Ухвала

від 08.06.2017 по справі 623/186/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 623/186/17

Провадження № 22-ц/790/3501/17 Головуючий 1-ї інстанції - Гуренко М.О.

Категорія: інші Доповідач - Колтунова А.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - Колтунової А.І.,

суддів - Кругової С.С., Пилипчук Н.П.,

при секретарі - Семикрас О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 04 квітня 2017 року за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства Золота Нива 1 , третя особа - сектор Державної реєстрації Харківської області про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки та передачі земельної ділянки, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до приватного підприємства "Золота Нива 1" (далі - ПП Золота Нива 1 ), третя особа: сектор Державної реєстрації Ізюмської районної державної реєстрації Харківської області про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки та передачі земельної ділянки позивачеві.

Позивач просила визнати недійсною додаткову угоду від 23.09.2015 року до договору оренди земельної ділянки від 10.12.2007 року, який був зареєстрований 03.11.2015 року, відповідно до якої подовжено строк дії договору ще на 3 роки після закінчення строку дії основного договору, зобов'язати відповідача передати їй зазначену земельну ділянку після 10 грудня 2017 року, тобто після закінчення строку дії договору від 10.12.2007 року, укладеного між нею і ПП Золота нива 1 , який зареєстрований 21 лютого 2011 року під № 632288054000017, на земельну ділянку кадастровий номер 6322880500:03:000:0059, розміром - 5,7816 га, із земель приватної власності, контур № 38, ділянка № 53, розташовану на території Олександрівської сільської ради Ізюмського району, відповідно до умов договору, та стягнути з відповідача розмір сплачених судових витрат.

В обґрунтування позову зазначала, що оскільки договір оренди укладений 10.12.2007 року, а строк його дії - 10 років, то строк дії договору спливає 10.12.2017 року.

Крім того, ОСОБА_1 посилалась на ті обставини, що вона 17.01.2017 року отримала інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якої стало відомо про наявність укладеної додаткової угоди від 23.09.2015 року, яка була зареєстрована 03.11.2015 року, відповідно до умов якої було подовжено строк дії договору ще на 3 роки після закінчення основного договору.

Зазначала, що додаткову угоду з відповідачем вона не укладала та не підписувала, орендну плату отримує через іншу особу, якій надала для цих цілей довіреність.

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 04 квітня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на ті обставини, що вказане рішення було постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що строк дії договору розраховується з дня його державної реєстрації.

При цьому права та обов'язки згідно договору набуваються після відповідної державної реєстрації, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору.

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримував.

Представники приватного підприємства Золота Нива 1 проти задоволення апеляційної скарги заперечували.

Представник третьої особи Ізюмської районної адміністрації Харківської області в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином, надали клопотання про слухання справи за їх відсутності.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, на підставі державного акту серії ХР № 116514 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6322880500:03:000:0059, розміром - 5,7816 га, із земель приватної власності, контур № 38, ділянка № 53, розташованої на території Олександрівської сільської ради Ізюмського району Харківської області (а. с. 6).

10.12.2007 року між ОСОБА_1 та ПП Золота нива 1 укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований 21 лютого 2011 року під № 632288054000017, щодо земельної ділянки, кадастровий номер 6322880500:03:000:0059.

Згідно п. 8 договору оренди землі, строк дії договору - 10 років (а. с. 7).

Відповідно до п. 43 договору оренди землі, договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Як вбачається з даного договору, сторони дійшли згоди щодо істотних умов договору оренди земельної ділянки, скріпивши 10 грудня 2007 року договір оренди своїми підписами, що і є моментом укладення договору (а. с. 7-8).

17.01.2017 року ОСОБА_1 отримала інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якої вбачається про наявність укладеної додаткової угоди від 23.09.2015 року, яка була зареєстрована 03.11.2015 року, відповідно до умов якої було продовжено строк дії договору ще на 3 роки після закінчення основного договору. Позивач стверджує, що додаткову угоду з відповідачем не укладала та не підписувала, орендну плату отримує через іншу особу, якій надала для цих цілей довіреність.

23.09.2015 року між ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3, яка діяла на підставі довіреності від 14.09.2012 pоку, посвідченої секретарем Макіївської сільської ради Кремінського району Луганської області, зареєстрованої в реєстрі за № 66, та ПП Золота нива 1 , було укладено додаткову угоду до договору, якою було підвищено розмір орендної плати до 3% від грошової оцінки земельної ділянки та було продовжено дію договору на 3 роки з моменту закінчення строку дії договору з урахуванням усіх змін та доповнень, внесених до договору (а. с. 46, 47).

29.10.2015 року державним реєстратором Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області за ПП Золота нива 1 було зареєстровано право оренди даної земельної ділянки строком дії 13 років, підставою виникнення якого є договір, та зміни до права оренди , підставою виникнення яких є вищевказана додаткова угода від 23.09.2015 р. до договору (а. с. 48).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що строк дії договору слід обчислювати з моменту його державної реєстрації, виходячи з наступного.

Згідно ч.3 ст.640 ЦК України , договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст.210 ЦК України , правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 20 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до ч.2, 3 ст.125 ЗК України , право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації, забороняється .

У відповідності з ч.2 ст.126 ЗК України право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до п.43 договору, цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

В п.31 договору зазначено, що орендар зобовязаний приступити до використання земельної ділянки після державної реєстрації договору оренди.

Проаналізувавши наведені вище норми закону, колегія суддів дійшла висновку, що ПП Золота нива 1 та ОСОБА_1 не могли здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки за договором одразу після його підписання, а набули права та обов'язки тільки після проведення державної реєстрації цього договору.

До державної реєстрації договору відповідач не мав права використовувати (і не використовував) земельну ділянку позивача. Також сторони не були вправі здійснювати всі свої інші права та обовязки, встановлені договором та ст.ст. 24 , 25 Закону України Про оренду землі .

Отже, до моменту державної реєстрації договору, умови цього договору не діяли, у тому числі не діяла зазначена в п.8 розділу Строк дії договору умова про строк дії договору.

Правовою позицією, викладеною в постанові Верховного суду України від 18.01.2017 р. по справі №32\129\16-ц визначено, що строк дії договору оренди землі починається після набрання ним чинності, набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обовязки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 360 -7 ЦПК України висновок Верховного суду України викладений у постанові, щодо застосування норм права, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

За таких обставин колегія судів дійшла висновку, що спірний договір набрав чинності після його державної реєстрації 21.02.2011 року.

Щодо доводів позивача про порушення судом першої інстанції вимог статті 203 ЦК України, при відмові в позові про визнання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки недійсною, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказів того, що ОСОБА_1 дізналася про наявність цієї додаткової угоди 17.01.2017 pоку, отримавши інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також того, що у неї не було волевиявлення на укладення додаткової угоди, в порушення вимог ст. 60 ЦПК України суду не надано.

Та обставина, що ОСОБА_1 було відомо про укладення додаткової угоди від 23.09.2015 року до договору, підтверджується видатковим касовим ордером №1991 від 17.11.2016 pоку, який свідчить про те, що орендна плата за 2016 року була отримана позивачем (в особі представника за довіреністю ОСОБА_3Л.) від відповідача у розмірі, передбаченому додатковою угодою від 23.09.2015 року до Договору, а саме: у розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки, у той час як до укладення цієї додаткової угоди Договором було передбачено орендну плату у розмірі 1,5% від грошової оцінки земельної ділянки (а. с. 49) .

Видача ОСОБА_1 вищевказаної довіреності та одержання нею орендної плати за договором за 2016 р. у розмірі, передбаченому спірною додатковою угодою, свідчить про вільне волевиявлення на укладення додаткової угоди від 23.09.2015 pоку, а також про відповідність такого волевиявлення її внутрішній волі.

Доводи ОСОБА_1 відносно того, що довіреність була видана нею лише на отримання орендної плати, спростовуються змістом зазначеної довіреності з якої вбачається, що ОСОБА_3 надані повноваження одержувати грошові кошти за оренду земельної ділянки та виконувати всі інші дії в межах та обсязі, передбачених законом для такого роду уповноважень ( а. с. 470.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Як зазначалось вище, ОСОБА_1 отримала збільшену орендну плату за додатковою угодою до договору оренди земельної ділянки.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для визнання угоди недійсною, відповідно і про відсутність підстав для зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку після 10.12.2017 року.

Крім того, колегія суддів вважає, що на теперішній час право позивача не порушено, оскільки вказана вище дата не настала.

Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи представника позивача, викладені в апеляційній скарзі, були предметом розгляду суду першої інстанції, висновків суду вони не спростовують.

У зв'язку з чим, відсутні підстави для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, ч. 1 ст. 30 8, ст. 313 , п. 1 ч. 1 ст. 314 , ст. ст. 31 5, 317 , 319 ЦПК України судова колегія, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 04 квітня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає чинності негайно, з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий - А.І. Колтунова

Судді - С.С. Кругова

ОСОБА_4