Ухвала

від 06.06.2017 по справі 824/1000/16-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/1000/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Левицький В. К.

Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.

06 червня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Боровицького О. А. Матохнюка Д.Б. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Шевчук А. В.,

представника позивача Любимової Коріни Михайлівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чернівецького управління Публічного акціонерного товариства "Електро" на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 09 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом заступника прокурора Чернівецької області в інтересах держави в особі Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Чернівецькій області до Чернівецького управління Публічного акціонерного товариства "Електро" про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

в грудні 2016 року заступник прокурора Чернівецької області в інтересах держави в особі Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Чернівецькій області звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чернівецького управління Публічного акціонерного товариства "Електро" про стягнення податкового боргу.

Відповідно до постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 09 березня 2017 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Відповідач повноважних представників в судове засідання не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що самостійно визначене відповідачем податкове зобов'язання з плати за землю за травень - грудень 2015 року в сумі 122341,84 грн (15292,73 грн. х 8) та за січень - вересень 2016 року в сумі 197230,32 грн (21914,48 грн. х 9) не сплачено, у зв'язку з чим утворився борг на суму 319572,16 грн (122341,84 грн. + 197230,32 грн.).

Згідно з інтегрованою карткою платника відповідачем частково сплачено самостійно визначене податкове зобов'язання з плати за землю в сумі 13163,73 грн., у зв'язку з чим податковий борг складає 306408,43 грн. (319572,16 грн. - 13163,73 грн.).

Крім того, Чернівецькою ОДПІ проведено камеральні перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з плати за землю щодо несвоєчасної сплати податкових зобов'язань та несвоєчасного подання податкової звітності, за результатами яких складені акти №147/24-12-15-03/00132629 від 08.02.2016 та № 692/24-12-12-03/00132629 від 31.05.2016.

На підставі висновків викладених в актах перевірки, позивачем винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0001651503 від 18.02.2016, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 46249,29 грн.;

- № 0006131203 від 09.06.2016, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 35737,27 грн.

У зв'язку з відсутністю погашення відповідачем податкової заборгованості, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача, оскільки наявність та розмір податкового боргу у Чернівецького управління Публічного акціонерного товариства "Електро" підтверджується матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Пунктом 56.11 статті 56 Податкового Кодексу України встановлено, що не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Податковим боргом відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визнається сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Строки сплати податкового зобов'язання встановлені статтею 57 Податкового кодексу України.

Відповідно до пунктів 59.1, 59.4, 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як встановлено з матеріалів справи, самостійно визначене відповідачем податкове зобов'язання з плати за землю за травень - грудень 2015 року в сумі 122341,84 грн (15292,73 грн. х 8) та за січень - вересень 2016 року в сумі 197230,32 грн (21914,48 грн. х 9) не сплачено, у зв'язку з чим утворився борг на суму 319572,16 грн (122341,84 грн. + 197230,32 грн.).

03 травня 2012 року Чернівецька ОДПІ направила відповідачу податкову вимогу форми "Ю" № 683 на суму 19046,33 грн. рекомендованим поштовим відправленням, який отриманий останнім 04 травня 2012 року.

Відповідно до п.п. 14.1.162 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Статтею 129 Податкового кодексу України встановлено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Пеня, визначена п.п. 129.1.1 п. 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Відповідно до п.п. 129.3.3 п. 129.3 ст. 129 Податкового кодексу України нарахування пені припиняється у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України).

Згідно з інтегрованими картками платника, у зв'язку з порушенням відповідачем строків погашення грошового зобов'язання з земельного податку, позивачем нарахована пеня у сумі 214892,99 грн.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

З матеріалів справи встановлено, що за відповідачем обліковується податковий борг на загальну суму 603287,98 грн., який складається із податкових зобов'язань самостійно визначених відповідачем у податкових деклараціях на суму 306408,43 грн., нарахованих штрафних санкцій у розмірі 81986,56 грн. та пені у сумі 214892,99 грн.

Відповідно до п. 60.6 ст. 60 Податкового кодексу України, якщо нарахована сума грошового зобов'язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане (вручене) податкове повідомлення-рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов'язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається (не вручається).

Так, у зв'язку з тим, що після вручення податкової вимоги, сума податкового боргу у відповідача змінилася, але податковий борг не був погашений відповідачем в повному обсязі, податкова вимога позивачем додатково не надсилалася.

Згідно з п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.2. статті 95 Податкового кодексу України визначено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Згідно з п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

З матеріалів справи встановлено, що станом на час звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом, податковий борг в розмірі 603287,98 грн. відповідачем не сплачений.

Колегія суддів зазначає, що оскільки узгоджена сума податкового зобов'язання у розмірі 603287,98 грн. грн. станом на час розгляду справи не сплачена відповідачем, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що така сума боргу підлягає стягненню з Чернівецького управління публічного акціонерного товариства "Електро" за рахунок готівки та з рахунків платника податків у банках до Державного бюджету України.

Оцінивши доводи апеляційної скарги щодо відсутності у відповідача податкової правосуб'єктності, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно з п. п. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 46.1. ст. 46 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік № 9018533165, яка подана Чернівецьким управлінням ПАТ "Електро" 19.02.2015, річна сума самостійно обчисленого податкового зобов'язання становить 183512,78 грн.

Згідно з податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік № 9020232773, яка подана Чернівецьким управлінням ПАТ "Електро" 19.02.2016, річна сума самостійно обчисленого податкового зобов'язання становить 262973,81 грн.

Таким чином, Чернівецьким управлінням ПАТ "Електро" самостійно обчислено суму податкового зобов'язання, яка відповідно до п. 54.1 ст. 54 і п. 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України є узгодженою, підлягає сплаті та не підлягає оскарженню.

З урахуванням наведеного, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що оскільки відповідно до положень Податкового кодексу України самостійно обчислена сума податкового зобов'язання є узгодженою, підлягає сплаті та не підлягає оскарженню, доводи апеляційної скарги відповідача про відсутність підстав для стягнення з Чернівецького управління ПАТ "Електро" податкового боргу в сумі 603287,98 грн. не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, а суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог по суті заявленого спору.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 09 березня 2017 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Чернівецького управління Публічного акціонерного товариства "Електро" залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 09 березня 2017 року - без змін.

Постанова або ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбаченим цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Ухвала суду складена в повному обсязі 13 червня 2017 року.

Головуючий Сапальова Т.В. Судді Боровицький О. А. Матохнюк Д.Б.