Рішення

від 06.06.2017 по справі 910/32456/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2017Справа № 910/32456/15

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Ружинська-1" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Гесс Консалтинг Україна" простягнення 626 280 грн 00 коп. Представники від позивача:Соколов В.В. - адвокат на підставі договору від відповідача:Доброчинська А.С. - представник за довіреністю Ковальчук О.Л. - представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

24.12.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Ружинська-1" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гесс Консалтинг Україна" про стягнення 604 080 грн 00 коп. неналежно (безпідставно) отриманих коштів у зв'язку з невиконанням договору № 21-04-2015 від 21.04.2015 та 22 200 грн 00 коп. витрат за висновок Торгово-промислової палати України № 8234/05.0-19 від 05.11.2015 на виконання умов договору № 21-04-2015 від 21.04.2015.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства та положень договору № 21-04-2015 від 21.04.2015, не виконав взяті на себе зобов'язання щодо надання послуг/виконання робіт, що були оплачені позивачем, у зв'язку з чим та з огляду на закінчення строку дії договору позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення неналежно (безпідставно) отриманих коштів у розмірі 604 080 грн 00 коп. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 22 200 грн 00 коп. витрат, що були понесені позивачем з метою визначення обсягу та відновлення своїх прав, у вигляді отримання роз'яснень умов та підстав виконання договору від Торгово-промислової палати України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2016, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.03.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 у справі № 910/32456/15 та рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2016 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/32456/15 передано на розгляд судді Плотницькій Н.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2017 справу № 910/32456/15 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 06.06.2017.

19.05.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові пояснення.

01.06.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

У судове засідання 06.06.2017 з'явились представник сторін та надали пояснення по суті справи.

Представник позивача в повному обсязі підтримав подану разом із позовною заявою заяву про забезпечення позову. Розглянувши зазначену заяву та заслухавши пояснення представника позивача, суд визнав заяву позивача про забезпечення позову такою, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не обґрунтовано належним чином те, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, крім того позивачем не надано доказів в обґрунтування викладених у заяві обставин.

Також, представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Представники відповідача надали пояснення, відповідно до яких заперечують проти заявлених позовних вимог.

У судовому засіданні 06.06.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

21.04.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гесс Консалтинг Україна" (виконавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Ружинська-1" (замовник за договором) укладено договір № 21-04-2015, відповідно до умов якого виконавець бере на себе зобов'язання провести Аналіз 1-го та 2-го рівня (Витяг "А") в рамках виконання технічного завдання для проекту з визначення та специфікації нових інноваційних технологій та процесів, включаючи, але не обмежуючись, установкою трьох (3) С - 200 або однієї (1) С - 600 мікротурбін Capstone, що отримали "зелений сертифікат" та системи газифікації твердої біомаси потужністю 600 КВт, теплообмінників та газових компресорів. Проведення аудиту для впровадження додаткових заходів, включаючи можливе будівництво нової теплиці, розміром приблизно в 1 Га та цехів для переробки, та розробку відповідних фінансових та операційних моделей, що будуть сприяти сталому розвитку сільськогосподарської компанії спеціального призначення (КСП).

Згідно з пунктом 1.1.3 договору виконавець забезпечить залучення внутрішніх експертів та зовнішніх консультантів з усіх аспектів, включаючи бухгалтерський облік та обробку врожаю, юридичних та фінансових спеціалістів без будь-яких додаткових витрат для замовника.

У відповідності до пункту 1.1.4 договору після завершення технічного аналізу, виконавець та його експерти завершать розробку бізнес-плану інвестиційного рівня та фінансових моделей на основі пункту 1.1.1 для залучення нових інвестицій у розмірі близько 4,5 млн. доларів США та будівництвом нової теплиці.

Метою замовника та партнерства є залучення інвесторів та/або фінансування будівництва міні ТЕЦ, що працює з використанням біомаси та приблизно 1 Га теплиць, які будуть належати новоствореній компанії спеціального призначення (КСП) (пункт 1.1.5 договору).

Положеннями пункту 1.1.6 договору визначено, що загальна вартість проведення Аналізу 1-го та 2-го рівня (див. Витяг "А") 80000 доларів США буде покриватися грантовою програмою у розмірі 50% від вартості, виконавцем - 25% та замовником - 25% 21 квітня 2015 року. Примітка: вся сума буде використовуватися на розробку проекту виконавцем та застосовуватися в якості капіталу для майбутнього фінансування впровадження проекту.

Відповідно до пункту 1.1.7 договору замовник зобов'язується виплатити суму в розмірі 20000 доларів США або еквівалент у гривнях після підписання угоди з виконавцем 21 квітня 2015 року.

Згідно з пунктом 1.1.8 договору сторони погодили, що відповідно до наданого графіку зустрічей інвесторів з ГЕСС Консалтинг Україна, замовник відшкодує виконавцю витрати на відрядження ОСОБА_5, Директора та ОСОБА_6, директора з операційної діяльності, ГЕСС Консалтинг Україна на загальну максимальну суму 5000 доларів США протягом п'яти (5) робочих днів після подання звіту по витратам на відрядження у США та Великобританію в період з 26 квітня 2015 року по 18 травня 2015 року.

Через дев'яносто днів після підписання контракту виконавець гарантує забезпечення принаймні двох пропозицій щодо фінансування (інвестування) бізнес - плану інвестиційного рівня та плану впровадження проекту (пункт 1.1.11 договору).

Відповідно до пункту 1.1.12 договору якщо виконавець, по причинах своєї (виконавця) некомпетентності, не зможе забезпечити двох пропозицій щодо надання фінансування в розмірі 4,5 млн. дол. США з річною ставкою 6%, то виконавець відшкодує суму в еквіваленті 20000 дол. США замовнику протягом 45 днів з дати отримання письмового повідомлення за допомогою рекомендованого листа на адресу виконавця.

Положеннями пунктів 3.1-3.3 договору сторони погодили, що перелік наукової, технічної і іншої документації, що підлягає оформленню та здачі виконавцем замовникові, на окремих етапах виконання і по закінченні договору визначено в фазах проекту 1 і 2. Передавання оформленої в установленому порядку документації по окремих етапах договору здійснюється супроводжувальними документами виконавця. Замовник протягом 10 днів з дня отримання акту здачі-приймання робіт і звітних документів (див. пункт 3.2 даного договору) зобов'язаний надіслати виконавцеві підписаний акт здачі-приймання робіт, або мотивовану відмову від прийняття робіт.

Термін дії договору: початок: після завершення першого платежу; закінчення: 8 місяців з моменту завершення першого платежу (пункту 6.1 договору).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем сплачено на користь позивача: 470 000 грн 00 коп. відповідно до платіжного доручення № 132 від 22.04.2015 з призначенням платежу: "проведення тех. аналізу об'єкту 1-го та 2-го рівня, розробка бізнес-плану інцест. рівня та отримання двох інвестиційних пропозицій рах №3 20.04.15 без ПДВ"; 10 000 грн 00 коп. відповідно до платіжного доручення № 151 від 12.05.2015 з призначенням платежу: "проведення тех. аналізу об'єкту 1-го та 2-го рівня, розробка бізнес-плану інцест. пропозицій щодо фінанс. рах №4 від 21.04.15 без ПДВ"; 14 080 грн 00 коп. відповідно до платіжного доручення № 156 від 27.05.2015 з призначенням платежу: "передоплата за підготовку бізнес-плану інвестиційного рівня рах № 6 27.05.15 без ПДВ"; 110 000 грн 00 коп. відповідно до платіжного доручення № 155 від 27.05.2015 з призначенням платежу: "передоплата за підготовку бізнес-плану інвестиційного рівня рах № 5 27.05.15 без ПДВ", проте відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання щодо виконання відповідних робіт за договором та надання позивачу результатів передбачених договором робіт, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гесс Консалтинг Україна" сплачених коштів з урахуванням вимушених втрат позивача, як безпідставно (неналежно) отриманих коштів.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 21-04-2015 від 21.04.2015 суд встановив, що робота виконавця фактично поділена на два етапи, а саме:

- аналіз 1-го та 2-го рівня, які полягають в технічному аналізі та розробці бізнес-плану інвестиційного рівня та фінансових моделей. Відповідно до пункту 1.1.11 договору через дев'яносто днів після підписання контракту виконавець гарантує забезпечення принаймні двох пропозицій щодо фінансування (інвестування) бізнес-плану інвестиційного рівня та фінансових моделей на основі пункту 1.1.1;

- фаза 2 - після завершення аналізу 2-го рівня - гарантована програма FINTECC Technology Innovation, а саме виконавець зобов'язаний в партнерстві з замовником, подати заявку та забезпечити отримання відповідних грантових коштів в рамках програми FINTECC.

По першому етапу згідно умов договору позивач зобов'язувався виплатити:

- суму в розмірі 20000,00 доларів США або еквівалент у гривнях після підписання угоди з виконавцем 21 квітня 2015 року (пункт 1.1.7 договору);

- відшкодовує суму в розмірі 5000,00 доларів США на відрядження відповідних фахівців протягом п'яти робочих днів після подання звіту по витратам на відрядження у США та Великобританію в період з 26.04.2015 по 18.05.2015.

Відповідно до пункту 1.1.15 договору, протягом п'яти робочих днів з моменту прийняття пропозиції щодо фінансування, замовник сплачує виконавцю (ГЕСС Консалтинг Україна) 19000,00 доларів США на покриття витрат на фінальну розробку проекту, включаючи, але не обмежуючись, витрати на додаткові відрядження та створення КСП.

Як вбачається з матеріалів справи та по що зазначає відповідач, на виконання умов пункту 1.1.11 договору, 06.07.2015 відповідачем електронною поштою направлена позивачу додатково 4 фінансові моделі для зазначених варіантів проектів.

У відповідь на яку позивач запропонував не розглядати на даному етапі, теплиці як об'єкт спільних з електрогенерацією інвестицій, а розділити зусилля на два напрямки: 1) паливо приготовлення, власне піроліз і електрогенерація, так би мовити двух рівнів, 2) і тепличий комплекс зі своїм техніко-економічним обґрунтуванням, бізнес-моделлю і фінансуванням.

Листом від 12.07.2015 у відповідь на пропозицію позивача відповідач повідомив про особливості подальшої співпраці та уточнив її відповідні умови.

25.08.2015 електронною поштою відповідачем направлено позивачу зведений звіт по результатах аналізу 1-го та 2-го рівня для ТОВ "Енергетична компанія "Ружинська-1" українською мовою.

Також, під час розгляду справи 19.02.2016 відповідачем на адресу позивача направлено звіт по результатах аналізу 1-го та 2-го рівня за договором № 21-04-2015 від 21.04.2016 та акт надання послуг № 3 від 18.02.2016.

У відповідь листом вих. №7 від 12.03.2016 позивач зазначив, що на виконання договору йому не надано: технічне завдання з визначення та специфікації технології і процесів, включаючи мікротурбіни які отримали "зелений сертифікат", системи газифікації твердої біомаси, теплообмінники та газові компресори - тобто технічне завдання на цілісний енергетичний комплекс, аудит для впровадження додаткових заходів, бізнес-план інвестиційного рівня на основі вищезазначеного технічного завдання, фінансові моделі, забезпечення двох пропозицій щодо фінансування бізнес-плану та плану впровадження проекту. Враховуючи наведене, вважає, що запропоновані документи не можуть бути прийняті як підтвердження виконання робіт за договором №21-04-2015 від 21.04.2016, так як не є його доказом виконання.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Надане відповідачем листування у формі роздрукованих повідомлень електронної пошти не може бути прийняте в якості належних та допустимих доказів виконання останнім зобов'язань за договором з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", який встановлює основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів, у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: обов'язковий реквізит електронного документа - обов'язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили.

Електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов'язані з використанням електронних цифрових підписів, регулюються законом. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах (стаття 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

Згідно з статтею 1 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний підпис - дані в електронній формі, які додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов'язані та призначені для ідентифікації підписувача цих даних; електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті (стаття 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис").

Електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі (стаття 4 Закону України "Про електронний цифровий підпис").

Проте, вказане листування у формі роздрукованих повідомлень електронної пошти не містить даних для ідентифікації підписувачів та підтвердження цілісності даних в електронній формі, не є носієм доказової інформації, з нього не вбачається, які обставини підтверджуються даним листуванням.

Крім того, сторони в договорі не обумовили допустимість електронного листування та не вказали відповідні електронні адреси.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до Торгово-промислової палати України з листом про проведення юридичного аналізу спірного договору, згідно з висновками якої, зокрема, було зазначено, що результат, який має надати виконавець замовнику згідно умов договору № 21-04-2015 від 21.04.2015, за змістом повинен містити бізнес-план інвестиційного рівня, заявки для грантових програм, пропозицій щодо фінансування, висновок аудиту; за виглядом такий результат має бути виконаний у вигляді документів, оформлених на матеріальному носії для подальшого використання замовником згідно мети договору за аналогією прийнятих в Україні зразків.

Строк, у який має передати результат виконання договору виконавець замовнику згідно умов договору становить семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, але у будь-якому разі не пізніше 22.12.2015; спосіб такого документа повинен носити форму документа з підписання сторонами відповідного акта. У всякому випадку зобов'язання сторін припиняються не пізніше 22.12.2015.

Крім того, у пункті 1.2.1 договору передбачено, що Фаза 2 - після завершення аналізу 2-го рівня грантова програма FINTECC Technology Innovation замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання, в партнерстві з замовником, подати заявку та забезпечити отримання відповідних грантових коштів в рамках програми FINTECC. Згідно пунктів 1.2.4 та 1.2.5 дивись Витяг "А" - Перелік заходів для виконання аналізу 2-го рівня, дивись Витяг "Б" - робоча версія фінансової моделі проекту.

Таким чином, з урахування вищевикладеного суд прийшов до висновку, що відповідачем не надано доказів належного виконання робіт за договором № 21-04-2015 від 21.04.2015 та доказів надання відповідних результатів робіт позивачу. Направлений під час розгляду справи 19.02.2016 відповідачем на адресу позивача звіт по результатах аналізу 1-го та 2-го рівня за договором № 21-04-2015 від 21.04.2016 та акт надання послуг № 3 від 18.02.2016, не приймається судом до уваги, оскільки вказані дії були вчинені відповідачем вже після закінчення строку існування господарських зобов'язання сторін, що виникли на основі договору № 21-04-2015 від 21.04.2016, оскільки з урахуванням пункту 6.1 договору та платіжного доручення № 132 від 22.04.2015, строк дії договору № 21-04-2015 від 21.04.2016 закінчився 23.12.2015.

За приписами частини 1, пункту 3 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Отже, третя частина наведеної статті передбачає розповсюдження положень про безпідставне збагачення на відносини, що регулюються іншими положеннями Цивільного кодексу України, субсидіарно, якщо на підставі положень спеціальних норм потерпіла особа не в змозі захистити якесь із своїх порушених прав.

Вказана правова позиція закріплена у постанові Вищого господарського суду України від 15.09.2015 у справі № 910/10529/14.

Враховуючи відсутність в спеціальних нормах інституту надання послуг положень, які передбачають повернення перерахованого авансу/попередньої оплати внаслідок не виконання робіт на суму, що була перерахована йому за договором в порядку авансування робіт, встановивши факт припинення правовідносин за договорами у зв'язку з закінчення строку його дії та фактичне невиконання відповідачем робіт на суму 604 080 грн 00 коп., ця сума підлягає поверненню позивачу шляхом стягнення з відповідача, оскільки є такою, що безпідставно утримується останнім.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача суму витрат, пов'язаних з розглядом справи, у розмірі 22 200 грн 00 коп. сплачених позивачем за висновок Торгово-промислової палати України № 8234/05.0-19 від 05.11.2015 та суму витрат, пов'язаних з розглядом справи у розмірі 11 980 грн 00 коп. сплачених за послуги адвоката Соколова В'ячеслава Вікторовича.

Відповідно до частини 1 статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати - це витрати, пов'язані з розглядом і вирішенням справ у судочинстві, що покладаються на сторони, третіх осіб із самостійними вимогами з метою їх відшкодування державі, спонукання зацікавлених осіб до врегулювання спорів відповідно до закону без втручання суду.

Судові витрати поділяються на:

а) судовий збір;

б) суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом;

в) витрати, пов'язані з оглядом і дослідженням речових доказів у місці їх знаходження;

г) оплату послуг перекладача;

д) оплату послуг адвоката;

е) інші витрати, пов'язані з розглядом справи.

У пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи. До інших витрат у розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою. Зазначені витрати не є збитками в розумінні статті 224 Господарського кодексу України та статті 22 Цивільного кодексу України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися під виглядом збитків.

Оскільки, витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Ружинська-1" за висновок Торгово-промислової палати України № 8234/05.0-19 від 05.11.2015 року у розмірі не входять до витрат, пов'язаних з розглядом справи, та не є збитками позивача в розумінні статей 224 та 225 Господарського кодексу України, у зв'язку з відсутністю елементів правопорушення, а саме: протиправної поведінки відповідача; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та шкодою; вини відповідача у понесенні відповідних витрат позивачем, тому вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.

Судом враховано рекомендації, викладені у пункті 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7, стосовно того,що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Таким чином, відшкодовуються втрати, які були здійснені стороною за отримання послуг лише адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013.

В якості доказів понесення витрат на оплату послуг адвоката по даній справі на суму 11 980 грн 00 коп., позивач надав договір про надання правової допомоги від 31.09.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Ружинська-1" та адвокатом Соколовим В'ячеславом Вікторовичем, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3468 від 25.09.2008, акт надання правових послуг від 23.12.2015 та платіжні доручення № 270 від 29.10.2015, № 283 від 13.11.2015, № 295 від 04.12.2015, № 305 від 21.12.2015, № 364 від 10.03.2016.

Отже, враховуючи наявність договору про надання правової допомоги від 21.09.2015 та вищезазначених документів, участь адвоката Соколова В'ячеслава Вікторовича в судовому засіданні, надання пояснень по суті спору, що підтверджує факт виконання адвокатом Соколовим В.В. зобов'язань, передбачених договором про надання правової допомоги, витрати позивача на оплату послуг адвоката підлягають покладенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 11 555 грн 34 коп., що співрозмірно ціні позову та складності справи.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом враховано рекомендації, викладені у пункті 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" стосовно того, що якщо у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гесс Консалтинг Україна" (04212, місто Київ, вулиця Маршала Малиновського, будинок 34, ідентифікаційний код 38882971) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Ружинська-1" (13601, Житомирська область, Ружинський район, селище міського типу Ружин, вулиця Київська, будинок 76, ідентифікаційний код 39334540) безпідставно отримані кошти у розмірі 604 080 (шістсот чотири тисячі вісімдесят) грн 00 коп., витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 9 061 (дев'ять тисяч шістдесят одна) грн 20 коп., витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 10 157 (десять тисяч сто п'ятдесят сім) грн 99 коп., витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 11 488 (одинадцять тисяч чотириста вісімдесят вісім) грн 68 коп. та витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 11 555 (одинадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн 34 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 12.06.2017

Суддя Н.Б. Плотницька