2014р. застави майнових прав.

Таким чином, з огляду на невиникнення у ОСОБА_1 майнових прав (права вимоги до банку) на підставі договорів №Д-4/2014 від 04.09.2014 р. застави майнових прав та №Д-4.1/2014 від 04.09.2014р. відступлення права вимоги, у Товариства з обмеженою відповідальністю Арсенал-Фінанс у відповідності до договору від 19.03.2015р. про відступлення права вимоги не виникло кредиторських вимог за договорами згідно переліку, вказаному у додатку №1 до договору №Д-4/2014 від 04.09.2014р. застави майнових прав, укладеному між третьою особою 3 та Публічним акціонерним товариством Дельта Банк , оскільки у відповідності до ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Арсенал-Фінанс до Публічного акціонерного товариства Дельта Банк про визнання кредиторських вимог є юридично неспроможними та такими, що задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги в частині зобов'язання Публічного акціонерного товариства Дельта Банк надіслати боржникам та позичальника повідомлення за кредитними договорами про відступлення прав вимоги та зобов'язання передати документи кредитних справ підлягають залишенню судом без задоволення як похідні.

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Згідно приписів ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за подання первісного позову залишається за позивачем, судовий збір за подання зустрічного позову підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю Арсенал-Фінанс на користь Публічного акціонерного товариства Дельта Банк .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2. Зустрічний позов задовольнити повністю.

3. Визнати недійсним договір №Д-4.1/2014 від 04.09.2014р. відступлення права вимоги, укладений між Публічним акціонерним товариством Дельта Банк та Товариством з обмеженою відповідальністю Арсенал-Фінанс , яке діяло від імені ОСОБА_1.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Арсенал-Фінанс (04060, м.Київ, вул. Борщагівська 154, ЄДРПОУ 38892548) на користь Публічного акціонерного товариства Дельта Банк (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, ЄДРПОУ 34047020) судовий збір у сумі 1378,00 грн. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 02.06.2017р.

Головуючий суддя Привалов А.І.

Суддя Зеленіна Н.І.

Суддя Спичак О.М.