Ухвала

від 07.06.2017 по справі 915/1158/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

07 червня 2017 року Справа № 915/1158/15

Господарський суд Миколаївської області у складі

судді Корицької В.О.,

при секретарі судового засідання Берко О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача (стягувача): представник не з'явився,

від відповідача (скаржника, боржника): Клюєва І.С., довіреність № 1 від 06.10.2016 року,

від ДВС: Кюкало Ю.М., довіреність № 18706 від 10.05.2017 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві скаргу вх. № 15571/16 Товариства з обмеженою відповідальністю "Український радіаторний завод "КРОНІД" на неправомірні дії державного виконавця у справі № 915/1158/15

за позовом Закритого акціонерного товариства "Галеніка",

вул. Лінкмену, 28, м. Вільнюс, Литва, 08217 (код 225676910)

поштова адреса: вул. Віто Герулайчо, 1, оф. 1, м. Вільнюс, Литва, 08200

адреса представника позивача: Оболонська набережна, 7, корп. 3, оф. 2, м. Київ, Київська область, Україна, 04211,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український радіаторний завод "КРОНІД",

вул. Новозаводська, 11/1, м. Миколаїв, Миколаївська область, Україна, 54028 (ідентифікаційнийкод код 31159983),

про стягнення коштів в якості передоплати за договором № 20/01 від 20.01.2010 року у розмірі 122 640, 00 доларів США, що еквівалентно 2 640 439, 20 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 14.09.2015 року у справі № 915/1158/15 (суддя Олейняш Е. М.) відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 року у справі № 915/1158/15 (у складі колегії суддів: Гладишевої Т. Я. - головуючого, Савицького Я. Ф., Ліпчанської Н. В.) скасовано рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.09.2015 року у справі № 915/1158/15. Позов ЗАТ "Галеніка" задоволено. Стягнуто із ТОВ "Український радіаторний завод "КРОНІД" на користь ЗАТ "Галеніка" 122 640,00 доларів США попередньої оплати за договором № 20-01 від 20.01.2010 року, що еквівалентно 2 640 439,20 грн. відповідно до курсу НБУ станом на дату подання позову.

На виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 року видано відповідні накази від 10.12.2015 року.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.02.2016 у справі № 915/1158/15 (у складі колегії суддів: Овечкіна В. Е. - головуючого, Корнілової Ж. О., Чернова Є. В.) касаційну скаргу ТзОВ "Український радіаторний завод "КРОНІД" залишено без задоволення. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 року у справі № 915/1158/15 Господарського суду Миколаївської області залишено без змін.

До канцелярії Господарського суду Миколаївської області 13.09.2016 року надійшла скарга вх. № 15571/16 ТзОВ "Український радіаторний завод "КРОНІД" на бездіяльність державного виконавця Інгульського відділу ДВС м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (Інгульський ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області) щодо незакінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 10.12.2015 року у справі № 915/1158/15 та про зобов'язання державного виконавця Інгульського ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області Кюкало Ю. М. закінчити виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Миколаївської області у справі № 915/1158/15.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 04.10.2016 року у справі № 915/1158/15 (суддя Олейняш Е. М.) відхилено скаргу вх. № 15571/16 від 13.09.2016 ТзОВ "Український радіаторний завод "КРОНІД" на неправомірні дії державного виконавця.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.12.2016 року у справі № 915/1158/15 (у складі колегії суддів: Лисенко В. А. - головуючого, Ярош А. І., Савицького Я. Ф.) ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 04.10.2016 року у справі № 915/1158/15 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.03.2017 року ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 04.10.2016 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.12.2016 року у справі № 915/1158/15 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

На підставі розпорядження в.о. керівника апарату Господарського суду Миколаївської області № 66 від 25.04.2017 року проведено повторний автоматизований розподіл справи № 915/1158/15.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2017 року призначено головуючого суддю - Корицьку В.О.

Ухвалою суду від 26.04.2017 року справу № 915/1158/15 прийнято до провадження суддею Корицькою В.О., розгляд скарги призначений на 11.05.2017 року.

Ухвалою суду від 11.05.2017 року розгляд скарги відкладений на 07.06.2017 року у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника позивача (стягувача) та за клопотанням представника відповідача (скаржника).

Предметом скарги на неправомірні дії державного виконавця (том 4, а.с. 8-11) є вимога про:

- визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця Інгульського ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області щодо закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 10.12.2015 року по справі № 915/1158/15 та зобов'язання державного виконавця Інгульського ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області закінчити вищевказане виконавче провадження, застосувавши положення ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження";

- зобов'язання державного виконавця Інгульського ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області повернути ТзОВ "Український радіаторний завод "Кронід" безпідставно стягнуті грошові кошти у сумі 3 024 442, 00 грн.

Скарга ТзОВ "Український радіаторний завод "КРОНІД" обґрунтована приписами ст. 19 Конституції України, ст. 121-2 ГПК України, ст. 6, 27, 49, 50, 52 Закону України "Про виконавче провадження" та мотивована тим, що 12.07.2016 року боржником до Інгульського відділу ДВС м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області направлено заяву, в якій повідомлено орган ДВС про те, що згідно актів взаємозвірки розрахунків між ТзОВ "Український радіаторний завод "Кронід" та ЗАТ "Галеніка" за договором № 20/01 від 20.01.2010 року заборгованість ТзОВ "Український радіаторний завод "Кронід" перед ЗАТ "Галеніка" відсутня та стягувач у виконавчому провадженні ЗАТ "Галеніка" навпаки винен боржнику за вищевказаним договором 12 360, 00 доларів США. За таких обставин запропоновано закінчити виконавче провадження на підставі п. 8 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з повним фактичним виконанням рішення згідно з виконавчим документом. Вказана заява залишена без задоволення у зв'язку з тим, що "документи складені до винесення рішення Господарським судом Миколаївської області".

19.08.2016 року державним виконавцем в примусовому порядку з розрахункових рахунків боржника безпідставно стягнуто грошові кошти у сумі 3 024 442,00 грн., що значно перевищує суму заборгованості за виконавчим документом. Однак, навіть за таких умов державним виконавцем вищевказане виконавче провадження не завершено та не знято арешт з розрахункових рахунків та майна боржника.

Боржник вважає, що стягнення коштів з розрахункових рахунків боржника у сумі 3 024 442,00 грн. здійснено безпідставно та з грубим порушенням законодавства про виконавче провадження, невжиття заходів щодо завершення виконавчого провадження та звільнення майна з-під арешту призводить до умисного заподіяння шкоди боржнику та значних матеріальних збитків.

Представник позивача (стягувача) явку повноважного представника у судове засідання 07.06.2017 року не забезпечив.

Стягувачем ЗАТ "Галеніка" подано суду відзив на скаргу (том 4, а.с. 19-23, 135-138), в якому стягувач, посилаючись на приписи ч. 5 ст. 55, ст. 129 Конституції України, ст. 4 2 , ч. 3 ст. 4 3 , ч. 3 ст. 35, ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 121-2 ГПК України, ст. 341 ГК України, ст. 25, ч. 1 ст. 27, ч. 1 ст. 32, ч. 1 ст. 49, ч. 1, 2 ст. 52, ч. 3 ст. 53, ч. 1 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", просив суд в задоволенні скарги відмовити, зазначаючи, що вимога відповідача щодо закінчення виконавчого провадження на підставі арешту майна є безпідставною оскільки, станом на день розгляду скарги органом ДВС здійснюється забезпечення реального виконання рішення суду по справі № 915/1158/15 шляхом звернення стягнення на майно відповідача.

Твердження відповідача, що рішення господарських судів по справі № 915/1515/14, а також актів взаємних розрахунків між сторонами є підставою для закінчення виконавчого провадження не відповідає дійсності, оскільки рішенням суду, яке набрало законної сили, по справі № 915/1515/14 не встановлено жодного факту.

Крім того, позивач зазначає, що надані органу ДВС копії актів звірки взаєморозрахунків не підтверджують ні факт відсутності заборгованості, ні факт виконання рішення суду по справі № 915/1158/15. Отже, відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження.

У постанові Одеського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 року у справі № 915/1158/15 стягнуто із ТОВ "Український радіаторний завод "КРОНІД" на користь ЗАТ "Галеніка" 122 640,00 доларів США попередньої оплати за договором № 20-01 від 20.01.2010 року, що еквівалентно 2 640 439,20 грн. відповідно до курсу НБУ станом на дату подання позову . Тобто у постанові зазначено суму - 122 640,00 доларів США, яку необхідно стягнути, та її еквівалент у національній валюті станом на дату подання позову.

Враховуючи, що боржник не надав органу ДВС платіжне доручення або інший платіжний інструмент, що застосовується у міжнародній банківській практиці, та підтверджує переказ 122 640, 00 дол. США, відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження.

Інгульським відділом ДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області подано суду письмові заперечення (том 4, а.с. 31-36), в яких орган ДВС просив суд відмовити у задоволенні скарги повністю, зазначивши, що підставою для закінчення виконавчого провадження відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" та застосування положень ст. 50 цього Закону є фактичне виконання в повному обсязі рішення суду згідно виконавчого документа. Станом на день подання скарги боржником підтверджуючих документів про виконання рішення за виконавчим документом не надано. Подані боржником документи, додані до заяви, не є підставою для закінчення виконавчого провадження, оскільки складені до винесення господарським судом рішення про стягнення коштів.

Також відповідно до заяви стягувача від 18.07.2016 року наказ № 915/1158/15, виданий 10.12.2015 року Господарським судом Миколаївської області, станом на 15.07.2016 року не виконано.

Заперечення обґрунтовані приписами ст. 124 Конституції України, ст. 5, 17, 19, 25, 49, 50, 52, 57, 65 Закону України "Про виконавче провадження".

Розглянувши матеріали скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 14.09.2015 року по справі 915/1158/15 в позові відмовлено (том 1, а.с. 104-107).

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 року рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.09.2015 року скасовано. Стягнуто із ТОВ "Український радіаторний завод "КРОНІД" на користь ЗАТ "Галеніка" 122 640, 00 доларів США предоплати за договором № 20-01 від 20.01.2010 р., що еквівалентно 2 640 439, 20 грн. відповідно до курсу Національного Банку України станом на дату подання позову. Стягнуто із ТОВ "Український радіаторний завод "КРОНІД" на користь ЗАТ "Галеніка" 52 808, 78 грн. - судового збору за подачу позовної заяви та 58 089, 66 грн. - судового збору за подачу апеляційної скарги (том 1, а.с. 172-177).

На виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 року було видано відповідні накази від 10.01.2015 року (том 1, а.с. 183-184).

Постановою Вищого господарського суду України від 23.02.2016 року касаційну скаргу ТзОВ "Український радіаторний завод "КРОНІД" залишено без задоволення. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 року у справі № 915/1158/15 залишено без змін (том 1, а.с. 238-243).

05.01.2016 року старшим державним виконавцем Інгульського відділу ДВС міста Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 49761296 по виконанню наказу Господарського суду Миколаївської області від 10.12.2015 року № 915/1158/15 (том 4, а.с. 72-73). Надано строк на добровільне виконання рішення суду до 12.01.2016 року.

Рішення, у встановлений для добровільного виконання строк, боржником не виконано.

12.01.2016 року старшим державним виконавцем Інгульського відділу ДВС міста Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 264 043, 92 грн. та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 100 грн. (том 4, а.с. 64, 66).

12.01.2016 року старшим державним виконавцем Інгульського відділу ДВС міста Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження (номери виконавчих проваджень, які входять до складу зведеного виконавчого провадження ВП № 49724403, ВП № 49761296) (том 3, а.с. 98-100).

15.01.2016 року, 09.06.2016 року, 15.06.2016 року, 11.07.2016 року старшим державним виконавцем Інгульського відділу ДВС міста Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області виносились постанови про арешт коштів боржника, що містяться на всіх рахунках в іноземній та національній валюті (том 4, а.с. 68, 70, 71; том 3, а.с. 98-100).

29.04.2016 року старшим державним виконавцем Інгульського відділу ДВС міста Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області Кюкало Ю.М. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (том 4, а.с. 69).

16.06.2016 року старшим державним виконавцем Кюкало Ю.М. було направлено на адресу Інгульського відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області подання вих. № 26403 про відкриття кримінального провадження щодо притягнення до кримінальної відповідальності посадової особи - керівника ТзОВ "Український радіаторний завод "КРОНІД" ОСОБА_10 за ознаками злочину, передбаченого ст. 382 Кримінального кодексу України за умисне невиконання рішення суду, що набрало законної сили (том 4, а.с. 50-52)

30.06.2016 року Інгульським відділом ДВС міста Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області було направлено на адресу ТзОВ "Український радіаторний завод "КРОНІД" вимогу державного виконавця № 27958, у якому орган ДВС зобов'язав боржника, у випадку невиконання судового рішення в добровільному порядку, надати безперешкодний доступ державному виконавцю та іншим учасникам виконавчого провадження до майна боржника розташованого за адресою м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 11/1 для проведення опису та арешту майна боржника (том 2, а.с. 206).

07.07.2016 року ТзОВ "Український радіаторний завод "КРОНІД" направлено на адресу Інгульського відділу ДВС міста Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області заяву, у якій боржник пропонував в першочерговому порядку провести опис й арешт майна, належного ТзОВ "Український радіаторний завод "КРОНІД", відповідно до переліку вказаному у заяві (два комбайни зернозбиральні, марки ЛИДА, балансовою вартістю 2 400 000, 00 грн. кожен) (том 2, а.с. 207).

11.07.2016 року старшим державним виконавцем Інгульського відділу ДВС міста Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області Кюкало Ю.М. складено Акт опису та арешту майна по ВП № 49761296 при примусовому виконанні наказу № 915/1158/15 від 10.12.2015 року. Проведено опис та накладено арешт на наступне майно боржника: два комбайни зернозбиральні, марки ЛИДА та транспортний засіб марки ЗАЗ (том 2, а.с. 209-210).

11.07.2016 року старшим державним виконавцем Інгульського відділу ДВС міста Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області Кюкало Ю.М. винесено постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому проваджені ВП № 49761296, якою орган ДВС постановив призначити ТзОВ "Українська експертна група", яка має сертифікат суб'єкта оціночної діяльності, для надання письмового висновку, звіту про оцінку майна (акт оцінки майна) з питань визначення ринкової вартості вищевказаного описаного та арештованого майна (двох комбайнів зернозбиральних марки ЛИДА та транспортного засобу марки ЗАЗ) (том 2, а.с. 212).

Відповідно до Акту приймання-передавання виконавчих проваджень від 12.07.2016 року на підставі доручення начальника Інгульського ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області Павлюка П.М. від 12.07.2016 року за № 43 проведено передачу матеріалів виконавчого провадження, що перебувало в провадженні старшого державного виконавця Кюкало Ю.М. заступнику відділу Терещенко А.О.

Акт затверджено начальником Інгульського ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області (том 4, а.с. 46).

13.07.2016 року заступником начальника Інгульського відділу ДВС міста Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області Терещенко А.О. складено Акт опису та арешту майна при примусовому виконанні наказу № 915/1158/15 від 10.12.2015 року. Проведено опис та накладено арешт на наступне майно боржника: нежитловий об'єкт, загальною площею 3530, 40 кв. м., що знаходиться за адресою м. Миколаїв, вул. Новозаводська 11/1 (том 2, а.с. 213-215).

Відповідно до висновку з незалежної оцінки майна - колісного транспортного засобу станом на 14.07.2016 року ринкова вартість:

- комбайна зернозбирального марки ЛИДА 1300-03, реєстраційний державний номер: 324666ВЕ становить 878 300, 00 грн.;

- комбайна зернозбирального марки ЛИДА 1300-03, реєстраційний державний номер: 33609ВЕ становить 873 900, 00 грн. (том 4, а.с. 37).

Відповідно до висновку з незалежної оцінки майна - колісного транспортного засобу станом на 14.07.2016 року ринкова вартість транспортного засобу ЗАЗ 1105 57, реєстраційний номер ВЕ 6073АА становить 22 600, 00 грн. (том 4, а.с. 38).

Вищевикладені обставини підтверджують хід проведення виконавчих дій при примусовому виконанні наказу господарського суду № 915/1158/15.

Судом також встановлено, що 12.07.2016 року боржником ТзОВ "Український радіаторний завод "КРОНІД" направлено на адресу Інгульського відділу ДВС міста Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області заяву, у якій боржник просив орган ДВС закінчити виконавче провадження на підставі п. 8 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з повним фактичним виконанням рішення суду згідно з виконавчим документом (том 2, а.с. 211).

На підтвердження повного фактичного виконання судового рішення подано Акти звірки взаємних розрахунків між ТзОВ "Український радіаторний завод "КРОНІД" та ЗАТ "Галеніка" по договору № 20\01 з урахуванням додаткової угоди № 1 за період з 20.01.2010 року по 02.07.2012 року та за період з 20.01.2010 року по 05.07.2012 року.

Боржник вказує, що з Актів звірки взаємних розрахунків вбачається, що заборгованість ЗАТ "Галеніка" перед ТзОВ "Український радіаторний завод "КРОНІД" станом на 02.07.2012 року складає 4 360 дол. США та станом на 05.07.2012 року складає 12 360 дол. США (том 3, а.с. 68-69).

Крім того, на підтвердження своєї правової позиції скаржником подано судові рішення по справі № 915/1515/14 за позовом Закритого акціонерного товариства "Галеніка" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Український радіаторний завод "КРОНІД" про стягнення збитків в розмірі 122 640, 00 доларів США, що еквівалентно 1 604 415, 11 грн. та пені у розмірі 55 224, 50 доларів США, що еквівалентно 722 464, 31 грн. (том 3, а.с. 85-97).

Скаржник зазначає, що в межах господарської справи № 915/1515/14 досліджувалось питання щодо виконання умов договору № 20-01 від 20.01.2010 року, укладеного між сторонами щодо поставки передплаченого товару та додаткової угоди № 1 від 26.06.2015 року, в тому числі щодо повернення передоплати за вищевказаним договором, та в задоволенні позову ЗАТ "Галеніка" до ТзОВ "Український радіаторний завод "КРОНІД" про стягнення 122 640, 00 доларів США відмовлено, у зв'язку з відсутністю підстав для господарсько-правової відповідальності до ТзОВ "Український радіаторний завод "КРОНІД", що також на ряду з актами взаємних розрахунків між сторонами підтверджує відсутність заборгованості ТзОВ "Український радіаторний завод "КРОНІД" перед ЗАТ "Галеніка" (том 3, а.с. 82).

Вказані обставини і стали підставою для звернення до суду зі скаргою на бездіяльність органу ДВС щодо закінчення виконавчого провадження та зобов'язання закінчити виконавче провадження.

При цьому, судом враховано наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Суду не подано доказів виконання боржником судового рішення по даній справі № 915/1158/15 у строки, встановлені ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" для самостійного виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Таким чином, органом ДВС здійснюється забезпечення реального виконання рішення суду по справі № 915/1158/15 шляхом звернення стягнення на кошти та майно боржника ТзОВ "Український радіаторний завод "КРОНІД".

Частиною 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено перелік підстав, за яких виконавче провадження підлягає закінченню. Перелік є вичерпним. Так, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Боржник як на підставу для закінчення виконавчого провадження з підстав повного фактичного виконання судового рішення посилається на акти звірки взаєморозрахунків та судове рішення по справі № 915/1515/14.

Судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" до первинних документів належать документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. При цьому вони повинні містити певний перелік даних, які включають в себе, серед іншого, зміст та обсяг господарської операції. Виходячи із цих норм до первинних документів можуть бути віднесені: господарський договір і документи, що підтверджують його виконання (акти прийому-передачі товару, розрахункову документацію і т. д.).

Таким чином, акти звірки взаєморозрахунків не відповідають вимогам до первинних документів, не фіксують здійснення жодних господарських операцій, містять у собі лише зведені відомості про бухоблік, а тому не є документами, що підтверджують наявність зобов'язання за господарським договором.

У вересні 2014 року ЗАТ "Галеніка" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до ТзОВ "Український радіаторний завод "Кронід" про стягнення збитків у розмірі 122 640 дол. США, що еквівалентно 1 604 415 грн 11 коп., і пені у розмірі 55 224,50 дол. США, що еквівалентно 722 464 грн 31 коп., з підстав неналежного виконання умов договору від 20 січня 2010 року № 20/01 у частині поставки передплаченого товару - блок радіаторів УР 300.13.000 для комбайна зернозбирального самохідного КЗС1218 у кількості 85 штук.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 27.11.2014 року в позові відмовлено. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 року змінено мотиви в частині нарахування пені та рішення залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 22.04.2015 року рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишено без змін (том 1, а.с. 22-25, 70-87).

Підставою для відмови в позові у вищевказаній справі № 915/1515/14 стали обставини, які полягали в тому, що в спірному випадку зобов'язання між сторонами є зустрічними. Невиконання однією стороною своїх обов'язків надає право іншій стороні призупинити виконання зобов'язання. Таким чином, Вищий господарський суд України зазначив, що за відсутності підстав господарсько-правової відповідальності відповідача господарські суди правомірно відмовили в позові в частині стягнення суми збитків .

Судом також встановлено, що під час розгляду даної справи № 915/1158/15 та на момент прийняття остаточної постанови Вищим господарським судом України в матеріалах справи містились та досліджувались судами як судові рішення по справі № 915/1515/14, так і акти звірки взаєморозрахунків (том 1, а.с. 196). Судові рішення у даній справі прийнято судами після дослідження та встановлення усіх обставин справи, в тому числі й тих доказів, на які боржник посилається як на підтвердження виконання зобов'язання з оплати боргу.

Господарськими судами при розгляді справи №915/1158/15, рішення по якій набуло законної сили та перебувало на виконанні органу ДВС, досліджено всі обставини укладання та виконання договору №20/01 від 20.01.2010 року, в тому числі і відповідні акти, та встановлено факт порушення ТзОВ "Український радіаторний завод "КРОНІД" своїх зобов'язань по договору №20/01 від 20.01.2010 року, а також встановлено обов'язок ТзОВ "Український радіаторний завод "КРОНІД" сплатити ЗАТ "ГАЛЕНІКА" 122 640, 00 доларів США передоплати за договором №20/01 від 20.01.2010 року.

Таким чином, надані органу ДВС копії актів звірки взаєморозрахунків від 02.07.2012 року та від 05.07.2012 року не підтверджують ні факт відсутності заборгованості ТзОВ "Український радіаторний завод "КРОНІД" перед ЗАТ "ГАЛЕНІКА" по Договору №20/01 від 20.01.2010 року, ні факт виконання ТзОВ "Український радіаторний завод "КРОНІД" рішення суду по справі № 915/1158/15, яке прийнято в 2015 році.

Документи датовані за період з 20.01.2010 року по 02.07.2012 року, з 20.01.2010 року по 05.07.2012 року не можуть підтверджувати виконання рішення суду датоване 25.11.2015 року (том 3, а.с. 68-69).

Як зазначено вище, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 року рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.09.2015 року скасовано. Стягнуто із ТОВ "Український радіаторний завод "КРОНІД" на користь ЗАТ "Галеніка" 122 640, 00 доларів США предоплати за договором № 20-01 від 20.01.2010 р., що еквівалентно 2 640 439, 20 грн. відповідно до курсу Національного Банку України станом на дату подання позову.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що спірні зобов'язання було визначено в іноземній валюті (доларах США), адже саме у такій валюті за спірним договором № 20/01 від 20.01.2010р. ТОВ "Український радіаторний завод "КРОНІД" отримало від ЗАТ "Галеніка" грошові кошти у розмірі 170 000, 00 доларів США в якості попередньої оплати за поставку 85-ти блоків радіаторів УР 300.13.000 для комбайна зернозбирального самохідного КЗС1218, але ТОВ "Український радіаторний завод "КРОНІД" було прострочено виконання свого зобов'язання щодо поставки товару, факт чого встановлено судовим рішенням по справі № 915/1515/14, яке набрало законної сили. Із зазначеної вище суми, а саме 170 000, 00 доларів США, ТОВ "Український радіаторний завод "КРОНІД" повернуло ЗАТ "Галеніка" у добровільному порядку лише 47 360, 00 доларів США, а інша частина у розмірі 122 640, 00 доларів США стягнута постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.11.2015р. по даній справі (170 000 - 47 360 = 122 640).

При цьому, визначення в резолютивній частині судового рішення еквіваленту спірного зобов'язання в гривні за курсом до відповідної іноземної валюти, діючим на момент подачі позову, не змінює суті встановленого судом в мотивувальній частині такого рішення існуючого обов'язку відповідача зі сплати заборгованості в іноземній валюті (валюті зобов'язання ).

За приписами ст. 192 ЦК України визначено, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частини 1 та 3 ст. 533 Цивільного кодексу України).

Отже, чинним законодавством України не заборонено приймати відповідні рішення щодо стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли під час здійснення валютних операцій.

Крім цього, пленум Верховного Суду України у п. 14 постанови № 14 від 18.12.2008р. роз'яснив, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК, частина третя статті 533 ЦК; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю").

Частиною 2 статті 533 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу , якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Положеннями ст. 53 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі якщо кошти боржника в іноземній валюті розміщені на рахунках, внесках або на зберіганні у банку чи іншій фінансовій установі, що мають право на продаж іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку, державний виконавець зобов'язує їх продати протягом семи днів іноземну валюту в сумі, необхідній для погашення боргу. У разі якщо такі кошти розміщені у банку або іншій фінансовій установі, які не мають права на продаж іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку, державний виконавець зобов'язує їх перерахувати протягом семи днів ці кошти до банку або іншої фінансової установи, які мають таке право, для їх реалізації відповідно до вимог частини першої цієї статті. У разі обчислення суми боргу в іноземній валюті державний виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує ці кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті державний виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби. Кошти виконавчого збору, стягнуті під час виконання рішення про стягнення коштів в іноземній валюті, відповідно до цієї статті реалізуються, а одержані після цього кошти у гривнях зараховуються до Державного бюджету України.

Пунктом 12.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802, передбачено, що органи державної виконавчої служби мають відповідні рахунки в органах Державної казначейської служби України для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам у національній валюті, а також відповідні рахунки для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті в банках.

Згідно з пунктом 12.2. Інструкції, розрахунки з таких рахунків здійснюються лише в безготівковій формі. Не допускається видача та переказ стягнутих державними виконавцями сум стягувачам без зарахування на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби.

Враховуючи викладене, стягнуті з боржника кошти в іноземній валюті зараховуються на відповідний валютний рахунок органу державної виконавчої служби та перераховуються в подальшому стягувачу.

З огляду на вищезазначене, суд зазначає, що судове рішення зі спору про стягнення заборгованості в іноземній валюті необхідно виконувати виходячи саме із встановленого розміру зобов'язання у відповідній валюті, а не його гривневого еквіваленту, тим більше встановленого на дату подання позову, а не на момент фактичного виконання.

Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 15 жовтня 2014 року по справі № 904/59/14, від 07 грудня 2015 року по справі № 922/70/14 та від 26 липня 2016 року по справі № 5011-12/9693-2012.

Стягнуті державним виконавцем з розрахункових рахунків боржника за наслідками виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 10.12.2015 року по справі № 915/1158/15 грошових коштів в гривні унеможливлює отримання стягувачем задоволення своїх вимог в іноземній валюті, встановлених постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 року, у зв'язку із зміною курсу гривні до іноземних валют, в той час, як згідно судового рішення у даній справі стягувач правомірно очікував на отримання належних йому грошових коштів у загальному розмірі 122 640, 00 доларів США.

До того ж, за змістом статей 1, 8 Конституції України - Україна є правова держава. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Законом України № 475/97 від 17.07.1997р. ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р. (Конвенція) та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу ст. 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.

Відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України регулюється Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Положеннями ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном".

Отже, присудженні до стягнення рішенням у даній справі грошові кошти, є майном в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, мирне володіння яким з моменту винесення наведеного рішення гарантується ст.ст. 1, 8, 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

При цьому, в рішеннях у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002р. та "Ясіуньєне проти Латвії" від 06.03.2003р. Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання рішення, винесеного на його чи її користь становить втручання у право на мирне володіння майном, гарантоване першим реченням частини першої статті 1 Протоколу № 1.

Суду не подано будь-яких інших доказів, які б станом на час подання скарги підтверджували факт виконання в повному обсязі судового рішення по справі № 915/1158/15.

Керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 115 ГПК України, ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст. 49, 50 Закону України "Про виконавче провадження", суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для закінчення виконавчого провадження на підставах, зазначених скаржником.

За таких обставин, державний виконавець правомірно не закінчував виконавче провадження та продовжував здійснювати дії, спрямовані на примусове виконання рішення суду, результатом чого стало фактичне виконання в повному обсязі рішення суду, а саме з боржника стягнуто заборгованість в сумі 122 640,00 дол. США, що еквівалентно 3 224 416,10 грн.

Підтвердженням фактичного виконання є платіжні доручення в національній валюті (том 4 а.с. 168-179) та платіжні доручення в іноземній валюті (том 4 а.с. 153-156).

У зв'язку із фактичним повним виконанням рішення суду держаним виконавцем 25.04.2017 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (том 4 а.с. 151) та постанови про зняття арешту з майна та коштів боржника від 09.02.2017 року (том 4 а.с. 150152).

Щодо вимоги боржника про повернення безпідставно стягнутих грошових коштів, то слід зазначити наступне.

Судовим рішенням по справі № 915/1158/15 року з боржника стягнуто грошові кошти у валюті "долари США".

Так, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 року у справі № 915/1158/15 стягнуто із ТОВ "Український радіаторний завод "КРОНІД" на користь ЗАТ "Галеніка" 122 640,00 доларів США попередньої оплати за договором № 20-01 від 20.01.2010 року, що еквівалентно 2 640 439,20 грн. відповідно до курсу НБУ станом на дату подання позову.

Відповідно до п. 13.1 - п. 13.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 органи ДВС мають відповідні рахунки в органах Державної казначейської служби України для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам у національній валюті, а також відповідні рахунки для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті в банках.

Розрахунки з таких рахунків здійснюються тільки в безготівковій формі. Не допускаються видача та переказ стягнутих державними виконавцями сум стягувачам без зарахування на депозитний рахунок органу ДВС.

Відповідно до п. 13.4 Інструкції копії платіжних доручень (реєстри до платіжних доручень) про перерахування коштів стягувачам долучаються до матеріалів виконавчого провадження, яким визначено належність указаних коштів стягувачам.

Відповідно до п. 13.18 Інструкції при перерахуванні коштів, які належать стягувачу - юридичній особі, списання коштів з відповідних рахунків органу ДВС здійснюється на підставі платіжних доручень.

Як встановлено вище, рішення суду по справі № 915/11/58 станом на день подання скарги не виконано. Державним виконавцем в ході проведення виконавчих дій з рахунків боржника ТзОВ "Український радіаторний завод "КРОНІД" було стягнуто грошові суми, а саме: 03.06.2016 року - 540 грн.; 06.06.2016 року - 22, 73 грн., 24.06.2016 року - 7 431, 80 грн.; 29.06.2016 року - 3 945, 63 грн.; 22.08.2016 року - 2 900 637, 49 грн. (відповідь органу ДВС № 37928 від 09.09.2016 року) (том 4, а.с. 4). Вказані кошти станом на день подання скарги знаходились на депозитному рахунку відділу ДВС та не були перераховані стягувачу, оскільки в силу приписів ст. 53 Закону України "Про виконавче провадження" з метою перерахування стягувачу грошових коштів, стягнутих за судовим рішенням в іноземній валюті, необхідно здійснити купівлю відповідної іноземної валюти та перерахувати її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби.

Враховуючи коливання курсу долара США, станом на день подання скарги було неможливо встановити суму коштів в гривнях, яка є необхідною для купівлі іноземної валюти в розмірі, стягнутому за судовим рішенням. Таким чином, державним виконавцем правомірно стягнуто грошові кошти на виконання судового рішення.

Дослідивши платіжні доручення у національній валюті (том 4 а.с. 168-179) та платіжні доручення в іноземній валюті (том 4 а.с. 153-156), судом встановлено, що підстави для повернення боржнику надлишково стягнутих грошових коштів відсутні, оскільки на користь стягувача з боржника стягнута сума 122 640, 00 доларів США, визначена постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 року.

Отже, скаргу в частині зобов'язання державного виконавця повернути боржнику безпідставно стягнуті грошові кошти слід відхилити.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 121-2 ГПК України за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень.

Відповідно до п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 року № 9 за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи вищевикладене, скаргу ТзОВ "Український радіаторний завод "КРОНІД" на дії старшого державного виконавця Інгульського відділу примусового виконання рішень управління ДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області слід відхилити.

Відповідно до п. 12 постанови Пленуму ВГСУ "Про судове рішення" від 23.03.2012 року № 6 ухвали господарських судів набирають законної сили в день їх винесення, якщо інше не передбачено законом (зокрема, частинами п'ятою та шостою статті 122 - 11 ГПК).

Керуючись ст. 19, 124 Конституції України, Законом України "Про виконавче провадження", ст. 33, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відхилити скаргу вх. № 15571/16 від 13.09.2016 року ТзОВ "Український радіаторний завод "КРОНІД" на неправомірні дії державного виконавця.

2. Ухвала набирає законної сили в день її винесення та може бути оскаржена відповідно до ст. 93-96, 106, 121-2 ГПК України.

3. Копію даної ухвали направити на адресу Інгульського відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (54056, м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 61).

Суддя В.О. Корицька