Ухвала

від 01.06.2017 по справі п/811/1796/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

01 червня 2017 рокусправа № П/811/1796/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Баранник Н.П. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2017 року

у справі за позовом Приватного підприємства "АВК-Еколайт" до Державної фіскальної служби України про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2017 року позов задоволено.

Визнано протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо відмови у прийнятті та реєстрації податкових накладних № 349 від 24.10.2016 року, № 350 від 25.10.2016 року, № 351 від 26.10.2016 року, № 352 від 26.10.2016 року, № 353 від 26.10.2016 року та № 354 від 31.10.2016 року, а податкові накладні, складені приватним підприємством "АВК-Еколайт" вважати такими, що були прийняті та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх фактичного отримання: № 349 від 24.10.2016 р. - 08 листопада 2016 року в 17:29:51 год.; № 350 від 25.10.2016 р. - 07 листопада 2016 року в 18:44:11 год.; № 351 від 26.10.2016 р. - 07 листопада 2016 року в 18:44:08 год.; № 352 від 26.10.2016 р. - 07 листопада 2016 року в 18:44:15 год.; № 353 від 26.10.2016 р. - 07 листопада 2016 року в 18:44:17 год.; № 354 від 31.10.2016 р. - 07 листопада 2016 року в 18:44:23 год.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що відмова у прийнятті податкових накладних для їх реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних є протиправною, оскільки реєстрація податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є обов'язком постачальника товарів чи послуг, при цьому даному обов'язку кореспондує обов'язок центрального податкового органу прийняти та зареєструвати надану платником податку-продавцем податкову накладну.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач (Державна фіскальна служба України) подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нову, якою відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Зазначає про підстави, які надають податковому органу право розірвати Договір про визнання електронних документів в односторонньому порядку.

У судовому засіданні представник відповідача (Данілов С.О.) підтримав доводи апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та в задоволенні позову відмовити. Суду пояснив, що в результаті відвідування податкової адреси позивача встановлено, що за зазначеною позивачем адресою, посадові особи позивача відсутні. В результаті вжитих заходів місцезнаходження посадових осіб та підприємства встановлено не було.

Представник позивача (Дьяченко А.А.) у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. Суду пояснив, що законодавством чітко визначені підстави для розірвання Договору про визнання електронних документів в односторонньому порядку. Таких підстав у податкового органу не було.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, 09.02.2016 р. між Білгород-Дністровською ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області та позивачем був укладений Договір №090220161 про визнання електронних документів (а.с.8-10). Договір станом на 28.12.2016 р. був чинний (а.с.74-75, 79). Згідно квитанції №1 від 08.11.2016 р. Договір також є діючим, а сертифікат директора чинним (а.с.31).

З метою реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних позивачем було подано до єдиного вікна подання електронної звітності ДФС України засобами телекомунікаційного зв'язку податкові накладні:

- №349 від 24.10.2016 р., виписану ТОВ "Лукойл Лубрікантс Україна" (а.с.11);

- №350 від 25.10.2016 р., виписану ТОВ "Лукойл Лубрікантс Україна" (а.с.21);

- №351 від 26.10.2016 р., виписану ТОВ "Укравтозапчастина" (а.с.23);

- №352 від 26.10.2016 р., виписану ТОВ "Торговий Дім "Ліном" (а.с.25);

- №353 від 26.10.2016 р., виписану ТОВ "Лукойл Лубрікантс Україна" (а.с.27);

- №354 від 31.10.2016 р., виписану ТОВ "Торговий Дім "Галпан Плюс" (а.с.29).

Натомість, згідно квитанцій №1 від 08.11.2016 р. (а.с.12), від 12.11.2016 р. (а.с.13), від 14.11.2016 р. (а.с.14), від 16.11.2016 р. (а.с.15), від 17.11.2016 р. (а.с.16), від 23.11.2016 р. (а.с.17), від 24.11.2016 р. (а.с.18), від 25.11.2016 р. (а.с.19), від 28.11.2016 р. (а.с.20); квитанції №1 від 07.11.2016 р. (а.с.22); квитанції №1 від 07.11.2016 р. (а.с.24); квитанції №1 від 07.11.2016 р. (а.с.26); квитанції №1 від 07.11.2016 р. (а.с.28) та квитанції №1 від 07.11.2016 р. (а.с.30) документи (податкові накладні) були доставлені до центрального рівня ДПА України та не прийняті, у зв'язку із помилкою: "Порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 року № 233, а саме: ЄДРПОУ: 37277355. Можливо розірвано Договір про визнання електронної звітності".

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Приписами абз.1 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України встановлено, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно із абз.3 та 4 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Абз.9 пункту 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України вказує, що якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Згідно з абз.11 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Отже, реєстрація податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є обов'язком постачальника товарів чи послуг. При цьому, даному обов'язку кореспондує обов'язок центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та митну політику, прийняти та зареєструвати надану платником податку - продавцем податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно до вимог п. 9 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р. №1246 (далі Порядок), причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є:

1) наявність помилок під час заповнення податкової накладної;

2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується;

3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами;

4) порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року);

5) порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

Відтак, визначено виключні підстави для відмови у прийнятті податкової накладної.

Натомість, у даному випадку, податкові накладні №349 від 24.10.2016 р., №350 від 25.10.2016 р., №351 від 26.10.2016 р., №352 від 26.10.2016 р., №353 від 26.10.2016 р., №354 від 31.10.2016 р., не прийнято у зв'язку із незрозумілою помилкою: "Порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.08 №233, а саме: ЄДРПОУ: 37277355. Можливо, розірвано Договір про визнання електронної звітності".

В даному випадку не вказано в чому ж саме полягає порушення Інструкції.

Дані відомості не вказано й у поданих до суду запереченнях.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність чітко визначених законом підстав для відмови у прийнятті та реєстрації податкових накладних, а тому останні оформлена відповідно з п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Доказів, які б підтверджували, що в Єдиному реєстрі податкових накладних вже зареєстровані вказані податкові накладні з такими ж реквізитами або ж доказів порушення вимог щодо наявності сум податку, обчисленої відповідно п.200-1.3 ст.200-1 Податкового кодексу України, відповідач до суду не надав.

Колегія суддів апеляційної інстанції також бере до уваги, що матеріали справи не містять докази того, що податкові накладні містять помилки під час їх заповнення або ж докази розірвання Договору про визнання електронної звітності.

Слід також вказати, що Податковим кодексом України визначено правові наслідки відсутності факту реєстрації податкових накладних в ЄРПН. Вказана податкова накладна не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Отже, відсутність реєстрації податкової накладної в ЄРПН впливає на правовий стан платників податків. Так, покупець товарів позбавляється права на формування податкового кредиту за рахунок відповідних сум, а продавець може зазнати небажаних для нього наслідків у вигляді проведення його позапланової перевірки.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, визнання неправомірним неприйняття податкової накладної для реєстрації тягне настання наслідків, передбачених у п.201.10 статті 201 Податкового кодексу України. Отже, податкова накладна вважається прийнятою протягом того операційного дня, коли вона була надіслана платником податків для реєстрації. Зважаючи на викладене, резолютивна частина постанови адміністративного суду про задоволення позовних вимог у справі, предметом оскарження в якій є протиправність неприйняття податкової накладної для реєстрації, з урахуванням вимог пункту 1 частини другої статті 162 КАС України повинна містити висновок про визнання протиправним неприйняття податкової накладної для реєстрації, а також зазначення того, що податкову накладну потрібно вважати прийнятою і зареєстрованою протягом операційного дня, коли її було надіслано платником податку (із зазначенням дати). Застереження щодо конкретної дати, з якої податкова накладна є прийнятою і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних, поряд із визнанням протиправним власне неприйняття податкової накладної для реєстрації, є правомірним з огляду на приписи абзацу 10 частини 2 статті 162 КАС України.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2017 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: Н.П. Баранник

Суддя: А.А. Щербак