Ухвала

від 08.06.2017 по справі 813/5659/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" червня 2017 р. м. Київ К/800/25928/16

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Львівська тютюнова фабрика до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування наказу, визнання дій протиправними, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Львівська тютюнова фабрика на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю Львівська тютюнова фабрика (далі - позивач, Товариство) заявлено позов про визнання протиправним та касування наказу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - відповідач, контролюючий орган) від 29.09.2015 року № 618 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Львівська тютюнова фабрика та визнати протиправними дії відповідача щодо проведення перевірки на підставі вказаного наказу.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2016 року позов задоволено.

Рішення обґрунтовано тим, що у запиті про надання інформації, що надісланий відповідачем на адресу позивача, не вказано фактів, які свідчать про порушення Товариством вимог законодавства з питань митної справи із зазначенням інформації яка це підтверджує, а отже у контролюючого органу були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного наказу від 29.09.2015 року № 618 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача, у зв'язку з ненаданням останнім відповіді на такий запит. Крім того, протиправний за своєю суттю наказ не може слугувати правомірною підставою для проведення перевірки та свідчить про протиправність дій контролюючого органу по її проведенню.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано висновком про те, що запит контролюючого органу про надання інформації відповідає вимогам чинного законодавства, а враховуючи, що позивачем не було надано запитуваної інформації, контролюючий орган при прийнятті оскаржуваного наказу про проведення перевірки діяв в межах, з підстав, в порядку і спосіб, що визначені нормами чинного законодавства, відповідно і дії відповідача щодо проведення перевірки є також правомірними.

Не погодившись із судовим рішенням апеляційної інстанції, позивач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У поданих запереченнях на скаргу відповідач просить у задоволенні скарги відмовити через її необґрунтованість.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що контролюючим органом на адресу позивача надіслано запит від 04.09.2015 року №4301/10/13-01-22-05-15 про надання інформації та її документального підтвердження, в якому з метою отримання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, контролю за фінансово-господарськими операціями платників податків, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків, дотримання вимог законодавства, здійснення за яким покладено на контролюючі органи, просило надати за період 2013-2015 років завірені у встановленому порядку копії документів згідно з переліком.

Товариство отримало запит 10.09.2015 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення, проте станом на 28.09.2015 року на вказаний запит відповіді не надало, в зв'язку з чим контролюючий орган видав наказ від 29.09.2015 року № 618 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Львівська тютюнова фабрика щодо дотримання законодавства України з питань державної митної справи за період з 01.01.2013 року до 01.09.2015 року.

Правовою підставою для прийняття вказаного наказу були п. п. 1-3 ст. 345, п. 2 ч. 7 ст. 346 Митного кодексу України, доповідна записка заступника начальника Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області від 28.09.2015 року № 110/13-01-22-05-13, лист Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 року № 33690/7/99-99-22-07-02-17 Про відрядження , а також враховано лист Львівської митниці Державної фіскальної служби від 25.09.2015 року № 11255/8/13-70-25/37 щодо залучення працівників митниці до складу робочої групи.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Так, ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до п. 34-1 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) органи доходів і зборів - це центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.

Відповідно до п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики, його територіальні органи.

Згідно з п. 41.3 ст. 41 Податкового кодексу України повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України.

Відповідно до п. 1, п. 2 ч. 3 ст. 345 Митного кодексу України органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо, зокрема, правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів. (ч. 1 ст. 345 Митного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 346 Митного кодексу України документальні виїзні перевірки проводяться за наказом відповідного органу доходів і зборів з урахуванням обставин і підстав, установлених цим Кодексом.

А п. 2 ч. 7 ст. 346 Митного кодексу України передбачено, що документальною позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка підприємства, яка не передбачена планами роботи органу доходів і зборів і може проводитися за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, виявлено факти або отримано документальну інформацію, які свідчать про порушення підприємством вимог законодавства з питань державної митної справи, якщо підприємство не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня отримання такого запиту (даної частини статті).

Також п. 5 ст. 334 Митного кодексу України передбачено, що з метою здійснення митного контролю після випуску товарів органи доходів і зборів мають право направляти письмові запити та отримувати документи або їх засвідчені копії, інформацію (у тому числі в електронній формі), що стосуються переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, випуску товарів та їх використання на митній території України або за її межами.

З наведених норм вбачається, що обов'язковою передумовою здійснення документальної перевірки є направлення платнику податків запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження.

Порядок складання та оформлення запитів контролюючими органами врегульовано Податковим кодексом України та Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1245 Про затвердження Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом (далі - Порядок № 1245).

Згідно з пп. 16.1.5. п. 16.1. ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Відповідно до п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує, перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати, а також печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених статтею 39 цього Кодексу; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; у разі проведення зустрічної звірки; в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

У свою чергу пунктами 9, 10 Порядку № 1245, визначено, що органи державної податкової служби мають право звернутися до суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та документального підтвердження такої інформації. В окремих випадках зазначений запит може надсилатися з використанням засобів телекомунікаційного зв'язку з накладенням електронного цифрового підпису органу державної податкової служби.

Запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

Згідно з п. 12 вказаного Порядку письмовий запит про подання інформації надсилається суб'єкту інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: виявлення за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, фактів, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

А відповідно до п. 16 вказаного Порядку у разі коли запит складено з порушенням вимог, визначених у пунктах 9 і 10 цього Порядку, суб'єкт інформаційних відносин звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Як вбачається з запиту від 04.09.2015 року №4301/10/13-01-22-05-15 контролюючий орган звернувся до Товариства з метою отримання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, контролю за фінансово-господарськими операціями платників податків, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків, дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, просив надати за період 2013-2015 років вичерпний перелік документів (договори, додаткові угоди та інші документи) та попередив про право на проведення позапланової документальної перевірки у разі ненадання пояснень та їх документального підтвердження.

Таким чином, запит контролюючого органу не містить обґрунтованих підстав для його надіслання, в ньому не зазначено порушення, які були допущені позивачем, із зазначенням інформації, яка це підтверджує, що є порушенням вимог ст. 346 Митного кодексу України, п. 73.3 ст.73 Податкового кодексу України та п. 12 Порядку № 1245.

Натомість суд апеляційної інстанції не врахував вказаного та помилково дійшов висновку, що письмовий запит від 04.09.2015 року № 4301/10/13-01-22-05-15, який підписаний уповноваженою особою відповідача та містить перелік запитуваної інформації з посиланням на норми законодавства, відповідно до яких контролюючий орган має право на отримання відповідної інформації, є достатнім для отримання запитуваної інформації від платника податку та призначення перевірки у разі її неотримання.

Крім того, суд апеляційної інстанції необґрунтовано зазначав, що позивач мав звернутись до контролюючого органу з клопотанням про роз'яснення та уточнення запиту, у випадку незрозумілості його вимог чи підстав надіслання, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено такого обов'язку платника податків.

А отже позивач, скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 73 Податкового кодексу України та п. 16 Порядку № 1245, цілком правомірно не надав відповіді на запит контролюючого органу, що був складений з порушенням вимог законодавства.

Таким чином, суд погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції, що у контролюючого органу не було підстав для призначення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства та прийняття оскаржуваного наказу від 29.09.2015 року № 618 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, а відповідно, протиправний за своєю суттю наказ не може слугувати правомірною підставою для проведення перевірки та свідчить про протиправність дій по її проведенню.

Із зазначеного вбачається, що судом першої інстанції дотримано вимоги ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України та надано правильну правову оцінку встановленим у справі обставинам у їх сукупності з дотриманням норм ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 223 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що з рішення суду першої інстанції вбачається, що при його ухвалені, суд не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення, та воно ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Львівська тютюнова фабрика задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року у справі № 813/5659/15 скасувати, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2016 року в даній справі - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

Л.І. Бившева

Т.М.Шипуліна