Постанова

від 07.06.2017 по справі 922/878/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2017 р. Справа № 922/878/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І. , суддя Терещенко О.І. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

першої третьої особи - ОСОБА_4,

другої третьої особи - не з'явився,

третьої третьої особи - не з'явився,

четвертої третьої особи - ОСОБА_5,

п'ятої третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1623 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2017 р. у справі

за позовом Приватного підприємства "Явірське" , с. Явірське,

до Фермерського господарства СВАМ-АГРО , смт. Золочів,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. ТОВ "Балаклійське ХПП", м. Балаклія,

2. ДП ДАК "Хліб України" "Савинський Елеватор", смт. Савинці,

3. ТОВ "Богодухівське ХПП", м. Богодухів,

4. ПАТ«Державна продовольчо-зернова корпорація України» , м. Київ, в особі Філії ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Савинський елеватор» , смт. Савинці,

5.ТОВ «Золочівське Хлібоприймальне підприємство» , смт. Золочів,

про стягнення коштів, розірвання договорів та повернення майна, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2017 року позивач - Приватне підприємство Явірське звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Фермерського господарства Свам-Агро , з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 20.04.2017, про розірвання договорів консигнації № 16082016-А від 16.08.2016 та № 04102016-А від 04.10.2016, укладених між позивачем - ПП Явірське та відповідачем - ФГ Свам-Агро ; стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 2 216 460,40 грн. за частково реалізовану ним продукцію - зерно пшениці в кількості 575,704 тони; повернення позивачеві товару, який є його власністю, переданий відповідачу за Договором консигнації № 16082016-А від 16.08.2016, а саме: пшеницю 5 класу в кількості 93,961 тон (яка знаходиться на зберіганні у Філії ПАТ Державна продовольча-зернова корпорація України Савинський елеватор ) та пшеницю 6 класу в кількості 516,677 тон (яка знаходиться на зберіганні у Філії ПАТ Державна продовольча-зернова корпорація України Савинський елеватор ) та відшкодування судових витрат.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.04.2017 (суддя Сальникова Г.І.) позов задоволено.

Розірвано договір консигнації № 16082016 від 16.08.2016 року, укладений між Приватним підприємством Явірське та Фермерським господарством СВАМ-АГРО .

Розірвано договір консигнації № 04102016 від 04.10.2016 року укладений між Приватним підприємством Явірське та Фермерським господарством СВАМ-АГРО .

Стягнуто з ФГ СВАМ-АГРО на користь ПП Явірське грошові кошти в сумі 2 216 460,40 грн. за частково реалізовану продукцію - зерно пшениці в кількості 575,704 тони.

Визначено повернути ПП Явірське товар, який є його власністю, переданий Фермерському господарству СВАМ-АГРО за договором консигнації № 16082016-А від 16.08.2016, а саме: пшеницю 5 класу в кількості 93,961 тон (яка знаходиться на зберіганні у Філії ПАТ Державна продовольча-зернова корпорація України Савинський елеватор ) та пшеницю 6 класу в кількості 516,677 тон (яка знаходиться на зберіганні у Філії ПАТ Державна продовольча-зернова корпорація України Савинський елеватор ).

Відповідач з рішенням місцевого суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2017 р. по справі № 922/878/17 скасувати у повному обсязі та прийняти по справі нове рішення, яким відмовити ПП Явірське у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Також, відповідачем до апеляційної скарги було долучено та подано клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги, із посиланням на те, що строк було пропущено через виправлення недоліків апеляційної скарги, що стали причиною її повернення при попередньому зверненні до господарського суду апеляційної інстанції. Разом з тим, до апеляційної скарги долучалась заява про вжиття заходів забезпечення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 року строки на звернення було поновлено та апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 07.06.2017 року. Також, Ухвалою від 23.05.2017 року було задоволено заяву про забезпечення позову.

В судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 07.05.2017 р. представники відповідача просили апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення скасувати, з підстав, викладених в апеляційній скарзі, представники позивача просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.

В судове засідання, призначене на 07.06.2017 р. представники другої, третьої та п'ятої третіх осіб не з'явились, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, будь-яких письмових клопотань (в т.ч. і про відкладення розгляду справи) не заявляли.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши в судовому засіданні пояснення присутніх сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

16.08.2016 року між приватним підприємством Явірське (Консигнант за договором, позивач) та фермерським підприємством СВАМ-АГРО (Консигнатор за договором, відповідач) було укладено договір консигнації №16082016-А, за умовами якого ПП Явірське передає ФГ СВАМ-АГРО на консигнацію пшеницю фуражну урожаю 2016 року у кількості 1650 тон, а Консигнатор зобов'язується реалізувати товар за обумовлену винагороду третім особам, тобто покупцям (п. 1.1, 2.1 договору).

Відповідно до умов укладеного договору товар поставляється насипом на елеватор або ХПП, з яким у Консигнатора укладений договір зберігання, або на склад Консигнатора (п.2.5, 8.1). Консигнант зобов'язується своєчасно надавати Консигнатору необхідну бухгалтерську документацію на кожну поставлену партію товару для подальшого його продажу (п.3.2). Товар переданий Консигнатору є власністю Консигнанта до моменту його продажу (п.4.1). Строк дії договору з моменту його підписання та скріплення печатками до 01.08.2017р. (п.10.1) (Т.1 а.с.29-31). Згідно із специфікацією від 19.08.2016р., що є додатком №1 до вказаного договору, поставці підлягає партія товару у кількості 750 т. пшениці фуражної за ціною 3 850 грн./тону у загальній вартості 2 887 500,00грн., в тому числі ПДВ у розмірі 481 250,00 грн. Поставка товару здійснюється за рахунок Консигнанта на протязі 7 днів з моменту підписання специфікації на склад Консигнатора, строк консигнації складає 30 днів, строк консигнації розраховується з моменту відвантаження партії товару на склад Консигнатора. Консигнатор зобов'язується перерахувати Консигнанту грошові кошти на протязі 3-х банківських днів з дати продажу товару покупцю (Т.1 а.с.29-33).

Відповідно до предмету договору консигнації № 04102016-А від 04.10.2016 року, ПП Явірське (Консигнант) зобов'язується передати товар насіння соняшника у кількості 225 тон, а ФГ СВАМ-АГРО (Консигнатор) прийняти вказаний товар на реалізацію і від свого імені за винагороду передбачену умовами вказаного договору реалізувати товар третім особам (покупцям) (п.1.1, 2.1 договору). Товар поставляється насипом на елеватор або ХПП, з яким у Консигнатора укладений договір зберігання, або на склад Консигнатора (п.2.5, 8.1). Консигнант зобов'язується своєчасно надавати Консигнатору необхідну бухгалтерську документацію на кожну поставлену партію товару для подальшого його продажу (п.3.2). Товар переданий Консигнатору є власністю Консигнанта до моменту його продажу (п.4.1). Строк дії договору з моменту його підписання та скріплення печатками до 01.08.2017р. (п.10.1) (Т.1 а.с.34-36). Згідно із специфікацією від 04.10.2016р., що є додатком №1 до вказаного договору, поставці підлягає партія товару у кількості 120 т. насіння соняшника за ціною 10100 грн./тону у загальній вартості 1 212 000,00грн., в тому числі ПДВ у розмірі 202 000,00 грн., що складає в еквіваленті 46 471,15 доларів США. Поставка товару здійснюється за рахунок Консигнанта на протязі 7 днів з моменту підписання специфікації на склад Консигнатора, строк консигнації складає 90 днів, строк консигнації розраховується з моменту відвантаження партії товару на склад Консигнатора. Консигнатор зобов'язується перерахувати Консигнанту грошові кошти з урахуванням розрахунків згідно пункту 5.4 Договору на протязі 3-х банківських днів з дати продажу товару покупцю (Т.1 а.с.34-37).

12.08.2016 між Позивачем - ПП Явірське та ПАТ ДПЗКУ в особі філії ПАТ ДПЗКУ Савинський елеватор було укладено Договір складського зберігання № 120-№/3Б/2016 щодо зберігання пшениці.

13.08.2016 позивач завіз на філію ПАТ ДПЗКУ Савинський елеватор 175 704 кг (яка складається з 127636 грн. пшениці 5-го класу та 48068 кг. пшениці 6-го класу) пшениці, про що в книзі руху зерна та зерно продуктів (форма 36) було зроблено відповідний запис.

02.09.2016 року Позивач передав Відповідачу загалом 175 704 кг пшениці відповідно до актів приймання - передавання зерна.

Згодом відповідач переоформив на ПП Солідарність 175 704 кг пшениці з подальшим відвантаженням з зернового складу, що підтверджується документами по руху зерна, які наявні в матеріалах справи.

Операції щодо руху продукції підтверджуються поясненнями третьої особи та наданими документами.

23.08.2016 року між Позивачем - ПП Явірське та ТОВ Балаклійське ХПП було укладено договір №43у-16 складського зберігання щодо зберігання пшениці.

Відповідно до зазначеного договору Позивач завіз на ТОВ Балаклійське ХПП 720 600 кг. пшениці.

05.09.2016 року Позивач переоформив на Відповідача 400 000 кг. пшениці, в подальшому 400 000 кг. пшениці було переоформлено Відповідачем на 3-ю особу та 3-я особа вивезла з ТОВ Балаклійське ХПП спірне майно.

Відповідачем фактично було здійснено реалізацію пшениці Позивача в обсязі 575,704 т., за ціною 3 850, 00 грн. за 1 тонну. Вартість реалізованої продукції, а саме пшениці 5 та 6 класу становить 757,704 * 3 850 грн. та склала 2 216 460, 40 грн.

Окрім того, 12.08.2016 між Позивачем та філією ПАТ ДПЗКУ Савинський елеватор було укладено Договір складського зберігання щодо зберігання пшениці. 22.09.2016 позивач завіз на філію ПАТ ДПЗКУ Савинський елеватор 610 638 кг пшениці, про що в книзі руху зерна та зерно продуктів (форма 36) було зроблено відповідний запис.

12.10.2016 року Позивач передав Відповідачу 610 638 кг пшениці відповідно до актів приймання - передавання зерна № 308, 309.

На момент розгляду справи 610 638 кг пшениці обліковуються за Відповідачем та зберігається на філії ПАТ ДПЗКУ Савинський елеватор .

Вищезазначені операції також підтверджуються поясненнями філії ПАТ ДПЗКУ Савинський елеватор та наданими документами щодо руху зерна (Т.3, а.с. 133 -255).

Таким чином, Відповідач отримав від Позивача 610 638 кг., що знаходяться на зберіганні у філії ПАТ ДПЗКУ Савинський елеватор .

Позивач звернувся до відповідача листом вих. №02-01/11/16 від 01.11.2016р., в якому повідомив про відмову від зобов'язання за договором консигнації № 16082016-А від 16.08.2016 року в односторонньому порядку, посилаючись на приписи п.9.1 договору та ст.236 ГПК України. Факт отримання Відповідачем вказаного листа підтверджується наданими Позивачем копіями зворотного рекомендованого повідомлення з відміткою про отримання вказаного листа 08.11.2016р. Борох квитанцією про відправлення та описом вкладення до цінного листа. 01.11.2016р. Позивач звернувся до Відповідача з аналогічним листом вих.№01-1/11/16, в якому повідомив про відмову від зобов'язання за договором консигнації № 04102016-А від 04.10.2016 року в односторонньому порядку, посилаючись на аналогічні обставини.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позовні вимоги щодо розірвання договорів консигнації № 16082016 від 16.08.2016 року та № 04102016 від 04.10.2016 року, стягнення грошових коштів в сумі 2 216 460, 40 грн. за частково реалізовану продукцію-зерно пшениці в кількості 575,704 тони та повернення за договором консигнації № 16082016 від 16.08.2016 р, а саме: пшениці 5 класу в кількості 93 961 тон та пшениці 6 класу в кількості 516,677 тон, яка зберігається на ПАТ ДПЗКУ Савинський елеватор ґрунтуються на приписах ЦК України, а доводи відповідача не віднайшли свого підтвердження та не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.

Прийняте оскаржуване рішення, ґрунтуються на приписах ЦК України, а доводи відповідача наведені ним в апеляційній скарзі не віднайшли свого підтвердження та не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.

В апеляційній скарзі та при наданні пояснень представники відповідача зазначили, що отримання товару у вказаних в актах передання кількості відбулося за правочином, який не є предметом дослідження у даному спорі, а не на підставі договорів консигнації. Так, на думку представників відповідача, зібрані по справі докази підтверджують тільки факт наявності взаємовідносин між позивачем та відповідним елеватором щодо зберігання зерна і є свідченням того, що сторонами було укладено інший правочин, на виконання якого і було передано продукцію.

Крім того, представники відповідача стверджували, що передання зерна до відповідача відбулося без складання жодних первинних документів, що свідчить про те, що зерно передавалося не на виконання договорів консигнації.

Крім того, в судовому засіданні 07.06.2017 р. представники відповідача стверджували, що передання товару відбулося на підставі іншого договору консигнації, який скасував дію попередніх договорів консигнації відповідно до п. 5.2 договору.

Також, на думку представників відповідача договори консигнації є удаваним правочином і за своїм змістом є договорами купівлі-продажу продукції. На підтвердження зазначеного представники відповідача наводили положення договору, яке передбачає передплату за продукцію.

Колегія суддів вважає такі пояснення суперечливими, оскільки вони частково виключають одне одного.

Однак, суперечливість правової позиції не скасовує обов'язку суду надати оцінку всім запереченням, тому дослідивши зібрані по справі докази, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність цих заперечень.

Так, існування іншого правочину, аніж наявний в матеріалах справи договір консигнації від 16.08.2016 р., відповідачем ніяким чином не доведено. З пояснень представників відповідача, зафіксованих аудіо записом, вбачається, що ці докази зберігаються в бухгалтерії відповідача, однак не можуть бути представлені суду.

Наявні у справі докази не містять жодних посилань на існування інших правочинів.

Тому за відсутності доказів колегія суддів не може погодитися із позицією відповідача про існування якогось іншого правочину.

Також, в обґрунтування тези про існування іншого правочину представники відповідача посилалися на те, що згідно положень Закону України Про зерно ринок зерна в Україні та вимог Інструкції Про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах затверджених Наказом Міністерства аграрної політики № 661 від 13.10.2008 р. переоформлення зерна здійснюється виключно на підставі вказаних галузевих актів, які є за своєю природою спеціальними нормами права і мають пріоритет перед загальними положеннями Цивільного законодавства. На підставі цього, зважаючи на приписи Інструкції Про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах відповідач вважає, що заяви, надані Позивачем для переоформлення зерна, є підтвердженням існування інших взаємовідносин між сторонами, які не є предметом судового розгляду і не можуть слугувати доказом виконання позивачем умов договорів консигнації.

Однак колегія суддів зазначає, що такі твердження ніяк не спростовують твердження позивача про те, що товар був переоформлений зберігачем (третьою особою) на підставі заяв, поданих в порядку виконання договору консигнації від 16.08.2016 р.

Переоформлення зерна на ХПП з юридичної точки зору є заміною поклажодавця у договорі зберігання, і така дія не є підтвердженням переходу права власності на зерно.

Складська квитанція не є первинним бухгалтерським документом у розумінні до Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Крім того, видаткових накладних щодо передачі спірного майна від позивача відповідачу матеріали справи не містять, у зв'язку з чим твердження відповідача щодо переходу права власності на підставі складських квитанцій є довільним тлумаченням норм закону.

За приписами ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Відповідно до п.4.1. обох спірних договорів консигнації товар, переданий Консигнатору, є власністю Консигнанта до моменту його продажі покупцю.

Що повністю узгоджується із приписами ст.1018 ЦК України.

Тож, як вбачається, право власності на вказаний спірний товар не перейшло до відповідача, а специфіка оформлення внутрішніх документів елеватором не може свідчити про набуття відповідачем такого права власності.

Згідно із ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Суду відповідачем не надано доказів укладення між сторонами правочинів, які могли б спричинити перехід права власності на вказаний товар.

В частині заперечень відповідача про те, що попередня оплата свідчить про перехід права власності, колегія зазначає, що договір консигнації (різновид комісійного договору) є оплатним, в силу чого отримання оплати або попередньої оплати за договором консигнації не суперечить закону.

Інші положення договорів консигнації, які наявні в матеріалах справи, не містять у собі відомостей, які би дозволяли казати про те, що вони є договорами купівлі-продажу.

Окрім того, позивач заперечує факт існування будь-яких інших правовідносин і як наслідок укладання на їх виконання документів первинного обліку.

Відповідно до пояснень представника позивача наявні в матеріалах справи письмові докази, а саме документи первинного обліку є належним і допустимим підтвердженням виконання саме договорів консигнації укладених між сторонами судового розгляду.

Так, позивач пояснив, що укладені між позивачем та відповідачем договори за своєю правовою природою є договорами комісії, а твердження про те, що це договори купівлі-продажу є хибними.

Виходячи зі змісту ст.32 ГПК України, належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об'єктивної істини. Це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктами судового дослідження.

Статтею 4-2 ГПК України зазначено, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно частин першої та третьої ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких умов колегія суддів, керуючись ст. 33 ГПК України, констатує недоведеність твердження про існування іншого, окрім консигнації, правочину. При цьому колегія суддів приймає до уваги той факт, що докази існування іншого правочину не були надані ані суду першої інстанції, ані на стадії апеляційного перегляду.

Щодо твердження представників відповідачів про те, що передання товару відбулося на підставі іншого договору консигнації, який є удаваним правочином і представляє по суті договір купівлі-продажу, колегія суддів зазначає, що цей аргумент не тільки суперечить попередньому запереченню, але і не ґрунтується на встановлених судом обставинах спору.

Так, перші акти переоформлення зерна датовані 02.09.16 р., тобто задовго до тієї дати, якою датований договір консигнації від 11.10.2016 р. та 13.10.2016 р., що з очевидністю свідчить про те, що зерно не могло передаватися на підставі останнього договору.

Більше того, колегія суддів висловлює сумнів в укладанні та існуванні іншого договору консигнації. Так, представник позивача послідовно на протязі вирішення спору судами обох інстанції заявляв про те, що такого договору ніколи сторонами не укладалось та про те, що даний договір був підроблений шляхом використання останнього листа договору від 16.08.2016 р., де містяться відбитки печатки. Також представник позивача наполягав на наданні обох договорів одночасно для огляду їх в судовому засіданні.

Колегія суддів звертає увагу на той факт, що одночасно договори в оригіналах жодного разу відповідачем суду не надавалися, ніяких доказів існування об'єктивних перешкод в наданні цих документів у справі не міститься.

Тому, колегія суддів вважає, що вказані заперечення відповідача не ґрунтуються на законі та встановлених судом обставинах справи.

Окремо судова колегія відзначає твердження відповідача, що спірне майно за договорами комісії не було передано позивачем відповідачу, оскільки між сторонами не складалися первинні бухгалтерські документи.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні договори за своєю правовою природою є договорами комісії. Відмінністю договору комісії та договорів купівлі продажу і поставки є те, що за договорами комісії право власності на майно не переходить до комітента, у зв'язку з чим первинна документація щодо передачі товару не складається.

Щодо заперечень відповідача про розірвання спірних договорів консигнації, то вони спростовуються матеріалами справи, а саме листами позивача від 01.11.2016 про відмову від зобов'язання в односторонньому порядку.

Також з матеріалів справи вбачається, що специфікаціями до договору консигнації сторони передбачили, що строк консигнації складає 30 днів. Строк консигнації обчислюється з моменту відвантаження партії товару на склад Консигнатору.

Крім того, виходячи з аналізу ст. 1025 ЦК України, суд зазначає, що консигнант має право в будь який час відмовитись від договору консигнації.

Враховуючи норми ст.1025 ЦК України, якою передбачено право консигнанта на відмову від договору та приймаючи до уваги те, що строк консигнації складає 30 днів, та строк виконання зобов'язання за договорами вже сплинув, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимог про розірвання договорів консигнації № 16082016 від 16.08.2016 року та № 04102016 від 04.10.2016 року, які укладені між позивачем та відповідачем.

В частині задоволення позовних вимог про стягнення грошових коштів в сумі 2 216460,40 грн., колегія суддів зазначає.

Як вже було зазначено вище, 05.09.2016 року відповідач продав 400 000 кг. Пшениці, яку йому за договорами консигнації передав Позивач.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Частиною 3 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги те, що відповідач реалізував частину майна - пшеницю 5 та 6 класу 2016р. в кількості 575,704т, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду та висновку, якого він дійшов, що позовна вимога позивача про стягнення боргу у розмірі 2 216 460,40 грн. обґрунтована та така, що підлягає задоволенню.

Розглядаючи вимогу позивача про повернення майна, судова колегія погоджується з висновками місцевого суду та погоджується з доводами Позивача.

Як свідчать матеріали справи,відповідно до вищезазначених договорів консигнації та тристоронніх актів прийому-передачі зерна пшениці фуражної (5 та 6 класу) на Савинський елеватор, а саме: акт№ 309 від 12.10.2016 року, акт № 308 від 12.10.2016 року та відповідних складських квітанцій за зерно підтверджують передачу 610 638 кг зерна пшениці фуражної від позивача відповідачеві

Такі ж самі реєстри накладних надав і представник третьої особи філії ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України Савинський елеватор .

Таким чином, Відповідач отримав від Позивача 610 638 кг, що знаходилась на зберіганні у філії ПАТ ДПЗКУ Савинський елеватор .

Згідно з Порядком продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, затвердженого постановою КМУ від 29.12.2007 р. №1409, договори консигнації - операції з реалізації товарів, відповідно до яких одна сторона (консигнатор) зобов'язується за дорученням другої сторони (консигнанта) продати протягом визначеного часу (строку дії угоди консигнації) за обумовлену винагороду з консигнаційного складу від свого імені товари, які належать консигнанту;

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач своїми діями щодо відмови у поверненні майна позивачу фактично позбавляє останнього права вільно володіти, користуватись та розпоряджатись належним йому на праві власності майном.

Оскільки у відповідності до вимог чинного законодавства саме Комітент є власником переданого товару і відповідно має право вимагати його повернення.

Судова колегія відзначає, що таке положення ЦК України погоджується з положеннями Закону України Про виконавче провадження , а саме статтею 10 цього закону.

Так, ст. 10 Закону України Про виконавче провадження наводить перелік заходів примусового виконання рішення суду, які можуть бути застосовні в ході виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження і примусового виконання судового рішення. Зважаючи на те, що виконавче провадження передбачає собою сукупність дій визначених спеціалізованим законом, які вчиняються відповідними органами та особами, у межах їх повноважень.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку проте, що повернення товару - зерна за договорами консигнації в розумінні положень п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону України Про виконавче провадження підлягає примусовому виконанню, шляхом вилучення у боржника (відповідача) і передачі стягувачу (позивачу) предметів зазначених в рішенні суду.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення..

У відповідності до ст. 68 ГПК України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Згідно п. 10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 16 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову , враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

В ухвалі суду від 20.03.2017 року у справі за № 922/878/17 був зазначений термін дії ухвали про забезпечення позову, а саме: забезпечення позову по даній справі діє з моменту винесення ухвали про забезпечення позову до винесення рішення по справі.

З огляду на зазначене, судова колегія керуючись ст. 67, 68 ГПК України, вирішила скасувати заходи забезпечення позову, вжитих ухвалою господарського суду Харківської області по забезпеченню позову від 16.03.2017 року та ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 р по справі за № 922/878/17.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України, відповідно до якої витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства Свам-Агро залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2017р. у справі №922/878/17 залишити без змін.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Харківської області по забезпеченню позову від 16.03.2017 року та ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 року по справі за № 922/878/17.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 12.06.2017 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Слободін М.М.