Постанова

від 08.06.2017 по справі 910/16793/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2017 р. Справа№ 910/16793/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Отрюха Б.В.

За участю представників:

від позивача: Дерлюк В.Д. - за дов.

від відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Центральна збагачувальна фабрика Сєвєрная

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2016

у справі №910/16793/16 (суддя Карабань Я.А.)

за позовом Дочірнього підприємства Трансгарант-Україна

до Товариства з обмеженою відповідальністю Центральна збагачувальна фабрика Сєвєрная

про стягнення заборгованості у розмірі 358 650,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство Трансгарант-Україна (далі, позивач або ДП Трансгарант-Україна ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Центральна збагачувальна фабрика Сєвєрная (далі, відповідач або ТОВ ЦЗФ Сєвєрная ) про стягнення з останнього заборгованості у розмірі 358 650,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між ним та відповідачем був укладений Договір оренди залізничного рухомого складу №1-135/10-15 від 22.10.2015, згідно з умовами якого позивач зобов'язувався передати у строкове платне користування відповідача залізничні вагони, технічно та комерційно придатні для перевезень, а відповідач зобов'язувався вказаний об'єкт оренди прийняти та сплачувати орендну плату за користування ним вчасно та в повному обсязі. Позивач виконав взяті на себе згідно з умовами договору зобов'язання та передав об'єкт оренди в користування відповідачу. Проте, в порушення умов вказаного договору, відповідач орендну плату за користування об'єктом оренди сплатив лише частково. Відтак позивач, вважаючи, що його права порушені, звернувся до суду з відповідним позовом.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначав, що ним не заперечуються факти користування залізничними вагонами, переданими в оренду, а також факти їх передання та повернення, наведені у позовній заяві, проте відповідач заперечує факт укладення Додаткової угоди №3 від 29.04.2016 до договору, умовами якої було збільшено розмір орендної плати, у зв'язку з чим просив суд у задоволенні позову відмовити.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2016 у справі №910/16793/16 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Центральна збагачувальна фабрика Сєвєрная на користь Дочірнього підприємства Трансгарант-Україна борг у розмірі 358 650,00 грн., 5 379,75 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 358 650,00 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню. Відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами його заперечення, викладені у відзиві на позовну заяву, оскільки Додаткова угода № 3 від 29.04.2016 підписана директором відповідача - ОСОБА_3 та засвідчена печаткою товариства - відповідача. Відповідач документів, які свідчать про втрату печатки, суду не надав, а директор відповідача ОСОБА_3 у судове засідання 17.10.2016 для відібрання вільних умовних зразків підпису, необхідних для проведення судової почеркознавчої експертизи, не з'явилась.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Центральна збагачувальна фабрика Сєвєрная звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2016 у справі №910/16793/16 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апелянт зазначає, що Додаткова угода №3 від 29.04.2016 до Договору оренди залізничного рухомого складу №1-135/10-15 від 22.10.2015, згідно якої розмір орендної плати становив 350 грн., у тому числі ПДВ, за один вагон на добу, між сторонами підписана не була; наданий позивачем до суду першої інстанції примірник вказаної додаткової угоди не є оригіналом у розумінні діючого законодавства; судом першої інстанції було безпідставно не призначено у справі судову почеркознавчу експертизу вказаної Додаткової угоди №3, клопотання про проведення якої заявляв відповідач.

Також, відповідач наголосив, що умови укладеного між сторонами Договору оренди залізничного рухомого складу №1-135/10-15 від 22.10.2015 надавали йому право використання орендованого майна - вагонів виключно з метою, встановленою пунктом 4.1. цього Договору, а саме, для перевезення вантажів на під'їзних коліях і на залізничних шляхах загального користування.

Однак, як стверджує апелянт, з 01 червня по 07 липня 2016 року він не мав можливості використовувати майно (вагони у кількості 59 штук, що знаходились на території зони проведення АТО), оскільки внаслідок страйку та видання Конвенції (розпорядження ЦЦО-12/134 від 01.06.2016) було заборонено усім залізничним станціям на території України приймання до перевезення усіх вантажів та порожніх вагонів в окуповану територію Донецької та Луганської областей та у зворотньому напрямку.

Зазначені обставини апелянт вважає форс-мажорними та такими, що звільняють його від обов'язку сплачувати заборгованість з орендної плати, оскільки відповідач не мав можливості використовувати майно (вагони) у спірному періоді (з 01 червня по 07 липня 2016 року).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Центральна збагачувальна фабрика Сєвєрная було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2016 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Центральна збагачувальна фабрика Сєвєрная прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 13.12.2016.

13.12.2016 представник відповідача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи, на вирішення якої просив поставити наступні питання: - чи виконані підписи на Додатковій угоді №3 від 29.04.2016 до Договору оренди залізничного рухомого складу №1-135/10-15 від 22.10.2015, укладеного між ДП Трансгарант-Україна та ТОВ ЦЗФ Сєвєрная , директором ТОВ ЦЗФ Сєвєрная ОСОБА_3, або іншою особою?; - яким засобом виконаний підпис на дослідженому документі, безпосередньо приладом для написання або за допомогою технічних засобів (сканування, копіювання, монтажу тощо)?; - чи вносились до первинної форми документу які-небудь зміни (підчистки, травлення або інші)?; - чи відповідає відбиток печатки, проставлений на дослідженому документі, відбиткам печатки ТОВ ЦЗФ Сєвєрная та чи виконаний він шляхом безпосереднього нанесення на документ або за допомогою технічних засобів (сканування, копіювання, монтажу тощо)?; - яка черговість виконання машинописного тексту, підпису та відбитку печатки в дослідженому документі, чи відповідають вони даті, що зазначена на документі та яка давність їх нанесення?

Вказане клопотання мотивоване тим, що питання стосовно укладення та підписання Додаткової угоди №3 від 29.04.2016 є принциповим у спорі між сторонами та безпосередньо стосується предмету спору, так як відповідач неодноразово, як під час усних перемовин, так і під час підписання актів виконаних робіт, заперечував як саму сутність її змісту, так і факт її підписання та існування.

Також, 13.12.2016 відповідач подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про витребування у позивача оригіналу Додаткової угоди №3 від 29.04.2016 до Договору оренди залізничного рухомого складу №1-135/10-15 від 22.10.2015.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 клопотання представника ТОВ ЦЗФ Сєвєрная про витребування доказів задоволено, розгляд справи відкладено на 12.01.2017, зобов'язано Дочірнє підприємство Трансгарант-Україна надати суду оригінал Додаткової угоди №3 від 29.04.2016 до Договору оренди залізничного рухомого складу №1-135/10-15 від 22.10.2015.

10.01.2017 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд апеляційну скаргу ТОВ ЦЗФ Сєвєрная залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2016 у справі №910/16793/16 - без змін, а також письмові пояснення, у яких просив суд у задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі експертизи відмовити, до яких додано примірник оригіналу Додаткової угоди №3 від 29.04.2016 до Договору оренди залізничного рухомого складу №1-135/10-15 від 22.10.2015 та роздруківку принт-скрину екрану комп'ютера з отриманим електронним листом Доп. Согл.№3 от 29.04.16 к дог. №1-135/10-15 от 22.10.2015 .

11.01.2017 представник відповідача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про зупинення провадження у справі №910/16793/16 до вирішення пов'язаної з нею іншої справи №910/24012/16 за позовом ТОВ ЦЗФ Сєвєрная до ДП Трансгарант-Україна про визнання Додаткової угоди №3 від 29.04.2016 до Договору оренди залізничного рухомого складу №1-135/10-15 від 22.10.2015 недійсною. Факт порушення провадження у справі №910/24012/16 підтверджується ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2016, копія якої додана до клопотання.

12.01.2017 представник відповідача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів, а саме: копії відповіді Філії Головного інформаційно-обчислювального центру ПАТ Українська залізниця №336/1343 від 17.10.2016 на 1 арк. та інформацію про вагонні операції на 291 арк.

У судове засідання, призначене на 12.01.2017, представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача подав у судовому засіданні 12.01.2017 клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 продовжено строк вирішення спору, розгляд справи №910/16793/16 відкладено на 24.01.2017.

20.01.2017, 23.01.2017 та 24.01.2017 представник відповідача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду додаткові письмові пояснення у справі.

Також, 20.01.2017 представником відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про витребування у позивача оригіналу вхідної кореспонденції від 19.05.2016 та докази отримання вхідної кореспонденції від Товариства з обмеженою відповідальністю Центральна збагачувальна фабрика Сєвєрная від 19.05.2016 (конверт, опис вкладення тощо).

У судовому засіданні 24.01.2017 судова колегія вирішила задовольнити клопотання представника відповідача про витребування у позивача документів; оголосила перерву у судовому засіданні до 26.01.2017, зобов'язала представника позивача до дня наступного судового засідання надати суду оригінал вхідної кореспонденції від 19.05.2016 та докази отримання вхідної кореспонденції від Товариства з обмеженою відповідальністю Центральна збагачувальна фабрика Сєвєрная від 19.05.2016 (конверт, опис вкладення тощо), а відповідача - докази надіслання позивачу поштової кореспонденції від 19.05.2016.

26.01.2017 позивач подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду пояснення, у яких зазначив, що Додаткова угода №3 від 29.04.2016 надійшла йому від відповідача спочатку по електронній пошті, а потім простою поштою без супровідного листа та без опису вкладення; одержана від відповідача угода була зареєстрована в книзі обліку вхідної документації позивача за вхідним номером 1198 від 19.05.2016.

Також, 26.01.2017 письмові пояснення через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду подав відповідач, у яких зазначив, що він ніколи, ані поштою, ані нарочно не відправляв або передавав позивачу особисто або через представників оригінал Додаткової угоди №3 від 29.04.2016. У свою чергу, цінним листом з описом вкладення направлялась позивачу лише Додаткова угода №4 від 10.05.2016, докази направлення якої були втрачені відповідачем під час переїзду головного офісу компанії на іншу адресу.

Представник відповідача у судовому засіданні 26.01.2017 підтримав подані ним через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи та про зупинення провадження у справі.

Представник позивача у судовому засіданні 26.01.2017 проти заявлених відповідачем клопотань про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи та про зупинення провадження у справі заперечував, просив у їх задоволенні відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 зупинено апеляційне провадження у справі №910/16793/16 до вирішення пов'язаної з нею іншої справи №910/24012/16, оскільки вирішення питання щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за Договором, з урахуванням змін, внесених до Договору у цій частині Додатковою угодою №3 від 29.04.2016, є неможливим до вирішення справи про визнання вказаної Додаткової угоди №3 від 29.04.2016 недійсною.

Водночас, колегія суддів відмовила у задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи з огляду на недоцільність призначення такої експертизи у межах судового провадження про стягнення заборгованості, враховуючи предмет спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2017 за клопотанням позивача поновлено апеляційне провадження у справі №910/16793/16 у зв'язку з прийняттям та набранням законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/24012/16, до вирішення якої провадження у даній справі було зупинено; розгляд справи призначено на 08.06.2017.

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 08.06.2017, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Оскільки у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштового відправлення та з огляду на те, що неявка його представника не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просив залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як підтверджується матеріалами справи, 22.10.2015 між Дочірнім підприємством Трансгарант-Україна (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Центральна збагачувальна фабрика Сєвєрная (орендар), був укладений Договір оренди залізничного рухомого складу №1-135/10-15 (далі, Договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався передати у строкове платне користування відповідача залізничні вагони, технічно та комерційно придатні для перевезень (далі, об'єкт оренди), а відповідач зобов'язувався вказаний об'єкт оренди прийняти та сплачувати орендну плату за користування ним, вчасно і в повному обсязі.

Відповідно до пункту 1.1. Договору номери вагонів, кількість, рік випуску вказуються в актах приймання-передачі, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з пунктом 2.1. Договору передання рухомого складу в оренду відбувається у місці (місцях), визначених за згодою сторін даного договору і оформлюється актом приймання-передачі, який підписується на залізничній станції приймання-передачі рухомого складу на території України погодженій сторонами. Датою початку оренди є дата підписання акту приймання-передачі рухомого складу на станції приймання-передачі (включно). Акт приймання-передачі підписується датою прибуття на станцію приймання-передачі, згідно календарного штемпеля станції.

Пунктом 2.3. Договору передбачено, що акт приймання-передачі з оренди підписується на станції України, вказаній в інструкції орендодавця. Датою повернення рухомого складу являється дата підписання актів приймання-передачі, яка відповідає календарному штемпелю дати прибуття рухомого складу на станцію приймання-передачі. День підписання акту приймання-передачі вважається останнім днем оренди.

Відповідно до пункту 5.1. Договору орендна плата нараховується за кожну добу оренди рухомого складу. Сума договору в цілому складається з орендної плати за всі одиниці рухомого складу, які були передані в оренду у відповідності до п. 1.1 даного договору.

Розмір орендної плати становить 350,00 грн, у тому числі ПДВ, за один вагон на добу (пункт 5.2. Договору).

Згідно з пунктом 5.3. Договору орендна плата сплачується шляхом 100% попередньої оплати:

- при передані в оренду, до моменту відправлення вагонів на адресу орендаря і підписання актів приймання-передачі рухомого складу, сплачується сума орендної плати за період до кінця поточного місяця та за весь наступний місяць оренди;

- наступна передплата здійснюється до 10-го числа поточного місяця за наступний місяць оренди.

Орендна плата здійснюється у національній валюті України на підставі рахунку орендодавця.

01.03.2016 сторонами була укладена Додаткова угода №1, згідно з умовами якої розмір орендної плати становив 280,00 грн., у тому числі ПДВ, за один вагон на добу.

21.03.2016 сторонами була укладена Додаткова угода №2, згідно з умовами якої розмір орендної плати становив 300,00 грн., у тому числі ПДВ, за один вагон на добу.

29.04.2016 сторонами була укладена Додаткова угода №3, згідно з умовами якої розмір орендної плати становив 350,00 грн., у тому числі ПДВ, за один вагон на добу.

На виконання умов Договору позивач передав у користування відповідача 77 залізничних вагонів, що підтверджується актами-приймання передачі рухомого складу від 20.11.2015, 07.03.2016, 10.03.2016, 13.03.2016, 16.03.2016, 17.03.2016, 18.03.2016, 23.03.2016.

Відповідач, у свою чергу, повернув позивачу орендовані 77 залізничних вагонів, що підтверджується актами-приймання передачі рухомого складу від 06.01.2016, 07.06.2016, 11.06.2016, 18.06.2016, 24.06.2016, 29.06.2016, 01.07.2016, 08.07.2016, 10.07.2016, 12.07.2016, 13.07.2016, 14.07.2016, 15.07.2016, 17.07.2016, 19.07.2016, 28.07.2016, 29.07.2016, 30.07.2016, 31.07.2016, 01.08.2016, 05.08.2016, 07.08.2016, проте, орендну плату за користування ними сплатив позивачу не в повному обсязі.

Згідно з актами виконаних робіт №1 від 30.11.2015, №2 від 31.12.2015, №1 від 13.01.2016, №1 від 31.03.2016, №2 від 30.04.2016, підписаними уповноваженим представником відповідача та засвідченими його печаткою, загальний розмір орендної плати за користування залізничними вагонами за періоди: з листопада 2015 по січень 2016 року та з березня по квітень 2016 року, становила 1 120 440,00 грн.

Також, як вбачається з актів виконаних робіт №3 від 31.05.2016, №4 від 30.06.2016, №5 від 31.07.2016, №6 від 10.08.2016, що не були підписані уповноваженим представником відповідача та засвідчені його печаткою (далі, спірні акти виконаних робіт), за розрахунками позивача загальний розмір орендної плати за користування залізничними вагонами за період з травня по серпень 2016 року становив 1 685 250,00 грн.

Відповідач орендну плату за користування залізничними вагонами протягом періоду з листопада 2015 по січень 2016 року та з березня по серпень 2016 року оплатив частково, а саме в розмірі 2 447 040,00 грн., що підтверджується довідкою №06.1-186/7659 від 02.09.2016, виданою Публічним акціонерним товариством УКРСОЦБАНК , копія якої долучена до матеріалів справи.

Таким чином, за розрахунком позивача, загальний розмір орендної плати за користування залізничними вагонами протягом усього періоду оренди з листопада 2015 по січень 2016 року та з березня по серпень 2016 року становить 2 805 690,00 грн. (1 120 440,00 + 1 685 250,00), а з урахуванням здійсненої відповідачем оплати в розмірі 2 447 040,00 грн., у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість з оплати орендної плати в розмірі 358 650,00 грн. (2 805 690,00 - 2 447 040,00).

Відповідач із розміром орендної плати, зазначеним у спірних актах виконаних робіт, не погодився, оскільки вважав, що орендна плата за користування одним вагоном на добу протягом періоду з травня по серпень 2016 року становила 300,00 грн. (згідно Додаткової угоди №2), а не 350,00 грн. (згідно Додаткової угоди №3), як зазначено позивачем. У зв'язку з цим, як вбачається із матеріалів справи, відповідач направив на адресу позивача заперечення №326/08 від 08.08.2016 (том 1, а.с. 121) та №335/08 від 16.08.2016 (том 1, а.с. 167), а також акти виконаних робіт №3 від 31.05.2016, №4 від 30.06.2016, №5 від 31.07.2016, в яких розмір орендної плати був визначений відповідачем із розрахунку 300,00 грн. за один вагон за добу.

У відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі відповідачем заперечується факт укладення Додаткової угоди №3 від 29.04.2016 до Договору оренди залізничного рухомого складу №1-135/10-15 від 22.10.2015, згідно якої розмір орендної плати становив 350 грн., у зв'язку з чим ТОВ ЦЗФ Сєвєрная звернулось до Господарського суду міста Києва з відповідним позовом до ДП Трансгарант-Україна про визнання вказаної Додаткової угоди №3 недійсною (справа №910/24012/16).

Як вбачається із наданої відповідачем до суду апеляційної інстанції копії позовної заяви у справі №910/24012/16 (том 1, а.с. 240-241), в обґрунтування підстав для визнання недійсною Додаткової угоди №3 від 29.04.2016, як і в обгрунтуввання своїх заперечень на позовну заяву у справі №910/16793/16, позивач посилається на те, що ніякого волевиявлення на укладення Додаткової угоди №3 ТОВ ЦЗФ Сєвєрная не здійснювало, а про її укладення орендарю нічого не було відомо; директор ТОВ ЦЗФ Сєвєрная ОСОБА_3 вказану Додаткову угоду №3 не підписувала, а остання була підписана від її імені іншою особою, без її участі; печатка ТОВ ЦЗФ Сєвєрная не відповідає справжньому відбитку печатки ТОВ ЦЗФ Сєвєрная .

Як уже зазначалося, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 було зупинено апеляційне провадження у справі №910/16793/16 до вирішення пов'язаної з нею справи №910/24012/16.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2017 у справі №910/24012/16 у задоволенні позову ТОВ ЦЗФ Сєвєрная до ДП Трансгарант-Україна про визнання Додаткової угоди №3 від 29.04.2016 до Договору оренди залізничного рухомого складу №1-135/10-15 від 22.10.2015 недійсною було відмовлено. В обґрунтування прийнятого рішення суд зазначив, що ТОВ ЦЗФ Сєвєрная не доведено наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочинів недійсними.

Рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2017 у справі №910/24012/16 станом на дату прийняття даної постанови набрало законної сили, в апеляційному порядку ТОВ ЦЗФ Сєвєрная не оскаржене.

Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою №48553/99 Совтрансавто-Холдінг проти України , а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою № 28342/95 Брумареску проти Румунії встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Отже, обставини та факти, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2017 у справі №910/24012/16, яке набрало законної сили, є преюдиційними, не потребують повторного доказування, а Додаткова угода №3 від 29.04.2016 до Договору оренди залізничного рухомого складу №1-135/10-15 від 22.10.2015, згідно з умовами якої розмір орендної плати встановлено 350,00 грн., у тому числі ПДВ, за один вагон на добу, є дійсною.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором найму (оренди), а відповідно до статей 283 Господарського кодексу України та статті 759 Цивільного кодексу України орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно частини 5 статті 762 Цивільного кодексу України, частини 3 статті 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Колегія суддів, враховуючи умови укладеного між сторонами Договору з урахуванням змін, внесених до нього додатковими угодами, перевіривши розрахунок розміру орендної плати за спірними актами виконаних робіт, дійшла висновку про те, що розмір орендної плати визначений позивачем вірно, а його вимога щодо стягнення з відповідача боргу в розмірі 358 650,00 грн. є обґрунтованою.

Відповідачем належних та допустимих доказів, що підтверджують оплату ним спірної заборгованості суду не надано.

Водночас, у апеляційній скарзі та додаткових поясненнях відповідач наголошує на існуванні форс-мажорних обставин, які звільняють його від обов'язку сплачувати заборгованість з орендної плати, оскільки відповідач не мав можливості використовувати майно (вагони) у спірному періоді (з 01 червня по 07 липня 2016 року).

Як стверджує апелянт, умови укладеного між сторонами Договору оренди залізничного рухомого складу №1-135/10-15 від 22.10.2015 надавали йому право використання орендованого майна - вагонів виключно з метою, встановленою пунктом 4.1. цього Договору, а саме, для перевезення вантажів на під'їзних коліях і на залізничних шляхах загального користування. Однак, з 01 червня по 07 липня 2016 року він не мав можливості використовувати майно (вагони у кількості 59 штук, що знаходились на території зони проведення АТО), оскільки внаслідок страйку та видання Конвенції (розпорядження ЦЦО-12/134 від 01.06.2016) було заборонено усім залізничним станціям на території України приймання до перевезення усіх вантажів та порожніх вагонів в окуповану територію Донецької та Луганської областей та у зворотньому напрямку.

Зазначені обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на наступне.

Згідно частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частина 4 статті 219 Господарського кодексу України надає сторонам зобов'язання право передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Так, у пункті 8.1. Договору сторони погодили, що сторона звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за Договором, якщо воно є наслідком дії обставин непереборної сили, таких як: стихійні лиха, війни та воєнні дії, страйки, масові заворушення, аварії, а також акти органів державної влади або управління, які унеможливлюють виконання Договору. У цих випадках термін виконання сторонами зобов'язань за договором відкладається відповідно до часу, протягом якого діють такі форс-мажорні обставини.

Відповідно до пункту 8.2. Договору сторона, яка посилається на форс-мажорні обставини, повинна негайно, не пізніше 5-ти календарних днів з дати настання таких обставин, у письмовій формі повідомити іншу сторону про їх початок та кінець з наступним представленням, не пізніше 20-ти днів з моменту настання таких обставин, довідки Торгово-промислової палати України, яка підтверджує наявність і тривалість форс-мажорних обставин. Порушення зазначених умов позбавляє сторону права посилатись на форс-мажорні обставини.

Відповідачем до апеляційної скарги додані листи №253/06 від 02.06.2016 та №255/06 від 02.06.2016, якими він повідомляв позивача про неможливість використання об'єктів оренди за своїм цільовим призначенням у зв'язку з форс-мажорними обставинами, про які зазначалося вище.

Водночас, відповідачем на виконання умов пункту 8.2. Договору та у встановлені цим пунктом Договору строки не було надано позивачу довідки Торгово-промислової палати України, яка підтверджує наявність і тривалість форс-мажорних обставин, на які посилається апелянт, що, відповідно, позбавляє сторону права посилатись на форс-мажорні обставини.

Крім того, колегія суддів зазначає, що за змістом статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач, представник якого був присутній у судових засіданнях, під час вирішення справи в суді першої інстанції не посилався на неможливість користування ним об'єктами оренди через існування форс-мажорних обставин, які звільняють його від обов'язку сплачувати спірну заборгованість з орендної плати.

Навпаки, відповідачем у відзиві на позовну заяву вих. №382/10 від 10.10.2016 зазначено, що відповідач не заперечує факти користування вагонами, переданими в оренду, факти передачі та повернення вагонів, про які зазначено в позовній заяві позивачем (том 1, а.с. 159).

Відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України №1126/05.0-4 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) був наданий відповідачем до суду апеляційної інстанції лише 20.01.2017 та, як вбачається із матеріалів справи, виданий останній був 15.11.2016 (том 3, а.с. 33), тобто вже після прийняття судом першої інстанції оскарженого рішення.

З огляду на вищевикладене, посилання відповідача на існування форс-мажорних обставин як на підставу для звільнення відповідача від обов'язку сплачувати орендні платежі, які є предметом спору в даній справі, є необґрунтованими та не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Таким чином, факт наявності основної заборгованості відповідача перед позивачем за Договором оренди належним чином доведений, документально підтверджений, сплату спірної суми заборгованості станом на день прийняття рішення у справі боржником не здійснено, у зв'язку з чим колегія суддів вважає висновки Господарського суду міста Києва про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 358 650,00 грн. обґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.

Крім того, колегія суддів зазначає, що під час вирішення справи в суді апеляційної інстанції та дослідженні її матеріалів було виявлено, що протокол судового засідання від 17.10.2016 у справі №910/16793/16 не був підписаний суддею Карабань Я.А.

Водночас, як вбачається із вказаного протоколу судового засідання, у судовому засіданні 17.10.2016 не приймалось рішення по суті спору, а лише було оголошено перерву в присутності представників обох сторін. Представники позивача та відповідача також були присутніми і в наступному судовому засіданні (21.10.2016), в якому було прийняте оскаржене рішення.

Порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права є підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду у відповідності до пункту 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

У свою чергу, згідно частини 2 статті 104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Відтак, враховуючи, що у судовому засіданні 17.10.2016 не приймалось рішення по суті спору, а представники сторін були присутніми у засіданнях і 17.10.2016 і 21.10.2016, відсутність підпису судді у протоколі судового засідання від 17.10.2016 не є підставою для скасування оскарженого рішення суду, прийнятого за результатами судового засідання від 21.10.2016, оскільки це порушення не призвело до прийняття неправильного рішення.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог Дочірнього підприємства Трансгарант-Україна , а заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймає до уваги, оскільки останні не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Центральна збагачувальна фабрика Сєвєрная є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Центральна збагачувальна фабрика Сєвєрная на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2016 у справі №910/16793/16 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2016 у справі №910/16793/16 залишити без змін.

Матеріали справи №910/16793/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

Б.В. Отрюх