Постанова

від 08.06.2017 по справі 922/257/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2017 р. Справа № 922/257/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А. , суддя Пелипенко Н.М.

секретар судового засідання Кохан Ю.В.

за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - ОСОБА_1 (довіреність № 6 від 16.01.2017), ОСОБА_2 (довіреність № 6 від 16.01.2017)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області (вх. №1546 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 29.03.2017 у справі № 922/257/17

за позовом Комунального підприємства "Харківський регіональний інженерно-консультативний центр", м. Харків

до Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області, смт. Старий Салтів Вовчанського району Харківської області

про стягнення 73208,85 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Комунальне підприємство "Харківський регіональний інженерно-консультаційний центр", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області про стягнення 73208 грн., в тому числі: 61056,32 грн. основного боргу за договорами підряду від 18.09.2015 №№ 22/2, 23/2, 24/2 та 44/2 та нараховані на цю заборгованість 8000,71 грн. пені за період прострочення з 16.08.2016 по 16.01.2017, 2198,02 грн. 3% річних та 1953,80 грн. інфляційних втрат за період прострочення з 05.11.2015 по 16.01.2017.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 29.03.2017 у справі №922/257/17(суддя Шарко Л.В.) позов задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто 61056,32 основного боргу, 2162,90 грн. 3% річних, 1953,80 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач подав на зазначене рішення до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення господарським судом першої інстанції при його прийнятті норм матеріального і процесуального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі. Скаржник також звернувся до суду з клопотанням про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.05.2017 клопотання відповідача про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження задоволено. Прийнято апеляційну скаргу відповідача до провадження та призначено до розгляду на 08.06.2017 об 11:30 год.

Позивач, КП "Харківський регіональний інженерно-консультативний центр", не реалізував процесуальне право на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції 08.06.2017, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.

Також, позивач не скористався своїм правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, а саме не надіслав суду апеляційної інстанції та скаржникові відзив на апеляційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 101 та пункту 7 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, заслухавши уповноважених представників відповідача, які підтримали правову позицію, що викладена в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області (вх. №1546 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 29.03.2017 у справі № 922/257/17 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 18.09.2015 між позивачем - Комунальним підприємством "Харківський регіональний інженерно-консультаційний центр" та відповідачем - Старосалтівською селищною радою були укладені договори на розробку робочого проекту № 22/2, № 23/2, № 24/2, а також договір на виконання капітального ремонту за № 44/2 (том 1 аркуші справи 24-25, 29-30, 34-35, 39-40).

Згідно пункту 1.1. Договору № 22/2 позивач (виконавець) зобов'язувався виконати роботи: робочий проект капітального ремонту дороги по вул. Пролетарській в селищі Старий Салтів, а відповідач (замовник) зобов'язувався прийняти та оплатити зазначені роботи на умовах цього договору.

Згідно пункту 1.1. Договору № 23/2 позивач (виконавець) зобов'язувався виконати роботи: робочий проект капітального ремонту дороги (дорожній одяг) по вул. Пролетарській в селищі Старий Салтів, а відповідач (замовник) зобов'язувався прийняти та оплатити зазначені роботи на умовах цього договору.

Згідно пункту 1.1. Договору № 24/2 позивач (виконавець) зобов'язувався виконати роботи: робочий проект капітального ремонту дороги (земляне полотно) по вул. Пролетарській в селищі Старий Салтів, а відповідач (замовник) зобов'язувався прийняти та оплатити зазначені роботи на умовах цього договору.

Згідно пункту 1.1. Договору № 44/2 позивач (виконавець) зобов'язувався виконати роботи: капітальний ремонт асфальтного покриття по вулиці Петровського в селі Петрівське Вовчанського району Харківської області, а відповідач (замовник) зобов'язувався прийняти та оплатити зазначені роботи на умовах цього договору.

У пункті 2.1. Договорів на розробку робочого проекту № 22/2, № 23/2, № 24/2 та Договору на виконання капітального ремонту за № 44/2 сторони погодили, що за виконання роботи, передбаченої у пункті 1.1. договорів відповідач (замовник) перераховує позивачу (виконавцю) кошти у відповідності з протоколом договірної ціни (додаток № 1).

Вартість робіт згідно укладених між сторонами 18.09.2015 Договорів на розробку робочого проекту № 22/2, № 23/2, № 24/2 та Договору на виконання капітального ремонту за № 44/2 складає по 15264,08 грн. (у т.ч. ПДВ 20% - 2544,01 грн.) кожен.

За всіма вказаними Договорами між сторонами були складені протоколи узгодження вартості виконаних робіт, які в силу розділу 9 Договорів є невід'ємними його частинами (том 1 аркуші справи 26, 31, 36, 42).

Кошторисом на виконання проектних робіт за договором № 44/2 та протоколом узгодження вартості робіт за договором № 44/2 передбачалося виконання саме виконання проектних робіт у сумі 15264,08 грн. (у т.ч. ПДВ 20% - 2544,01 грн.) (том 1 аркуші справи 41, 42).

Загальна сума укладених між сторонами договорів складає 61056,32 грн.

Відповідно до умов пункту 2.2. Договорів на розробку робочого проекту № 22/2, № 23/2, № 24/2 та Договору на виконання капітального ремонту за № 44/2 відповідач (замовник) проводить остаточний розрахунок за договорами протягом п'яти банківських днів після підписання сторонами акту приймання-передачі робіт.

Пунктами 2.3. Договорів на розробку робочого проекту № 22/2, № 23/2, № 24/2 та Договору на виконання капітального ремонту за № 44/2 передбачено, що оплата за цим договорами здійснюється на підставі відповідних рахунків позивача (виконавця) за безготівковим розрахунком шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Згідно пунктів 3.1., 3.2., 3.3. Договорів на розробку робочого проекту № 22/2, № 23/2, № 24/2 та Договору на виконання капітального ремонту за № 44/2 позивач (виконавець) зобов'язаний:

- приступити до виконання комплексу робіт, зазначених у підпунктах 1.1. цих Договорів, протягом 3-х робочих днів та передачі замовником документації згідно підпункту 4.1. цих Договорів;

- виконати роботи зазначені у пункті 1 Договорів протягом 30 календарних днів і передати результати замовнику;

- негайно сповістити замовника про закінчення виконання робіт в цілому і передати замовнику виконані роботи за актом здачі-приймання проектних робіт.

Згідно пунктів 4.1., 4.2. Договорів на розробку робочого проекту № 22/2, № 23/2, № 24/2 та Договору на виконання капітального ремонту за № 44/2 відповідач (замовник) зобов'язаний:

- протягом 3 (трьох) робочих днів після отримання проектних рішень по об'єкту підписати акт здачі-приймання проектних робіт або, у разі незгоди, мотивовану відмову з переліком необхідних доробок і термінів їх виконання;

- оплатити роботи у розмірі та строки, передбачені даними Договорами.

У відповідності до умов пункту 5.1. Договорів у разі порушення термінів проведення розрахунків за виконані роботи замовник сплачує пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від неоплаченої або несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Згідно з умовами пункту 7.1. Договорів на розробку робочого проекту № 22/2, № 23/2, № 24/2 та Договору на виконання капітального ремонту за № 44/2 ці договори діють з дати їх підписання сторонами та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Позивачем для оплати виконаних робіт згідно пунктів 2.3. Договорів виставлені рахунки-фактури № 22/2 від 18.09.2015, № 23/2 від 18.09.2015, № 24/2 від 18.09.2015 та № 44/2 від 18.09.2015 (том 1 аркуші справи 23, 28, 33, 38) .

Із матеріалів справи вбачається, що 05.11.2015 між сторонами підписані акти здачі-приймання робіт, якими зафіксовано, що роботи, а саме: по розробці робочого проекту капітального ремонту дороги по вул. Пролетарській в селищі Старий Салтів, по розробці робочого проекту капітального ремонту дороги (дорожній одяг) по вул. Пролетарській в селищі Старий Салтів, по розробці робочого проекту капітального ремонту дороги (земляне полотно) по вул. Пролетарській в селищі Старий Салтів, а також по розробці капітального ремонту асфальтного покриття по вулиці Петровського в селі Петрівське Вовчанського району Харківської області за всіма вказаними Договорами виконані у повному обсязі і задовольняють умовам цих Договорів. Акти здачі-приймання робіт від 05.11.2015 підписані відповідачем на загальну суму 61056,32 грн. без жодних зауважень та заперечень (том 1 аркуші справи 27, 32, 37, 43).

Також, між сторонами 05.11.2015 була складена накладна № б/н відносно передачі робочих проектів за договорами № 22/2, № 23/2, № 24/2, та накладна № 44/2 відносно передачі робочих проектів за договором № 44/2 (том 1 аркуші справи 44-45).

03.03.2016 за вих. № 10/1 та 08.09.2016 за вих. № 42/1 позивач звертався до відповідача з претензіями, які містили вимогу про сплату заборгованості за виконані роботи в сумі 61056,32 грн. (том 1 аркуші справи 95-96). Однак дані вимоги залишені відповідачем без задоволення.

Відповідач у своїй відповіді № 669 від 19.06.2016 на претензію позивача за вих. № 42/1 від 08.09.2016 повідомив, що вимога про сплату боргу в розмірі 61056,32 грн. підлягає відхиленню, оскільки вважає, що Договори від 18.09.2015 на розробку робочого проекту № 22/2, № 23/2, № 24/2 та Договір на виконання капітального ремонту за № 44/2 оформлені з порушенням бюджетного законодавства, а тому зобов'язання за ними не вважаються бюджетними і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів (том1 аркуш справи 166).

Предметом даного судового розгляду є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договорами на розробку робочого проекту № 22/2, № 23/2, № 24/2 та Договору на виконання капітального ремонту за № 44/2 від 18.09.2015 в сумі 61056,32 грн., а також нарахованої на підставі пункту 5.2. Договорів пені в сумі 8000,71 грн. і 3% річних в сумі 2198,02 грн. та інфляційних в сумі 1953,80 грн. (частина друга статті 625 Цивільного кодексу України).

Розглянувши вимоги заявленого у даній справі позову, суд першої інстанції надаючи правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи, виходив з того, що згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина перша статті 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно частини першої статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до статті 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Дослідивши надані сторонами докази суд першої інстанції визначився, що матеріалами справи підтверджується виконання позивачем робіт за договорами від 18.09.2015 № 22/2, № 23/2, № 24/2 та № 44/2 на загальну суму 61056,32 грн., які відповідачем не оплачені.

Так, судом першої інстанції встановлено, що між сторонами у справі згідно умов цих Договорів були складені та підписані протоколи узгодження вартості виконаних робіт, кошторис на виконання проектних робіт за договором № 44/2, акти здачі-приймання проектних робіт за всіма Договорами без жодних заперечень, накладна № б/н відносно передачі робочих проектів за договорами № 22/2, № 23/2, № 24/2 та накладна № 44/2 відносно передачі робочих проектів за договором № 44/2, а позивачем для оплати виконаних робіт виставлені відповідні рахунки-фактури.

Відповідачем надано суду першої інстанції копії договорів, протоколів узгодження вартості виконання робіт, рахунків-фактур та актів здачі-приймання проектних робіт, які не містять дати їх складання.

Втім, місцевим господарським судом за наявними у справі матеріалами з'ясовано, що до позовної заяви позивачем були надані договори № 22/2, № 23/2, № 24/2 та № 44/2, датовані 18.09.2015, а також акти здачі-приймання робіт за договорами № 22/2, № 23/2, № 24/2, № 44/2, які були підписані між сторонами 05.11.2015 без будь-яких зауважень з боку відповідача щодо об'єму виконаних позивачем робіт.

Враховуючи вищевикладене суд першої інстанції дійшов висновку, що сума основної заборгованості у розмірі 61056,32 грн. за договорами від 18.09.2015 № 22/2, № 23/2, № 24/2 та № 44/2 підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Колегія суддів вважає, що вказані висновки суду першої інстанції ґрунтуються на підтверджених матеріалами справи належних та допустимих доказах і наданих сторонами у справі поясненнях, а також жодним чином не спростовані відповідачем ні під час розгляду спору в суді першої інстанції, ні під час повторного перегляду справи в апеляційному порядку.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Відповідач у своїх запереченнях проти позову та в апеляційній скарзі зазначає, що Договори на розробку робочого проекту № 22/2, № 23/2, № 24/2 та Договір на виконання капітального ремонту за № 44/2 не мали на меті настання правових наслідків, які притаманні правочинам такого типу. Всі документи (договори та акти приймання робіт) були підписані колишнім селищним головою ОСОБА_3 без відповідних бюджетних асигнувань на всі види робіт (послуг), зазначених в договорах, у зв'язку з чим 04.01.2017 Старосалтівська селищна рада, в особі її голови ОСОБА_4, звернулася з заявою до прокуратури Вовчанського відділу Чугуївської місцевої прокуратури про те, що в 2015 році Старосалтівський селищний голова ОСОБА_3, зловживаючи службовим становищем, уклала договори з КП "Харківський регіональний інженерно-консультаційним центром" без відповідних бюджетних асигнувань. 05.01.2017 вищезазначений факт зареєстрований в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, реєстраційний № 12017220260000011.

Однак дані твердження відповідача не знайшли свого підтвердження ані під час розгляду даної справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду його апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції.

Договори на розробку робочого проекту № 22/2, № 23/2, № 24/2, а також - договір на виконання капітального ремонту за № 44/2, що укладені між сторонами 18.09.2015, в силу пунктів 7.1. цих Договорів є чинними.

На виконання умов вказаних Договорів сторонами було здійснено низку юридичних дій, як-то: виставлення позивачем рахунків-фактур № 22/2 від 18.09.2015, № 23/2 від 18.09.2015, № 24/2 від 18.09.2015 та № 44/2 від 18.09.2015 для оплати виконаних робіт, узгодження та підписання сторонами актів здачі-приймання робіт за Договорами та накладних № б/н відносно передачі робочих проектів за договорами № 22/2, № 23/2, № 24/2 та накладної № 44/2 відносно передачі робочих проектів за договором № 44/2.

Проте, зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт на суму 61056,32 грн., що обумовлені зазначеними Договорами, відповідачем не виконані.

Доводи скаржника про те, що укладення договорів № 22/2, № 23/2, № 24/2, № 44/2 та складання актів здачі-приймання проектних робіт без відповідних бюджетних асигнувань суперечить приписам Бюджетного кодексу України, спростовуються наступними фактами, що знайшли своє підтвердження в матеріалах справи та рішенні суду першої інстанції.

Місцевим господарським судом обґрунтовано встановлено, що рішенням LX (позачергової) сесії Старосалтівської селищної ради VI скликання від 12.01.2015 "Про затвердження Програми економічного і соціального розвитку Старосалтівської селищної ради на 2015 рік" була затверджена "Програма економічного і соціального розвитку Старосалтівської селищної ради на 2015 рік" (том 1 аркуш справи 14-16).

Розділом "Комунальне господарство" Програми економічного і соціального розвитку Старосалтівської селищної ради на 2015 рік передбачалося, зокрема, проведення робіт щодо ремонту доріг по вул. Миру та по вул. Семенова в смт. Старий Салтів та по вул. Петровського в с. Петрівське; продовження робіт по капітальному ремонту дороги з твердим покриттям по вул. Пролетарській, будівництво доріг з твердим покриттям по вулицях Пушкіна, Дружби, Некрасова в смт. Старий Салтів при наявності коштів.

Рішенням LXІ (позачергової) сесії Старосалтівської селищної ради VI скликання від 21.01.2015 "Про селищний бюджет на 2015 рік" (том 1 аркуш справи 159-164) Старосалтівська селищна рада визначила на 2015 рік: - доходи селищного бюджету у сумі 3531,4 тис. грн., в тому числі доходи загального фонду місцевого бюджету 3167,4 тис. грн., доходи спеціального фонду селищного бюджету 364,0 тис. грн., згідно з додатком № 1 цього рішення (додаток № 1 до рішення); - видатки селищного бюджету у сумі 3531,4 тис. грн., в тому числі видатки загального фонду селищного бюджету 3167,4 тис. грн., видатки спеціального фонду селищного бюджету 364,0 тис. грн. (додаток № 2 до рішення).

Рішенням LXІV сесії Старосалтівської селищної ради VI скликання від 09.04.2015 "Про затвердження змін до Програми економічного і соціального розвитку Старосалтівської селищної ради на 2015 рік" були внесені зміни до "Програми економічного і соціального розвитку Старосалтівської селищної ради на 2015 рік", у зв'язку з чим були додані до програми інші пункти без виключення попередніх (том 1 аркуш справи 122).

Рішенням LXХІІІ (позачергової) сесії Старосалтівської селищної ради VI скликання від 09.10.2015 "Про виділення коштів для оплати топографо-геодезичної зйомки для капітального ремонту дороги по вул. Петровського в с. Петрівське Вовчанського району" були спрямовані кошти бюджету розвитку спеціального фонду для оплати топографо-геодезичної зйомки для капітального ремонту дороги по вул. Петровського в с. Петрівське Вовчанського району в сумі 26094,24 грн. (том 2 аркуш справи 37).

Рішенням ІІ (позачергової) сесії Старосалтівської селищної ради VIІ скликання від 13.11.2015 "Про затвердження змін до Програми економічного і соціального розвитку Старосалтівської селищної ради на 2015 рік" були внесені зміни до "Програми економічного і соціального розвитку Старосалтівської селищної ради на 2015 рік" та добавлено пункт без виключення попередніх пунктів програми, а саме: "провести топографо-геодезичну зйомку для капітального ремонту доріг по вул. Мира і вул. Лісна в смт. Старий Салтів та по вул. Петровського в с. Петрівське" (том 2 аркуш справи 40-44).

Розподілом видатків селищного бюджету на 2015 рік (додаток № 2 до рішення) передбачався розподіл видатків по розділу Благоустрій міст, сіл, селищ (код тимчасової класифікації видатків 100203), який є складовою розділу Житлово-комунальне господарство (код тимчасової класифікації видатків 100000), на загальну суму 697300,00 грн. (загальний фонд - 529800,00 грн., спеціальний фонд - 167500,00 грн.), а розділом "Комунальне господарство" Програми економічного і соціального розвитку Старосалтівської селищної ради на 2015 рік передбачалося, зокрема, проведення робіт щодо ремонту доріг по вул. Петровського в с. Петрівське та продовження робіт по капітальному ремонту дороги з твердим покриттям по вул. Пролетарській в смт. Старий Салтів при наявності коштів. Також, розділом Видатки на проведення робіт, пов'язаних із ремонтом (код тимчасової класифікації видатків 170703), який є складовою розділу Транспорт, дорожнє господарство, зв'язок (код тимчасової класифікації видатків 170000) були передбачені видатки на суму 99000,00 грн. (загальний фонд).

Також, у звіті Старосалтівської селищної ради про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду (форма № 4-3д, № 4-3м) за 2015 рік витрати за топографо-геодезичну зйомку для капітального ремонту доріг по вул. Мира і вул. Лісна в смт. Старий Салтів та по вул. Петровського в с. Петрівське у розмірі 35793,88 грн. (акт № 1 від 21.12.2015 по договору № 126-15, акт № 1 від 21.12.2015 по договору № 127-15, платіжне доручення № 1242 від 21.12.2015 та платіжне доручення № 1242 від 21.12.2015) були віднесені до капітальних видатків - капітальний ремонт інших об'єктів.

Виходячи з наведеного є вірним висновок суду першої інстанції про те, що матеріалами справи не підтверджуються твердження відповідача про укладення договорів № 22/2, № 23/2, № 24/2, № 44/2 та складення актів здачі-приймання проектних робіт за ними без відповідних бюджетних асигнувань всупереч приписів статті 48 Бюджетного кодексу України, у зв'язку з чим ці доводи скаржника підлягають відхиленню.

Твердження відповідача про те, що за наслідками розгляду заяви Старосалтівської селищної ради про вчинене колишнім селищним головою ОСОБА_3 правопорушення, 05.01.2017 вищезазначений факт зареєстрований в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, реєстраційний № 12017220260000011, відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки відповідно до частини четвертої статті 35 Господарського процесуального кодексу України лише вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Судом першої інстанції обґрунтовано зазначив, що в матеріалах справи відсутні результати розслідування кримінального провадження 12017220260000011 за зверненням Старосалтівського селищного голови Вовчанського району ОСОБА_4, про те що 28.07.2014 Старосалтівська селищна голова ОСОБА_3 зловживаючи службовим становищем, уклала договір з КП "Харківський регіональний інженерно-консультаційним центром" про капітальний ремонт асфальтного покриття в с. Петрівське Вовчанського району Харківської області, не маючи для цього службових повноважень, чим спричинила істотну матеріальну шкоду Старосалтівській селищній громаді.

Згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до пункту 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)" відсутність фінансування не може бути підставою для звільнення замовника від обов'язку оплати відповідних робіт, оскільки в разі відсутності коштів для оплати замовник був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не приймати їх результати.

Відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Аналогійна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України №11/446 від 15.05.2012 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005.

Вирішення питання щодо фінансування оплати вартості виконаних позивачем робіт за Договорами від 18.09.2015 № 22/2, № 23/2, № 24/2, № 44/2 відноситься саме до обов'язку відповідача, як юридичної особи, що самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає право позивача на отримання оплати за виконані роботи на підставі Договорів від 18.09.2015 № 22/2, № 23/2, № 24/2, № 44/2 - порушеним, а отже погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості в розмірі 61056,32 грн.

З урахуванням положень статті 199 Господарського кодексу України, виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У пункті 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" містяться роз'яснення наступного змісту: з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Враховуючи приписи законодавства, умови Договорів щодо нарахування пені та вищевказані роз'яснення суду касаційної інстанції, місцевий господарський суд вмотивовано зазначив, що у наданому позивачем до матеріалів справи розрахунку пені (том 1 аркуш справи 92) невірно був визначений період її нарахування (з 16.08.2016 по 16.01.2017), у зв'язку з чим позивачем неправильно визначена сума пені у розмірі 8000,71 грн.

Приймаючи до уваги те, що позивачем у розрахунку пені невірно був визначений період нарахування пені, та те, що суд не має права виходити за межі визначеного позивачем періоду часу при самостійному визначені розміру пені, колегія суддів апеляційної інстанції повністю погоджується із висновками місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі 8000,71 грн.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку заявлених до стягнення 3 % річних, суд першої інстанції дійшов аргументованого висновку про часткове задоволення позову в цій частині, з огляду на невірність визначеного позивачем періоду нарахування, стягнувши з відповідача 3% річних у розмірі 2162,90 грн. за період з 13.11.2015 по 16.01.2017.

Також, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума інфляційних у розмірі 1953,80 грн., заявлених позивачем за період з 13.11.2015 по 16.01.2017.

Колегія суддів апеляційної інстанції повністю погоджується з висновками господарського суду першої інстанції з мотивів доведення позивачем правових підстав для застосування до відповідача відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання за Договорами від 18.09.2015 № 22/2, № 23/2, № 24/2, № 44/2 у вигляді сплати нарахованих на суму боргу в розмірі 61056,32 грн. інфляційних втрат в сумі 1953,80 грн. за період з 13.11.2015 по 16.01.2017 та вважає, що їх нарахування у повному обсязі відповідає нормам матеріального права і узгоджується із наявними у справі матеріалами у їх сукупності.

Доводи апеляційної скарги Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області не спростовують обґрунтованих висновків Господарського суду Харківської області, викладених у рішенні від 29.03.2017 по даній справі.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення - відсутні.

Керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 29.03.2017 у справі № 922/257/17 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Істоміна О.А.

Суддя Пелипенко Н.М.