Рішення

від 06.06.2017 по справі 916/683/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" червня 2017 р.Справа № 916/683/17

Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.

при секретарі судового засідання Ігнатишеній А.О.

розглянувши справу №916/683/17

за позовом ОСОБА_1 підприємства "СОБ"

до відповідача ОСОБА_1 підприємства "АВАЛОН ЛЕНДІНГ"

про стягнення 41428,21 грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю б/н від 07.10.2016р.

від відповідача: не з'явився

Суть спору: Приватне підприємство "СОБ" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ОСОБА_1 підприємства "АВАЛОН ЛЕНДІНГ" 41428,21 грн., з яких: 33967,06 грн. - борг, 5916,95 грн. - індекс інфляції та 1544,20 грн. - 3% річних.

Підставою позовних вимог є неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №240/15ФП про надання послуг охорони від 21.06.2015р. в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг.

Ухвалою суду від 24.04.2017р. строк вирішення спору продовжений господарським судом на 15 днів у зв'язку із задоволенням відповідного клопотання позивача.

Відповідач у судові засідання не з'явився, відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову до суду не надав.

06.06.2017р. за вх.№12339/17 господарський суд одержав клопотання, згідно з яким відповідач просить суд відкласти розгляд справи №916/683/17, призначений на 06.06.2017р., для надання можливості відповідачу подати витребувані судом документи, усі наявні в нього докази, а також для можливості відповідачу направити свого представника у судове засідання.

На підставі ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 06.06.2017р. за участю представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

21.06.2015р. між ОСОБА_1 підприємством "АВАЛОН ЛЕНДІНГ" (Замовник, відповідач) та ОСОБА_1 підприємством "СОБ" (Виконавець, позивач) укладений договір №240/15ФП про надання послуг охорони, відповідно до якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, Замовники доручають, а Виконавець зобов'язується надати за плату послуги з підтримання за допомогою посту фізичної охорони безпеки на об'єкті Замовника, за адресою, зазначеною у дислокації постів та розрахунку вартості охорони об'єкта (Додаток №1 до цього договору).

Згідно з п.4.1 договору вартість послуг Виконавця визначається за домовленістю сторін згідно Додатку №1 до цього договору.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що Замовник оплачує надані Виконавцем послуги шліхом прямого банківського переказу грошових коштів на рахунок Виконавця в безготівковій формі після підписання акта наданих послуг на підставі виставленого Виконавцем рахунку протягом 10 (десяти) банківських днів з дня отримання належним чином оформленого рахунку від Виконавця.

Відповідно до п.4.3 договору протягом 3 (трьох) робочих днів після закінчення кожного звітного місяця Виконавець надає Замовнику 2 (два) примірники акта наданих послуг. Акт наданих послуг повинен містити інформацію щодо обсягу наданих послуг Виконавцем у звітному місяці. У разі згоди Замовника з даними, які відображені в акті наданих послуг, Замовник протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня отримання такого акта підписує обидва примірники отриманого акта і передає один примірник Виконавцю. У разі незгоди Замовника з даними, які відображені в акті наданих послуг, Замовник протягом 5 робочих днів з дня отримання зазначеного акта надає Виконавцю мотивовані письмові заперечення проти підписання такого акта. Сторони погодили, що у разі відмови Замовника від підписання акту та/або ненадання мотивованого письмового заперечення проти підписання такого акту у передбачений умовами договору строк, акт вважається підписаним, а роботи прийнятими.

Згідно з п.5.2.9 договору Замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати послуги Виконавця.

Пунктом 7.10.2 договору встановлено, що Замовник у разі порушення строку оплати вартості наданих Виконавцем послуг, крім основної заборгованості відповідно до п.п. 4.1, 4.2 зобов'язаний виплатити Виконавцю: суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 (три) проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до п.8.1 договору згідно в.3 ст631 Цивільного кодексу України, цей договір вступає в дію з моменту підписання і діє до 21.06.2016р., а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання своїх зобов'язань сторонами.

Додатком №1 до договору №240/15ФП від 21.06.2015р. визначено дислокацію постів та розрахунок вартості охорони об'єкта, а саме вказано в якості об'єкту охорони - нежитлове приміщення у вигляді кафе на 120 місць за адресою: м. Одеса, 10 станція Великого Фонтану, вул. Красних Зорь, буд. 2а.

Також судом встановлено, що на виконання умов договору позивач надав, а відповідач прийняв послуги охорони, що підтверджується відповідними підписаними сторонами та скріпленими печатками сторін актами здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) за червень 2015р. від 30.06.2015р. на суму 4590 грн., за липень 2015р. від 31.07.2015р. на суму 14000 грн., за серпень 2015р. від 31.08.2015р. на суму 14000 грн., за вересень 2015р. від 30.09.2015р. на суму 1377,06 грн.

На оплату наданих послуг позивачем виставлені відповідачу наступні рахунки-фактури №786 від 22.06.2015. на суму 4590 грн., №821 від 03.07.2015р. на суму 14000 грн., №930 від 29.07.2015р. на суму 14000 грн., №1060 від 03.09.2015р. на суму 1377,06 грн.

Вказані рахунки відповідачем станом на дату звернення позивача до господарського суду не оплачені.

11.12.2015р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію про сплату заборгованості за договором охорони від 04.12.2015р. вих.№98, в якій просив у строк 30 днів з дня одержання претензії сплатити суму боргу - 33967,06 грн. Разом з даною претензією позивач надіслав відповідачу рахунки-фактури №786 від 22.06.2015., №821 від 03.07.2015р. №930 від 29.07.2015р., №1060 від 03.09.2015р.

Дану претензію залишено відповідачем без відповіді та задоволення.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №240/15ФП про надання послуг охорони від 21.06.2015р. в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг стало підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних мотивів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вище встановлено господарським судом між сторонами у справі укладений договір №240/15ФП про надання послуг охорони від 21.06.2015р., за умовами якого позивач зобов'язаний надавати відповідачу послуги з охорони об'єкту, а відповідач оплачувати вартість даних послуг.

Відповідно до ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Між тим, як вище встановлено господарським судом, відповідачем не належним чином виконувались зобов'язання щодо оплати наданих позивачем в червні - вересні 2015 року послуг, внаслідок чого у відповідача виник борг в сумі 33967,06 грн.

При цьому, жодних заперечень щодо наявного боргу, а тим більш доказів, які спростовують наявність цього боргу відповідач до суду не надав.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому, в силу вимог ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За порушення строків оплати наданих послуг позивач нарахував відповідачу інфляційні в сумі 5916,95 грн. та 3% річних в сумі 1544,20 грн.

Розрахунок 3% річних та індексу інфляції, який здійснений позивачем, перевірений господарським судом та встановлено, що вказаний розрахунок не відповідає умовам договору щодо оплати наданих позивачем послуг, а саме: позивач під час розрахунку визначив період прострочення виходячи з 10 банківських днів після підписання актів наданих послуг із посиланням на те, що відповідачу разом з актами наданих послуг направлялись також і рахунки на їх оплату. Проте, в матеріалах справи такі докази відсутні та до суду позивачем такі докази не надані.

Поряд з цим, у матеріалах справи наявна претензія та опис вкладення у цінний лист, які свідчать, що рахунки на оплату наданих послуг за період з червня по вересень 2015 року були надіслані позивачем відповідачу разом із претензією 11.12.2015р.

Отже, із врахуванням нормативних строків пересилання поштових відправлень, встановлених вимогами п.1 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України 28.11.2013р. №958 та зареєстрованих в Мінюсті України 28.01.2014р. за №173/24950, рахунки вважаються врученим відповідачу 18.12.2015р., а тому, із врахуванням умов п.4.2 підписаного між сторонами договору, відповідач мав оплатити рахунки в строк до 04.01.2016р.

За таких обставин господарський судом самостійно, з урахуванням конкретних обставин справи, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання зобов'язання, здійснений розрахунок 3% річних та визначено, що за період з 05.01.2016р. по 01.03.2017р. розмір 3% річних становить 1175,38 грн., які підлягають стягненню з відповідача. Також господарським судом здійснений розрахунок індексу інфляції та визначено, що за період з січня 2016р. по лютий 2017р. розмір індексу інфляції становить 5004,50 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 33967,06 грн., 3% річних в сумі 1175,38 грн. та інфляційних в сумі 5004,50 грн. .а тому саме в цій сумі позовні вимоги підлягають задоволенню господарським судом.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відхилено господарським судом, з наступних мотивів.

23.03.2017р. порушено провадження у даній справі та її розгляд призначений на 24.04.2017р., про що господарським судом винесено відповідну ухвалу від 23.03.2017р., яка надіслана відповідачу на адресу, що зазначена у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернута до суду органами зв'язку з повідомленням „адресат вибув".

24.04.2017р. строк вирішення спору продовжений господарським судом на 15 днів до 15.06.2017р. та розгляд справи відкладений на 22.05.2017р., про що винесено відповідну ухвалу від 24.04.2017р., яка також надіслана відповідачу на адресу, що зазначена у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернута до суду органами зв'язку з повідомленням „адреса не існує» .

Тому, із врахуванням роз'яснень, що містяться у пп.3.9.1. п.3.9. постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому господарський суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд враховує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999р.).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006р. у справі "Красношапка проти України").

Враховуючи те, що норми ст.ст.38,65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

З огляду на вищевикладене, а також виходячи з того, що у відповідача було наявно 2 місяці і 15 днів для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, господарський суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та визнав за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача у судових засіданнях та в силу вимог ст.75 ГПК України за наявними у справі документами.

На підставі ст.44,49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на обох сторін у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1.Позов ОСОБА_1 підприємства "СОБ" задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства "АВАЛОН ЛЕНДІНГ" (65016, м. Одеса, пров. Приморський, 1А, код ЄДРПОУ 35404100, р/р 26000010318897 в ПАТ "БАНК ВОСТОК" МФО 307123, ІПН 354041015535) на користь ОСОБА_1 підприємства "СОБ" (67543, Одеська обл., Лиманський р-н, с. Визирка, вул. Олексія Ставніцера, буд. 57, код ЄДРПОУ 31790846, р/р 26009010130311 в ПАТ "БАНК ВОСТОК" МФО 307123, ІПН 317908415178) 33967 (тридцять три тисячі дев'ятсот шістдесят сім) грн. 06 коп. боргу, 5004 (п'ять тисяч чотири) грн. 50 коп. індексу інфляції, 1175 (одна тисяча сто сімдесят п'ять) грн. 38 коп. 3% річних та 1550 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят) грн. 52 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Повне рішення складено 12 червня 2017 р.

Суддя Г.Є. Смелянець