Постанова

від 07.06.2017 по справі 816/675/17

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/675/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Довгопол М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Дубінчина О.М.,

представника позивача - Крамаренко О.П.,

представника відповідача - Осадчої І.М,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "ПОЛТАВА-ІНКУБАТОР" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

10 травня 2017 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "ПОЛТАВА-ІНКУБАТОР" про адміністративно-господарських санкцій у розмірі 11843 грн. 75 коп. та пені у розмірі 104 грн. 28 коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що відповідачем на виконання вимог статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" не забезпечено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2016 році та не сплачено у добровільному порядку у встановлений строк адміністративно-господарські санкції за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, у розмірі 11843,75 грн, у зв'язку з чим позивачем розраховано також пеню у розмірі 104,28 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні просила врахувати сезонний режим роботи відповідача і той факт, що у період з 01 квітня по 31 липня 2016 року (сезон інкубації), коли в трудових відносинах перебувала максимальна кількість працівників, мало місце працевлаштування інваліда.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

01.03.2017 Сільськогосподарським виробничим кооперативом "ПОЛТАВА-ІНКУБАТОР" (код ЄДРПОУ 05385192) подано до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік (форма № 10-ПІ) /а.с.6/.

Згідно відомостей, зазначених у Звіті, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу підприємства у 2016 році становила 8 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 1 особа, а також кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" - 1 особа.

Беручи до уваги дані звіту, позивачем розраховано суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, виходячи із кількості незайнятих робочих місць для працевлаштування інвалідів (1 особа), в сумі 11843 грн 75 коп.

З огляду на прострочення відповідачем терміну оплати адміністративно-господарських санкцій на 22 днів (з 19.04.2017 по 10.05.2017) позивачем розраховано пеню у розмірі 104 грн 28 коп.

Надаючи оцінку обґрунтованості позовних вимог Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені із відповідача, суд враховує наступне.

Частиною першої статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Частиною другою статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно статей 216-218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

До суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною третьою статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Частиною першою статті 18 зазначеного Закону встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

З наведених норм статей 18, 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" вбачається, що підприємства здійснюють самостійно працевлаштування інвалідів, але виходячи з вимог статті 18 вказаного Закону.

При цьому стаття 18 Закону не встановлює правил, за якими підприємство було б зобов'язано самостійно здійснювати пошук інвалідів для їх працевлаштування на своєму підприємстві.

Частиною третьою статті 18 Закону чітко визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно наказу Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 "Про затвердження форми звітності N 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання" форма звітності N 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" (далі - інформація) заповнюється роботодавцями та подається до територіального органу Державної служби зайнятості України у містах Києві та Севастополі, районі, місті, районі у місті не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й).

З огляду на вищезазначене, звіт за формою 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство для працевлаштування.

За таких обставин неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, а саме неподання звітів за формою № 3-ПН про наявність вакансій для інвалідів державній службі зайнятості є порушенням вищезгаданих норм матеріального права та підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 9 липня та 19 листопада 2013 року (№№ 21-200а13, 21-397а13 відповідно).

Судом встановлено, що згідно звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2016 рік за формою № 10-ПІ середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача у 2016 році склала 8 осіб.

В ході розгляду справи правильність внесених до звіту даних щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу підтверджено представником відповідача, а також наявними у матеріалах справи податковими розрахунками відповідача за формою 1-ДФ за 2016 рік, відомостями про нарахування заробітної плати (доходу) застрахованим особам за 2016 рік /а.с. 49 - 72/.

Відтак в силу вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів для відповідача становив одне робоче місце.

Суд бере до уваги те, що відповідачем було забезпечено працевлаштування на підприємстві одного інваліда протягом квітня-липня 2016 року.

Так, згідно наказу підприємства № 3-к від 31.03.2016 /а.с. 73/ прийнято на роботу з 01 квітня 2016 року до 29 липня 2016 року завідувачем складом ОСОБА_3, який є інвалідом 3 групи, що підтверджується копією довідки МСЕ № 0095426 від 05.03.2009 /а.с. 74/.

Отже, з квітня по липень 2016 року відповідачем було повністю забезпечено норматив працевлаштування інвалідів (1 особа), відтак підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій за вказаний період відсутні.

За період з січня по березень та з серпня по грудень 2016 року інваліди на підприємстві відповідача не працювали.

Відповідно до листа Полтавського районного центру зайнятості від 17.04.2017 за вих. № 254 відповідачем протягом 2016 року звіти за формою №3-ПН із вакансіями для інвалідів не подавалися /а.с.25/.

Таким чином, відповідачем у період з січня по березень та з серпня по грудень 2016 не вжито передбачених чинним законодавством заходів для працевлаштування інвалідів згідно встановленого нормативу (1 особа), а саме, не забезпечено зайнятість 1 робочого місця, призначеного для працевлаштування інвалідів, не надано службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інваліда.

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій за вказаний період (8 місяців 2016 року).

Враховуючи те, що в силу положень частини першої статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, суд приходить до висновку, що адміністративно-господарські санкції, які підлягають стягненню з відповідача, складають 7895 грн 83 коп. (189 500: 8: 2 = 11 843,75 грн (половина середньорічної заробітної плати ) /12 х 8 (8 місяців 2016 року) х 1 (особу)).

Зважаючи на те, що судом підтверджено правомірність застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій на суму 7895 грн 83 коп., сума пені, яка підлягає сплаті відповідачем, складає 69 грн 48 коп. (7895 грн 83 коп. х 0,04 %) х 22 дні).

Отже, позовні вимоги Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

З огляду на викладене, судові витрати, здійснені позивачем, не підлягають стягненню із відповідача.

На підставі наведеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "ПОЛТАВА-ІНКУБАТОР" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити частково.

Стягнути із Сільськогосподарського виробничого кооперативу "ПОЛТАВА-ІНКУБАТОР" (ідентифікаційний код 05385192) адміністративно - господарські санкції у розмірі 7895 грн 83 коп. (сім тисяч вісімсот дев'яносто п'ять гривень вісімдесят три копійки) та пеню у розмірі 69 грн 48 коп. (шістдесят дев'ять гривень сорок вісім копійок) на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (ідентифікаційний код 13937406) на р/р 31215230700395 в ГУДКСУ в Полтавській області, МФО 831019, код 38019526, одержувач - УДКСУ у Полтавському районі.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 12 червня 2017 року.

Суддя М.В. Довгопол