Ухвала

від 13.06.2017 по справі 805/4877/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Кошкош О.О.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2017 року справа №805/4877/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд в складі колегії: судді-доповідача ОСОБА_1, суддів: Гаврищук Т.Г., Компанієць І.Д., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2017 року по справі № 805/4877/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Геант до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

12 грудня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Геант (надалі - позивач, ТОВ Геант ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області (надалі - позивач, контролюючий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.11.2016 року № 0012271203/18226/10/05-15-12-03 та № 0012281203/18227/10/05-15-12-03, якими визначено суму штрафів за затримку сплати податкового зобов'язання з орендної плати за землю у розмірі 888,08 грн. (10%) та 1770,83 грн. (20%) (а.с. 4-5).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2017 року позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області від 23.11.2016 №0012271203/18226/10/05-15-12-03

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області від №0012281203/18227/10/05-15-12-03 (а.с. 118-119).

Відповідач із таким судовим рішенням не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що позивачем порушено терміни сплати самостійно узгоджених податкових зобов'язань з орендної плати за землю з юридичних осіб, які зазначено у відповідній податковій декларації за 2016 рік, за що ДПІ у м. Краматорську притягнуло ТОВ Геант до відповідальності у вигляді штрафу у відповідності до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України. Крім того, апелянт зазначає, що пунктом 2.1 статті 2 та пунктом 7.3 статті 7 Податкового кодексу України передбачено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та вказує, що на теперішній час до ПК України не внесено жодних змін до щодо звільнення суб'єктів господарювання від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності на час проведення антитерористичної операції (а.с. 1127-128).

Особи, які беруть участь у справі у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, тому, відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За правилами частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено судом першої, апеляційної інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Геант зареєстровано в якості юридичної особи, ідентифікаційний код юридичної особи - 36693944, місцезнаходження юридичної особи: 84301, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Леніна (нині Миру) 75-Б, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - 1 270 102 0000 003088 від 06.10.2009 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 17).

Відповідач - Державна податкова інспекція у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області є суб'єктом владних повноважень, на яке чинним законодавством покладено владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин, у тому числі, що стосується сплати земельного податку з юридичних осіб та орендної плати за землі державної або комунальної власності.

05 лютого 2016 року позивачем до відповідача, засобами електронного зв'язку подано податкову декларацію з орендної плати за землю за 2016 рік, в якій зазначено, що річна сума орендної плати з юридичних осіб, яка підлягає сплаті складає 106347 грн. 00 коп. При цьому, сума нарахованої орендної плати за землі державної або комунальної власності з січня 2016 року по грудень 2016 року складає 8862 грн. 25 коп.

Зазначена декларація прийнята контролюючим органом 11.02.2016 року, що підтверджується відповідною квитанцією

25 лютого 2016 року позивачем до відповідача, засобами електронного зв'язку подано уточнюючу податкову декларацію з орендної плати за землю за 2016 рік, в якій зазначено, що річна сума орендної плати з юридичних осіб, яка підлягає сплаті складає 106570 грн. 10 коп. При цьому, сума нарахованої орендної плати за землі державної або комунальної власності з січня 2016 року по грудень 2016 року складає 8880 грн. 85 коп. (а.с. 94-97, 99-102, 103-106).

Зазначена декларація прийнята контролюючим органом 26.02.2016 року, що підтверджується відповідною квитанцією (а.с. 98).

06 липня 2016 року позивачем до відповідача, засобами електронного зв'язку подано уточнюючу податкову декларацію з орендної плати за землю за 2016 рік, якою позивач зменшив податкові зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб з 106570 грн. 10 коп. на рік до 60093 грн. 65 коп. на рік. При цьому, сума нарахованої орендної плати за землі державної або комунальної власності з січня 2016 року по травень 2016 року складає 0 грн., у червні 2016 року - 6808 грн. 65 коп., з липня 2016 року по листопад 2016 року - 8880 грн. 85 коп., у грудні 2016 року - 8880 грн. 75 коп. (а.с. 82-84, 86-88).

26 жовтня 2016 року, на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 та п. 75.1 ст. 75 ПК України посадовою особою відповідача проведено камеральну перевірку позивача щодо поданою ним податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік № НОМЕР_1 від 11.02.2016 року, а також уточнюючої податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік № НОМЕР_2 від 26.02.2016 року.

За результатами проведення зазначеної перевірки відповідачем складено акт № 1833/05-15-12-03-36693944 від 26.10.2016 року, яким встановлено порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання по орендній платі за січень, лютий 2016 року згідно з податковою декларацією від 11.02.2016 року та уточнюючою податковою декларацією від 26.02.2016 року, визначених п. 287.3 ст. 287 ПК України, а саме, податковий орган зазначив, що самостійно визначене позивачем грошове зобов'язання у розмірі 8880,85 грн. за січень 2016 року (граничний термін сплати - 01.03.2016 р.) сплачено 18.04.2016 року, кількість днів затримки - 48), а самостійно визначене позивачем грошове зобов'язання у розмірі 8880,85 грн. за лютий 2016 року (граничний термін сплати - 30.03.2016 р.) сплачено 18.04.2016 року, кількість днів затримки - 19). Крім того, відповідач зазначив, що відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) податкового зобов'язання передбачена ст. 126 ПК України (а.с. 6).

11 листопада 2016 року позивач звернувся до відповідача з запереченнями на акт камеральної перевірки № 1833/05-15-12-03-36693944 від 26.10.2016 року (а.с. 8), але відповідач, листом № 17935/10/05-15-12-03 від 18.11.2016 року повідомив позивача, що його заперечення залишено без задоволення, а результати камеральної перевірки з питань повноти та своєчасності розрахунків з бюджетом з орендної плати за землю за січень, лютий 2016 року по терміну 01.03.2016 року та 30.03.2016 року залишено без змін (а.с. 9-10).

23 листопада 2016 року відповідно до вищезазначеного акту перевірки та на підставі статті 126 Податкового кодексу України податковим органом прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0012271203/18226/10/05-15-12-03, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% (888 грн. 08 коп.) за затримку на 19 календарних днів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання - 8880 грн. 85 коп. за платежем орендна плата з юридичних осіб (а.с. 11);

- № 0012281203/18227/10/05-15-12-03, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% (1773 грн. 83 коп.) за затримку на 48 календарних днів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання - 8854 грн. 13 коп. за платежем орендна плата з юридичних осіб (а.с. 12).

Позивач, вважаючи, що вищезазначені податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем всупереч вимогам чинного податкового законодавства, звернувся до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що, в даному випадку, відсутній об'єкт застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених пунктом 126.1 пункту 126 Податкового кодексу України, оскільки подання уточнюючого розрахунку не є сплатою узгодженої суми податкового зобов'язання.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Спірним питанням у справі, є правомірність нарахування податковим органом штрафних санкцій за затримку сплати грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб з урахування положень Податкового кодексу України (далі - ПК України) та Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції № 1669-VII від 02 вересня 2014 року (далі - Закон № 1669).

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно пункту 38.1 статті 38 ПК України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 287.1 ст. 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з п. 286.2 ст. 286 ПК України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до п. 287.3 ст. 287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про таке.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Законом України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції № 1669-VII (надалі - Закон № 1669-VII) визначено тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

На виконання Закону №1669- VII розпорядженнями Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року та від 02.12.2015 р. №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, до якого входить, зокрема, місто Краматорськ Донецької області.

Стаття 6 Закону 1669-VII (в редакції, яка діяла з 01.01.2016 року по 07.06.2016 року) передбачала звільнення суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

В подальшому, Законом № 1365-VIII від 17.05.2016 року внесено зміни до, у т.ч. ст. 6 Закону № 1669-VII, яку викладено у наступній редакції: Звільнити суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону

В свою чергу, ч. 4 ст. 4 Закону № 1669-VII визначено, що перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085-р. затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження , в якому місто Краматорськ Донецької області відсутнє.

Таким чином, починаючи з 08 червня 2016 року суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції повинні сплачувати плату за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Що стосується періоду до 08 червня 2016 року, то в даному випадку, суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності могли скористатися правом податкової пільги.

Відповідно до вимог п.п. 30.1. 30.2, 30.3. 30.3 статті 30 ПК України, податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії.

За приписами п.30.4 наведеної норми, платник податків вправі відмовитися від використання податкової пільги чи зупинити її використання на один або декілька податкових періодів, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Податкові пільги, не використані платником податків, не можуть бути перенесені на інші податкові періоди, зараховані в рахунок майбутніх платежів з податків та зборів або відшкодовані з бюджету.

У відповідності до п.30.9 цієї статті податкова пільга надається, зокрема, шляхом звільнення від сплати податку та збору.

Колегія суддів зазначає, що 25 лютого 2016 року позивач звертався до відповідача із заявою, в якій повідомив про припинення плати за оренду земельної ділянки відповідно до вимог ст. 6 Закону № 1669-VII.

Крім того, слід зазначити, що згідно п.50.1 ст.50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

На виконання вимог цієї норми, 06 липня 2016 року позивачем до відповідача подано уточнюючу податкову декларацію з орендної плати за землю за 2016 рік, якою позивач зменшив податкові зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб з 106570 грн. 10 коп. на рік до 60093 грн. 65 коп. на рік. При цьому, сума нарахованої орендної плати за землі державної або комунальної власності з січня 2016 року по травень 2016 року складає 0 грн., у червні 2016 року - 6808 грн. 65 коп., з липня 2016 року по листопад 2016 року - 8880 грн. 85 коп., у грудні 2016 року - 8880 грн. 75 коп.

Як вже зазначалось раніше, ДПІ у місті Краматорську, відповідно до вимог статті 126 Податкового кодексу України застосувало до відповідача штраф у розмірі 888 грн. 08 коп. та 1773 грн. 83 коп. за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання, які позивачем самостійно визначено у податковій декларації з орендної плати за землю за 2016 рік від 25.02.2016 року.

Разом з тим, слід зазначити, що позивачем подано уточнюючий розрахунок до податкової декларації з орендної плати за землю за 2016 рік, яким позивач зменшив податкові зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб з 106 570 грн. 10 коп. на рік до 60093 грн. 65 коп. на рік, тобто, зазначені зобов'язання погашено за рахунок подання уточнюючого розрахунку, тобто, в даному випадку, відсутній об'єкт застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених пунктом 126.1 пункту 126 Податкового кодексу України, оскільки подання уточнюючого розрахунку не є сплатою узгодженої суми податкового зобов'язання.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції податкових повідомлень рішень від 23.11.2016 року №0012271203/18226/10/05-15-12-03 та №0012281203/18227/10/05-15-12-03, оскільки відповідачем не доведено правомірність застосування штрафних санкцій.

На підставі викладеного, судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2017 року по справі № 805/4877/16-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів: Л.В. Ястребова

ОСОБА_2

ОСОБА_3